Материал: 01 (1)

Розглядаючипитаннящодоспіввідношенняповторностізлочинів та сукупності злочинів, треба надати короткий аналіз точок зору, що висловлюються в юридичній літературі з цього приводу. При цьому важливопам’ятати,щоповторністьтотожнихтаодноріднихзлочинів, не пов’язана із засудженням, у певних випадках може утворювати також сукупність злочинів, за якої повторний злочин повинен отриматисамостійнукваліфікаціюсамезацієюознакою.Зробленівиснов­ ки доцільно підкріпити відповідними положеннями із ППВСУ від 4 червня 2010 р. «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки».

Учетвертому питанні аналіз ознак рецидиву треба починати із його законодавчого визначення у ст. 34 КК України. Під рецидивом розуміють вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин. Необхідно коротко зупинитись на аналізі злочинів, які утворюють рецидив, понятті «судимість», а також дослідити критерії, які можна покласти у підставу класифікації рецидиву на види. Найбільш вдалим вважається розподіл рецидиву натаківиди,як:1)загальнийіспеціальний(захарактеромзлочинів);

2)простий і складний (за кількістю судимостей); 3) пенітенціарний та рецидив тяжких та особливо тяжких злочинів (за ступенем суспільної небезпечності злочинів). Відмежовуючи рецидив злочинів від повторності злочинів, слід мати на увазі, що є автори, які вважають рецидив самостійним видом множинності, а є й такі, що розглядають йогояквид повторності злочинів. Бажано коротковикластиосновнийзмістцихпозиційі визначитисвоєставленнядопитання, що розглядається.

Наприкінці роботи необхідно зупинитися на кримінально-право- вому значенні повторності, сукупності та рецидиву злочинів, звернувшись до ст. 35 КК України. У цьому питанні потрібно розкрити значення указаних видів множинності злочинів для кваліфікації злочинів, призначення покарання, а також можливості звільнення від кримінальної відповідальності та покарання.

Увисновках роботи необхідно навести найбільш важливі (значимі) результати дослідження та сформулювати рекомендації щодо їх наукового та практичного використання.

51

Список рекомендованої літератури

1.БажановМ.И.Множественностьпреступленийпоуголовномуправу Украины / М. И. Бажанов. – Х. : Право, 2000. – 128 с.

2.Зінченко І. О. Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання / І. О. Зінченко, В. І. Тютюгін ; за заг. ред. проф. В. І. Тютюгіна. –

Х. : Фінн, 2008. – 336 с.

3.Зінченко І. О. Види множинності злочинів: кримінально-правовий зміст і співвідношення / І. О. Зінченко ; за наук. ред. проф. В. І. Тютюгіна. –

Х. : Юрайт, 2012. – 64 с.

4.Кривошеин П. К. Повторность в советском уголовном праве (Теоретические и практические проблемы) / П. К. Кривошеин. – К. : Вища шк., 1990. – 159 с.

5.СозанськийТ.І.Кваліфікаціясукупностізлочинів/Т.І.Созанський.– Львів : Львів. держ. ун-т внутр. справ, 2012. – 240 с.

Завдання

1.Лисенко у нічний час вчинив грабіж, відібравши у перехожого гроші. Тієї ж ночі, побачивши в парку на скамійці нетверезого чоловіка, який спав, Лисенко зняв з його руки годинника.

Чи є в діях Лисенка повторність злочинів? Аргументуйте свою відповідь з посиланням на ст. 32 КК.

2.Дороховнезаконнозберігавпістолетіінодіносивйогоприсобі. Одного разу, їдучі у трамваї, він відчув, як хтось розрізає його сумку

інамагається витягнути гаманець із грошима. Дорохов вихопив пістолет і вистрелив крадію у живіт, спричинивши йому тяжке тілесне ушкодження.

Чи є в діях Дорохова множинність злочинів?

3.Андрієнко, засуджений за грабіж, невдовзі після звільнення із місць позбавлення волі, у групі з іншими особами вчинив розбійний напад.

Який вид множинності злочинів має місце в цьому випадку?

52

Тема 9

ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ ЗЛОЧИННІСТЬ ДІЯННЯ

План

Вступ.

1.Обставини,щовиключаютьзлочинністьдіяння:поняття(ознаки), загальна характеристика (передумова, підстава), види та кримі- нально-правове значення.

2.Необхідна оборона: підстава, ознаки, перевищення меж, кри- мінально-правове значення.

3.Крайнянеобхідність:підстава,ознаки,перевищеннямеж,кри- мінально-правовезначення.Відмежуваннякрайньоїнеобхідностівід необхідної оборони.

4.Виконання наказу або розпорядження: підстава, ознаки, перевищення меж, кримінально-правове значення.

5.Діяння, пов’язане з ризиком: підстава, ознаки, кримінальноправове значення.

Висновки.

Методичні рекомендації

Увступідокурсовоїроботинеобхіднорозкритиактуальністьтеми дослідження, встановити його мету та завдання, з’ясувати методи дослідження та практичне значення одержаних результатів.

Упершому питанні необхідно розкрити поняття, ознаки та види обставин, що виключають злочинність діяння.

Слід підкреслити, що обставини, що виключають злочинність діяння, – це передбачені КК та іншими нормативно-правовими актами зовнішньоподібнізізлочинамисуспільнокорисні(соціальноприйнятні) та правомірні вчинки, що виключають підставу кримінальної відповідальності за шкоду, заподіяну правоохоронюваним інтересам.

