Вищою вимогливістю до світла характеризується пшениця і ячмінь, меншою - жито, особливо, овес.
Вимоги до грунту. Серед озимих
культур найвимогливіша до грунтових умов вирощування пшениця. Найкраще вона
росте на родючих грунтах таких типів: чорноземи, темно-каштанові,
перегнійно-карбонатні, темно-сірі та сірі опідзолені. Малопридатні для неї
кислі, підзолисті та солонуваті грунти, торфовища, а також грунти, які
заболочуються. Реакція грунту повинна бути близька до нейтральної (рН 6,0 -
7,5). Бонітетна оцінка землі має перевищувати 50 балів. На високо родючих
грунтах і при забезпеченні елементами живлення озима пшениця переважає за
врожайністю всі інші зернові культури першої групи. [10-13]
2.2 Біологічні особливості хлібного жука ( Anisoplia austriaca)
озимий пшениця хлібний жук
Найбільшої шкоди завдає у південному Лісостепу і Степу України, південніше лінії, яка проходить через Вінницьку, Київську, Полтавську і Харківську області. Жук виїдає зерно злаків у період молочної стиглості, а тверді зерна вибиває на грунт. Особливо сильно пошкоджує пшеницю, жито, ячмінь, живиться зернами диких злаків. Личинки пошкоджують корені жита, пшениці, кукурудзи, буряків, соняшнику, картоплі, тютюну, плодових саджанців у розсадниках.
Жук 12,8 - 16 мм завдовдки, тіло синювато-чорне з металічним блиском; голова, передня спинка і щиток з зеленим блиском; має пластинчасто-булавоподібні вусики; надкрила темно-каштанові з чорною квадратною плямою біля щитка.
Личинка розміром до 35 мм, С-подібно зігнута, біла, з буро-жовтою головою, чотири членистими вусиками й ногами.
Літ жуків триває з кінця травня до початку серпня, але в окремі роки ці строки можуть коливатися у межах двох тижнів; масовий літ з 11 червня по 17 липня. Жуки активні в спекотні сонячні дні, вони літають, сідають на колосся і живляться. Через два тижні після виходу починається відкладання яєць, для чого самка заривається в грунт на глибину 10-15 см і відкладає яйця невеликими купками, за 2-3 прийоми по 30-40 шт. Через 3 тижні з яєць виходять личинки, вони живляться перегноєм і дрібними корінцями різних рослин, у тому числі культурних, личинки старших віків - переважно корінням. Восени вони переходять у грунт на глибину 30-80 см, а навесні знову піднімаються до поверхні. Упродовж літа линяють двічі. Залялькування відбувається в грунтових колосочках на глибині 10-15 см. У стадії лялечки перебувають близько 2 тижнів, після чого виходять імаго. У зв’язку з дворічним циклом розвитку через рік спостерігаються льотні роки. Чисельність жука-кузьки знижують нематоди, грибні та бактеріальні захворювання; на личинках паразитує тахіна Micropthalma europea egg [25, 26, 28]
Розділ 3.
Умови та методи проведення досліджень
.1
Грунтово-кліматичні умови
Базою моєї виробничої практики є ВП АФ «Пустовійтове». Дане господарство розташоване у Глобинському районі Полавської області. Такі умови розташування є досить вигідними для господарства і забезпечують зв’язок із основними структурними органами району.
ВП АФ «Пустовійтове» має зерно буряковий напрямок спеціалізації. Загальна площа господарства становить 11320 га земельних угідь, в т. ч. сільськогосподарських 8947, із них ріллі - 7030 га.
Територія господарства знаходиться в центральній частині району лівобережного Лісостепу України. За даними найближчої метеостанції в смт Глобино клімат даної території помірно-континентальний з недостатнім зволоженням. Зима настає в кінці листопада, весна - в кінці березня. Найхолоднішими місяцями є січень із середньомісячною температурою 8-9 оС, найтеплішим є липень із середньомісячною температурою 24 оС.
За середніми багаторічними даними сумарна температура вища 10 оС за вегетаційний період складає 2700 оС. тривалість вегетаційного періоду, який відповідає переходу середньодобової температури через 5 оС складає в середньому 207 днів.
