Материал: Система бухгалтерського обліку експортних операцій суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності

Тривалість обороту залежить від маршруту перевезень товару, часу зберігання на складах, тривалості розрахунків з іноземними покупцями. Початковим етапом аналізу тривалості обороту є визначання середньорічних залишків оборотних коштів:

                                              (3.9)

де ЗП - залишок запасів на початок періоду (квартал, місяць);

n - кількість періодів.

Наступним етапом є визначення кількості оборотів оборотного капіталу (оборотних засобів) за рік:

                                                                                          (3.10)

де С - собівартість експортованих товарів;

СЗ - середні залишки експортованих товарів на балансі.

Тривалість одного обороту визначається за формулою:

                                                                                         (3.11)

де ОД - тривалість одного обороту в днях.

Величина звільнення оборотного капіталу:

                                                                    (3.12)

ВОК - сума вивільненого оборотного капіталу;

ОД0,1 - тривалість обороту оборотного капіталу в днях на початок і кінець аналізованого періоду відповідно.

Ефективність експортних операцій досягається лише в тому випадку, коли прискорення оборотності поєднується з необхідним рівнем рентабельності продаж. Рентабельність експорту визначається за формулою:

                                                                                    (3.13)

де R - рентабельність експорту;

Р - прибуток від реалізації продукції на експорт;

С - собівартість продукції.

На зміну рентабельності експорту впливають такі фактори:

-        експортна ціна (контрактна ціна);

-        рівень витрат у валюті;

         купівельна ціна одиниці товару в гривнях;

         рівень витрат в гривнях;

         курс гривні та ін.

При розрахунку показників ефективності експорту необхідно враховувати такі фактори:

-   ціну за експортну продукцію зовнішньоторговельних операторів зафіксовану в українській валюті;

-        ціну за експортну продукцію зовнішньоторговельних операторів зафіксовану у валюті імпортера або третіх країн;

         спосіб оплати за товар - комерційний кредит.

1. Розрахунок беззбиткової зовнішньоторговельної ціни експортного товару (при відомих повних витратах) з врахуванням наведених умов виглядає таким чином:

                                                                                       (3.14)

де Век.б.ц - беззбиткова експортна ціна товару, грн;

Век.в - повні витрати на експорт товару (витрати, пов’язані із виробництвом товару та його реалізацією на зовнішньому ринку), грн.

                                                                                  (3.15)

Кв - курс валюти за даними Національного банку України на розрахункову дату, грн/вал. од.

                                                                          (3.16)

Ккр - коефіцієнт кредитного впливу.

Використання комерційного кредиту (авансу) у здійсненні експортних операцій, які забезпечують обмін продукцією у матеріально-речовій формі, обумовлює коригування показників економічної ефективності та ефекту за допомогою коефіцієнту впливу і розраховується за формулою:

                                                                      (3.17)

де ккр - коефіцієнт кредитного впливу;

Век. ц - експортна ціна товару, грн;

Р - ставка комерційного кредиту (авансу), %;

t - термін надання комерційного кредиту (авансу), років;

Pn - розмір додаткового прибутку.

. розрахунок максимально допустимих повних витрат на експорт визначеного товару (при відомій зовнішньоторговельній ціні) необхідно здійснювати з врахуванням наведених умов за такими формулами:

                                                                                  (3.18)

де Вmax.в - максимально допустимі повні витрат підприємства на експорт товару, грн.

                                                                             (3.19)

Якщо

                                                                     (3.20)

то експорт обраного в даному випадку товару для підприємства є економічно недоцільним.

. Розрахунок економічного ефекту експорту товару необхідно проводити за формулами:

                                                                                (3.21)

де Еек.п. - економічний ефект експорту товару, грн;

Век.т - виручка від експорту товару, грн;

Век.в - повні витрати підприємства на експорт товару, грн.

                                                                       (3.22)

де Век.гр - гривневий еквівалент відрахувань до валютного фонду підприємства, розрахований шляхом перерахунку валютної виручки у гривні за курсом Національного банку України на дату надходження валюти, грн;

Вв - гривнева виручка від обов’язкового продажу валюти, грн.

