Материал: Теоретико-методологічні засади дослідження економічних систем Європейського Союзу

Отже, поняття європеїзації має охоплювати такі елементи: а) формування, б) дифузія, в) інституціоналізація (формальних і неформальних) інститутів, цінностей та норм. І хоча імпульс європеїзації ще формально виходить від ЄС, у цій моделі вже немає чіткої ієрархії між двома рівнями.

Рис. 1.5 Європеїзація як мікропроцес. Джерело: [94]

Графічно це відношення може бути зображено у вигляді трьох кіл, які відображають національні, європейські та глобальні політичні процеси. Там, де круги перетинаються, процеси впливають один на одного і можуть ініціювати певні динамічні події. На рис. 1.5 зображено варіанти європеїзації з погляду впливу усунення кордонів у внутрішній політиці. Де внутрішні та європейська політики перетинаються, виникає феномен європеїзації.

Отже, модель демонструє, що нова основа для внутрішньої політики виникає в країнах-членах ЄС від попередніх процесів на рівні ЄС. Політичні сили і суспільства, які їх легітимізували, перебувають, відповідно до цієї концепції, на фазі соціального навчання (завдяки процесам європейської інтеграції). Водночас, на рівні ЄС формується повнота політичного процесу. З цього погляду, європеїзація є макрофеноменом, який впливає на всі функціональні сфери політичного циклу. Не тільки актори й установи відповідають рівню ЄС завдяки соціальному навчанню, але й суспільства і його індивіди, їхні норми та цінності. Саме ця концепція найбільше відповідає постулатам ордолібералів про значення цінностей у суспільному порядку.

Проте у реальному вимірі моделі європеїзації не існують окремо одна від одної. Вони взаємодіють між собою. Позитивна або низхідна інтеграція вимагає введення активної наднаціональної політики. Зазвичай, виконавчі органи ЄС у переговорному процесі створюють шаблон політики, її завдання полягає в тому, щоб ввести цей шаблон в експлуатацію у країнах-членах. У галузях економічної політики позитивна інтеграція часто тягне за собою корекцію правил ринку. Тобто політика спрямована на обмеження шкідливого впливу ринкових процесів: через боротьбу із забрудненням навколишнього середовища, соціальну політику, регіональну політику, ветеринарну політику, яка супроводжує спільну сільськогосподарську політику тощо. У таких вищезазначених сферах ЄС часто повинен пройти через важкий процес переговорів з метою узгодження правил ведення політики. Однак основний інтерес у тому, щоб узгодити шаблон політики та правильно імплементувати її на рівні країн-членів.

На відміну від позитивної інтеграції, негативна або горизонтальна інтеграція належить до області, де усунення національних бар’єрів є достатнім для створення загальної політики. Часто навіть не потрібно вносити зміни до національного законодавства, оскільки ці правила містяться у договорах між державами-членами.

Зацікавлені угрупування на внутрішньодержавному рівні можуть намагатися збільшити (розширити) такі стратегії. Захищаючи важливість національної арени та акцентуючи на вирішальній ролі національних груп інтересів, можна зробити висновок, що вплив низхідної європеїзації протистоїть політичній позиції акторів на національному рівні. Припустимі преференції та організаційна сила коаліції національних акторів мають важливе значення на шляху європеїзації. Узагальнена модель європеїзації зображена на рис. 1.6.

Рис. 1.6 Узагальнена модель європеїзації. Джерело: складено автором за [208; 215]

Отже, можна виділити два рівні європеїзації і, відповідно, утворення європейської економічної системи - це наднаціональний та внутрішньодержавний. Наднаціональний рівень концентрується на ефектах зовнішнього тиску, який чинить опір з боку ЄС на країн-членів, а внутрішньодержавний рівень ґрунтується на створенні та розвитку на європейському рівні окремих адміністративних структур [215, с. 11]. На внутрішньодержавному рівні відбуваються ті зміни структури, процесів, правил, стандартів, які здійснюються під впливом європейської інтеграції.

