г) плані.
8.Короткий підсумок, напрямки практичного застосування описаної інформації роблять у…
а) плані; б) основній частині;
в) висновках; г) вступі.
9.Головна вимога до реферату – це…
а) використання ілюстративного матеріалу; б) не включати другорядну інформацію; в) не вдаватись до плагіату; г) наявність опрацьованих джерел.
10. Реферат – це праця…
а) науково-дослідницького характеру; б) описового характеру; в) інформативного характеру; г) пізнавального характеру.
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1.Ботвина Н.В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови. – К.: Артек, 1999.
2.Головащук С.І. Українське літературне слововживання. – К., 1995.
3.Коваль А.П. Науковий стиль сучасної української літературної мови. Структура наукового тексту. – К., 1970.
4.Онуфрієнко Г.С. Науковий стиль української мови: навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 312 с.
5.Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика. – К., 1994.
6. Чак Є.Д. Складні випадки правопису та слововживання. – К., 1998.
7.Http://www.novamova.com.ua
4.2.ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО НАПИСАННЯ НАУКОВОЇ СТАТТІ, АНОТАЦІЇ, ТЕЗ, ВІДГУКУ, РЕЦЕНЗІЇ, КОНСПЕКТУ. ТЕКСТ НАУКОВОЇ ДОПОВІДІ ЯК ОСОБЛИВИЙ ЖАНР ПИСЕМНОЇ МОВИ
Основні питання теми
Наукова стаття як жанр наукового стилю мови.
Наукова доповідь як особливий жанр писемної мови.
Особливості написання анотації, тез, рецензії, відгуку, конспекту.
Ключові слова: наукова стаття, наукова доповідь, анотація, анотування, рецензія, відгук, тези, конспект, конспектування.
Під час навчання у ВНЗ та в подальшій професійній діяльності студент і дипломований фахівець можуть займатися серйозною науковою роботою, результати якої знайдуть своє втілення в науковій статті.
Наукова стаття – це найбільш поширений жанр наукового стилю мовлення. Вона є порівняно невеликою за обсягом письмовою роботою (10-20 сторінок машинопису), якій розглядається, як правило, одна наукова проблема.
Наукова стаття – це обов’язково оригінальне дослідження, яке містить нову інформацію стосовно зазначеної проблеми. Це може бути аналіз ще ніде не описаного матеріалу, розгляд відомого матеріалу в іншому аспекті або міркування автора щодо тих чи інших питань науки. Наукова стаття може містити невелику реферативну частину, якщо йдеться про стан вивчення проблеми.
Написання наукової статті можливе за умови глибокої компетентності автора у відповідній галузі знань. Крім того, автор має усвідомлювати потрібність свого дослідження і необхідність ознайомлення з ним певного кола фахівців. Автор несе відповідальність за достовірність інформації, її оригінальність, об’єктивність
своїх оцінок. Крім морально-етичного чинника, тут має значення ще й те, що опублікована стаття може стати джерелом інформації для інших дослідників, отже, ця інформація повинна відзначатися науковою новизною.
Наукова стаття вимагає від автора всебічного вивчення та осмислення певних наукових положень, внаслідок чого він їх або підтримує, або піддає сумніву. Тому наукова стаття зазвичай буває не випадковою, а з’являється як фрагмент глибокої і системної наукової роботи.
Композиція наукової статті багато в чому залежить від галузі на уки та тих традицій опису дослідження, які в ній склалися. Але є такі структурні елементи, які необхідні в науковій роботі з будь-якої галузі знань. Це обґрунтування актуальності наукового дослідження, визначення об’єкта, що аналізується, та методів його дослідження, опис процесу дослідження (можливе висунення гіпотези), опис результатів (доведення чи спростування гіпотези), формування висновків.
Ураховуючи невеликий обсяг статті, автор має чітко визначити об’єкт дослідження та систему завдань і, якщо є потреба, обмежити їх. Якщо опис об’єкта та його аналіз займають надто багато місця, то краще частину матеріалу залишити для іншого етапу.
Матеріали наукового дослідження можуть слугувати основою наукової доповіді, яка може бути прочитана на будь-якому зібранні фахівців – науковій конференції, симпозіумі, семінарі тощо.
