Материал: 2

365 – кількість діб, що складають календарний рік;

Qрічпр(від) – заданий (плановий) річний вантажопотік; якщо він не

визначений, то його можна розрахувати на підставі даних про відправлення і прибуття вантажів на складі протягом року; розрахунок може виконуватися для відправлення і для прибуття окремо (якщо ці вантажі зберігаються в різних складах) або разом (при сумісному зберіганні).

Добовий розрахунковий обсяг вантажопотоку при сумісному зберіганні вантажів, що прибувають і відправляються, визначається за формулою:

де Qрічпр – річний обсяг прибуття вантажів, т;

Qрічвід – річний обсяг відправлення вантажів, т;

kнпр – коефіцієнт нерівномірності прибуття вантажів; kнвід – коефіцієнт нерівномірності відправлення вантажів

Місткість складу в тоннах – це кількість тонн вантажів, які повинні розміститись в ньому; визначається за формулою;

де Тзб – тривалість зберігання вантажу на складі, діб; орієнтовні терміни приводяться в таблиці 2.10;

kскл – коефіцієнт складування, який враховує застосування прямого варіанту; для орієнтовних розрахунків приймається від 1 до 0,8.

Необхідну площу складу (м2) можна визначити методами середнього навантаження та елементарних площадок.

Метод середнього навантаження більш простий і, як правило, використовується при орієнтовних розрахунках; метод елементарних площадок більш точний, але громіздкий, його зручніше використовувати при контейнерних і пакетних перевезеннях.

Площа складу методом середнього навантаження визначається за формулою:

де kпр - коефіцієнт, який враховує додаткову площу для проходів працівників, проїздів вантажно-розвантажувальних машин і автомобілів, місця для встановлення ваг, приміщень прийомоздавальників тощо, величина передбачається проектом і приймається не меншою, ніж вказано в таблиці 2.10.

Навантаження на підлогу (т/м2) однорідного вантажу розраховується за формулою:

де h – проектна висота укладання вантажу в штабелі, м; γ – щільність або об’ємна маса вантажу, т/м3.

Розміри загальної площі далі уточнюються з урахуванням відповідного її планування, розмірів вантажних місць, способів їх укладання та типів вантажно-розвантажувальних машин і обладнання. На план складу наносять штабелі, проходи та проїзди, площадки для приймання, видачі та сортування вантажів тощо. Головні проїзди повинні забезпечувати можливість розвороту навантажувачів та інших засобів механізації.

Для розрахунку необхідної площі складу методом елементарних площадок за основу беруть розміри штабелів, стелажів, пакетів і проходи між ними, які визначаються умовами штабелювання в залежності від засобів механізації, що застосовуються в складі.

Площу елементарної площадки, яка багаторазово повторюється на складі, з урахуванням проходів та проїздів можна визначити за формулою:

де Lш і Bш – довжина та ширина штабеля, м ;

аш і bш – ширина поздовжнього та поперечного проїздів (проходів), м (0,9–1м для пішохідного руху, 4м для навантажувачів, не менше 0,7м – між краном та рухомим складом).

Таблиця 2.10 - Експлуатаційні параметри типових складів

Загальна площа складу методом елементарних площадок визначиться:

де nпл - кількість елементарних площадок , яка дорівнює відношенню загальної місткості складу Eскл до місткості елементарної площадки ∆E:

де ∆E – місткість елементарної площадки, т.

Ширина критих складів, критих та відкритих платформ повинна встановлюватись проектом в залежності від кількості і виду вантажу, що переробляється, характеру операцій, які з ним проводяться і засобів механізації та автоматизації, які при цьому застосовуються. В усіх випадках ширина складу повинна бути не меншою, ніж 18 метрів. В експлуатації ще можуть знаходитись склади шириною 12 і 15м.

Довжина складу визначається діленням площі на ширину складу:

Одержану при цьому довжину складу необхідно порівняти з довжиною вантажного фронту з боку залізничних колій та з боку під’їзду автомобілів і прийняти більше значення.

Фронтом вантажних робіт називають частину складських колій (у м), призначену безпосередньо для навантаження або розвантаження однорідних вантажів. Розміри фронту також визначаються числом вагонів, що встановлюються на корисній довжині складської колії, яка може бути використана для одночасного навантаження (розвантаження) вантажів.