Перші осінні заморозки настають в листопаді місяці, але й трапляються у жовтні. Дата останніх заморозків припадає на останню декаду квітня. Однак, у певні роки заморозки спостерігаються у травні місяці.
Для росту і розвитку рослин велике значення мають атмосферні опади. Середня багаторічна сума опадів за рік становить 450 мм. За місяцями вона розподіляється нерівномірно. Максимальна кількість опадів випадає в червні, мінімальна - у січні-лютому місяцях.
Сніговий покрив у середньому триває 85 днів. Висота його складає в грудні 6-8 см, в січні 8-12 см, в лютому - 12-17 см. Грунт промерзає в середньому на глибину 58 см. Максимальна глибина промерзання грунту досягала в окремі роки 124 см. Початок розтавання грунту припадає на останню декаду березня місяця.
У цілому кліматичні умови по кількості тепла, ФАР (фотосинтетичної радіації) температурних умовах, рівню зволоження досить сприятливі і забезпечують отримання високих врожаїв районованих сортів при застосуванні високої агротехніки.
Територія ВП АФ «Пустовійтове» знаходиться на водо роздільному плато де протікає річка Сухий Омельничок через усе господарство.
Підземні води на водо роздільному плато знаходяться на глибині 8-10 м. і майже не впливають на процес грунтотворення. На середньому рівні лесових терас підземні води залягають на глибині 5-7 м. На низькому рівні підземні води залягають на глибині 3-4 м. Основним типом грунтів на даній території є чорноземи глибокі мало гумусні. Характерною рисою для даних грунтів є слабка солонцюватість, що зумовлює ряд негативних фізичних властивостей.
Рель’єф території ВП АФ «Пустовійтове» площинно-рівнинний, характеризується зрихленою балочністю. Південна і східна частини господарства розділені пологими балками до 7о. Значна частина польових угідь розміщена в північній частині господарства.
Чорноземи неглибокі - слабо
солонцюваті, мають здебільшого нейтральну реакцію грунтового розчину (рН 7,2).
Такі грунти мають високий відсоток гумусу (до 5,5%), що добре забезпечують рухомими
формами азоту, фосфору і калію (NPK),
так як в Глобинському районі одні з найкращих грунтів в Полтавській області. В
таких умовах врожаї отримують від цукрового буряка, тому й у структурі посівних
площ господарства ця культура займає провідне місце.
3.2 Методика проведення досліджень
При проведенні досліджень ми користувалися методом облікових ділянок, застосовуючи його для визначення чисельності хлібного жука в посівах озимої пшениці. Цей метод виявився ефективним для обчислення шкідника, який живе відкрито. Облік проводився задопомогою рамки, розміром 1 м2, яку накладали на рослини, відійшовши від краю поля на 50 м. по діагоналі та обчислювали кількість шкідників, які потрапляли в межі цієї рамки. Стебла в її середині уважно оглядали і підраховували кількість наявних шкідників. Розмір поля, яке ми обчислювали становило 96 га., йдучи по діагоналі. По одній діагоналі ми відклали 6 рамок, по іншій діагоналі теж 6 рамок.
Відібрані зразки шкідника досліджували в ентомологічній лабораторії кафедри «екології та ботаніки». Зразки виявилися хлібними жуками, які були представлені трьома видами: хлібний жук-кузька, хлібний жук-красун і хлібний жук-хрестоносець. Найбільшу чисельність серед цих видів становив хлібний жук-кузька.
Дослід, який проводився у ВП АФ «Пустовійтове»
був однофакторним і досліджувався вплив хлібного жука на урожайність озимої
пшениці. Площа облікової ділянки була 25 м, дослід був поставлений у трьох
повторностях.
