прикметники, утворені від географічних назв у формі «рикметник + іменник» пишуться разом: Вітряні Гори – вітряногір+ськ-ий; Західна Європа – західноєвропей+ськ-ий.
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1.Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери: Навчальний посібник для вищ. та серед. спец. навч. закладів. – К., 2000.
2.Горбул О.Д. та ін. Ділова українська мова: Навчальний посібник – К., 2000.
3.Зарицька І.М., Чикаліна І.О. Українське ділове мовлення. Практикум. – Донецьк, 2000.
4.Культура української мови: Довідник./За ред. В.М.Русанівського. – К., 1994.
5.Мацько Л.І., Мацько О.М., Сидоренко О.М. Українська мова: Навчальний посібник – К., 1998.
6.Словник-довідник труднощів української мови. – К., 1992.
7.Шевчук С.В. Ділове мовлення. Модульний курс. – К., 2003.
8.Чак Є.Д. Складні випадки правопису та слововживання. – К., 1998.
9.Ющук І.П. Українська мова. – К., 2004.
10.Http://pravopys.vlada.kiev.ua/pravopys/pravXXI/32.html 11.Http://bpapers.iatp.org.ua/?chapter=Style
ТЕМА 18
ОСОБЛИВОСТІ ВЖИВАННЯ ЗАЙМЕННИКІВ У ПРОФЕСІЙНОМУ ТА ДІЛОВОМУ МОВЛЕННІ
Основні питання теми
Займенник як частина мови.
Розряди займенників за значенням.
Особливості використання займенників у професійному мовленні.
Ключові слова: займенник, особові займенники, зворотний займенник, присвійні займенники, вказівні займенники, означальні займенники, питальні займенники, відносні займенники, заперечні займенники, неозначені займенники.
Займенник є найбільш абстрагованою частиною мови. Свого конкретного лексичного значення займенники набувають лише у сфері мовлення, коли вони використовуються у відповідному контексті, у зв’язку з конкретною ситуацією, співвідносяться з іменниками, прикметниками, числівниками. Причому одні займенники мають узагальнено-предметне значення, інші – узагальнено-якісне або узагальнено – кількісне значення.
Отже, займенник – це самостійна частина мови, яка об’єднує слова, що не називають особи, предмета, ознаки предметів, їх кількості чи порядку при лічбі, а лише вказують на них.
Щоб встановити лексичне значення займенника, потрібно знати, з яким словом контексту він співвідноситься, – цим словом зумовлюється зміст займенника.
Наприклад: Суспільство – це найзагальніша система зв’язків і відносин між людьми, що складається у процесі їхньої життєдіяльності. Воно створює і розвиває матеріальну і духовну культуру, систему інших соціальних цінностей.
Займенник воно вказує на іменник суспільство, цією назвою і визначається його смисл. Займенник їхньої вказує на ознаку за належністю комусь (життєдіяльність людей). Це слово і зумовлює лексичне значення займенника.
Співвідносячись із іменниками, прикметниками, числівниками, займенники пов’язують мовлення у єдиний ланцюжок тексту, виступають засобом розгортання та встановлення змістових зв’язків у тексті, тобто виконують основне функціональне призначення – текстотвірне.
Наприклад: Політична економія поряд із правознавством, історією, соціологією та іншими науками належить до системи суспільних наук, кожна з яких виділяє із багатогранної сукупності суспільних відносин їх відповідні вид чи групу, котрим властиві певні закономірності. Політична економія вивчає такі суспільні відносини і закони, які належать до базових у житті суспільства, оскільки вони є складовою суспільного виробництва (економіки).
Утакий спосіб займенники сприяють скороченню елементів тексту, конденсації висловлювання.
Використовуючи займенники для уникнення повторення одних і тих же слів, слід пам’ятати, що вони узгоджуються з тими словами, замість яких вживаються.
За лексичним значенням і морфологічними ознаками займенники поділяються на дев’ять розрядів.
1.Особові займенники вказують на осіб, інші істоти, предмети, явища, поняття.
Унауковому та діловому мовленні займенник ми часто вживається у значенні
я(«авторське ми») для встановлення з читачами або слухачами тіснішого зв’язку (так звана формула скромності).
