Материал: ПАТОЛОГІЯ РОСТУ. ОЖИРІННЯ

Ендокринзалежні варіанти затримки росту

І. Повний дефіцит СТГ. 2. Органічний:

-органічне ураження гіпоталамо-гіпофізарної ділянки (пухлина, гіпоплазія, аплазія, аневризми);

-клінічні прояви як і при ідіопатичному варіанті, але приєднується неврологічна симптоматика (підвищення внутрішньочерепного тиску, обмеження полів зору).

Ендокринзалежні варіанти затримки росту

ІІ. Ізольований дефіцит СТГ:

-жінки ростом до 125 см, чоловіки – до 145 см (без

лікування);

-функції інших ендокринних залоз не порушені (немає

гіпотиреозу, статевий розвиток на 2-4 роки пізніше,

але подальший статевий розвиток не порушений,

фертильні);

-невідповідність кісткового та хронологічного віку; -закриті зони росту.

Ендокринзалежні варіанти затримки росту

ІІ. Ізольований дефіцит СТГ. 3 варіанти:

Частковий дефіцит гормону росту – неповне

випадіння СТГ, характерний легкий перебіг

затримки росту.

Селективний – порушення механізмів

вироблення СТГ (катехоламіновий,

серотоніновий, допаміновий).

Психологічна карликовість – ізольований

дефіцит СТГ, виникає у дітей із неблагоприємних

сімей, завжди супроводжується затримкою

психічного розвитку. При умові ізоляції ріст відновлюється, а інтелект – ні.

Діагностичні критерії затримки росту

-пропорційна затримка росту, темпи росту не більше 4 см/рік;

-кістковий вік значно відстає від хронологічного;

-визначення рівня СТГ в крові. Однократне досладження

малоінформативне. Якщо при повторному дослідженні рівень

СТГ більше 15 МО/л (нг/л) – немає гіпофізарного нанізма. 7-10

МО/л – частковий дефіцит СТГ, менше 7 МО/л – є дефіцит;

-проведення катехоламінового, серотонінового, допамінового

тестів (рівень СТГ менше 7 МО/л – селективний дефіцит);

-провокуючі проби фізичним навантаженням, інсуліном,

аргініном, клофеліном;

-гіперхолестеринемія;

-гіперліпідемія, анемія;

-зниження добової екскреції 17 КС та 17 ОКС в сечі; -зниження соматомедінів в крові.

Лікування

2. Рекомбінантний гормон росту людини – Растан – 1,0-1,5 МО/кг/добу, курс лікування – 3 місяці.

Оцінка ефективності проводиться через 3-6 міс.

оцінюють ріст та товщину підшкірної жирової клітковини.