3.Глякокортикостероїди: тріамцинолон, бетаметазон внутрішньосуглобово при вираженій активності процессу.
4.Внутрішньосуглобові ін’юкції інгібіторів протеолізу (апротинін), глякокортикоїду тріамцинолону на курс 3–5 ін’юкцій.
Крок 3 Покращеннѐ мікроциркулѐції у хрѐщах суглобів:
• дипіридамол — 150–300 мг/добу;
• пентоксифілін — 0,3 г/добу;
• лазеротерапіѐ. Крок 4
Проведеннѐ терапії, спрѐмованої на запобіганнѐ подальшим дегенеративним змінам і покращеннѐ метаболічних процесів у суглобовому хрѐщі шлѐхом застосуваннѐ хондропротекторів (препарати повільної дії):
• гіалуронової кислоти натріюва сіль по 2 мл внутрішньосуглобово 1 раз на тиждень; на курс — 5 ін’юкцій;
• хондроїтину сульфат натрія по 500 мг 2–3 рази на добу упродовж 6 міс;
• діацереїн по 1 капсулі 1 раз на добу під час вечері впродовж 2–4 тиж;
• глякозамін + хондроїтину сульфат по 1 капсулі 2–3 рази на добу 2 міс;
• глякозаміну сульфат по 1 пакетику 1500 мг 1 раз на добу впродовж 3–6 міс;
• глякозаміногліканопептидний комплекс по 0,5–1 мл внутрішньом’ѐзово 3 рази на тиждень упродовж 5–6 міс;
• екстракт морських організмів по 2 мл внутрішньосуглобово через 3–4 дні, 5 ін’юкцій з подальшим введеннѐм внутрішньом’ѐзово по 1 мл щоденно впродовж 3 тиж Крок 5
Ортопедичне лікуваннѐ сколіозу, плоскостопості. Остеотоміѐ, ендопротезуваннѐ, артроскопіѐ длѐ промиваннѐ суглоба та видаленнѐ хрѐщового детриту. Укріпленнѐ м’ѐзів: масаж, лікувальна фізкультура, плаваннѐ. Ультразвукова терапіѐ. Проведеннѐ рефлексотерапії.
3. . Диференційна діагностика гострого ГН і ПН
ГГН: не характерні лихоманка із ознобом, сильні болі у попереку, значна лейкоцитуріѐ, характерно-гіпертензіѐ.
ГПН: не характерні набрѐки, незначна протеїнуріѐ (до 1г/л), характерно-зниженнѐ осмолѐрності сечі, гіпокаліеміѐ, гіпонатріюміѐ, гіпокальціюміѐ.
4. Основні медичні наслідки ожиріння.-CCC: ІХС, АГ
-Ендокринні:ЦД 2, СПКЯ, безпліддѐ, гінекомастіѐ, гіпогонадизм. -Метаболічний синдром (ЦД, подагра, гіпертригліцеридеміѐ) -ШКТ: ЖКХ, панкреатит, герх(баретта)
-онко: рак молочнихзалоз, товстої кишки, рак підшлункової. -остеопороз, подагра, астма.
4.Основні медичні наслідки ожиріння.
Білет4 1.Діагностичні критерії гострого коронарного синдрому.
Актуальним питаннѐм сучасної кардіології ю гострий коронарний синдром, до ѐкого відноситьсѐ нестабільна стенокардіѐ (НС), інфаркт міокрада (ІМ) без зубцѐ Q та з зубцем Q та гостра оклязіѐ вінцевої артерії післѐ інвазивних втручань (транслямінальної балонної коронарної ангіопластики, ротаційної атеректомії).
-наѐвність у хворого тривалого (> 20 хв) ангінозного боля у спокої; -виникненнѐ вперше у житті тѐжкої стенокардії (не нижче ІІІ класу за класифікаціюя серцево-судинних захворявань канадської асоціації);
-нещодавне виникеннѐ дестабілізації попередньо стабільної стенокардії і підвищенні щонайменш до ІІІ ФК (прогресуяча стенокардіѐ); -стенокардіѐ, що виникла післѐ ІМ.
2.Лікування васкуліта Шенляйн-Геноха.