                                                                 (3.23)

Якщо Еек.п. є додатною величиною, то експорт вибраної продукції економічно вигідний, а тому слід шукати можливості для його збільшення з врахуванням досягнутого рівня виробництва.

. Розрахунок економічної ефективності експорту товару необхідно проводити за формулами:

                                                                               (3.24)

                                                                     (3.25)

                                                               (3.26)

                                                                             (3.27)

де ЕЕек.п - економічна ефективність експорту;

Оек.т. - обсяг експортних товарів у внутрішніх середньорічних цінах, тис. грн;

Сек.т - собівартість експортних товарів, тис. грн.

Показники ефективності експортних угод доцільно розраховувати при аналізі експортної діяльності підприємства за минулий період, обґрунтуванні окремих пропозицій про реалізацію товару, плануванні експортної діяльності на майбутній період.

3.3 Аналіз як основа стратегічного планування експортної діяльності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності

За сучасних умов планування стратегії діяльності компанії на зовнішніх ринках є складним, трудомістким, багатоетапним процесом, який ускладнюється відсутністю необхідної для стратегічного планування інформації, а також компетентного менеджменту. Основним завданням планування стратегії є запобігання можливій несприятливій дії зовнішніх факторів.

Планування ринкової стратегії здійснює фірма на трьох різних рівнях:

-   глобальному (визначаються найважливіші довгострокові цілі компанії);

-        стратегічному (планування здійснюється на рівні керівництва компанією і дає уявлення щодо довгострокових та середньострокових варіантах розвитку);

         фактичному (планування зосереджується на визначенні конкретних акцій, які необхідні для вирішення питань щодо ефективного використання наявних ресурсів при реалізації глобальних цілей на тих ринках, де діє компанія).

Процес планування експортної стратегії фірми складається з таких основних етапів:

. Ситуаційний аналіз.

. Маркетинговий аналіз.

. Стратегічне планування.

. Тактичне планування.

. Контроль.

У традиційних галузях з невисоким рівнем невизначеності при відносно невеликих термінах планування (до 3 років) на першому етапі (ситуаційний аналіз) можна використовувати традиційні методи стратегічного планування - SWOT-аналіз, матричні методи, аналіз п’яти сил М. Портера тощо.

Важливим методом дослідження стану компанії є аналіз портфеля видів економічної діяльності (основних напрямів господарсько-комерційної діяльності, які здійснюються стратегічними бізнес-одиницями підприємства).

Одним із найбільш розповсюджених методів аналізу основних видів економічної діяльності підприємства є матричний. Матриця портфеля видів економічної діяльності - це таблиця, в якій порівнюються стратегічні позиції бізнес-одиниць підприємства. Матриця може бути побудована на основі будь-якої пари показників, наприклад: темпи зростання галузі, частка ринку, привабливість галузі, конкурентоспроможність і стадія розвитку продукту чи ринку.

Найчастіше при аналізі бізнес-портфеля фірми використовуються:

а) матриця «зростання - частка ринку»;

б) матриця I. Ансоффа «товари - ринки»;

в) матриця «привабливість галузі - конкурентна позиція», створена компанією General Electric та ін.

Робота з вивчення закордонних ринків і оцінювання їх можливостей проводиться на другому етапі (маркетинговий аналіз) планування експортної стратегії. Займатись дослідженням можуть: сама фірма-експортер, експортер разом з інформаційно-консультаційною фірмою або ж сама інформаційно-консультаційна фірма.

Досвід показує, що підприємство, яке має намір поставляти свою продукцію на експорт, повинне, по-перше, намагатися знайти такий зовнішній ринок, вимоги до товару на якому багато в чому збігалися б з вимогами внутрішнього ринку; по-друге, вміти пристосовуватися до різних умов зовнішніх ринків; по-третє, мати відповідні виробничі потужності, а також фахівців, здатних працювати з урахуванням завдань міжнародного ринку.