3.3 Технологія вирощування культури
Озима пшениця широко вирощується в Україна із застосуванням сучасної інтенсивної технології. Суть останньої полягає в оптимізації умов вирощування пшениці на всіх етапах росту і розвитку рослин. Вона передбачає: розміщення культур після кращих попередників; використання інтенсивних сортів; застосування добрив на заплановану врожайність; роздрібне внесення азотних добрив протягом весни за даними грунтової і рослинної діагностики; інтегровану систему захисту рослин від бур’янів, хвороб та шкідників; за потребою застосування регуляторів росту (ретардантів), сівбу із залишенням постійних технологічних колій; дотримання високої професійної та виконавської дисципліни механізаторів при використанні усіх технологічних операцій; організацію біологічного контролю за станом росту і розвитку рослин на основних етапах органогенезу.
Головною метою інтенсивної технології є максимальна реалізація потенційної продуктивності пшениці шляхом раціональної мобілізації природних та техногенних факторів урожайності.
Попередники пшениці. Сучасні високопродуктивні сорти озимої пшениці відзначаються підвищеними вимогами до родючості грунту, вмісту вологи в ньому та чистоти від бур’янів. У зв’язку з цим зростає роль попередників при вирощуванні таких сортів.
Попередники для озимої пшениці підбирають з урахуванням району вирощування, структури посівних площ, реакції сортів на попередника. У північних районах достатнього зволоження - після тих, які забезпечують оптимальні строки сівби, сприятливий поживний режим грунту і мінімальну його засміченість бур’янами. Кращими попередниками у Лісостеповій зоні є зайняті пари, горох, багаторічні трави на один укіс. Приріст урожаю зерна пшениці розміщеної після кращих попередників, досягає 7-10 ц/га і більше порівняно з розміщенням її після стерньових попередників.
Цілком задовільними попередниками для озимої пшениці, які широко застосовуватимуть з впровадженням інтенсивної технології і її вирощування на всій площі, є кукурудза на силос, ріпак, гречка та деякі стерньові попередники, зокрема озима пшениця, посіяна після чорного пару або багаторічних трав.
Обробіток грунту. Основною метою обробітку грунту у районах достатнього зволоження - боротьба з бур’янами, якісне зароблення післяжнивних решток і добрив, особливо при розміщенні озимої пшениці після кукурудзи, багаторічних трав і внесення органічних добрив; створення достатньо щільного орного шару - щільністю 1.1 - 1.3 г/см3 та дрібно грудочкуватого посівного шару - з перевагою (не менш 80%) грудочок діаметром 3-5 см і відсутністю грудочок діаметром більше 5-7 см; захист грунту від вітрової і водної ерозії. При застосуванні відвального (плужного) обробітку його починають з лущення відразу після збирання попередника за принципом «комбайн з поля, грунт в борозну». При наявності однорічних бур’янів і розміщення пшениці після стерньових попередників, як правило, проводять одне якісне лущення дисковими лущильниками (ЛГД-10, ЛГД-15) на глибину 6-8 см; якщо за один прохід лущильника грунт розроблено погано, застосовують ще один прохід лущильника під кутом чи упоперек до першого на ту саму глибину з одночасним коткуванням кільчасто-шпоровими котками 3ККШ-6 або боронуванням зубовими боронами БЗСС-1, БЗТС-1. Після відростання бур’янів площу орють плугами з передплужниками (ПЛН-5-35, ПЛН-6-35) в агрегаті з котками на глибину в Лісостепу 20-22 см.
Оранку під пшеницю закінчують не раніше як за 3-4 тижні до настання оптимальних строків сівби. При запізненні з оранкою грунт до початку сівби не встигає достатньо ущільнитись, що створює загрозу розриву кореневої системи пшениці внаслідок його осідання. Про це особливо слід пам’ятати при сівбі після кукурудзи на силос (не запізнюватися з її збиранням і підготовкою грунту).
Передпосівний обробіток грунту спрямований на створення сприятливого структурно-агрегатного складу посівного шару з ущільненим ложе для розміщення насіння та шару дрібно грудочкуватого грунту над ним. Найкраще використовувати для цього культиватори (КПС-4, УСМК-5,4, КПШ-Д та ін.), обладнані стрільчастими лапами. Культивацію проводять одночасно з боронуванням зубовими боронами (БЗТС-1, БЗСС-1), а при недостатній вологості грунту - з коткуванням котками 3ККШ-6. Для кращого вирівнювання поверхні грунту і проведення якісної сівби культивацію проводять під кутом до оранки на глибину загортання насіння 4-6 см. На більш важких грунтах замість культиваторів використовують комбіновані ґрунтообробні машини РВК-6, ВИП-5.6 та ін., на легких - обмежуються боронуванням. Сидиральні пари перед сівбою дискують на глибину 5-7 см.