Сьогодні ЄС працює одночасно у двох напрямах - зміцнення та субсидіювання процесів прийняття національних рішень, а також забезпечення дотримання загальноєвропейських стандартів. З часу заснування Європейського об’єднання вугілля і сталі ЄС невпинно наближається до повного політичного союзу. Ця тенденція свідчить про виникнення дедалі більшої кількості галузей політики, які належать до компетенції ЄС, що передбачає й функціонування європейської економічної системи.

Отже, ЄС охоплює різні аспекти співпраці:

- автономне прийняття рішень: країни-члени ЄС надали Європейській комісії право приймати рішення у певних сферах, таких як конкурентне право, контроль за державною допомогою та лібералізацією;

-        гармонізація: державні закони були гармонізовані відповідно до законодавчого процесу ЄС. Унаслідок цього право ЄС є наявним у системах країн-членів;

         співпраця: на засіданні Ради ЄС країни-члени погодилися співпрацювати і координувати свою внутрішню політику.

Можемо підсумувати, що європеїзація поступово охоплює всі ланки життя спільноти. Проте важливим залишається питання впливу країн-членів на формування загальних для ЄС правил та норм функціонування системи. Дві європейські наймогутніші держави (Франція та Німеччина) поряд з потужною третьою (Великобританією), вважали й досі вважають себе батьками Європи. Німеччина, яку вважали „гаманцем” Європи завдяки її надійному центральному банку і сильній валюті, завжди вважалася „патріархом”, незважаючи на її „кримінальну” історію у 30-40-х роках ХХ століття. Франції, як і Великобританії, не дають спокій їхні колоніальні зв’язки, проте й вони заслуговують на провідну роль у процесі європеїзації. Отже, ми бачимо, що у процесі європеїзації домінують дві моделі капіталістичної економічної системи - ліберальна ринкова система (яку представляє Великобританія) та координована ринкова система (яку представляють Німеччина та Франція).

Для того, щоб з’ясувати, де перебуває європейська економічна система у системі координат між ліберальною та координованою ринковими економіками, Ф. Шарпф пропонує спрощену двовимірну модель, де „європеїзація” і „національна автономія” описують вертикальну вісь європейської інтеграції, а соціально-економічні відмінності між „соціальним регулюванням” і „лібералізацією” позначаються на горизонтальній осі (рис. 1.7).

Рис. 1.7 Вплив європеїзації на соціальну ринкову економіку (СРЕ), ліберальну ринкову економіку (ЛРЕ) та європейську ринкову економіку (ЄРЕ). Джерело: [198, с. 238]

З рис. 1.7 видно, що соціально-ринковим економікам доведеться більше поступитися, аніж ліберальним. Інтеграція та дерегулювання не матимуть великий вплив на інститути і політику країн з ліберальною ринкової економікою, де є відносно низький рівень соціального регулювання і мінімального добробуту. Конкурентні можливості для ліберально-ринкової економіки будуть збільшуватися внаслідок поширення негативної інтеграції та дерегуляції раніше захищених ринків соціально-ринкової економіки. Наявні економічні інститути малих і середніх підприємств, навпаки, будуть систематично послаблюватися дерегулювальними ефектами негативної інтеграції та конкуренцією, а їхні державні установи будуть зв’язані європейським законом про конкуренцію, права мобільності людини і недискримінаційним законом. Отже, існуючі соціально-економічні режими

Негативна інтеграція передбачає заборони, що накладаються на країн-членів, дискримінаційну поведінку та інші обмежувальні практики. Позитивна інтеграції полягає у зближенні законів та стандартів. Особливо важливим (і спірним) у цьому відношенні є прийняття гармонізації законодавства.

Малий та середній бізнес будуть змушені зміститися вправо до більш „ліберальної” конфігурації [198, с. 238].

На підставі вищезазначеного можемо підсумувати, що „європейська ринкова економіка” (ЄРЕ) через позитивну інтеграцію буде більше нагадувати соціально-економічні режими країн з ліберальною ринковою економікою, аніж створить соціальну ринкову економіку на європейському рівні. Структурна конструкція європейської інтеграції закрила доступ до верхнього лівого квадрата на рис. 1.7, в який би так хотіли переміститися проєвропейські християнські демократи і соціал-демократи [198, с. 239]. Зважаючи на це, лібералізація може коливатися між ліберальним низхідним імпульсом та національними висхідними регуляторними стратегіями.