Вивчення міжнародного ринку передбачає використання як кабінетних досліджень, так і польових досліджень. Кабінетні дослідження здійснюються на основі вторинної інформації (довідники, спеціальні журнали, статистичні дані). Вони можуть дати загальне уявлення про стан і розвиток світового товарного ринку, про тенденції розвитку ринків окремих регіонів, а також основні галузі виробництва, особливості законодавства, доступність та територіальне розташування ринків, вартість міжнародних перевезень різними видами транспорту тощо.

Для конкретизації інформації проводяться польові дослідження - найскладніший і дорогий, але найефективніший метод вивчення ринку. Його переваги полягають у можливості встановлювати особисті контакти з потенційними покупцями, вивчати зразки продукції, що користуються попитом у закордонних споживачів, виявляти особливості конкурентів тощо. При проведенні польових досліджень компанія має можливість отримати первинну і конкретизовану інформацію щодо ринку.

За моделлю «чотирьох фільтрів», концепцію якої вперше запропонував Р. Волвурд, з великої кількості країн можна вибрати декілька найперспективніших не лише з огляду на загальний ринковий потенціал, а й конкретних особливостей фірми, а також цілей її закордонної діяльності. За цією моделлю, процес вибору закордонних ринків здійснюється на базі наростаючого за ступенем деталізації аналізу.

На особливу увагу в процесі дослідження заслуговує визначення та оцінювання ризиків, з якими може зустрітися фірма-експортер у зарубіжній країні: політико-правових, економічних, соціально-культурних тощо.

Заслуговує на увагу і система державного регулювання економіки країн, що досліджуються, їхнє господарське законодавство і зміни в ньому, що стосуються перспектив державного регулювання у сферах соціального захисту населення, зовнішньої торгівлі, політики ціноутворення, демонополізації, екології, охорони праці та здоров'я, обмежень на виробництво й імпорт товарів на основі контролю за їхньою якістю, наукових досліджень і розробок.

Третій етап планування (стратегічне планування) експортної стратегії передбачає висування стратегій і вибір найбільш ефективної серед них в існуючих умовах функціонування підприємства і з урахуванням висновків проведеного дослідження зовнішніх ринків. Тобто розробляються ключові елементи експортної стратегії: стратегія проникнення на обраний зовнішній ринок, маркетингова стратегія, а також цінова, комунікаційна і конкурентна стратеги на зарубіжному ринку.

Розробка тактики є наступним кроком у процесі планування експортної стратегії фірми. Подібно до того як виробляються короткострокові цілі, що погоджуються з довгостроковими і полегшують їхнє досягнення, так само повинні вироблятися короткострокові плани, які погоджуються з довгостроковими планами.

Останнім етапом є контроль за реалізацією експортної стратегії, в рамках якого: проводиться збір даних про результати експортних операцій, оцінювання даних і порівняння реального стану параметрів контролю з їх бажаним, запланованим станом; оцінювання результатів контролю і прийняття рішення щодо проведення коригування стратегії.

ВИСНОВКИ

Дослідження теоретичних, методичних та організаційних засад бухгалтерського обліку й контролю виробництва і реалізації готової продукції підприємств громадського харчування дозволило сформувати такі висновки:

1. Експортні операції - це діяльність вітчизняних суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності щодо продажу іноземним суб’єктам господарювання продукції (надання послуг, виконання робіт) шляхом передачі їх у власність, що супроводжується їх вивезенням або без вивезення за межі митного кордону України. Класифікація експортних операцій включає такі види: поставка експортного товару за готівку, експорт товару на умовах комерційного кредиту, експорт товару в рахунок державного кредиту (України), наданого країні іноземного покупця, експорт товару при компенсаційній угоді, експорт товару при бартерній угоді, експорт товару в рахунок надання допомоги.

2. Виходячи з економічної сутності операцій з експорту товарів виділяють такі об'єкти обліку експортної діяльності: матеріальні активи, продані іноземним суб’єктам господарської діяльності; господарські процеси й операції, що викликають рух і зміну активів (продаж і списання експортованих товарів); доходи, витрати і фінансові результати, що стали результатом експортних операцій; розрахунки з іноземними покупцями/