Материал: Шандра О.А. Нормальна фізіологія. Вибрані лекції _ навч. посіб. _ О.А. Шандра, Н.В. Общіна _ О._ОГМУ, 2005. - 322 с

Лекція 5

ОБМІН РЕЧОВИН ТА ЕНЕРГІЇ В ОНТОГЕНЕЗІ

ОБМІН БІЛКІВ

Функції білків в організмі:

1.Утворюють структурну основу всіх клітин і субклітинних структур (пластична функція).

2.Є передавачами спадкової інформації (нуклеопротеїди, до складу яких входять ДНК і РНК).

3.Прискорюють хімічні процеси — білки-ферменти.

4.Регулюють процеси життєдіяльності — білки-гормони.

5.Створюють онкотичний тиск, беруть участь у водообміні.

6.Беруть участь в імунітеті (імуноглобуліни).

7.Виконуютьенергетичнуроль: 1,0 мбілка+ О2 → 4,1 ККал(17,18 КДж).

8.Виконують специфічні функції, що лежать в основі диференціювання окремих фізіологічних систем (функціональні білки).

Вміст білків в організмі людини

Уплода — 10 % від маси тіла.

Унемовлят — 12 %.

Упідлітків — 18 %.

Уюнаків 16–18 років — 20 %.

Види білкового синтезу

Зафункціональнимзначеннямрозрізняютьтаківидибілковогосинтезу:

1.Синтез росту — збільшення білкової маси органів у період росту і диференціації організму в цілому. Кількісними показниками росту є збільшення маси тіла і рівень позитивного азотистого балансу.

2.Синтез специфічних білків — лежить в основі диференціації клітин

ітканин та являє собою синтез специфічних ферментативних структурних і функціональних білків. Наприклад, синтез ферментативних систем, що забезпечують утворення кінцевих продуктів білкового обміну сечової кислоти, — сечовини; формування згортальної та антизгортальної систем.

269

3.Синтез функціональних білків — утворення білків «на вивід» для інших органів і систем (білки плазми крові, білкові ферменти залоз травної системи, білкові гормони деяких залоз внутрішньої секреції).

4.Синтез регенерації (збудженої) виникає для регенерації ушкодже-

них тканин чи при неповноцінному харчуванні.

5. Синтез самовідновлення, пов’язаний зі стабілізацією організму, — постійне поповнення компонентів цитоплазми, що руйнуються у процесі дисиміляції.

Потреба в білках у різні вікові періоди

Фізіологічна потреба в білках є багатокомпонентним поняттям. У першу чергу вона визначається кількістю білка, що йде на підтримку життєдіяльності та компенсацію неминучих втрат білка. Ця величина стабільна і становить 0,9 г/кг маси тіла дитини раннього віку. Крім того, потреба в білках передбачає таку їх кількість, яка необхідна для синтезу нових клітин. У середньому білка, необхідного для приросту 1 г маси тіла, потрібно 0,05 г/кг маси тіла.

При обліку середньодобового приросту маси тіла ця додаткова величина потреби в білку для дітей перших 3 міс життя становить у середньому 1,5 г/кг маси тіла, а у віці 11–12 міс — 0,2–0,5 г/кг маси тіла. Встановлено додаткову кількість білка: на приріст маси тіла необхідно додати до показника 0,9 г/кг маси тіла, що в сумі становить ту основну його кількість, яка необхідна дитині 1-го року життя для забезпечення

270

У будь-якому віковому періоді потреба в білку складається з:

1)мінімальної потреби, що забезпечує тільки ендогенні витрати

білка;

2)фізіологічної потреби, крім ендогенних витрат, що включає

кількість білка, необхідного для росту; 3) середньофізіологічної потреби з урахуванням коефіцієнта «запа-

су», що дорівнює 1,3.

Існує також «оптимальна потреба в білку» (білковий оптимум), що включає середньофізіологічну потребу з урахуванням поправочного коефіцієнта запасу.

Усі форми синтезу пов’язані одна з одною і послаблюються з віком, хоча й нерівномірно.

Найбільших змін зазнає синтез росту: у прогресивній формі він розвивається інтенсивніше, поступово послаблюючись на момент припинення росту.

До старості послаблюються синтез регенерації та самовідновлення. Це проявляється в погіршанні загоєння ран, у збільшенні часу загоєння та у появі зовнішніх ознак старості шкіри, наприклад, у зв’язку з ослабленням синтезу самовідновлення, що підтримує в старості зниження рівня біохімічного гомеостазу до останніх днів життя.

Синтез росту у внутрішньоутробний період

За весь період внутрішньоутробного життя зародок збільшується в

1мільярд 20 мільйонів разів (1,02×109) (табл. 40).

Упостнатальному житті маса тіла людини збільшується не більше, ніж у 20 разів при середній швидкості росту 0,0043 % за добу (не більше

5подвоєнь).

Улюдини особливий тип ембріогенезу порівняно з тваринами: тривалі терміни внутрішньоутробного розвитку, тривалий термін плодо-

вого періоду з досить досконалим типом трофіки. При низькій швидкості росту створюються всі умови для тривалої й складної диференціації клітин, органогенезу і формотворення, включаючи диференціацію та функціональне дозрівання нервової системи.

При аналізі динаміки збільшення білкової маси тіла ембріона з’ясовано, що у людини справжня швидкість росту в передплідному періоді (3–4 міс утробного розвитку) становить 5,35 % за добу (К=5,25), на кінець вагітності знижується до 1,42 % (К=3,40). За 196 діб внутрішньоутробного життя маса білків збільшується в 372 рази. Вже в ембріогенезі починається загасання анаболічних процесів, пов’язаних з ростом, тобто зі збільшенням маси клітин і міжклітинної речовини, важливим компонентом яких є білки (табл. 41).

Швидкість росту в постнатальний період

Протягом постнатального життя відбувається подальше падіння анаболізму (табл. 42).

271