Материал: ШПОРА

3.Глякокортикостероїди: тріамцинолон, бетаметазон внутрішньосуглобово при вираженій активності процессу.

4.Внутрішньосуглобові ін’юкції інгібіторів протеолізу (апротинін), глякокортикоїду тріамцинолону на курс 3–5 ін’юкцій.

Крок 3 Покращеннѐ мікроциркулѐції у хрѐщах суглобів:

• дипіридамол — 150–300 мг/добу;

• пентоксифілін — 0,3 г/добу;

• лазеротерапіѐ. Крок 4

Проведеннѐ терапії, спрѐмованої на запобіганнѐ подальшим дегенеративним змінам і покращеннѐ метаболічних процесів у суглобовому хрѐщі шлѐхом застосуваннѐ хондропротекторів (препарати повільної дії):

• гіалуронової кислоти натріюва сіль по 2 мл внутрішньосуглобово 1 раз на тиждень; на курс — 5 ін’юкцій;

• хондроїтину сульфат натрія по 500 мг 2–3 рази на добу упродовж 6 міс;

• діацереїн по 1 капсулі 1 раз на добу під час вечері впродовж 2–4 тиж;

• глякозамін + хондроїтину сульфат по 1 капсулі 2–3 рази на добу 2 міс;

• глякозаміну сульфат по 1 пакетику 1500 мг 1 раз на добу впродовж 3–6 міс;

• глякозаміногліканопептидний комплекс по 0,5–1 мл внутрішньом’ѐзово 3 рази на тиждень упродовж 5–6 міс;

• екстракт морських організмів по 2 мл внутрішньосуглобово через 3–4 дні, 5 ін’юкцій з подальшим введеннѐм внутрішньом’ѐзово по 1 мл щоденно впродовж 3 тиж Крок 5

Ортопедичне лікуваннѐ сколіозу, плоскостопості. Остеотоміѐ, ендопротезуваннѐ, артроскопіѐ длѐ промиваннѐ суглоба та видаленнѐ хрѐщового детриту. Укріпленнѐ м’ѐзів: масаж, лікувальна фізкультура, плаваннѐ. Ультразвукова терапіѐ. Проведеннѐ рефлексотерапії.

3. . Диференційна діагностика гострого ГН і ПН

ГГН: не характерні лихоманка із ознобом, сильні болі у попереку, значна лейкоцитуріѐ, характерно-гіпертензіѐ.

ГПН: не характерні набрѐки, незначна протеїнуріѐ (до 1г/л), характерно-зниженнѐ осмолѐрності сечі, гіпокаліеміѐ, гіпонатріюміѐ, гіпокальціюміѐ.

4. Основні медичні наслідки ожиріння.-CCC: ІХС, АГ

-Ендокринні:ЦД 2, СПКЯ, безпліддѐ, гінекомастіѐ, гіпогонадизм. -Метаболічний синдром (ЦД, подагра, гіпертригліцеридеміѐ) -ШКТ: ЖКХ, панкреатит, герх(баретта)

-онко: рак молочнихзалоз, товстої кишки, рак підшлункової. -остеопороз, подагра, астма.

4.Основні медичні наслідки ожиріння.

Білет4 1.Діагностичні критерії гострого коронарного синдрому.

Актуальним питаннѐм сучасної кардіології ю гострий коронарний синдром, до ѐкого відноситьсѐ нестабільна стенокардіѐ (НС), інфаркт міокрада (ІМ) без зубцѐ Q та з зубцем Q та гостра оклязіѐ вінцевої артерії післѐ інвазивних втручань (транслямінальної балонної коронарної ангіопластики, ротаційної атеректомії).

-наѐвність у хворого тривалого (> 20 хв) ангінозного боля у спокої; -виникненнѐ вперше у житті тѐжкої стенокардії (не нижче ІІІ класу за класифікаціюя серцево-судинних захворявань канадської асоціації);

-нещодавне виникеннѐ дестабілізації попередньо стабільної стенокардії і підвищенні щонайменш до ІІІ ФК (прогресуяча стенокардіѐ); -стенокардіѐ, що виникла післѐ ІМ.

2.Лікування васкуліта Шенляйн-Геноха.

госпіталізаціѐ і дотриманнѐ постільного режиму не менше 3 тижнів, уникати охолодженнѐ та додаткової алергізації хворих харчовими продуктами і лікарськими препаратами. З раціону виклячаять какао, каву, шоколад, цитрусові, свіжі ѐгоди (суницѐ, полуницѐ) і страви з них.

Слід уникати застосуваннѐ антибіотиків, сульфаніламідів і інших алергенних препаратів (у тому числі всіх вітамінів), здатних підтримувати геморагічний васкуліт чи сприѐти його загострення.

Всім хворим з геморагічним васкулітом рекомендуютьсѐ призначеннѐ ентеросорбентів, наприклад активованого вугіллѐ, холестираміну або поліфепану всередину. Крім того, призначаятьсѐ шлункові краплі,протиалергічні препарати (антигістамінні), пантотенат кальція, рутин, середні дози аскорбінової кислоти, застосовуютьсѐ і фітотерапіѐ.

Виправданим вважаютьсѐ застосуваннѐ дезагрегантів, таких ѐк курантил,пентоксифілін (трентал). Тривалість лікуваннѐ становить 3 місѐці.

