У Німеччині з’явився новий термін ,,багатосторонні комунальні послуги". Наприклад, крім свого основного виду діяльності, комунальні компанії включали у свої пакети багатосторонніх послуг прибирання прибудинкових територій, вивіз сміття та утилізацію відходів, обслуговування внутрішньо-будинкової інфраструктури, телекомунікації та ін.
Крім того, у Німеччині особлива увага приділяється підвищенню ефективності комунальних підприємств за рахунок запровадження сучасних технологій та автоматизації. Окрім того, створені спеціальні державні банки, які спрямовані на сприяння розвитку житлово-комунальної сфери і надають пільгові кредити під конкретні адресні програми, спрямовані на підвищення ефективності використання та економію ресурсів.
У Великої Британії, яка майже 15 років створювала суспільно прийнятні і комерційно привабливі умови в комунальному секторі, введено заборону на відключення послуг водопостачання для побутових споживачів, але одночасно прийнято рішення про підвищення тарифів для неплатників. Якість комунальних послуг у цій країні визначається низкою вимірюваних параметрів. Зокрема зафіксовано час дозвону до диспетчерської служби (він становить 30 секунд) та час виконання заявки з усунення неполадок.
Наприклад, у Франції комунальні служби є переважно муніципальними. У той же час достатньо поширений в житлово-комунальній сфері й досвід використання концесій, заснованих на договорі, відповідно до якого підприємство комунальної сфери передається в експлуатацію приватній фірмі. Надання послуг здійснюється концесіонером, при цьому він має право стягти зі споживачів платежі за надання цих послуг.
Перевага концесії полягає в тому, що житлово-комунальні послуги, що є природними монополіями, зокрема у водопостачанні та водовідведенні, не відчужуються у держави. Майно надається у тимчасове користування приватним фірмам, що сплачують власникові гідну плату, приймаючи на себе всі комерційні ризики стосовно його експлуатації. Добір концесіонерів здійснюється на конкурсній основі. При цьому договір жорстко регламентує їхню діяльність, включаючи умови надання послуг і рівень тарифів. З метою забезпечення належної якості послуг органи влади мають право застосовувати санкції аж до позбавлення прав на концесію.
Після закінчення терміну договору об’єкт, включаючи створені концесіонером виробничі потужності, передається власникові. Таким чином відбувається поєднання потенціалу двох економічних агентів: державної (муніципальної) власності, з одного боку, приватного управління й інвестицій - з іншого. Розвитку конкурентного середовища в галузі сприяє і діяльність об’єднань співвласників багатоквартирних будинків.
Загалом, у Франції діє потрійна система надання житлово-комунальних послуг: разом із націоналізованими газовими мережами і державною енергетикою існують приватні компанії, а також такі, що будують свою діяльність на основі концесії. У той же час, всі фірми у Франції, особливо ті, що займаються електро-, газо- і водопостачанням, водовідведенням, збиранням і переробкою сміття і промислових відходів, працюють в тісному контакті з муніципалітетами на основі укладених контрактів і договорів. Існує багато типів контрактів. Одні передбачають тільки експлуатацію вказаних систем, другі - відповідальність за ремонт, треті - за будівництво нової інфраструктури житлово-комунального господарства. При цьому муніципалітет покладає на себе і функцію контролю за якістю надання послуг населенню та експлуатації об’єктів житлово-комунального господарства.
Стандарти якості послуг встановлює уряд країни, а в кожному контракті між муніципалітетом і експлуатаційною компанією визначаються конкретні умови роботи системи та тарифи на послуги. Цікаво, що останнім часом відбувається постійне укрупнення фірм, що працюють у житлово-комунальній сфері.
Також слід відзначити і застосування у Франції різних форм управління багатоквартирним житлом: є муніципальні компанії, є приватні. Власник будинку може здавати квартири в оренду і може їх продавати.
У будинках, де квартири продаються, створюються об’єднання власників квартир, які укладають договори з муніципалітетом на поставку води, газу тощо зі спеціалізованою фірмою на обслуговування будинку; і окремою спеціалізованою фірмою, яка контролюватиме якість послуг. Фірми, що є обслуговуючими компаніями, можуть бути і загальнонаціональними, але частіше обслуговування будинків, особливо що стосується дрібного ремонту, - це сфера малого бізнесу, локальних компаній, які можуть мати різні форми власності.
