Материал: Професійна мова економістів

переклад, особливо з російської (спорідненої) мови, це найскладніший шлях до літературної майстерності.

Як відомо, у текстах наукового стилю є слова двох типів – терміни і звичайні, загальновживані, слова. За своєю суттю вони різні: терміни в усіх мовах означають те саме («коло» – воно всюди «коло», якою б мовою не передавалося це поняття). Загальновживані слова мають свій неповторний набір значень (наприклад, для англійця circumference – це і «коло», і «периферія», а, скажімо, parole – не тільки «пароль», а це й «слово честі, обіцянка»). Саме тому перекласти термін з однієї мови на іншу – не важко, це, власне, питання форми, а не зміст. Загальновживані слова так просто не можна передати. Той, хто перекладав текст з однієї мови на іншу, знає, як важко дібрати відповідне слово з тих, що є у словниках, поєднати в реченні одне слово з іншим.

Загальновідомим є те, що термінологія становить основу науки, а тому стандартизація наукової термінології здійснюється у наш час на державному рівні: працюють термінологічні комітети, комісії й лабораторії, зокрема Комітет наукової термінології НАН України.

Виходячи з прагматичних, психологічних або лінгвістичних завдань, у теорії перекладу існує класифікація видів перекладів. Прагматики виділяють переклади,

які виконує людина, і машинні переклади; синхронні і послідовні. Психологи поділяють їх на письмові й усні; зорово-письмові і зорово-усні, письмово-усні і письмово-письмові. Лінгвісти поділяють переклади на художні, науково-технічні і суспільно-політичні.

Праці економічного змісту входять до групи суспільно-політичних текстів. Методисти виділяють навчальні та професійні переклади. Навчальні переклади – це вид творчої роботи на заняттях у середній або вищій школі, вони бувають дослівними й контекстуальними. Професійні – ті, що їх виконують професійні перекладачі. Отже, можна зробити висновки: переклад – це надзвичайно

складний процес, на який впливають прагматичні (функціональні), психологічні, лінгвістичні, методичні чинники.

Складність його полягає у тому, що відбувається постійний пошук мовних засобів для вираження відповідності змісту й форми. Через те, що зміст оригіналу існує не сам по собі, а лише в поєднанні з формою, з мовними засобами, якими його втілено, і може передаватися при перекладі теж лише за допомогою мовних засобів.

Важливим є також приналежність тексту до певного літературного стилю, який висуває певні вимоги до перекладу, але принцип стилю тієї чи іншої мови, на яку робиться переклад, є вирішальним при доборі варіантів для перекладу окремих слів, фразеології, синтаксичних зворотів.

Дуже часто, перекладаючи текст, ми можемо спостерігати таке явище: слова перекладено правильно, в граматичній структурі немає помилок, але порушена сполучуваність слів, яка є відмінною та особливою для кожної мови. Ігнорування цього важливого чинника і є причиною незадовільної якості перекладу. Переклад

з однієї мови на іншу завжди передбачає правильне розуміння першоджерела, вміння знайти відповідності між елементами двох мов. Часто зміст тексту, що треба перекласти, зрозумілий, але його важко висловити іншою мовою. Це відбувається через труднощі в знаходженні міжмовних відповідностей

[Проф. мова ек., Харків, 2005].

Проблема, пов’язана зі значенням і будовою термінів, виникла через близьку спорідненість мов: велика кількість спільних за походженням українських і російських морфем зазнала певних семантичних змін, які не зажди відчуваються тими, хто вільно володіє обома мовами.

На жаль, наші словники ще недосконалі: подаючи кілька варіантів перекладу терміна, вони не підказують, якому з них у кожному конкретному випадку віддати перевагу. Тому варто хоч трохи орієнтуватися в основних словотворчих засадах української мови в цілому і термінології зокрема.

У процесі перекладу визначають три категорії відповідностей:

1) терміни та термінологічні словосполучення, характерні для певної галузі науки;

2)варіантні та контекстуальні відповідності (загальновживана лексика, яка в даному контексті функціонує як термінологічна або загальнонаукова);

3)усі види перекладацьких трансформацій (слова, що перекладаються українською шляхом різноманітних лексичних трансформацій).

Граматичні трансформації при перекладі використовуються не менш часто, ніж лексичні. Виділяють два основних випадки обов'язкових граматичних замін:

1)при перекладі категорій, що відсутні в українській мові;

2)випадки розбіжностей у стилістичних нормах.

Це свідчить про те, що переклад з однієї мови на іншу передбачає: 1) правильне розуміння першоджерела; 2) знаходження відповідностей між елементами двох мов.

Розглянемо деякі особливості перекладу фахових текстів. Характерною ознакою наукового стилю мовлення є часте використання віддієслівних іменників. Це, як зрозуміло вже з назви, іменники, утворені від дієслів. Від одного дієслова можна утворити кілька іменників, і всі вони означатимуть приблизно одне й те саме, але все-таки відтінки у значенні будуть.

Для прикладу порівняємо російські іменники, утворені від дієслова устанавливать / установить з їх українськими відповідниками:

Трудність полягає у тому, що наведені слова вживаються в обох мовах неоднаково: росіяни використовують одне слово – установка – і на позначення механізму (дождевальная установка), пристрою (пескоструйная установка), і на позначення процесу (дії) (переустановка заготовок). В українській мові традиція інша: якщо треба відтворити віддієслівний іменник на позначення процесу, використовують спеціальні суфікси -енн, -анн, -інн. Ці суфікси і передають значення процесуальності. Суфікс -к- традиційно вживається на позначення предметів (прочуханка, знахідка, довідка).

Труднощі виникають під час перекладу з російської мови не тільки віддієслівних іменників, але й прикметників та дієприкметників. Необхідно уникати вживання однакового суфікса для творення слів, що означають різні чи протилежні (суперечливі) за змістом поняття, наприклад, здатність до активної чи до пасивної дії.

Переклад російських дієприкметників на -щий, -щийся потребує особливої уваги.

Перекладаючи спеціальний текст, варто пам'ятати про дієслівне керування, яке в багатьох випадках відрізняється від російського. Порівняємо:

В українській мові часто є кілька відповідників до російських слів, причому вони дещо однакові за значенням. Пов’язано це з тим, що велика кількість понять позначається і власне українськими словами, запозиченнями з російської мови. Такі запозичення більш-менш пристосувалися до чужого мовного середовища, але все ж таки зберігають «акцент» іншої мови. Щоб ваші тексти не мали

російського акценту, віддавайте перевагу власне українським словам, враховуйте особливості українського словотворення.

Українською мовою можна точніше передати поняття, а отже, зробити своє висловлювання легким для сприймання. Зверніть також увагу на відповідність прикметникових суфіксів російської та української мов!

Дієприкметники – чи не найскладніша щодо творення і вживання група термінів.

Українська мова, як і російська, має систему суфіксів, за допомогою яких можна утворити дієприкметники чотирьох видів: