ТЕСТИ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ
Завдання 1-10 мають чотири варіанти відповідей, з яких лише одна правильна.Виберіть правильну відповідь.
1.Своєрідним «трампліном» для аргументування із наведених етапів ділової бесіди є:
а) етап аргументування б) етап спростування;
в) етап підведення підсумків; г) етап передавання інформації.
2.Бесіда – це …
а) публічний виступ із будь-якого приводу; б) спілкування двох або більше осіб з метою обміну думками, інформацією
тощо; в) прилюдне повідомлення на певну тему;
г) спільне обговорення, вирішення певних питань, вироблення та прийняття рішень у всіх сферах громадського й політичного життя.
3.Ділове спілкування регулює офіційні стосунки комунікантів у:
а) державно-правовій сфері; б) суспільно-виробничій;
в) державно-правовій і суспільно-виробничій сферах; г) виробничій сфері.
4.З усіх видів ділового спілкування (публічний виступ, ділова бесіда, службова нарада, переговори) вимагає сумлінної підготовки:
а) ділова бесіда; б) публічний виступ;
в) переговори; г) службова нарада.
5. Доповідь – це …
а) одна з найпоширеніших форм публічних виступів; б) документ, у якому фіксується хід і результати роботи наради, засідань; в) це обмін думками стосовно якогось питання;
г) спілкування двох або більше людей, під час якого обмінюються думками, інформацією тощо.
6.Структура ділової бесіди складається:
а) із п’яти фаз; б) із чотирьох фаз; в) із трьох фаз; г) із шести фаз.
7.Недопустимим під час бесіди є:
а) коректні висловлювання; б) переконливість викладу; в) аргументованість поглядів; г) повчання партнера.
8. Щоб досягти успіху під час бесіди, треба:
а) ретельно готуватися до неї, основну увагу зосереджувати на власному «я»; б) ретельно готуватися до неї, бути уважним, тактовним, враховувати точку
зору співбесідника; в) ретельно готуватися до неї, висловлювати думки точно, лаконічно, постійно
перебивати співрозмовника, щоб встигнути все сказати; г) залучити слухачів до дискусії.
9.На підсумковому етапі використовують етикетні мовні формули:
а) схвалення, згода; б) пропозиція, порада; в) побажання; г) прохання.
10.Щоб стати цікавим співрозмовником, необхідно:
а) повчати слухачів, вживати якомога більше слів, які підкреслюють шанобливе ставлення до людей;
б) говорити про те, що цікавить слухачів, мати всебічні знання; в) мати всебічні знання; г) усміхатися, говорити тільки про себе.
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1.Білецький А.О. Про мову і мовознавство. – К, 1997.
2.Гладіна Г.І., Сеніна В.К. Питання мовленнєвої культури та стилістики. – К.,
1997.
3.Коваль А.П. Слово про слово. – К., 1986.
4.Михайлюк В.О. Українська мова професійного спілкування: Навч. посіб. – К.: ВД «Професіонал», 2005.
5.Муромцева О.Г., Жовтобрюх В.Ф. Культура мови вчителя. – Х., 1998.
6.Пономарів О.Д. Культура слова. – К., 1999.
7.Словник-довідник труднощів української мови. – К., 1992.
8.Шевчук С.В. Українське ділове мовлення: Підручник / Вид. 2-ге, доп. І переробл. – К.: Атака, 2004.
9.Http://www.novamova.com.ua
10.Http://bpapers.iatp.org.ua/?chapter=Style
ТЕМА 14
УКРАЇНСЬКИЙ МОВНИЙ ЕТИКЕТ
Основні питання теми
Мовний етикет та його основні елементи.
Функціональна структура та типологія одиниць мовного українського етикету.
Етикет службової телефонної розмови.
Ключові слова: етикет, мовний етикет, український мовний етикет, ознаки українського мовного етикету, код мовленнєвої ситуації, етикетні одиниці, функціональна типологія одиниць мовного етикету, службова телефонна розмова.
Суспільство, розвиваючись, виробляє правила мовної поведінки, обов’язкові для всіх членів, тобто формує мовленнєвий етикет. Відомо, що етикет підніс типові висловлювання у ранг нормативного, зовнішньообов’язкового поведінкового імперативу. Кожен фахівець має дбати про дотримання правил мовленнєвого етикету.
Етикет (від франц. etiguette – ярлик) має широке тлумачення: від «зведення норм поведінки, порядок дій і правила чемності при дворах монархів, титулованих осіб (придворний етикет), а також у дипломатичних колах до «усталених норм поведінки, правил ввічливості у будьякому товаристві».
Мовний етикет – це сукупність мовних засобів, які регулюють нашу поведінку в процесі мовлення. Це мовні формули вітання, прощання, звертання, висловлення сумніву, підтвердження тощо.
Мовний етикет тісно пов’язаний із культурою мовлення і є виразником загальної культури.
Український мовний етикет, на думку М. І. Стельмаховича, – це національний кодекс словесної добропристойності, правила ввічливості. «Він
сформувався історично в культурних верствах нашого народу й передається від покоління до покоління як еталон порядної мовленнєвої поведінки українця, виразник людської гідності й честі, української шляхетності й аристократичного духу... Українське виховання застерігає дітей і молодь від вживання грубих, лайливих, образливих слів».
Український мовний етикет історично має такі ознаки, як увічливість (ввічливість), ґречність, чемність, вихованість, тактовність, обхідливість, коректність, делікатність, приязність, звичайність. Усі слова, що характеризують мовленнєвий етикет, становлять синонімічний ряд з домінантою, ввічливість. Доречним буде з’ясування значень окремих слів. Наприклад, обхідливість – увічливість, привітність у поводженні з людьми. А приязнь – це дружня прихильність, симпатія до когось, дружелюбність, привітність. Звичайність – вихованість, ввічливість, уважність до кого, чого-небудь, делікатність.
У кінці словникової статті «Практичного словника синонімів української мови» С. Караванського (1993 р.) з домінантою ввічливість додається пор.
люб’язний. Знаходимо: люб’язний, любий, привітний, ласкавий, уважний, кн. обхідливість; люб’язний б.з. (безпідставно занедбане слово), любий, милий».
Слово ґречний уживається в українській мові з ХVІІ століття, утворено від злиття давнього прийменника к з давальним відмінком іменника речи (к речи – до речі).
Учені зазначають, що мовний етикет українців є унікальною універсальною моделлю їх мовної діяльності. Знання цієї системи, а ще більше – повсякденна їх реалізація знань і внутрішнього світу людини, без перебільшень, є своєрідним барометром духовної зрілості нації.
Головне призначення етикету, в тому числі й мовного, – встановлення сприятливого контакту між людьми, регулювання їх взаємин на підставі принципу ввічливості.
Без знання прийнятих у суспільстві правил мовного етикету, не володіючи вербальними формами вираження ввічливих взаємин між людьми, особистість не може правильно встановити різноманітні контакти з оточуючими, тобто, не може