Далі важливо розкрити юридичну природа цих обставин. Вона полягаєвтому,щовонивиключаютьсамупідставукримінальноївідповідальності (ст. 2 КК України), тобто зазначені вчинки характеризуються такими ознаками, які виключають можливість їх визнання

53

суспільно небезпечним діянням, що містить ознаки складу злочину, передбаченого КК.

Необхідно звернути увагу на зовнішню схожість наведених обставин із злочинами та вказати, у чому вона полягає.

Далі слід навести загальні ознаки обставин, що виключають злочинність діяння та сформулювати їх класифікацію.

Наприкінці першого питання важливим є розкрити, у чому полягаєзначеннявказанихобставинутомучисліізточкизорупопере­ дження злочинної діяльності.

Розкриттядругогопитанняслідпочинатиіззаконодавчоговизначення необхідної оборони (ч. 1 ст. 36 КК України), а потім показати соціальне,кримінально-правове,профілактичнетавиховнезначення інституту необхідної оборони за кримінальним правом України. При цьомуважливоаргументувати,щонеобхіднаоборона–цеабсолютне праволюдининазахистсвогожиттяіздоров’я,життяіздоров’яінших людей від протиправних посягань (ч. 2 ст. 27 Конституції України). Це право є абсолютним, оскільки не залежить від можливості звернутися за допомогою до органів влади або посадових осіб для відверненняабоприпиненняпосягання.Виникненняправананеобхідну оборону не пов’язано також із наявною в особи можливістю втекти відтого,хтопосягає,чизвернутисязадопомогоюдоіншихгромадян. Обов’язковимєвикористанняположень,сформульованихупостанові Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 1 «Про судову практику у справах про необхідну оборону».

Аналізуючи підставу необхідної оборони, слід виходити з того, що вона включає в себе дві складові: 1) наявність суспільно небезпечного посягання і 2) потреба в негайному відверненні чи припиненніцьогопосягання.Требапослідовнорозкритизмістцихскладових частин, а також кримінально-правові наслідки спричинення шкоди при невідповідності її підставі необхідної оборони.

Аналізуючисуспільнонебезпечнепосяганняякскладовучастину підстави необхідної оборони, треба показати, що маємо розуміти під такимпосяганням,чомувонозаступенемсвоєїсуспільноїнебезпечностімаєвідповідатизлочину,хочазюридичноїточкизоруможеним і не бути та які висновки з цього можна зробити. Тут доречним буде дати оцінку висловленій у літературі думці про неможливість необхідноїоборонипротисуспільнонебезпечнихдійнеосуднихосіб,осіб, що діють у стані помилки, неповнолітніх тощо.

54

Досліджуючи другу складову частину підстави необхідної обо- рони–необхідністьнегайноговідверненнячиприпиненняпосягання, слід показати, у яких випадках виникає така потреба, а також, що маємо розуміти під відверненням та припиненням посягання.

Далі слід назвати та перерахувати ознаки необхідної оборони. Ці ознакивизначаютьсуб’єкта,метутаспрямованістьзаподіянняшкоди, характер дій суб’єкта оборони, своєчасність необхідної оборони, психічнеставленнясуб’єктадовчинюванихдій,співрозмірністьоборони тощо.

Описуючиознакисуб’єктанеобхідноїоборони,бажанорозглянути дві точки зору, що існують у науковій літературі з цього питання, асаме:чимаєнеобхіднаобороназагальнихтаспеціальнихсуб’єктів? Так, одні вчені вважають, що необхідна оборона – обставина, що виключаєзлочинністьдіяння,якастосуєтьсязагальногосуб’єкта.Тому підстави і правомірність заподіяння шкоди при виконанні обов’язків

зправоохоронної діяльності визначаються спеціальними нормативнимактами(наприклад,ЗакономУкраїни«Пронаціональнуполіцію», «Про оперативно-розшукову діяльність» та іншими нормативними актами,щорегламентуютьвиконанняспеціальнихповноваженьщодо охорони правопорядку). Інші, виходячи із конституційного визначенняправанаоборону,вважаютьщосуб’єктзахистуєспеціальним. Характеристику ознак суб’єкта необхідної оборони доречно наводити залежновідвідповідінацезапитання. Даліслідперейти доаналізу мети необхідної оборони и визначити її найближчу, проміжну та кінцеву мету. Третя ознака – це об’єкт, якому особа, що захищається, має право завдавати шкоди, тобто необхідно проаналізувати спрямованість заподіяння шкоди. Вельми важливим є аналіз четвертої ознаки – своєчасність оборони. Так, великі ускладнення виникають при визначенні часових меж необхідної оборони, і хоча такі межі прямо не встановлені в законі, але висновок про них можна зробити, аналізуючи ч. 1 ст. 36 КК України. Зокрема, треба показати, що в науковій літературі деякі криміналісти поряд з ексцесом оборони виділяють ітаківидиоборони,як«передчасна»та«запізніла»оборона.Узв’язку

зцим необхідно проаналізувати психічне ставлення суб’єкта до вчинюванихдійтанавестиосновніаргументиприхильниківтієїчиіншої позиції та висловити своє ставлення до даної проблеми. Щодо співрозмірності оборони, то завжди слід виходити з того, що заподіяння

55