Отже, немає системи чіткого
розподілу об`єктів за класифікаційними ознаками, що може впливати на
справедливість закріплення власності за кожними пайовиком. В цьому контексті
виникає інтерес до позитивного досвіду розвитку споживчої кооперації в
розвинених країнах світу[18].
.3 Основні шляхи вдосконалення
діяльності підприємств споживчої кооперації
Згідно зі «Стратегією розвитку споживчої кооперації України(2004-2015 рр.)» у 2015 р. передбачено вийти на нову модель організації системи споживчої кооперації держави, яка на основі організаційної реструктуризації покликана забезпечити довгострокову конкурентоспроможність системи в цілому та об’єднуваних нею організаційі підприємств. З цією метою передбачається низка заходів щодо модернізації системи управління споживчою кооперацією України, удосконалення діяльності підприємств на засадах економічного зростання і соціалізації.
Вирішення цих питань потребує від держави, суспільства, системи споживчої кооперації України відповідного часу. Але вже сьогодні для зміцнення ринкового становища, підвищення конкурентноздатності та забезпечення стабілізації діяльності споживчої кооперації України необхідні термінові заходи для усунення вищевказаних перешкод і серйозні інвестиції до інфраструктури кооперації, яка б відповідала сучасним умовам бізнесу. Глобалізація світового бізнесу відбувається настільки динамічно, що несвоєчасне вирішення існуючих економічних проблем може назавжди залишити споживчу кооперацію України позаду.
Можна визначити наступні основні пріоритетні напрями їх розв’язання:
- розробка відповідної законодавчої бази та нормативно-правовихдокументів, запровадження освітніх програм;
- заохочення інвестицій до підприємств із створенням регулюючих і податкових умов, розвиток інфраструктури підтримки підприємництва, відкритість до інновацій та впровадження нових ефективних форм і методів господарювання, розвиток механізмів кредитної кооперації;
- впровадження ефективного соціального та господарського менеджменту, модернізація системи управління, впровадження інформаційних систем;
- застосування індикативного управління підприємствами, організація горизонтальних комунікаційних зв’язків з іншими підприємствами (у тому числі інших форм власності);
– застосування мотиваційних механізмів пробудження у рядових пайовиків підприємницької ініціативи, заохочення конкуренції, задоволення соціально-економічних потреб кожної людини;
– розробка довгострокових програмних засад діяльності підприємств з урахуванням перспектив розвитку світового бізнесу, досягнень науки управління, економіко-математичних методів, новітніх біо-, нано- й інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ), розвиток нових форм кооперації[9].
Таким чином, щоб забезпечити сталий розвиток споживчої кооперації України з відповідним постійним економічним зростанням і забезпеченням соціально-економічних потреб кожної людини необхідно створити умови для розв’язання пріоритетних напрямів. Це дозволить системі споживчої кооперації України не опинитися на узбіччі сучасного суспільства, безперечно принесе соціальний та економічний ефект і, у цілому, сприятиме позитивним якісним змінам життєвого рівня усієї країни та її громадян. Перспективи подальших досліджень автор бачить у розробці інноваційних проектів для систем управління підприємствами споживчої кооперації України на базі сучасних ІКТ та новітніх досягнень у теорії управління.
Перспективний розвиток споживчої кооперації в умовах ринкового середовища, жорсткої конкуренції, глобалізації та інтернаціоналізації економіки неможливий без використання досвіду кооперативного руху в країнах з розвиненою і перехідною економікою.
Аналіз досвіду економічних перетворень в кооперативних системах країн Східної та Центральної Європи дозволить виявити основні напрями успішної трансформації кооперації України до нових умов світового господарства. Застосування прикладів розвитку споживчої кооперації у зарубіжних країнах сприятиме прискоренню адаптації споживчих кооперативів України до ринкових умов господарювання, активізації кооперативної форми міжнародної інтеграції, ліквідації внутрішніх причин і пом’якшенню зовнішніх факторів формування негативних тенденцій у сфері ЗЕД, створенню адекватної до нових умов системи державної підтримки та розвитку кооперативного сектора[7].