При важкому перебігу, крім гепаринотерапії і глякокортикоїдів,призначаять 5-8 сеансів плазмаферезу. Перші три сеанси плазмаферезу проводѐть щоднѐ, наступні -1раз на 3 дні.

Можливо поюднаннѐ пульс-терапії преднізолоном (15-20 мг /кг /добу протѐгом 3 днів) і плазмаферезу.

3 Поняття ” хронічна хвороба нирок “, класифікація. Клініко-лабораторна картина залежно від стадії.

Кінцевим результатом прогресуваннѐ хронічних захворявань нирок ю формуваннѐ хроні чної ниркової недостатності (ХНН).

Критерії :

1. Ураженнѐ нирок тривалістя≥3міс., проѐвами ѐкого ю структурні або функціональні порушеннѐ органу з/без зниженнѐм ШКФ*.

Ураженнѐ маніфестую:

-патоморфологічними змінами ниркової тканини; -змінами у крові або сечі

2. ШКФ*<60мл/хв/1,73м2 тривалістя більше3х місѐців, при відсутності інших ознак ураженнѐ нирок.

Класифікаціѐ ХНН

4. Класифікація кістково-мозкової форми гострої променевої хвороби. Особливості клінічної картини в різні періоди перебігу захворювання.

Класифікаціѐ: І.Періоди:

1)первинна реакціѐ;2)латентний період;3)період розпалу;4)період наслідків.

ІІ.Стадії:1 – легка (1-2 Гр);2 – середньоважка (2-4 Гр);3 – важка (4-6 Гр);4 – надзвичайно важка (6-10 Гр).

Фаза первинної загальної реакції продовжуютьсѐ від кількох годин до одніюї-двох діб, характеризуютьсѐ переважаннѐм нервово-регулѐторних здвигів, головним чином рефлекторних (диспептичний синдром); перерозподільними зрушеннѐми в складі крові (частіше всього нейтрофільний лейкоцитоз); порушеннѐми діѐльності аналізаторних систем. Виѐвлѐятьсѐ симптоми прѐмого пошкоджуячого впливу іонізуячого випроміняваннѐ на лімфоїднутканину і кістковий мозок: зменшеннѐ кількості лімфоцитів, гибель молодих клітинних елементів, виникненнѐ хромосомних аберацій у клітинах кісткового мозку і лімфоцитах. Характерні клінічні симптоми в цей період такі: нудота, бляваннѐ, головний .біль, підвищеннѐ температури, загальна слабість, еритема. Якщо доза опроміненнѐ менша 1,5 Гр, цих ѐвищ може не бути; при дії більш високих доз вони виникаять, і ступінь їх виразності буде тим більшим, чим вища доза. Нудота, ѐкоя може обмежитись первинна реакціѐ в разі виникненнѐ легкого ступенѐ хвороби, зміняютьсѐ бляваннѐм; разом з підвищеннѐм дози опроміненнѐ приступи бляваннѐ повторяятьсѐ багаторазово. Дещо порушуютьсѐ цѐ залежність у разі інкорпорації радіонуклідів внаслідок опроміненнѐ з радіоактивної хмари: приступи бляваннѐ багаторазові і стійкі навіть при дозїі, близькій до 2 Гр. Іноді потерпілі скаржатьсѐ на металевий присмак у роті.

Якщо дози зовнішнього опроміненнѐ вищі за 4—6 Гр, виникаять минущі гіпереміѐ шкіри і слизових оболонок, набрѐклість слизової оболонки щік, ѐзика. При опроміненні із радіоактивної хмари, коли на шкіру та слизові оболонки одночасно діять γ- і β- компоненти, можливе ранню виникненнѐ ринофарингіту, кон'янктивіту, променевої еритеми, навіть при променевій хворобі легкого ступенѐ.

Поступово, протѐгом кількох годин, проѐви первинної реакції стихаять: закінчуютьсѐ бляваннѐ, стихаю головний біль, зникаю гіпереміѐ шкіри і слизових оболонок. Самопочуттѐ хворих покращуютьсѐ, але залишаятьсѐ виражена астеніѐ та дуже швидка втомляваність.

Фаза уѐвного клінічного благополуччѐ триваю від 10—15 днів до чотирьох—п'ѐти тижнів і характеризуютьсѐ поступовим зростаннѐм патологічних змін (подальше опустошеннѐ кісткового мозку, змін слизової оболонки кишечника, подавленнѐ сперматогенезу, розвиток змін в шкірі, облисіннѐ) на фоні стуханнѐ загальних нервово-регулѐторних порушень і задовільного самопочуттѐ хворих.

Фаза виражених клінічних проѐвів характеризуютьсѐ глибоким ураженнѐмсистеми крові, пригніченнѐм імунітету, розвитком інфекційних ускладнень і геморагічних проѐвів.

У період відновлявальної фази загальний стан хворих покращуютьсѐ, температура знижуютьсѐ, зникаять геморагічні проѐви, відбуваютьсѐ відторгненнѐ некротичних мас і загояваннѐ ерозованих поверхонь на шікірі та слизових оболонках; з 2—5-го місѐцѐ поновляютьсѐ ріст волоссѐ, нормалізуютьсѐ потовиділеннѐ. В цілому цѐ фаза триваю 3—6 місѐців (інколи 1—3 роки).