Зміст
Вступ
1. Теоретичні основи функціонування державного управління сферою житлово-комунального господарства України
1.1 Сутність, завдання та принципи державного управління житлово-комунальним господарством України
1.2 Закономірності організації вітчизняної системи управління житлово-комунальним господарством
1.3 Закордонний досвід державного управління сферою житлово-комунального господарства
2. Аналіз діяльності органів державного управління щодо розвитку сфери житлово-комунального господарства на регіональному рівні
2.1 Загальна характеристика органу державного управління
2.2 Діяльність відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та надзвичайних ситуацій Печенізької РДА щодо розвитку сфери житлово-комунального господарства
2.3 Проблеми управління розвитком житлово-комунального господарства у Печенізькому районі
3. Удосконалення механізмів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні
3.1 Впровадження нових методів державного управління щодо розвитку сфери житлово-комунального господарства в діяльність відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та надзвичайних ситуацій Печенізької районної державної адміністрації
3.2 Шляхи покрашення організаційно-правової структури житлово-комунального господарства на національному рівні
3.3 Формування об’єднань співвласників багатоквартирних будинків як метод удосконалення управління сферою житлово-комунального господарства
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
Вступ
Актуальність теми. Становлення ринкової, соціально орієнтованої економіки вимагає нових підходів до регулювання такої важливої сфери як житлово-комунальна, через яку реалізуються інтереси кожної людини. Ця надзвичайно важлива галузь надає фізичним і юридичним особам необхідні житлово-комунальні послуги та забезпечує життєдіяльність усього суспільного організму.
Відсутність надійних джерел для самофінансування житлово-комунального господарства і його непривабливість для приватних інвесторів призвели до значного погіршення виробничих потужностей цього сектора, підвищення їх аварійності, збільшення питомих та непродуктивних витрат матеріальних й енергетичних ресурсів, що негативно впливає на рівень і якість комунальних послуг.
При цьому, відсутність комплексного підходу до розвитку ринкових відносин у галузі житлово-комунального господарства, недосконалість нормативно-правової бази поряд з незавершеністю інституційних перетворень призвели до кризового стану галузі.
Оскільки житлово-комунальний сектор є ключовим елементом будь-якої економічної системи, державне управління ним входить складовою соціально-економічної політики як потужна рушійна сила економічного зростання. Це виводить проблематику державного управління житлово-комунальним господарством у ранг найважливіших теоретико-прикладних досліджень. Практичним результатом має стати визначення ефективних механізмів управління підприємствами й організаціями житлово-комунального господарства усіх форм власності.
Донедавна у вітчизняній економічній літературі загалом і в працях з державного управління господарськими процесами зокрема питання розвитку житлово-комунального господарства, його демонополізації, створення ринку житла та житлових послуг взагалі не стояло. В наукових публікаціях обґрунтовувалась необхідність централізованого управління житлово-комунальним господарством, дотаційного утримання підприємств, які його обслуговують, а фактично субсидіювання усіх верств населення незалежно від рівня доходів.
З основними положеннями функціонування житлово-комунального господарства на ринкових засадах можна було ознайомитись, вивчаючи роботи зарубіжних вчених, таких як Д. Віккерса, Р.Вона, В. Віскусі, П. Габора, Д.Гарднера, Р. Грін, А.Кумара, Д. Лоран, М. Пардіна, В. Шаркі, Д. Яроу та інші.
у той же час рринковим трансформаціям житлово-комунального сектора присвячені роботи таких вчених: В. Бабаєва, В. Вакуленка, О. Дзядь, А. Дроня, Г. Крамаренко, В. Кукси, В. Ніколаєва, Г. Онищука, І. Осипенка, О. Попова, М. Руля, Г. Семчука, Т. Строкань, Р. Сиротюка, В. Хомякова та інших.
Водночас, далеко не всі питання знайшли своє концептуальне цілісне відображення, що не дозволяє поставити аналіз механізмів управління житлово-комунальним господарством на адекватну теоретичну основу і сприяти широкомасштабним ринковим перетворенням в галузі
Метою магістерської роботи є аналіз діяльності органів державного управління щодо розвитку сфери житлово-комунального господарства.
Для досягнення мети було визначено такі завдання дослідження:
- розглянути завдання та принципи державного управління житлово-комунальним господарством України;
- визначити закономірності організації вітчизняної системи управління житлово-комунальним господарством;
- розглянути закордонний досвід державного управління сферою житлово-комунального господарства;
- проаналізувати діяльність відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Печенізької районної державної адміністрації щодо розвитку сфери житлово-комунального господарства у Печенізькому районі;
- запропонувати шляхи удосконалення діяльності органів державного управління щодо розвитку сфери житлово-комунального господарства.
