Материал: Професійна мова економістів

Мовний етикет відіграє важливу роль у комунікації науковців. Їх поведінка, мова цілком залежить від того, з ким вони спілкуються. Учений і його колеги спілкуються у власне науковому підстилі, а вчений і його учні – в науковоповчальному підстилі.

Науковець, спілкуючись із колегами, послуговується певними мовними формулами (вітань, звертань, представлень тощо), а під час спілкування зі студентами – іншими. Можна дійти висновку, що засоби вираження мовного етикету залежать від того, з ким спілкується науковець. Варто зазначити, що вони мають диференційні ознаки (бо змінюється різновид наукового стилю).

Структура мовного етикету в науковому стилі залежить від форми спілкування. Перебуваючи на науковому симпозіумі, науковець має використати форму звертання до колег-учених, відмінну від тієї, яку він використовує під час академічної лекції. Науковець може змінювати мовні формули. Ці зміни залежатимуть від культури, вишуканості мовлення, смаків, традицій науковця, умов, мети спілкування.

Майже незмінними є етикетні вирази, які використовують під час публічного захисту дисертацій. Це вирази звертань до голови і членів спеціалізованої вченої ради, наприклад: Глибокоповажний голово спеціалізованої вченої ради! Глибокоповажні члени спеціалізованої вченої ради!; вирази подяки членам спеціалізованої вченої ради, студентам, наприклад: дозвольте сердечно подякувати голові спеціалізованої вченої ради – членові-кореспонденту Академії педагогічних наук України, доктору економічних наук, професору...; моєму керівникові, доктору економічних наук, професору...).

Етикетні вирази науковців

Дисертаційне дослідження...

повністю відповідає сучасним вимогам, які ставляться до дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук;отже, є всі підстави вважати, що здобувач – сформований науковець і цілком заслуговує присудження йому за представлену дисертацію наукового ступеня кандидата економічних наук.

Мовний етикет визначається формою наукового спілкування, його різновидом, жанром. Він узгоджується структурою наукового тексту. Вибір етикетної формули не залежить від віку, характеру взаємин науковців, місця й часу їх спілкування.

На сьогодні телефон є незамінною, важливою і потрібною можливістю для швидкого, дієвого та конструктивного вирішення питань, що виникають у процесі управлінської діяльності, для встановлення контакту, домовленості про зустріч, надання консультації, узгодження важливої ділової зустрічі тощо, не вдаючись до безпосереднього спілкування.

Телефонна розмова – один із різновидів усного мовлення, який має специфічні ознаки й характеризується такими особливостями:

–відсутність між співрозмовниками візуального контакту, тобто співрозмовники не бачать один одного;

–обмеженість розмови у часі, ділова розмова, як правило, триває 3-5 хвилин;

–неможливість скористатися невербальними засобами спілкування, тобто передати інформацію за допомогою міміки, жестів, відповідного виразу обличчя тощо;

–наявність технічних перешкод (якість зв’язку, погана чутність, імовірне втручання сторонніх абонентів та інше).

Розмовляючи по телефону, людина має пам’ятати про культуру спілкування, делікатність (виявляється у вибаченні за те, що відірвали від справ, у подяці за послугу, тоні розмови, умінні добирати слова, щоб передати своє шанобливе ставлення до співрозмовника тощо).

Справедливо відзначив І. Лафатер: «Хочеш бути розумним – навчись розумно питати, уважно слухати, спокійно відповідати й переставати говорити, коли нема чого більше сказати».

Потрібно дотримувати певних вимог до телефонного спілкування:

–телефонна розмова повинна бути стислою, чіткою, зрозумілою;

–необхідно використовувати все розмаїття мовленнєвих можливостей (фонетичні, інтонаційні, лексичні, граматичні, емоційно-виражальні та ін.);

–передаючи важливу інформацію, ситуативні обставини тощо, треба описувати факти, явища, події;

–дотримувати логіки побудови блоків інформації, структури та системи, елементи яких виділяються логічним наголосом з урахуванням інтересів співрозмовника;

–міркування не є характерним видом тексту для ділової телефонної розмови, оскільки потребує багато часу;

–перед тим, як зателефонувати, важливо обміркувати, про що потрібно повідомити, яку інформацію почути;

–чітко формулюйте свої запитання;

–потрібно дотримувати загальних правил поведінки, етичних норм у телефонному спілкуванні.

Службова телефонна розмова складається з таких компонентів:

1)момент встановлення зв’язку;

2)викладення суті справи;

3)закінчення розмови.

Існують певні правила етикету ділової телефонної розмови.