Під фронтом подачі розуміють корисну довжину колій, яка може бути використана для розміщення всіх одночасно поданих вагонів на об’єкт вантажних операцій. На фронті подачі може бути розміщено більше від тої кількості вагонів, які одночасно перероблюються на фронті навантаження (розвантаження).

Довжина фронту подачі вагонів визначається за формулою:

довжина вантажного фронту для навантаження (розвантаження) вагонів за формулою:

де nв – розрахункова кількість вагонів, які поступають на вантажний фронт або відправляються з нього протягом доби, визначається за формулою:

QД – вантажопотік в розрахункову (максимальну) добу, т ; qв– середнє навантаження вагона, т ;

lзч – зчіпна довжина вагона певного типу (між осями автозчепів), м; Zп – кількість подач вагонів протягом доби;

Zзм – кількість змін (перестановок) вагонів на вантажному фронті в одній подачі;

ам – збільшення вантажного фронту, необхідне для маневрування локомотивними або іншими засобами (орієнтовно 15–25м).

Довжина фронту вантажних робіт із боку під’їзду автомобілів визначається за формулою:

де lф – частина довжини фронту, який приходиться на один автомобіль у залежності від способу його постановки (вздовж складу, перпендикулярно складу, під кутом 30-45°), м;

tа – середня тривалість операцій з одним автомобілем (включаючи) час на під’їзд до складу і від’їзд), год.

qа – середнє навантаження нетто одного автомобіля, т; Т – тривалість роботи вантажного району, год.

Довжина фронту для одного автомобіля визначають за формулами: при розміщенні автомобілів вздовж складу:

при розміщенні автомобілів перпендикулярно складу:

де lа – довжина автомобіля без причепа (4,2÷4,4 м) або з причепом

(4,5÷7м);

ba – ширина автомобіля (2,0÷2,6:м);

С' – відстань між автомобілями при послідовному розміщенні (4,2÷4,4 м); С" – відстань між автомобілями при перпендикулярному розміщенні

(1,5м).

Довжина будь-якого складу чи площадки повинна бути більшою або дорівнювати довжині вантажного фронту: Lскл ≥ Lвр; Lскл ≥ Lа і бути кратною для критих складів 12м, для відкритих платформ – 3м, для площадок – 4м. Для типових критих складів ангарного типу заводського виготовлення довжина складу повинна бути кратною 72м – довжині одної секції.

Довжина критого складу з внутрішнім чи зовнішнім розташуванням колій не повинна перевищувати 300м. Типові проекти механізованих складів ангарного типу мають довжину 72, 144, 216, 288м.

Приклад. Визначити основні параметри складу для зберігання і переробки тарно-штучних вантажів на піддонах, що прибувають вагонними відправками.

Річний вантажопотік на склад становить Qрічпр = 180тис. т ; коефіцієнт

нерівномірності потоку вантажів kн = 1,1; коефіцієнт складування kcкл = 0,8; середнє навантаження для критого вагона qв = 45т; число подач вагонів за добу Zп = 2; число змін (перестановок) на вантажному фронті Zзм = 2; середня тривалість операцій з одним автомобілем tа = 0,25год; середнє навантаження одного автомобілю q = 3т; тривалість роботи вантажного району Т = 7год.

Розрахунок вантажопотоку у розрахункову (максимальну) добу виконується за формулою 2.15:

QД =180000365 1,1 =543 т/доб.

Місткість критого складу визначається за формулою 2.17, прийнявши Тзб із таблиці 2.10 (Тзб = 2 доби):

Єскл =543 2 0,8 =869 т.

Площа складу визначається за формулою 2,18:

Fскл =1,7 0869,85 =1738 м2.

Приймаючи ширину типового складу Вскл=18м, визначаємо його довжину за формулою 2.23:

Lскл=1738 : 18 = 97 м

і, заокруглюючи до величини, кратної 12м, одержуємо Lскл =108м. Середньодобову кількість вагонів, що поступають на вантажний фронт,

визначаємо за формулою 2.26:

пв = 543 : 45 = 12 вагонів.

Довжина вантажного фронту з боку залізничного транспорту визначається за формулою 2.25: