Материал: 2

Питомий об’єм вагона Vпит – це відношення повного (навантажувального) об’єму (Vп ) до вантажопідйомності ( Рв ):

Питома площа підлоги Fпит – це відношення навантажувальної площі підлоги вагона до його вантажопідйомності:

тобто це величина, обернено-пропорційна до питомого об’єму.

Вантажопідйомність і місткість вагона можуть бути використані повністю, якщо питома вантажопідйомність буде рівною щільності або питомій вазі вантажу, що перевозиться:

Граничне допустиме навантаження від колісної пари Рос залежить від типу верхньої будови колії, епюри шпал (кількість шпал, укладених на 1 км колії) і швидкості руху поїздів.

З 1980 р. установлено [ Рос ] = 23,25 т/вісь.

Погонне навантаження визначається відношенням маси брутто вагона до довжини його між осями автозчепів:

де Lзч – зчіпна довжина вагона, тобто відстань між осями зчеплення, м.

збільшенні вантажопідйомності вагонів. Ріст погонного навантаження обмежується несучою здатністю колії, мостів і інших штучних споруд.

Принципова будова вантажних вагонів, умови їх експлуатації і утримання, техніко-економічні і експлуатаційні характеристики більш докладно розглядаються в розділі “Вагони і вагонне господарство” підручника “Технологія галузі і технічні засоби залізничного транспорту”.

Контрольні питання до теми 2.3

1.Коротко охарактеризувати структуру парку вантажних вагонів.

2.Дати характеристику універсальних критих вагонів.

3.Дати характеристику універсальних вагонів-платформ.

4.Дати характеристику універсальних напіввагонів.

5.Дати характеристику вагонів-цистерн, привести структуру їх парку.

6.Дати характеристику вагонів-хоперів, привести структуру їх парку.

7.Дати характеристику вагонів-самоскидів, вагонів-контейнеровозів, вагонів-транспортерів, інших спеціальних вагонів.

8.Дати характеристику основних видів ізотермічних вагонів.

9.Які експлуатаційні і техніко-економічні параметри вантажних вагонів враховуються при виборі виду і типу їх під перевезення конкретних вантажів?

10.Які фактори і характеристики вантажних вагонів необхідно враховувати для забезпечення збереження вантажу?

2.4 Вантажно-розвантажувальні машини і механізми для навантаження і вивантаження вантажів

Основні терміни

Вантажно-розвантажувальна машина – машина, яка призначена для виконання операцій, пов’язаних з навантаженням вантажів у вагони, автомобілі та інші транспортні засоби, вивантаженням вантажів з вагонів, автомобілів, барж і суден в склад, перевантаженням з одного виду транспорту в інший, а також сортуванням, зважуванням і іншими складськими операціями.

Навантажувач – вантажно-розвантажувальна машина, яка має захватний і вантажопідйомний пристрій і призначена для навантаження, вивантаження із критих вагонів, складування і транспортування вантажів в середині складу.

Кран – вантажно-розвантажувальна машина, яка має захватний і вантажопідйомний пристрій і призначена для навантаження, вивантаження вантажів з відкритого рухомого складу.

Проліт крана – горизонтальна відстань між осями підкранових рейок у кранах мостового типу, баштових, портальних і кабельних кранах.

Виліт стріли крана – горизонтальна відстань між вертикальною віссю обертання поворотної частини стрілового крана і вертикальною лінією, на якій знаходиться точка підвішування вантажу або його центр маси.

Вантажопідйомність – максимальна маса вантажу, яку допускається піднімати вантажно-розвантажувальною машиною при виконанні вантажних робіт.

Вантажно-розвантажувальні машини і механізми

Рис. 2.39 Блок-схема різновидів вантажно-розвантажувальних машин

2.4.1 Класифікація вантажно-розвантажувальних машин

Для навантаження вантажів у вагони, автомобілі, інші транспортні засоби, вивантаження їх з цих транспортних засобів, складування в складах і на площадках, сортування, зважування та інших вантажних операцій застосовуються вантажно-розвантажувальні машини і механізми: навантажувачі, крани, конвеєри і елеватори, вагоноперекидачі та інші технічні засоби.

Вантажно-розвантажувальні машини і механізми за технічними і експлуатаційними характеристиками поділяються на групи.