Текст наукової доповіді – це особливий жанр писемного мовлення. Специфіка його зумовлена тим, що доповідь – це різновид усного мовлення, отже, складаючи текст, треба враховувати, що сприймання на слух має свої особливості. Текст повинен чітко ділитися на частини, що відображають логіку міркування. Речення мають бути прості або складні з невеликою кількістю частин (не більше 2-3 одиниць). Краще не зловживати дієприслівниковими та дієприкметниковими зворотами. Без зайвої потреби не варто загромаджувати речення однорідними членами. У текст наукової доповіді, як правило, не включають громіздкі переліки позицій, оскільки слухачеві досить важко втримати їх у пам’яті. Ілюстративний
матеріал добирають із урахуванням можливостей його сприймання. Цифрові дані, якщо це не впливає на зміст, краще подавати не в абсолютних, а у відносних вимірах (відсотки, порівняльні величини тощо). Складаючи текст доповіді, доцільно також продумати, які засоби активізації аудиторії та підтримання контакту з нею можна використати.
Будь-якій науковій статті передує анотація. Анотація (від лат. annotatio – зауваження, примітка) – коротка узагальнювальна характеристика книги (чи її частини), статті, рукопису тощо, яка розкриває зміст, структуру та інші особливості. Подається на звороті титульної сторінки книжки, а також у видавничих проспектах, журнальних оглядах, бібліографічних покажчиках.
Структура анотації:
1.Опис бібліографічних ознак книги (автор, назва та ін.).
2.Стислий опис змісту та його особливостей у вигляді переліку основних розділів чи питань.
3.Вказівки, для кого ця книга призначена.
Зразок 1:
Культура мови на щодень / Н. Я. ДзюбишинаМельник, Н. С. Дужик, С. Я. Єрмоленко та ін. – 2-е вид., доп. і випр. – К.: Довіра,
2002. – 169 с.
У посібнику вміщено практичний матеріал із складних випадків сучасної літературної норми – труднощі вибору слів, утворення граматичних форм, наголошування. Читачі дізнаються про значення і правильне вживання деяких слів, скористаються російсько-українським словничком поширених мовних зворотів. Призначений для широкого кола читачів.
Обсяг анотації:
Обсяг анотації до наукової статті – не більше 500 друкованих знаків (літер, розділових знаків, пропусків між словами і реченнями).
Зразок 2: Л. О. Тищенко.Актуальні проблеми формування термінологічної компетенції студентів вищих економічних закладів.
Анотація. У статті розглянуто суттєві ознаки наукової картини світу. Проаналізовано складники процесу вербалізації нових понять наукового та економічного знання. Запропоновано введення у навчальний процес вищої школи нової навчальної дисципліни «Основи українського термінознавства».
Окремим різновидом письмових робіт є тези наукової доповіді. Поширеною є практика, коли до наукової конференції готують наукову доповідь, а публікуються лише тези цієї доповіді.
Отже, тези – це не тільки спосіб опрацювання книги, а й особливий жанр наукового твору. Складаючи тези доповіді, треба визначити найважливіші її положення, висновки, результати дослідження. Ураховуючи невеликий обсяг тез, ці положення мають бути сформульовані стисло, чітко, і водночас вони повинні якомога повніше віддзеркалювати зміст.
Тези можуть мати загальноприйняту композицію – вступ, основна частина, висновок, а також можуть бути складені як перелік основних положень.
У тезах здебільшого відсутній ілюстративний матеріал, цифрові дані, таблиці, цитування тощо. Між окремими положеннями не обов’язкові текстові переходи, елементи міжфразового зв’язку, але ці положення мають відображати логіку дослідження, хід міркувань автора. Така вимога зумовлена тим, що головна мета, з якою публікуються тези, – ще до прочитання наукової доповіді в загальному вигляді ознайомити слухачів із авторською концепцією чи особливостями дослідження. Тому тези доповідей, як правило, готують і видають до початку наукової конференції.
За змістом тези поділяють на три типи [4]:
1.Тези визначення проблеми (короткий вступ про актуальність теми; огляд наявних поглядів на проблему чи опис ситуації в предметній галузі; окремі власні думки на цю тему; передбачувані напрями дослідження; висновок).
2.Тези, що висвітлюють результати дослідження (короткий вступ як постановка проблеми; гіпотеза (у випадку експериментального дослідження);