Україна повинна враховувати як позитивний досвід розвитку споживчої кооперації в країнах світу, так і негативний досвід економічних перетворень в кооперативних системах інших країн для підвищення ефективності реформування підприємств споживчої кооперації.
Світовий кооперативний досвід,
частиною якого є досвід діяльності української кооперації, свідчить про те, що
кооперація - це не лише форма господарювання, а економічно обґрунтований процес
існування виробника в сучасних економічних умовах, у тому числі
трансформаційних криз, глобалізації світового економічного простору.
Висновки
Кооперація - система кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів.
Метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.
У Європі масова освіта кооперативів почалася з другої половини XIX ст.
Першим вітчизняним організованим кооперативом було Споживче товариство, засноване 1864 р. у Харкові М. Беліним (1829-1904) та В. Козловим (1842-1920), які були обізнаними на прикладах західноєвропейської кооперації.
Першу кооперативну крамницю міського типу «Народня Торгівля» було засновано у Львові інженером Василем Нагірним.
В усьому світі спостерігається загальна тенденція щодо перетворення підприємств споживчої кооперації на універсальні товариства, в зв’язку з розвитком більш конкурентоспроможних великих торговельних мереж. Ця тенденція є характерною також й для України. В цьому аспекті, слід визначити не конкурентоспроможність підприємств споживчої кооперації в нових умовах розвитку глобальної економіки. Поряд з цим, жваво розвивається фінансова кооперація у вигляді кредитних спілок.
Основою спілки в сучасній Україна є підприємства середнього та малого бізнесу (ресторани, кафе, ринки, магазини, готелі, підприємства з виробництва хлібобулочних і кондитерських виробів, ковбасної продукції, безалкогольних напоїв і т. д.). Станом на 1 вересня 2011 року, пайовиками Укоопспілки є більше 500 тисяч чоловік. У складі Укоопспілки функціонує 3 тис. 300 ресторанів, 10 тис. 500 магазинів, 265 виробничих підприємств, 5 тис. 700 об'єктів, які надають населенню побутові послуги.
Розвиток національної споживчої кооперації знаходиться під впливом тенденцій, які спостерігаються у міжнародному кооперативному русі.
Позитивний вплив на ріст роздрібного товарообороту підприємств торгівлі в Україні мають: збільшення кількості універсальних магазинів (універсамів, супермаркетів), добре оснащених сучасним холодильним і технологічним устаткуванням; упровадження нових форм торгівлі; рекламні та заохочувальні заходи тощо. Вони сприяють також зниженню витратомісткості товарообороту, збільшують фінансові можливості подальшого розвитку галузі.
На наш погляд, основні економічні проблеми споживчої коопераціїУкраїни у ХХІ ст. - це:
- неефективність законодавчої бази, державної регуляторної політики, недостатня якість інформаційного простору країни, відсутність масштабних інформаційних систем управління підприємствами;
- неефективне використання наявних ресурсів і ліквідного майна;
- низький рівень інноваційної діяльності в умовах слабкої адаптованост іполітико-економічної системи держави до умов сучасного ринку;
- відсутність ефективної динамічної системи управління;
- недостатній рівень інвестицій у підвищення ефективності виробництва та якості послуг;
- дефіцит знань про світовий досвід і можливості використання прозорих і демократичних методів управління, ефективних прийомів соціального і господарського менеджменту, практики маркетингу, бізнес-планування, сучасних методів і форм управління та організації господарської діяльності, низький рівень консалтингу та бізнес-освіти у вищій школі.
В Указі Президента України «Про заходи щодо розвитку кооперативного руху й посиленню його ролі в реформуванні економіки України на ринкових засадах» кооперація визнана важливим фактором реалізації структурних змін в економіці України й формування її багатоскладовості на базі реформування майнових відносин.