Швеція дає наочний досвід співробітництва органів влади великих міст із організаціями мешканців на всіх рівнях під час керування житлово-комунальною сферою. У цій країні переважають квартиронаймачі як соціального, так і приватного житлового фонду. Це пов'язано, у першу чергу, з тим, що орендний житловий фонд становить 41%, що набагато більше, ніж в інших розвинених країнах. У цій країні дотепер не дозволена приватизація окремих квартир, а також не існує кондомініумів. При цьому, близько 10% усього кооперативного житлового фонду являє собою односімейні будинки, а не звичні багатоквартирні будинки. Це означає, що за комфортністю проживання члени кооперативів "близькі" до власників житла, хоча їхні права обмежені правами кооперативної власності [59, c. 95] .
У Фінляндії також існує декілька моделей фінансування розвитку житлового сектора, які заслуговують на увагу й вивчення. У цієї країни розроблена й уже знаходить застосування нова система користування нерухомістю, заснована на кооперативному принципі, що передбачає безстрокове право проживання. Мешканець може розпоряджатися квартирою за своїм розсудом після повної оплати своєї частки в загальному праві на безстрокове проживання. Разом з тим, він не може продати свою власність за ринковою ціною.
Закон про житлові акціонерні товариства у Фінляндії прийнятий в 1992 р. З тих пір таких суспільств уже створено більше 60 тисяч, вони охоплюють більше 1,7 млн. чоловік. Організаційний принцип житлового акціонерного товариства передбачає безпосереднє володіння об'єктом нерухомості або розпорядження таким об'єктом за договором оренди. Питаннями будівництва нових і реконструкції старих орендних будинків даного типу займається муніципальний відділ з будівництва житла. Міське управління з нерухомості володіє фірмами з нерухомості, а також координує й розвиває їх адміністративне управління.
Квартира у Фінляндії є об'єктом спільної діяльності трьох сторін. Серед них:
– власники квартир (власником квартир в орендних міських будинках є місто Гельсінкі);
– мешканці (вибір мешканців здійснюється містом або ж фірмою з нерухомості відповідно до інструкцій, випущених містом, при цьому в кожному будинку або групі будинків (близько 350 шт.) працює домовий комітет, який обирається мешканцями);
– обслуговуючий сектор (будівництво нового або реконструкція старого будинку завжди здійснюється у формі будівельного підряду, на який оголошується тендер).
Фірми з нерухомості не мають у своєму розпорядженні персоналу для виконання функцій забудовника. Фірма й міський відділ з будівництва житла укладають за фіксованою ціною договір про виконання функцій забудовника по кожному об'єкту. Ціна договору ґрунтується на цінах, що фігурували в тендерах, проведених по відповідних об'єктах).
При цьому, відділ з будівництва житла проводить тендер на виконання проектних і будівельних робіт, а також організовує фінансування об'єкта або через державні й муніципальні джерела, або шляхом тендера між банками. Фірма з нерухомості або укладає договір про купівлю таких послуг зі стороною, що виграла оголошений на ці послуги тендер, або надає їх сама. Витрати на техобслуговування й прибирання переглядаються щорічно по кожному об'єкту, і дані про перевірку надаються фірмам і мешканцям, що стимулює також конкурентоспроможність своєї роботи [54, c. 5].
Таким чином, аналіз закордонного досвіду засвідчив, що важливими напрямками діяльності органів державної влади щодо розвитку житлово-комунального господарства є:
– створення ринку житлово-комунальних послуг (де продавець не є монополістом, а покупець має можливості для захисту своїх прав та отримання якісних послуг);
– сприяння роботі в цій сфері підприємств різних форм власності;
– законодавче врегулювання процесу утворення тарифів, надання пільг та здійснення контролю за цими процесами;
– встановлення чітких стандартів якості комунальних послуг;
– запровадження підприємствами ЖКГ сучасних технологій, спрямованих на зменшення витрат та економію ресурсів, створення спеціальних державних банків, які надають кредити для цих цілей;
- становлення
сучасних форм самоорганізації населення (перш за все, об’єднань співвласників
багатоповерхових будинків), які є юридичними особами та мають конкретні права
щодо захисту інтересів мешканців квартир та користування житловим фондом. Отож,
дослідження закордонного досвіду розвитку житлово-комунального господарства
зарубіжних країн свідчить про те, що на ефективність реалізації
житлово-комунальної політики, як і в Україні, досить значний вплив роблять
адміністративно-правові й фінансово-економічні умови.
2. Аналіз діяльності
органів державного управління щодо розвитку сфери житлово-комунального
господарства на регіональному рівні
.1 Загальна характеристика органу
державного управління
Управління будівництвом і житлово-комунальним господарством на місцях покладено на відповідні управління і відділи місцевих державних адміністрацій. Так, при обласних державних адміністраціях діють управління містобудування й архітектури, управління житлово-комунального господарства й управління капітального будівництва, а в районних державних адміністраціях функцію управління забезпечують відділи містобудування, архітектури і житлово-комунального господарства.
