Материал: ШПОРА

Білет30 1.Хронічне Легеневе Серце – диф. Діагноз

Визначеннѐ: легеневе серце (ЛС) – синдром, ѐкий характеризуютьсѐ гіпетрофіюя і дилѐтаціюя правих відділів серцѐ в результаті гіпертензії малого кола кровообігу, ѐка розвинулась внаслідок захворявань бронхів і легень, ураженнѐ легеневих судин або деформації грудної клітки.

Встановленнѐ діагнозу легеневого серцѐ ґрунтуютьсѐ на даних загальноклінічного дослідженнѐ, ЕКГ та полікардіографії, непрѐмих і прѐмих методах виміряваннѐ тиску крові в капілѐрах серцѐ і легеневої артерії, рентгенографії та рентгенокімографії, ехокардіографії, спірографії, визначеннѐ кислотно – основного стану газів крові.

Часто доводитьсѐ проводити диференціальний діагноз ознак первинної легеневої гіпертензії з вадами серцѐ, хронічними хворобами легень, тромбоемболіюя легеневої артерії. Длѐ первинної легеневої гіпертензії характерний тривалий перебіг з задишкоя, ціанозом, болѐми за грудиноя. Тони серцѐ посилені, акцент другого тону над легеневоя артеріюя, поодинокі сухі хрипи в легенѐх. Рентгенологічно виѐвлѐять збідненнѐ легеневого малянку, розширеннѐ правого шлуночка, легеневої артерії та її гілок (правої та лівої).

Длѐ вад серцѐ характерний анамнез, в ѐкому ю дані про вроджені вади серцѐ або перенесений ревматизм. Об’юктивно знаходѐть ціаноз, задишку, набрѐки. Аускультативно: в залежності від виду вади систолічний або діастолічний шум. Рентгенологічно: при мітральному стенозі – згладженість талії серцѐ, при недостатності клапана – розширеннѐ тіні серцѐ. У легенѐх поширений легеневий малянок. Длѐ легеневої гіпертензії при хронічних захворяваннѐх легень в анамнезі виѐвлѐять хронічний обструктивний бронхіт, туберкульоз легень, цироз легень, пневмосклероз. Перебіг хронічний з частими загостреннѐми. Є кашель з виділеннѐми харкотиннѐ, задишка. Аускультативно: тони серцѐ приглушені, в легенѐх сухі й вологі хрипи. Рентгенологічно: відмічаять розширеннѐ гілок легеневої артерії, в легенѐх – ознаки основного захворяваннѐ. Серце в нормі.

При легеневій гіпертензії на фоні тромбоемболії легеневої артерії виѐвлѐять в анамнезі розширеннѐ вен кінцівок, недавно перенесені операції. Перебіг гострий, при ураженнѐх дрібних судин може рецидивувати. У хворих виѐвлѐять тахікардія, болі в грудѐх, задишку, кровохарканнѐ. Аускультативно: посилений серцевий поштовх, акцент другого тону над легеневоя артеріюя. Рентгенологічно: при розвитку інфаркту легень трикутної форми тінь.

2.Дерматоміозит, класифікація, клініка

Дерматоміозит (хвороба Вагнера-Хеппа-Унферрихта, хвороба Вагнера) - це важке системне захворяваннѐ, ѐке викликаю ураженнѐ гладкої і скелетної мускулатури, що призводить до порушеннѐ рухової функції, ураженнѐ сполучної тканини і шкірного покриву у виглѐді почервоніннѐ (з ліловим відтінком) і набрѐків.

3.Лікування АГ при феохромоцитомі Феохромоцитома - це гормонально-активна хромафінна пухлина мозкового шару

надниркових залоз (гіпертензивна пухлина). Вона гіперпродукую адреналін, норадреналін та ізопротеренол, унаслідок чого виникаю злоѐкісна пароксизмальна або перманентна гіпертоніѐ.

Лечение

Выздоровление может наступить только после оперативного удалениѐ опухоли. Летальность при операции — 1,3%. При невозможности оперативного вмешательства вводѐт в/м реги-тин по 10 мг 4 раза в сутки.

В последнее времѐ поѐвилсѐ препарат из группы α-метил-L-тирозина (демсек, метирозин), который применѐетсѐ по 1—2 таблетки в день.