За технологічним характером переміщення вантажів машини і механізми поділяють на три групи:

●машини періодичної (циклічної) дії, які переміщують вантажі порціями через певний інтервал часу, за який машина виконує цикл дій; ці дії (цикли) в такій же послідовності знову і знову повторюються; до них відносяться навантажувачі, крани, талі, лебідки, механічні візки, підйомники, вагоноперекидачі та інші;

●машини безперервної дії, які переміщують вантажі безперервним потоком (суцільною масою або порціями з певним інтервалом), циклічність дій відсутня; до них відносяться конвеєри, елеватори, підвісні дороги, пневматичні вантажно-розвантажувальні машини та інші;

●машини комбінованої дії, які мають елементи як циклічної так і безперервної дії (наприклад, грейферно-конвеєрний перевантажувач).

За напрямком (траєкторією) руху вантажів машини і механізми теж поділяються на три групи:

●з горизонтальним переміщенням вантажу або близьким до горизонтального напрямку (наприклад, конвеєри, тягові лебідки, механічні лопати);

●з вертикальним або близьким до нього напрямком переміщення вантажу (наприклад, підйомники, елеватори);

●з горизонтально-вертикальним переміщенням вантажів (наприклад, навантажувачі, крани).

За характером роботи і площею обслуговування всі машини і пристрої поділяються на стаціонарні і пересувні.

На місцях загального користування вантажних станцій головним чином застосовуються електро- і автонавантажувачі, крани мостового типу і стрілові крани.

На під’їзних коліях для розвантаження сипучих матеріалів (цементу, борошна тощо) можуть застосовуватися пневморозвантажувачі, для навантаження і розвантаження зернових, навалочних і деяких штучних вантажів – конвеєри і елеватори, для вивантаження масових навалочних вантажів (вугілля, щебеню, піску тощо) з відкритого рухомого складу – вагоноперекидачі, для вивантаження насипних (зернових) вантажів з критих вагонів – інерційно-розвантажувальні машини (ІМП) та інші спеціальні навантажувальні і розвантажувальні машини і механізми.

Класифікація, принципова будова і застосування, техніко-експлуатаційні характеристики вантажно-розвантажувальних машин докладно розглядаються в розділі “Вантажно-розвантажувальні машини і механізми” підручника “Технологія галузі і технічні засоби залізничного транспорту”.

2.4.2 Основні технічні параметри і продуктивність вантажнорозвантажувальних машин

До основних техніко-експлуатаційних показників вантажнорозвантажувальних машин відносяться: продуктивність, вантажопідйомність, енергоємність, матеріалоємність, надійність, рівень стандартизації і уніфікації, ергономічні, економічні та інші показники.

Найбільш характерним і найважливішим із показників є продуктивність.

Продуктивність машини – це кількість вантажу, яка може бути перероблена за певний період часу. Кількість вантажу може вимірюватись тоннами, кубічними метрами, штуками.

Продуктивність буває технічна і експлуатаційна.

Технічна продуктивність – це кількість вантажу (т, м3, штук), яка може бути перероблена машиною за одну годину безперервної роботи в умовах повного використання всіх технічних можливостей машини, правильної організації роботи і достатньої кваліфікації обслуговуючого персоналу.

Експлуатаційна продуктивність – це кількість вантажу (т, м3, штук), яка може бути перероблена протягом певного часу в конкретних умовах, з додержанням вимог технології, правильної організації праці. На відміну від технічної вона враховує неповне використання машини за часом (перерви в роботі) і навантаженням. Експлуатаційна продуктивність може вимірюватись за зміну (змінна експлуатаційна продуктивність) або за годину (годинна експлуатаційна продуктивність).

Технічна продуктивність машин періодичної дії визначається за формулою:

де: 3600 – кількість секунд в одній годині;

Тц – тривалість одного циклу, с;

Р– маса вантажу, що переміщується машиною за один цикл, т.

Технічна продуктивність машин безперервної дії може розглядатись у двох випадках:

–коли вантажі переміщуються окремими порціями (тарні і штучні вантажі, насипні вантажі в ковшах):

де V – швидкість руху несучого елемента машини, м/с;

а – відстань між одиницями вантажу, розміщеного порціями на несучому елементі, м;

q – маса порції (одиниці) вантажу, т;

–коли вантажі перемішуються суцільною масою:

де F – площа поперечного перерізу вантажу на несучому елементі, м²; γ – насипна щільність вантажу, т/м³;

V – швидкість несучого елемента машини, м/с;