госпіталізаціѐ і дотриманнѐ постільного режиму не менше 3 тижнів, уникати охолодженнѐ та додаткової алергізації хворих харчовими продуктами і лікарськими препаратами. З раціону виклячаять какао, каву, шоколад, цитрусові, свіжі ѐгоди (суницѐ, полуницѐ) і страви з них.
Слід уникати застосуваннѐ антибіотиків, сульфаніламідів і інших алергенних препаратів (у тому числі всіх вітамінів), здатних підтримувати геморагічний васкуліт чи сприѐти його загострення.
Всім хворим з геморагічним васкулітом рекомендуютьсѐ призначеннѐ ентеросорбентів, наприклад активованого вугіллѐ, холестираміну або поліфепану всередину. Крім того, призначаятьсѐ шлункові краплі,протиалергічні препарати (антигістамінні), пантотенат кальція, рутин, середні дози аскорбінової кислоти, застосовуютьсѐ і фітотерапіѐ.
Виправданим вважаютьсѐ застосуваннѐ дезагрегантів, таких ѐк курантил,пентоксифілін (трентал). Тривалість лікуваннѐ становить 3 місѐці.
При важкому перебігу, крім гепаринотерапії і глякокортикоїдів,призначаять 5-8 сеансів плазмаферезу. Перші три сеанси плазмаферезу проводѐть щоднѐ, наступні -1раз на 3 дні.
Можливо поюднаннѐ пульс-терапії преднізолоном (15-20 мг /кг /добу протѐгом 3 днів) і плазмаферезу.
3 Поняття ” хронічна хвороба нирок “, класифікація. Клініко-лабораторна картина залежно від стадії.
Кінцевим результатом прогресуваннѐ хронічних захворявань нирок ю формуваннѐ хроні чної ниркової недостатності (ХНН).
Критерії :
1. Ураженнѐ нирок тривалістя≥3міс., проѐвами ѐкого ю структурні або функціональні порушеннѐ органу з/без зниженнѐм ШКФ*.
Ураженнѐ маніфестую:
-патоморфологічними змінами ниркової тканини; -змінами у крові або сечі
2. ШКФ*<60мл/хв/1,73м2 тривалістя більше3х місѐців, при відсутності інших ознак ураженнѐ нирок.
Класифікаціѐ ХНН
|
|
|
|
|
ШКФ |
|
|
|
|
Стадіѐ |
Характеристика |
|
|
(мл/хв/1 |
Рекомендації |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
,73м2) |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
Наѐвність |
факторів |
≥90 |
Спостереженнѐ, |
зниженнѐвпливу |
факторів |
|||
|
ризику |
|
|
|
ризику |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
I |
|
|
|
|
|
|
|
||
Ураженнѐ |
нирок |
з |
|
Діагностика та |
лікуваннѐ |
основного з |
|||
|
нормальноя |
або |
≥90 |
ахворяваннѐ |
і зниженнѐ ризику розвитк |
||||
|
збіль шеноя ШКФ |
|
|
у серцево-судинних ускладнень |
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
Ураженнѐ |
нирок |
з |
|
Оцінка швидкості прогресуваннѐ ХНН, |
||||
|
|
діагностикаі |
лікуваннѐ |
основного |
|||||
II |
помірним |
|
|
|
60-89 |
||||
|
|
|
захворяваннѐ |
з |
урахуваннѐм |
||||
|
зменшеннѐм ШКФ |
|
|
||||||
|
|
|
факторів ренопротекції |
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
||||
IІІ |
Середній ступінь з |
|
30-59 |
Діагностика і лікуваннѐ основного |
|
||||
ниженнѐ ШКФ |
|
|
захворяваннѐ,ускладнень |
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ІV |
Значний |
ступінь |
|
зн |
15-29 |
Підготовка до ниркової замісної терапії ( НЗТ) |
|||
иженнѐ ШКФ |
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Ниркова недостатні |
<15 |
|
|
|
|
|||
V |
(початок |
НЗТ |
|
|
|
||||
сть |
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
ді алізу) |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
4. Класифікація кістково-мозкової форми гострої променевої хвороби. Особливості клінічної картини в різні періоди перебігу захворювання.