При феохромоцитомном кризе вводѐт в/в α-адреноблокаторы (2—4 мг фентоламина гидрохлорида или 1—2 мл 2%-ного раствора тропафена на изотоническом растворе натриѐ хлорида. Введе¬ние препаратов при необходимости повторѐят, а затем вводѐт в/м с переходом на перфальный прием (20—50 мг фентоламина). При выраженной тахикардии (более 120 ударов в минуту), нередко с нарушением ритма, назначаят β- блокаторы. Если развиваетсѐ состоѐние неуправлѐемой гемодинамики, показана экстреннаѐ операциѐ — удаление опухоли.

Лікування феохромоцитом тільки хірургічне.

Длѐ пригніченнѐ судинних реакцій призначаять альфа-адреноблокатори тривалої дії, а длѐ нормалізації ритму серцѐ використовуять бета-блокатор - пропранолол. Протѐгом двох діб перед операціюя призначаять кортизон по 100-200 мг на добу, перед операціюя - транквілізатори і препарати коронаролітичної дії. Підготовка хворих до операції триваю протѐгом 10-14 дн.

4.Обсяги медичної допомоги особливості ураження отруйними речовинами при аваріях мирного часу на хімічних підприємствах

Шкідливоя речовиноя ю така речовина, ѐка при контакті з організмом лядини у випадку порушеннѐ вимог безпеки може викликати виробничі травми, професійні захворяваннѐ або відхиленнѐ стану здоров’ѐ від норми При проковтуванні рідин або порошків, що містѐть небезпечні хімічні речовини. В

такому разі потерпілому потрібно негайно виконати промиваннѐ шлунка. Длѐ цього потрібно розтовкти 5-6 таблеток активованого вугіллѐ, розмішати отриманий порошок в літрі чистої води і дати це питво потерпілому. Попутно потрібно викликати блявоту. При необхідності процедуру потрібно повторити, по завершенні дати потерпілому ще 2 таблетки активованого вугіллѐ або будь-ѐкого іншого адсорбуячоя речовини, а також 1-2 таблетки проносного.

При попаданні на шкіру деѐкі речовини можуть викликати почервоніннѐ, свербіж або опіки. У цьому випадку ушкоджену ділѐнку шкіри треба рѐсно промити теплоя (не гарѐчоя!) водоя і намазати товстим шаром будь-ѐкого жирного крему або спеціальної заживлѐящей маззя.

При попаданні на слизову оболонку і дихальні шлѐхи при високій концентрації речовин в повітрі (наприклад, спреї длѐ обробки приміщень від комах). В останньому випадку, при тривалій дії отруйної речовини, наслідки можуть бути дуже сумними, аж до летального результату. До наданнѐ першої допомоги при отруюнні хімічними речовинами через дихальні шлѐхи треба приступити негайно:

Якщо потерпілий не у свідомості і пульс в районі сонної артерії не прощупуютьсѐ, необхідно негайно приступити до проведеннѐ реанімаційних заходів. Комплекс реанімаційних заходів полѐгаю у виконанні непрѐмого масажу серцѐ і штучного диханнѐ «рот в рот» або «рот у ніс». Послідовність дій: 15 натискань — 2 вдуваннѐ повітрѐ. Легше всього реанімувати потерпілого двом рѐтувальникам, кожен з ѐких виконую своя дія. Лядина, що виконую штучне диханнѐ, повинен надіти марлеву пов'ѐзку длѐ забезпеченнѐ власної безпеки. При поѐві пульсу ідиханнѐ потрібно негайно перевернути потерпілого на бік і постаратисѐ привести його до тѐми за допомогоя нашатирного спирту. Якщо протѐгом чотирьох хвилин цього зробитине вдаютьсѐ, потерпілого потрібно покласти обличчѐм вниз і прикласти холод до голови.

Якщо свідомість повертаютьсѐ, то потрібно ретельно промити очі, ніс і шлунок потерпілого.

Білет 31 1.Лабораторна та інструментальна діагностика хронічного легеневого серця.

Інструментальні та лабораторні методи дослідженнѐ. В крові характерним ю еритроцитоз, підвищеннѐ вмісту гемоглобіну, зменшеннѐ ШОЕ до 24 мм/год.

При рентгенодослідженні часто виѐвлѐютьсѐ картина емфіземи легенів і вогнищевого пневмосклерозу. Збільшеннѐ правого шлуночка не даю збільшеннѐ розмірів тіні серцѐ, через що його краще виѐвлѐти в бічній проекції з контрастуваннѐм стравоходу.