ВИСНОВКИ

Одним з важливих напрямів вивчення економічних систем є аналіз закономірностей, тенденцій їх розвитку. Особливістю цього процесу є його суперечливість - на різних часових проміжках одні тенденції змінюються прямо протилежними (наприклад, на зміну уніфікації економічних систем та їх елементів приходить їх індивідуалізація, набуття ними нових рис). Глибокий аналіз поняття та типів економічних систем дав можливість сформулювати своє узагальнене визначення: економічна система - це сукупність економічних компонентів та елементів національного господарства, які базуються на національних цінностях, соціальному становищі та навколишньому середовищі.

Економічні системи з моменту свого виникнення і до наших днів пройшли значний еволюційний шлях розвитку. Налічується безліч різних їхніх видів і типів, що відрізняються способами суспільного розподілу праці й організацією, формами власності, видами координації елементів системи та іншими ознаками. В економічній теорії класифікація економічних систем здійснюється на підставі критеріїв - визначальних ознак, що дають змогу розмежувати системи. Серед сучасних економічних систем найбільш

поширеною є система ринкової економіки, яка у різних країнах набула різних форм та особливостей (ліберальна ринкова економіка та координована ринкова економіка).

Найяскравішою формою координованої ринкової економіки є соціальна ринкова економіка, концепція якої розроблена німецькими економістами, представниками фрайбурзької економічної школи (В. Рьопке, А. Рюстовом, В. Ойкеном, А. Мюллер-Армаком). Концепція соціального ринкового господарства - це спроба синтезувати гарантовану державою економічну свободу в ринковій економіці з ідеалами соціальної держави, пов’язаними з соціальною захищеністю і соціальною справедливістю.

Отже, характеризуючи певну країну чи групу країни, ми розглядаємо їхні економічні системи. Оскільки об’єктом нашого дослідження є економічна система ЄС, то найбільшу увагу приділятимемо ліберальній та координованій ринковим економікам, які під впливом процесів європеїзації постійно зближуються.

Європеїзація означає вплив європейської інтеграції на держави, особливо на їхні структури, процеси та функції. Цей процес є поетапним і призводить до того, що механізми ЄС стають частиною національної системи держави. Метою таких процесів є досягнення спільної користі для всього інтеграційного угрупування і тривалого розвитку охорони навколишнього середовища, високого рівня зайнятості й соціального забезпечення, а також поліпшення якості життя.

Незаперечним є також факт впливу країн-членів Співтовариства на формування європейської економічної системи. Такий вплив залежить від багатьох чинників, і є не до кінця дослідженим ученими. Для досягнення компромісу у веденні єдиної політики країнам-членам довелося йти на деякі поступки або ж, навпаки, відстоювати власні інтереси на рівні ЄС. Той факт, що ЄС прямує до повної економічної і політичної інтеграції, а також завершені етапи цієї інтеграції свідчать про здатність держав до компромісу та наближення їхніх систем до єдиної європейської економічної моделі.

З метою дослідження впливу країн-членів ЄС на формування економічної системи Співтовариства розглянуто одну з держав-засновниць ЄС - Федеративну Республіку Німеччини. Ця країна має значний авторитет на політичній арені світу і своєю соціальною ринковою економікою показує приклад не лише країнам ЄС, а й іншим країнам світу, зокрема Україні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аналітичний звіт про стан і перспективи розвитку малого та середнього підприємництва в Україні [Електронний ресурс]: Державна служба України з питань регуляторної політики та розвитку підприємства

2.      Андреюк Н.В. Проблеми та перспективи інноваційної діяльності малих підприємств [Електронний ресурс] / Н.В. Андреюк, Л.А. Мартинюк

.        Бласко Г. Економічне диво чи економічна загадка? Соціальне ринкове господарство та його застосування / Г. Бласко. - К.: Світовид, 1992. - 57 с.