Об’єктом дослідження є організаційно-управлінські відносини, що складаються при провадженні діяльності органів державного управління щодо розвитку сфери житлово-комунального господарства України.
Предметом дослідження є діяльність відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Печенізької районної державної адміністрації щодо розвитку сфери житлово-комунального господарства у Печенізькому районі.
Методи дослідження. Методологія роботи базується на загальнотеоретичному осмисленні й окресленні об’єктивних закономірностей застосування загальних та спеціальних механізмів державного регулювання економіки у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Отож, у ході магістерської роботи використовувалися такі методи: аналізу; єдності історичного й логічного; систематизації; дедукції та індукції.
Інформаційною базою дослідження є вітчизняні та зарубіжні наукові публікації, аналітичні й статистичні дані Державного служби статистики України та відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Печенізької районної державної адміністрації.
У першому розділі розглянуто сутність, завдання та принципи державного управління житлово-комунальним господарством України та визначено закономірності організації вітчизняної системи управління житлово-комунальним господарством. Також у цьому розділі роботи розглянуто закордонний досвід державного управління сферою житлово-комунального господарства.
У другому розділі дано загальну характеристику та проаналізовано діяльність відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Печенізької районної державної адміністрації щодо розвитку сфери житлово-комунального господарства у Печенізькому районі. Також визначено основні проблеми та недоліки у роботі аналізованого відділу.
У третьому розділі запропоновано впровадження нових методів державного управління щодо розвитку сфери житлово-комунального господарства в діяльність відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Печенізької районної державної адміністрації. Окрім цього, у роботі визначено шляхи покрашення організаційно-правової структури житлово-комунального господарства на національному рівні та розглянуто формування об’єднань співвласників багатоквартирних будинків як метод удосконалення управління сферою житлово-комунального господарства. державний управління комунальний господарство
Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості використання органами виконавчої влади, зокрема, відділом містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та надзвичайних ситуацій Печенізької районної державної адміністрації методичних рекомендацій щодо розвитку житлово-комунального господарства у Печенізькому районі. Також актуальними є пропозиції щодо покрашення організаційно-правової структури житлово-комунального господарства на національному рівні та щодо активізації створення об’єднань співвласників багатоквартирних будинків у Печенізькому районі.
Запропоновані у магістерській роботі теоретичні положення, висновки і рекомендації можуть бути використані:
- вищими та центральними органами виконавчої влади під час формування та реалізації державної політики у сфері житлово-комунального господарства;
- органами влади всіх рівнів управління для обґрунтування та здійснення оперативних і тактичних рішень у сфері державного регулювання житлово-комунальним господарством;
- у навчальному процесі Національної академії державного управління при Президентові України, її регіональних інститутів та інших вищих навчальних закладів за програмами підготовки магістрів державного управління, зокрема при розробці та викладанні модулів, пов’язаних з державним управлінням.
Апробація
результатів роботи і публікації. Основні результати магістерської роботи було
обговорено на науково-практичнiй конференції НАЗВА (дата, ХарРI НАДУ),
засіданнях кафедри права та європейської інтеграції Харківського регіонального
інституту державного управління НАДУ при Президентові України.
1. Теоретичні основи функціонування
державного управління сферою житлово-комунального господарства України
.1 Сутність, завдання та принципи
державного управління житлово-комунальним господарством України
Однією з пріоритетних галузей національного господарського комплексу є житлово-комунальне господарство, яке забезпечує життєдіяльність населених пунктів та суттєво впливає на розвиток економічних взаємовідносин у державі.
Житлово-комунальне господарство України виступає багатогалузевим комплексом, що включає підгалузі, які є природними монополіями, та конкурентні підгалузі, а продуктом його життєдіяльності є, передусім, послуги, які надаються у виробничій та невиробничій сферах.
Єфименко І. А акцентує увагу на тому, що це самостійна сфера економіки, основною метою функціонування якої є задоволення потреб населення і підприємств в послугах, що забезпечують нормальні умови життєдіяльності, зокрема, в області обслуговування житлового фонду, до складу якого входять будинки і помешкання, що використовуються в якості житла.