Застосування добрив. Добрива є одним з найефективніших та швидкодіючих факторів підвищення урожайності в пшениці і поліпшення якості зерна. Великий позитивний вплив у добрив на продуктивність пшениці пояснюється тим, що у грунті поживні речовини містяться у важкорозчинній формі, а фізіологічна активність кореневої системи її недостатньо висока. Тому застосування добрив під пшеницю забезпечує досить високі прирости врожаю на всіх грунтових відмінах. Особливо добре реагують на внесення добрив короткостеблові сорти пшениці, у яких прирости урожаю за рахунок добрив можуть сягати 10-16 ц/га і більше.
Під пшеницю вносять, як правило, мінеральні добрива, а органічні - під попередник. Гній або компости рекомендується вносити безпосередньо під пшеницю лише на бідних грунтах, вмісту гумусу в яких не перевищує 2.2%, та після стерньових попередників. Середня норма гною на чорноземних грунтах становить 20-25 т/га.
Мінеральні добрива найраціональніше вносити на заплановану урожайність. При їх застосуванні особливу увагу звертають на забезпечення пшениці азотними добривами, які треба вносити так, щоб рослини були забезпечені азотом постійно і в достатній кількості протягом вегетації. При нестачі азоту рослини негайно кущаться, утворюють щуплий колос з низькою масою тисячі зерен. Надмірне азотне живлення також шкідливе: викликає сильний ріст рослин восени, і вони втрачають морозо- і зимостійкість; рослини у посівах загущуються, взаємозатінюються від надмірного кущення і знижують продуктивність фотосинтезу, більше уражаються хворобами, урожайність їх знижується як і при нестачі азоту.
При внесенні мінеральних добрив на заплановану урожайність рослини найбільш раціонально забезпечуються основними елементами живлення.
Ефективність мінеральних добрив залежить від строків сівби пшениці. При ранній сівбі, особливо в умовах достатнього зволоження і теплої осінньої погоди, озиму пшеницю удобрюють лише фосфорно-калійними добривами, завдяки яким рослини не переростають, краще загартовуються, стають більш зимостійкими. Під пшеницю пізніх строків сівби вносять повне мінеральне добриво, яке поліпшує кущення рослин і сприяє швидкому наростанню вегетативної маси із сформованим вузлом кущення, витривалої до перезимівлі.
Середніми нормами добрив при інтенсивній технології вважається для озимої пшениці вважається 90-120 кг/га азоту, фосфору і калію (NPK). Вони можуть бути більшими або меншими, залежно від родючості грунту і грунтової відміни, характеру попередника, зони вирощування пшениці, сорту та багатьох інших причин.
Розраховані або рекомендовані середні норми фосфорно-калійних добрив вносять розкидачем НРУ-0.5, ІРНГ-4, РУМ-5, РУМ-8 або КСА-3 під основний обробіток грунту.
Підготовка насіння, сівба. Важливою умовою підвищення урожайності пшениці є використання для сівби високоякісного насіння кращих районований сортів, пристосованих до місцевих умов вирощування. Призначене для сівби насіння має бути високо життєздатним за схожістю, енергією проростання, силою росту, вирівняністю, типовою для сорту ваговитістю тощо. Важливим показником посівної якості насіння є також його висока чистота від насіння бурянів, особливо карантинних та інших домішок. Сівба таким насінням забезпечує високу і дружню схожість, інтенсивніше формування кореневої системи, вузла кущення і вегетативних пагонів з підвищеною стійкістю проти несприятливих умов зимівлі.
За державним стандартом України, для сівби пшениці необхідно використовувати насіння, яке за категорією відповідає першій-трерій репродукціям зі схожістю для м’якої пшениці не менше 92%, чистотою від насіння бур’янів для м’якої пшениці не менше 98%, сортовою чистотою не менше 98%, вологістю не більше 15-15.5%.