Ці органи створюються і діють відповідно до положень, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Вони здійснюють керівництво дорученими їм сферами будівництва і житлово-комунального господарства, несуть відповідальність за їхній розвиток на підвідомчій їм території, координують діяльність підприємств, установ і організацій, що відносяться до сфери управління відповідної місцевої державної адміністрації [1, c. 55].
У роботі розглядатиметься функціонування відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та надзвичайних ситуацій Печенізької районної державної адміністрації.
Відділ містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та надзвичайних ситуацій Печенізької районної державної адміністрації є її структурним підрозділом, підзвітним і підконтрольним голові районної державної адміністрації, управлінням: містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації, Департаменту житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації, Головному управлінню з питань надзвичайних ситуацій Харківської обласної державної адміністрації.
Відділ у своїй діяльності керується:
– Конституцією та законами України;
– указами Президента України і постановами Верховної Ради України прийнятими відповідно до Конституції та законів України;
– актами Кабінету Міністрів України, наказами Держбуду;
– наказами Департаменту житлово-комунального господарства Харківської облдержадміністрації, управління містобудування та архітектури Харківської облдержадміністрації;
– наказами МНС;
– розпорядженнями голови облдержадміністрації;
– наказами начальника Головного управління з питань надзвичайних ситуацій Харківської облдержадміністрації;
– Регламентом Печенізької райдержадміністрації;
– Положенням про відділ містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та надзвичайних ситуацій Печенізької районної державної адміністрації
Основними завданнями відділу у сфері житлово-комунального господарства є:
- забезпечення реалізації державної політики у сфері житлово-комунального господарства на території району;
- забезпечення організації обслуговування населення підприємствами, установами та організаціями житлово-комунального господарства, надання ритуальних, готельних та інших послуг, виконання ремонтно-будівельних робіт на замовлення населення;
- підготовка пропозицій щодо формування цін і тарифів на житлово-комунальні послуги, а також норм їх споживання, здійснення контролю за їх додержанням;
- здійснення реєстрації та ведення обліку об’єднань співвласників багатоквартирних будинків.
У сфері житлово-комунального господарства відділ, відповідно до покладених на нього завдань:
– бере участь у реалізації державної політики, у сфері житлово- комунального господарства, готує пропозиції до проектів програм соціально-економічного розвитку та проекту бюджету району:
– координує роботу, пов'язану з наданням населенню району житлово-комунальних послуг підприємствами - надавачами цих послуг незалежно від форм власності;
– розробляє систему заходів для забезпечення сталої роботи житлово-комунального господарства району в умовах надзвичайної ситуації і ліквідації її наслідків;
– здійснює в межах своєї компетенції контроль за станом експлуатації та утримання житлового фонду і об'єктів комунального господарства незалежно від форм власності;
– вживає заходів до оснащення наявного житлового фонду засобами обліку та регулювання споживання води і теплової енергії згідно із загальнодержавними та регіональними програмами;
– аналізує рівень цін і тарифів на продукцію, роботи і послуги житлово-комунального господарства та у разі потреби готує пропозиції щодо їх змін в установленому законодавством порядку;
– розробляє пропозиції до місцевих програм приватизації підприємств житлово-комунального господарства, що перебувають у комунальній власності;
– сприяє прискоренню передачі відомчого житлового фонду у власність територіальних громад;
– сприяє проведенню ефективної інвестиційної політики під час проектування, будівництва нових та реконструкції діючих об'єктів житлово-комунального господарства, здійснює контроль за їх будівництвом, бере участь у розробленні проектів благоустрою територій населених пунктів;
– здійснює відповідно до законодавства контроль за організацією та якістю обслуговування населення підприємствами, установами та організаціями житлово-комунального господарства;
– вживає заходів до поліпшення умов охорони праці на підприємствах, установах та організаціях житлово-комунального господарства на території району.
Отож, основні функції відділу такі:
– забезпечення на території району реалізації державної політики у сфері житлово-комунального господарства (в частині - житлового господарства, водопровідно-каналізаційного господарства, паливно-енергетичного комплексу, санітарної очистки міста, протизсувних підземних робіт, комплексного розвитку системи комунального сервісу, галузі поховання), організації та здійснення заходів з його реформування, визначення пріоритетних напрямків розвитку;
– аналіз стану житлово-комунального господарства району;