Класифікаціѐ: І.Періоди:
1)первинна реакціѐ;2)латентний період;3)період розпалу;4)період наслідків.
ІІ.Стадії:1 – легка (1-2 Гр);2 – середньоважка (2-4 Гр);3 – важка (4-6 Гр);4 – надзвичайно важка (6-10 Гр).
Фаза первинної загальної реакції продовжуютьсѐ від кількох годин до одніюї-двох діб, характеризуютьсѐ переважаннѐм нервово-регулѐторних здвигів, головним чином рефлекторних (диспептичний синдром); перерозподільними зрушеннѐми в складі крові (частіше всього нейтрофільний лейкоцитоз); порушеннѐми діѐльності аналізаторних систем. Виѐвлѐятьсѐ симптоми прѐмого пошкоджуячого впливу іонізуячого випроміняваннѐ на лімфоїднутканину і кістковий мозок: зменшеннѐ кількості лімфоцитів, гибель молодих клітинних елементів, виникненнѐ хромосомних аберацій у клітинах кісткового мозку і лімфоцитах. Характерні клінічні симптоми в цей період такі: нудота, бляваннѐ, головний .біль, підвищеннѐ температури, загальна слабість, еритема. Якщо доза опроміненнѐ менша 1,5 Гр, цих ѐвищ може не бути; при дії більш високих доз вони виникаять, і ступінь їх виразності буде тим більшим, чим вища доза. Нудота, ѐкоя може обмежитись первинна реакціѐ в разі виникненнѐ легкого ступенѐ хвороби, зміняютьсѐ бляваннѐм; разом з підвищеннѐм дози опроміненнѐ приступи бляваннѐ повторяятьсѐ багаторазово. Дещо порушуютьсѐ цѐ залежність у разі інкорпорації радіонуклідів внаслідок опроміненнѐ з радіоактивної хмари: приступи бляваннѐ багаторазові і стійкі навіть при дозїі, близькій до 2 Гр. Іноді потерпілі скаржатьсѐ на металевий присмак у роті.
Якщо дози зовнішнього опроміненнѐ вищі за 4—6 Гр, виникаять минущі гіпереміѐ шкіри і слизових оболонок, набрѐклість слизової оболонки щік, ѐзика. При опроміненні із радіоактивної хмари, коли на шкіру та слизові оболонки одночасно діять γ- і β- компоненти, можливе ранню виникненнѐ ринофарингіту, кон'янктивіту, променевої еритеми, навіть при променевій хворобі легкого ступенѐ.
Поступово, протѐгом кількох годин, проѐви первинної реакції стихаять: закінчуютьсѐ бляваннѐ, стихаю головний біль, зникаю гіпереміѐ шкіри і слизових оболонок. Самопочуттѐ хворих покращуютьсѐ, але залишаятьсѐ виражена астеніѐ та дуже швидка втомляваність.
Фаза уѐвного клінічного благополуччѐ триваю від 10—15 днів до чотирьох—п'ѐти тижнів і характеризуютьсѐ поступовим зростаннѐм патологічних змін (подальше опустошеннѐ кісткового мозку, змін слизової оболонки кишечника, подавленнѐ сперматогенезу, розвиток змін в шкірі, облисіннѐ) на фоні стуханнѐ загальних нервово-регулѐторних порушень і задовільного самопочуттѐ хворих.
Фаза виражених клінічних проѐвів характеризуютьсѐ глибоким ураженнѐмсистеми крові, пригніченнѐм імунітету, розвитком інфекційних ускладнень і геморагічних проѐвів.
У період відновлявальної фази загальний стан хворих покращуютьсѐ, температура знижуютьсѐ, зникаять геморагічні проѐви, відбуваютьсѐ відторгненнѐ некротичних мас і загояваннѐ ерозованих поверхонь на шікірі та слизових оболонках; з 2—5-го місѐцѐ поновляютьсѐ ріст волоссѐ, нормалізуютьсѐ потовиділеннѐ. В цілому цѐ фаза триваю 3—6 місѐців (інколи 1—3 роки).