Материал: Практикум з курсу Геологія

Вік і генезис відкладів: dQ4 – сучасні делювіальні відклади; asQ4 – сучасний алювій (старична фація); azQ4 – сучасний алювій (заплавна фація); arQ4 – сучасний алювій (руслова фація); azQ3 – верхньочетвертинний алювій (заплавна фація); arQ3 – верхньочетвертинний алювій (руслова фація); vdQ2-3 – середньо-верхньочетвертинні еолово-делювіаль- ні відклади; gQ2dn – середньочетвертинні льодовикові відклади (дніпровська морена); mK2 – морські відклади нижньої крейди; mJ3 – морські відклади верхньої юри; mС2 – морські відклади середнього карбону.

Літологічний склад гірських порід: 1 – суглинки лесоподібні; 2 – суглинки піскуваті шаруваті; 3 – суглинки валунні бурого кольору; 4 – пісок сірий з галькою в основі шару; 5 – глина чорна із залишками рослин; 6 – глина чорна з амонітами; 7 – мергель світло-сірий; 8 – вапняк світло-сірий, щільний.

Рельєфійоговік: 9 – сучаснийрельєф; 10 – рельєфпісляльодовиковий; 11 – рельєфдольодовиковий; 12 – доюрський рельєф.

Масштаб горизонтальний 1:10 000 Виконав .................................

Масштаб вертикальний 1:400

Рис. 8. Приклад оформлення геолого-геоморфологічного профілю (чорно-білий варіант)

27

ших). Літологічна частина легенди складається зі штрихових умовних позначень і пояснень до них (див. додаток 5). Умовні знаки цієї частини легенди розташовують, враховуючи літологічну подібність гірських порід. Третя (геоморфологічна) частина легенди безпосередньо стосується відтворення рельєфу минулих геологічних епох. Умовні знаки

– лінії різного типу чи кольору – зображають у ній рельєф різного віку, у тім числі сучасний. Їх розміщують, беручи до уваги геологічний вік зображуваного рельєфу.

3.2. Відтворення історії розвитку рельєфу за геолого-геоморфологічним профілем

Історія розвитку рельєфу пов’язана з послідовною зміною геологічних подій від найдавніших часів, про які є дані на профілі, і до сучасного періоду. Головні геологічні події – це тектонічні підняття й опускання, трансгресії та регресії, наступання та відступання покривних льодовиків, врізання рік чи акумуляція наносів у річкових долинах. Відтворення історії розвитку рельєфу є важливим завданням в оцінці території з погляду перспективи на наявність корисних копалин та для прогнозування його подальшого розвитку. Характеристикою історії формування рельєфу закінчують будь-яке регіональне геоморфологічне чи геологічне дослідження.

Аналіз геологічної будови та рельєфу заданої місцевості (умов залягання, поширення і потужностей відкладів різного походження і віку, їхнього літологічного і фаціального складу, характеру рельєфу підошви та покрівлі кожного шару, співвідношення давнього і сучасного рельєфу) має переконати студентів у тому, що рельєф неодноразово змінювався і сучасний його вигляд є наслідком тривалого історичного розвитку. Характеризуючи розвиток рельєфу, студенти опираються на теоретичні знання з курсу загальної геоморфології та геології.

Рельєф є продуктом взаємодії ендота екзогенних сил. Ендогенні, або внутрішні, сили Землі зумовлюють підняття чи опускання земної поверхні. Оскільки за законами розвитку природні сили завжди напрямлені до рівноваги, то процеси, що відбуваються на земній поверхні, покликані знівелювати ці нерівності. Отже, екзогенні (зовнішні) рельєфотвірні процеси, такі як ерозія, денудація, розчленовують і знижують ділянки піднять тим сильніше, чим інтенсивніше відбувається процес підняття. На ділянках опускань активними є процеси відкла-

28

дання(акумуляції) матеріалу, якийзаповнюєзниженнярельєфу. Процеси акумуляції розвиваються тим інтенсивніше, чим більша швидкість тектонічних опускань. Відповідно, зони тектонічних піднять мають значно розчленований рельєф і малу потужність пухких відкладів (або їх взагалі нема). Зонам тектонічних опускань властиві мінімальні абсолютні і відносні висоти та велика потужність відкладів.