Наприклад: У процесі проведеного дослідження ми дійшли таких висновків...; Як ми вже зазначили...; Нам здається, що... .
Відтінок «скромності» зберігається і при відсутності займенника ми:
Розглянемо тепер питання...; Пропонуємо внести доповнення... .
Пропускання особового займенника 1 – 2 особи надає мовленню динамічності, прискорює його темп, іноді підкреслює категоричність: Наказую...;
Рекомендую...; Виконуйте...(у наказах, розпорядженнях, в усному діловому мовленні).
Для уникнення категоричності тону, пом’якшення наказу, прохання у діловому мовленні використовують займенник ми.
Порівняйте: 1. Ви вчасно не виконали роботу і підвели весь колектив. – Ми вчасно не виконали роботу і підвели весь колектив.
2. Я прошу якомога швидше розглянути наші пропозиції. – Ми просимо розглянути наші пропозиції найближчим часом.
В усному та п исемному діловому мовленні займенник Ви вживається замість займенника ти при звертанні до незнайомої особи, до особи старшої за віком або за посадою, до рівної особи в офіційних обставинах спілкування для вираження поваги, пошани, ввічливості (т. зв. пошанна множина).
Наприклад: Шановний Андрію Івановичу! Запрошуємо Вас...; Відповідаючи на Ваш запит...; Щиро дякуємо Вам за... .
Використовуючи пошанну множину, потрібно узгоджувати присудок із підметом у числі.
Наприклад: Будемо вдячні, якщо Ви зможете виступити перед учасниками наради; Сергію Петровичу, Ви прийшли дуже вчасно.
Присудок, виражений прикметником, може стояти як у множині, так і в однині, проте присудок у множині надає висловлюванню більш стриманого тону:
Ви були відсутні на нараді; Ви вільні на сьогодні.
За українською мовною традицією особові займенникисуб’єкти дії у реченні вживаються у називному відмінку замість орудного, як у російській мові.
Наприклад: ми запропонували, а не нами запропоновано; ви підписали, а не вами підписано; вони оплатили, а не ними оплачено.
Не слід вживати займенники він, вона у присутності тих, про кого йде мова. У такій ситуації називають особу на ім’я чи на ім’я та по батькові або використовують слова пан, добродій.
У документах (заява, доповідна записка, пояснювальна записка, наказ, розпорядження, службовий лист та ін.) особові займенники вживаються обмежено.
Наприклад: Прошу прийняти (звільнити, зарахувати, дозволити)...; Доводжу до Вашого відома...; Наказую...; Рекомендую...; Нагадуємо...; Повідомляємо... .
2. Зворотний займенник себе поширений у текстах розмовного характеру. В усному діловому мовленні використання цього займенника сприяє
пом’якшенню категоричного тону висловлювання, що має форму наказу.
Наприклад: Не беріть собі до серця; Розкажіть про себе; Будьте самим собою; Візьміть себе в руки.
3. Присвійні займенники його, її, їх, що вказують на приналежність предмета особі, омонімічним формам родового та знахідного відмінків особових займенників він, воно, вона, вони.
Зіставте: знати (кого?), немає (кого?) – його, її, їх – особові займенники; власність (чия?) – його, її, їх (їхня) – присвійні займенники.
Займенники мій, твій, свій, наш, ваш виявляють можливості розширення своїх значень.
Наприклад, в усному діловому мовленні можуть вживатися у значенні «близький за характером, поглядом, поведінкою»; «спільний для групи людей, пов’язаних однією роботою, долею»: вони – свої люди; це – моя людина;
залишатися серед своїх.
Можливе синонімічне використання присвійних займенників мій – свій, твій
– свій і т.п.
Використання присвійних займенників мій, твій, наш, ваш замість можливого за умовами контексту свій більш підкреслює зв’язок із відповідною особою, з поглядом мовця на зміст висловленої думки.
Наприклад: 1) Аналіз стану сучасної економіки я зробив у моїй доповіді на тему...2) У своєму виступі я підкреслив важливість даної проблеми.
4. Вказівні займенники цей, той можуть вказувати на просторову та часову близькість, наприклад: на цьому підприємстві – на тому підприємстві, ця