Материал: ПАТОЛОГІЯ РОСТУ. ОЖИРІННЯ
Ожиріння
Складне хронічне порушення ліпідного обміну, яке
супроводжується надлишковим накопиченням жиру
(тригліцеридів) в різних частинах тіла, що
призводить до збільшення маси тіла на 10 % та
більше від максимальної за ростом за рахунок
жирової тканини (збільшення розмірів та/або
кількості жирових клітин).
Актуальність. Поширеність ожиріння в світі
збільшується. За останні 40 років у США
захворюваність збільшується з 13 до 31 %, а
надлишок ваги тіла – з 31 до 34 %. Поширеність 
ожиріння в Україні - 52 % у віці старше 45 років.
Фізіологія жирової тканини
Жирова тканина (ЖТ) – метаболічноактивна
система, яка контролюється нейро-ендокринними
механізмами регуляції. Для підтримки постійної
маси тіла ЖТ та гіпоталамус обмінюються
складними гормональними сигналами, які
визначають апетит, засвоєння їжі та використання
енергії. ЖТ є активно функціонуючою ендокринною
тканиною, продукує ряд метаболітів, гормонів
(лептин, естрогени) та цитокінів (ФНП a, активатор
інгібітора плазміногену 1 типу, IL – 6, комплемент
С3). Кількість депонованих ТГ залежить від балансу
між ліпогенезом та ліполізом. Вільні ЖК
активуються ліпопротеїновою ліпазою (ЛПЛ), її 
активність стимулюється інсуліном. У хворих із
Фактори ризику розвитку ожиріння
1. Вікові критичні періоди підвищення маси тіла: ранній
вік, пубертат.
2. Гестаційний цукровий діабет у матері.
3. У дітей батьків з надлишковою масою тіла ризик
розвитку ожиріння в 2-3 рази більший.
4. Расова приналежність: у представників негроїдної раси
та латиноаменриканців вірогідність розвитку ожиріння
підвищена в 2-3 рази.
5. Пренатальні фактори:
-надлишковий калораж харчування матері впливає на
майбутній розподіл жиру в організмі дитини;
- Ризик розвитку абдомінального ожиріння у майбутньому
підвищений серед недоношених новонароджених з невеликим зростом та малою окружністю голови.
Фактори ризику розвитку ожиріння
6. Грудний вік та наступні 3 роки: за 1-й рік життя у дітей
кількість жиру подвоюється, що є показником ризику
розвитку ожиріння у дітей від батьків зі збільшеною
масою тіла. У 4-річному віці зростає ризик ожиріння у
дітей від батьків з ожирінням та маса тіла яких в перші
3 роки життя була більше 85 перцентилів.
7. Ризик ожиріння для дітей складає:
80% - якщо ожиріння у обох батьків;
40% - якщо ожиріння страждає один із батьків;
10% - якщо ожиріння відсутнє у обох батьків.
8. Доведено, що грудне вигодовування є надійним
фактором захисту від ожиріння чим довше мати
вигодовує дитину груддю – тим нижчий ризик ожиріння.
9. Малорухливий спосіб життя: гіподинамія, особливо у чоловіків. Ожиріння прямо пов’язано з великим часом перегляду телевізора та за рулем автомобіля.
Фактори ризику розвитку ожиріння
10. Переїдання. До ожиріння швидше призводить
раціон з підвищеним вмістом жирів, а не вуглеводів.
У дітей виявлений прямий зв’язок між вживанням
солодких напоїв та підвищенням маси тіла.
Глікемічний індекс харчового раціону:
- фрукти, овочі, що містять клітковину, боби, тверда
пшениця – низький;
- картопля, шліф.рис, пшеничний хліб – високий.
Є зворотня залежність між вмістом Са та ризиком
ожиріння.
11. Вечірній харчовий синдром: характерний для
25-50% хворих на ожиріння.
12. Соціальний статус: у осіб з низьким соц. статусом зростає ризик розвитку ожиріння.