Торкатюк В. І та Усенко Ю. Ю. надають найбільш розширену дефініцію житлово-комунального господарства: це багатогалузева комплексна сфера господарювання, до якої належать підприємства та організації, які утримують житловий фонд в належному стані (виробники житлових послуг) і підприємства, які спеціалізуються на наданні послуг тепло-, енерго-, газо-, водопостачання і водовідведення (виробники комунальних послуг), які діють в умовах різних факторів зовнішнього середовища, що в складному взаємозв’язку формує житлово-комунальні структури міста, які необхідно оцінити і забезпечити економічну ефективність їх функціонування [13,c.96].
З позиції теорії систем житлово-комунальне господарство України являє собою складну ієрархічну систему, яка об’єднує ряд окремих підсистем (житлове господарство, теплопостачання,водопостачання і водовідведення, інфраструктура обслуговування житла, збір і переробка сміття тощо), що функціонують як на макрорівні, так і на рівні окремих регіонів.
З позиції внутрішньої структури та організації, житлово-комунальне господарство являє собою сукупність підприємств та організацій, які формують комплекс підгалузей, покликаних забезпечувати умови нормальної життєдіяльності населення та функціонування міських структур.
Варто зазначити, що у сфері житлово-комунального господарства зайнято 5 % працездатного населення країни, які обслуговують близько 25 % основних фондів держави. При цьому, понад 14,2 тис. спеціалізованих підприємств та організацій різних форм власності надають споживачам 40 видів житлово-комунальних послуг [48, c.25].
Житлова сфера включає управління житловим фондом і об'єктами комунального господарства, їх утримання, будівництво й ремонт.
Житловий фонд - це сукупність жилих будинків, а також жилих приміщень незалежно від форм власності. Він складається з:
- державного житлового фонду;
- громадського житлового фонду;
- фонду житлово-будівельних кооперативів;
- приватного житлового фонду.
Житлово-комунальне господарство має низку специфічних особливостей, що характеризують його як складну, багатоелементну, динамічну організаційно-економічну систему.
Характер та особливості житлово-комунальних послуг, які відносяться до універсальних, тобто передбачають повсюдне поширення, рівномірно високу стандартизовану якість і загальну доступність, справедливу, розумну та доступну для населення ціну визначають специфіку житлово-комунального господарства, яка проявляється у наступному.
По-перше, житлово-комунальні послуги є залежними від розташування джерел ресурсів, оскільки місця виробництва послуг та їх споживання співпадають. Відповідно, місцезнаходження об’єктів комунальної інфраструктури впливає на стан житлово-комунальної сфери.
Крім того, як зазначає Губерна Г., ця особливість проявляється ще й у тому, що, на відміну від інших товарів, цей товар не можна вивезти в інші місто, район, країну, а споживач не може звернутися до іншого постачальника. Тут закладена база протиріччя між ними. З боку постачальника це проявляється в монополізмі, а з боку споживача - в необмежених економічними можливостями вимогах [59, c.94].
Отож, функціонування житлово-комунального господарства представлене ,,чистими" природними монополіями і підгалузями, які розвиваються за законами конкурентного господарства. До останніх належить експлуатація житла, санітарне очищення територій тощо.
Високий рівень локалізації виробництва та споживання житлово-комунальних послуг зумовлює необхідність управління цією галуззю на місцевому рівні з урахуванням конкретної специфіки населеного пункту: чисельності населення, території міста, природно-кліматичних умов, архітектурно-містобудівних особливостей, соціальної структури та ін.
По-друге, для комунальних послуг, як обов’язкового суспільного блага, властива колективна організація споживання у формі загальних систем обслуговування. Характерна для комунальних підприємств велика кількість мережевих споруд та їх пряма прив’язка до споживачів послуг обумовлює неефективність їх надання декількома підприємствами.
Ефективність житлово-комунального господарства досягається за рахунок економії від масштабу наданих послуг, яка пояснюється специфікою технологічних умов виробництва та експлуатації, що робить економічно і соціально виправданим функціонування монопольно функціонуючих суб’єктів господарювання у сфері ресурсного забезпечення міста.
По-третє, призначенням та метою діяльності комунальних підприємств є життєзабезпечення міста. Тобто, практично вони є некомерційними, хоча і віднесені на регіональному та на державному рівнях до виробничо-промислових. В Україні підприємства житлово-комунального господарства, зокрема водопостачання та каналізації, є прирівняними державою до комерційних, з чого витікають підходи до регулювання їх діяльності. Держава не займається фінансуванням підприємств житлово-комунального господарства, а встановлює режим їх оподаткування такий самий, як для всіх комерційних підприємств.