Можна визначити наступні основні пріоритетні напрями їх розв’язання:
- розробка відповідної законодавчої бази та нормативно-правових документів, запровадження освітніх програм;
- заохочення інвестицій до підприємств із створенням регулюючих і податкових умов, розвиток інфраструктури підтримки підприємництва, відкритість до інновацій та впровадження нових ефективних форм і методів господарювання, розвиток механізмів кредитноїкооперації;
- впровадження ефективного соціального та господарського менеджменту, модернізація системи управління, впровадження інформаційних систем;
- застосування індикативного управління підприємствами, організація горизонтальних комунікаційних зв’язків з іншими підприємствами (у тому числі інших форм власності);
– застосування мотиваційних механізмів пробудження у рядових пайовиків підприємницької ініціативи, заохочення конкуренції, задоволення соціально-економічних потреб кожної людини;
– розробка довгострокових
програмних засад діяльності підприємств з урахуванням перспектив розвитку
світового бізнесу, досягнень науки управління, економіко-математичних методів,
новітніх біо-, нано- й інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ), розвиток
нових форм кооперації.
Список використаної літератури
1. Закон України «Про споживчу кооперацію» від 17 липня 1997 р. - № 469/97-ВР /[Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://zakon1.rada.gov.ua.
2. Бєлова Т. Реферат - Передумови та причини виникнення кооперативів різних видів в XIX столітті - м.Луганськ 2010 р. / [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://bukvar.su.
3. Біла О. Г., Боднарюк Л.І. Торговельна галузь споживчої кооперації в контексті розвитку роздрібної торгівлі Україи, 2013 рік. - Львів.
4. Бородата О. Проблеми та перспективи розвитку споживчої кооперації. / [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://kerivnyk.info/2012/03/borodata.html.
5. Від Укоопкомпанії - до Укоопспілки, від вузькокорпоративних - до колективних інтересів[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.academia.org.ua/?p=903.
6. Гай-Нижник П. Зародження і занепад української кооперації (кінець ХІХ ст. - 1920р.) //Київська старовина. - 2009. - №6. - ст.87-93.
7. Григор’єва С. В. Споживча кооперація світу: зарубіжний досвід та проблеми його впровадження в Україні. [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://www.ukrcoop-journal.com.ua.
8. Збірник узаконень та розпоряджень робітничо-селянського уряду України (далі - ЗУ України). Додатковий збірник за 1922 р. - 1923. - Відділ перший. - Ст.3. - С. 9-12.
9. Івченко Є. І. Моделі інформаційних систем для управління підприємствами споживчої кооперації. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum./VSUNU/2010_8_1/14_ivchenko.pdf.
10. Кооперативні підприємства будують кращий світ (2012 рік - Міжнародний рік кооперативів): тематичний інформаційний бюлетень [Текст] / укл. С. І Тимченко. - Кривий Ріг: Наукова бібліотека КНУ, 2012. /[Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://lib.ktu.edu.ua.
11. ЛановикБ. МатисякевичД., Матейко Р. Економічна історія України ісвіту: Підручник/ За ред. Б. Д. Лановика. - К.: Вікар, 2009р. - 737 с. - (Вища освіта XXI століття). / [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http: / ukrkniga.org.ua.
12. Мальков. Ю. О. Реферат - Історія споживчої кооперації - м. Ужгород 2011р. / [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://e-works.com.ua.
13. Меншикова В. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Споживча кооперація ХХІ стлоіття: уроки трансформаційних реформ і перспективи розвитку» 20-21 листопада 2008 р. - Полтава: РВВ ПУСКУ, 2008. - 241 с.
14. Потребительская кооперация на Украине за пять лет 1918-1922. - Харьков: Вукоопспилка. - 2007. - С. 210.
15. Укоопспілка [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D0%BE%D0%BE%D0%BF%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%BB%D0%BA%D0%B0.
16. Соціалістичні зобов’язання кооператорів України на 1978 рік. - Київ, 1978. - 98 с.
17. ЦДАВО України, ф.296, оп.1, спр. 1869, арк.3.
18. Чукурна
О. П. Економічні науки. Серія «Економіка та менеджмент»: Збірник наукових
праць. Луцький національний технічний університет. - Випуск 7 (26). Частина 3.
- Луцьк, 2010. / [Електронний ресурс]. - Режим
доступу:http://archive.nbuv.gov.ua.