.        Блауг М. Экономическая мысль в ретроспективе / М. Блауг. - М.: Дело ЛТД, 1994. - 676 с.

.        Внаслідок економічної кризи частка середнього класу в Україні зменшилася [Електронний ресурс]

.        Гаврилишин Б. Дороговкази в майбутнє: До ефективніших суспільств. Доповідь Римському клубові / Б. Гаврилишин. - К.: Основи, 2009. - 238 с.

.        Галерея экономистов. Вальтер Ойкен [Электронный ресурс]

.        Грабинський І. Еколого-економічна система України: порівняльний аналіз / І. Грабинський. - Львів: НТШ, 1997. - 240 с.

.        Грабинський І.М. Теоретико-методологічні проблеми оцінки сталості еколого-економічного розвитку в країнах Західної Європи / І.М. Грабинський, Р.В. Міхель // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. міжнар. відносини. - 2011. - №28. - С. 150-158.

.        Грищенко А. Інтеграційний вектор реалізації національних економічних інтересів України: теоретичні та практичні аспекти А. Грищенко // Міжнародна економічна політика. - 2011. - №14-15. - С. 208-236.

11.   Дзюбик С. Основи економічної теорії / С. Дзюбик, О. Ривак. - К.:

Основи, 1994. - 333 с.

12.  Економічна історія: [лекції] / Н.О. Тимочко, О.А. Пучко, Л.М. Рудомьоткіна та ін. - К.: КНЕУ, 2000. - 268 с.

13.   Економічна та соціальна політика // Національна безпека і оборона. - 2011. - №3 - С. 22-44.

14.  Економічна теорія. Політекономія: [підручник] / В.Д. Базилевич [та ін.]; за ред. В.Д. Базилевича. - К.: Знання-Прес, 2008. - 719 с.

15.  Економічні системи: монографія. Т. 1 / [за ред. Г.І. Башнянина]. - Львів: ЛКА, 2006. - 484 с.

16.  Звіт Антимонопольного комітету України за 2011 рік. - Офіц. вид. - [Електронний ресурс]

17.   Злупко С. Економічна думка України / С. Злупко. - Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2000. - 496 с.

18.  Кернз В. Вступ до права Європейського Союзу: навч. посіб.: [пер. з англ.] / Волтер Кернз; за заг. кер. В. С. Ісакович. - К.: Знання, 2002. - 381 с.

19.    Кизим М.О. Аналіз теоретичних передумов нерівномірності розвитку регіональних утворень у рамках концепції конвергенції [Електронний ресурс] / М.О. Кизим, О.А. Гейман

.        Ковальчук В.М. Економічна думка минулого і сьогодення: навч. посіб. /

В.М. Ковальчук, М.І. Сарай. - Тернопіль: ТАНГ - Астон, 2000. - 325 с.

.   Козловски П. Социальное рыночное хозяйство: социальное уравновешивание капитализма и всеобщность экономического порядка (о концепции Альфреда Мюллера-Армака) // Социальное рыночное хозяйство. Теория и этика экономического порядка в России и Германии [Электронный ресурс] / П. Козловски. - СПб.: Экономическая школа, 1999

22. Колганов А.И. Экономическая компаративистика: Сравнительный анализ экономических систем: [ученик] / А.И. Колганов, А.В. Бузгалин.

- М.: ИНФРА-М, 2009. - 746 с.

23.  Конвергенція економічних моделей Польщі та України: монографія / [Д. Лук'яненко, В. Чужиков, Г. Вожняк та ін.]; за наук. ред. Д. Лук'яненка, В. Чужикова, М. Вожняка. - К.: КНЕУ, 2010. - 719 с.

24.    Конституція України. - К.: Велес, 2008. - 48 с.

25.   Кораблев Н.М. Кластеризация данных методом k-means с использованием искусственных иммунных систем / Н.М. Кораблев, А.А. Фомичев // Бионика интеллекта. - 2011. - №3 (77). - С. 102-106.

26.    Кульчицький Б. Економічні системи суспільства: теорія, методологія, типологізація / Б. Кульчицький. - Львів: Видавничий центр Львівського національного університету імені Івана Франка, 2003. - 352 с.