У випадку значних тектонічних піднять місцевість виходить з-під рівня моря, відбувається відступання (регресія) морського басейну, і починають панувати континентальні природні умови. Протягом тектонічних опускань відбувається наступ (трансгресія) моря, суша перетворюється на морське дно, і панує морський режим осадонагромадження.

Про існування морських умов осадонагромадження свідчать відклади, в яких знайдено відповідну викопну фауну. На профілі і карті вони позначені індексом m. У глибоких морях накопичуються переважно глини, у помірно (середньо) глибоких і мілких – вапняки, у мілких

– піски, на узбережжях біля високих абразійних берегів відкладається галька. Вапняки формуються у теплому кліматі.

Про континентальні умови свідчить відсутність у розрізі відкладів якого-небудьперіоду, епохичивіку, тобтостратиграфічненеузгодження узаляганніпорід. Уцейчасвідбувалосярозмиванняіденудаціявідкладеного раніше матеріалу, що виявляється у нерівній покрівлі морських порід. Ознакою існування суші є також континентальні відклади – льодовикові, водно-льодовикові, алювіальні, делювіальні, еолово-делю- віальні, озерні. Ці відклади часто наявні лише у верхніх шарах земної кори, що відклались в останній континентальний етап геологічної історії – четвертинний, оскільки у попередні континентальні періоди вони були розмиті під час наступних морських трансгресій.

За генезисом континентальних відкладів визначають геологічні події, що відбувались у минулому. Наприклад, льодовикові відклади (морени), які представлені звичайно несортованим валунним суглинком чи супісками, свідчать про наступ покривного льодовика і панування холодного клімату. На розрізі вони позначені індексом g (від лат. glacialis – льодовий). Водно-льодовикові відклади, представлені сортованими пісками і галечниками, є ознакою відступання (танення) льодовика і потепління клімату. Матеріал у цьому разі сортований розталими водами льодовика від грубоуламкових фракцій внизу розрізу до дрібноуламкових уверху. На профілі водно-льодовикові (флювіогля-

29

ціальні) відклади позначено буквою f (від лат. fluvius – ріка і glacialis – льодовий). Чергування у розрізі морен і водно-льодовикових відкладів свідчить про чергування льодовикових (стадіальних) і міжльодовикових (міжстадіальних) епох. Проте іноді над льодовиковими відкладами нема шару водно-льодовикових утворень. Це означає, що ці утворення були зденудовані і винесені за межі цієї ділянки.

Інколи в одному пласті порід об’єднані водно-льодовикові відклади різного віку (на заданій території – дніпровсько-московського, fQ2dn-ms). Цепояснюютьтим, щоодночасно ізнаступом льодовикачастовідбувалось і його танення. Тому водно-льодовикові відклади молодшого віку (fQ2ms) поєднались із давнішими відкладами (fQ2dn), які залишились від попередніх фаз зледеніння. Оскільки льодовик продовжував наступати, то морена перекрила водно-льодовикові відклади дніпровсько-мос- ковського віку.

Льодовикові і водно-льодовикові відклади не тільки залягають у глибині розрізу, а й виходять на денну поверхню і творять сучасний рельєф межиріч. Льодовикові відклади будують невисокі моренні пагорби, що творять пологохвилястий і пологогорбистий рельєф з заболоченими моренними западинами. На профілі і карті в цих западинах розташовані озерні відклади – l (від грец. limnç – озеро). Водно-льодо- викові відклади виповнюють долини стоку талих льодовикових вод.

Континентальними є також відклади річкової акумуляції – алювіальні (позначені як a (від лат. alluvio – нанос, намив)). Їхньому накопиченню передує врізання ріки у підстильну поверхню (ерозія). Це може бути поверхня льодовикових, водно-льодовикових, а також морських відкладів.

Аналіз геолого-геоморфологічного профілю через річкову долину дає змогу визначити час і місце її закладання, а також фази розвитку. Місце закладання долини визначають за вихідним положенням русла, яке, звичайно, було розташоване біля тилового шва найдавнішої тераси на рівні покрівлі наймолодшого пласта, прорізаного річкою в момент формування долини. Час закладання річкової долини визначають за допомогою методу вікових рубежів: долина молодша від наймолодшого пласта гірських порід, який вона прорізає, і давніша від найдавнішого пласта, який її виповнює (лежить у долині).

Після визначення місця і часу закладання долини можна в загальних рисах простежити фази її розвитку, визначені кількістю терасових рівнів, їхньою шириною і висотою, розміщенням і потужністю пачок

30