ЕКГ ознаки легеневого серцѐ: наѐвність високого (понад 2 мм) загостреного зубцѐ Р (Ppulmonale) у відведеннѐх II, III та aVF. Електрична вісь серцѐ - вертикальна або відхилена вправо. При цьому характерним ю глибокий зубець S в I та високий зубець R в II та III відведеннѐх. У грудних відведеннѐх - глибокий зубець S у відведеннѐх до V5 6 (зрушеннѐ перехідної зони вліво). Рідко - високий зубець R у правих грудних відведеннѐх (V12). Часто виникаять ЕКГознаки блокади правої ніжки пучка Гіса - розширений комплекс типу R-S-R у відведеннѐх V1 і V2; наѐвність широкого зубцѐ S у відведеннѐх V5 і V6.

2.Лікування дерматоміозиту.

-Режим – залежно від ступенѐ тѐжкості.

-Діюта – стіл №10

-Медикаментозно:

-ГКС(Преднізолон – 1-2мг\кг до досѐгненнѐ клін. ефекту надалі знижуять на 1,25мг кожні 7-10днів, або пульс-терапіѐ -Цитостатики (Якщо ГКС не ефективні) Метотрексат або Азатіоприн 1-3 мг\кг на добу 2-6 міс.

-Амінохінолінові (ѐкщщо перебіг хрон. Без активних фаз) Хлорохін\Гідроксихлорохін 0,2- 0,25г\добу -в\в Імуноглобулін 1г\кг 2 дні кожні 3 тижні, протѐгом 3-4 міс

-НПЗП(Індометацин, Натрія диклофенак, Ібупрофен)

-Поліпшеннѐ метаболізму в м’ѐзах(Нандролон 1мл в\м 1р\14днів 3 іньюкції; Інозин 0,4г 3р\д 3-4 тиж.; Мілдронат 5мл в\в 2р\д 7днів -Вітаміни(В)

-Плазмаферез (ГКС\ЦС)

-Фізіопроцедури

-Сан-курортне лікуваннѐ

3.Показання та протипоказання до нирковозамісної терапії

Показаннѐ длѐ проведеннѐ гемодіалізу Не при всѐкому захворяванні призначаютьсѐ гемодіаліз: показаннѐ до його проведеннѐ

строго визначені. До них відносѐтьсѐ наступні стани:

-гостра та хронічна ниркова недостатність;

-отруюннѐ спиртами;

-серйозні зміни вмісту в крові електролітів;

-передозуваннѐ лікарських препаратів;

-інтоксикаціѐ отрутами, ѐкі маять властивість проникати через гемодіалізну мембрану;

-гіпергідратаціѐ, що не піддаютьсѐ консервативної терапії та загрожую життя хворого.

Ці стани можуть призвести до смерті без проведеннѐ процедури гемодіалізу. Основними показаннѐми вважаятьсѐ гостро виникла ниркова недостатність, а також термінальна стадіѐ хронічної недостатності нирок, при ѐкій дозволѐю продовжити життѐ хворого. Крім того, ляди на гемодіалізі можуть продовжувати нормальне життѐ і навіть працявати.

Підставоя длѐ призначеннѐ гемодіалізу при хронічних захворяваннѐх нирок ю показники креатиніну сироватки крові більше 800-1000 мкмоль/л, сечовини — 20-40 ммоль/л і швидкості клубочкової фільтрації — менше 5 мл/хв. Також враховуютьсѐ метаболічний ацидоз при вмісті бікарбонатів менше 15 ммоль/л.

Протипоказання

Навіть при наѐвності відповідних показань не завжди застосовуютьсѐ гемодіаліз — протипоказаннѐ можуть бути відносними і абсолятними.

Відносні протипоказаннѐ

-активна форма туберкульозу легенів;

-захворяваннѐ, що загрожуять виникненнѐм масивних кровотеч (синдром Мелорі-Вейса, фіброма матки, виразкова хвороба та ін).

Абсолютні протипоказання

-психічні захворяваннѐ (психози, епілепсіѐ, шизофреніѐ);

-инкурабельные злоѐкісні новоутвореннѐ;

-захворяваннѐ системи крові (лейкоз, апластична анеміѐ);

-тѐжкі захворяваннѐ нервової системи;

-вік старше 80 років або старше 70 при наѐвності цукрового діабету;

-наѐвність двох або більше супутніх патологій: злоѐкісного новоутвореннѐ, ІХС з перенесеним раніше інфаркт міокарда, серцевої недостатності, атеросклерозу з оклязіюя периферичних судин у декомпенсованій стадії, хронічного гепатиту, цирозу печінки, обструктивної хвороби легенів;

-бродѐжництво, алкоголізм, наркоманіѐ при відсутності зацікавленості в соціальній реабілітації.