Материал: Особливості засвоєння якісних прикметників дошкільниками із загальним недорозвитком ІІІ рівня

замінюють слова, що позначають родові поняття, словами, що позначають видові поняття і навпаки (береза - дерево, посуд - тарілки);

замість одного слова використовують словосполучення або речення (душ - кран з дірочками, шланг - воду лити);

назви дій замінюють словами, близькими за ситуацією і зовнішніми ознаками (вишиває, плете - шиє; вирізує - рве;клює - стукає);

не розуміють, плутають, не можуть назвати деякі дії (підстрибувати, латати, зазирати та інше).

Не знають назв багатьох кольорів (сірий, фіолетовий). Не розрізнюють і не називають форму предметів (квадратний, трикутний, овальний та інше). В словнику дуже мало узагальнюючих слів. У власному мовленні діти не використовують антоніми і синоніми. Багатозначні слова з переносним значенням часто не розуміють. Спостерігається порушення лексичної єдності слів. Треба зазначити, що словниковий запас дітей поповнюється за рахунок збільшення кількості слів, що позначають назви конкретних предметів, явищ, якостей, властивостей, відносин, дій. Кількість слів, що мають абстрактне значення, поповнюється повільно і значно відстає від норми.

Діти використовують у мовленні різні займенники. Із прикметників уживаються лише ті, що позначають безпосередньо сприйняті ознаки предметів - величину, колір, форму, деякі властивості (солодкий, теплий, твердий, легкий). Мовлення збіднене через рідке вживання прислівників. Досить часто використовуються прийменники, особливо для вираження просторових відношень (в, до, на, під, за, з), але при цьому допускається велика кількість помилок, прийменники можуть опускатися, замінятися. Це свідчить про недостатнє розуміння значень навіть найбільш простих прийменників.

Недоліки в використанні лексики, граматики яскраво проявляються в різних формах монологічного мовлення: переказі, складанні оповідання за малюнком або серією малюнків, із власного досвіду, розповіді-описах. Частина дітей може лише відповідати на запитання.

Отже, ЗНМ ІІІ-го рівня характеризується такими недоліками:

розуміння мовлення в межах повсякденності;

спостерігається імпресивний аграматизм;

наявні стійкі відхилення в засвоєнні і застосуванні граматичних законів мовлення;

спостерігається необізнаність в окремих словах і виразах, змішування смислових значень слів, близьких за значенням, неточне знання і недоречне використання багатьох слів з повсякденного побуту, переважають іменники і дієслова, велика кількість помилок при використанні простих прийменників, а складні прийменники майже не використовуються;

у монологічному мовленні діти використовують здебільшого прості речення, відзначаються труднощі й повне невміння будувати складні речення;

- зазначається недорозвинення всіх фонематичних процесів, що уповільнює процес оволодіння навичками звукового аналізу, синтезу та грамоти;

без спеціального корекційного навчання грамоти виникає багато помилок специфічного характеру, що є причиною неуспішності дітей у навчанні в школі.

Труднощі виникають у дошкільників з ЗНМ при угрупуванні семантично близьких прикметників. Так, діти з ЗНМ часто допускають помилки при виборі зайвого слова із серії: короткий, довгий, маленький (короткий); високий, маленький, низький (низький).

Діти із ЗНМ старшого дошкільного віку правильно утворюють якісні прикметники від іменників зі значенням внутрішніх ознак у 53% випадків (мудрість - мудрий, хитрість - хитра). Неправильні відповіді свідчать про недостатнє вміння оперувати морфемами для створення слів з певним значенням (хитрість - хитряна замість хитра). При утворенні прикметників зі зменшено-пестливим значенням за аналогією нормативні відповіді спостерігалися у 82% (теплий - тепленький, сірий - сіренький). Але інші випадки показали неправильне вживання наголосу (жòвтий - жòвтенький), відсутність процесу словотворення (червоний - червоний замість червоненький). Встановлено, що утворення складних прикметників від словосполучення по типу прикметник + іменник (білі зуби - білозубий) - це складний процес словотворення для дітей із ЗНМ, на відміну від дітей з нормальним мовленням того ж віку. Труднощі словотворення проявлялися в невмінні поєднати два слова в одне, особливо там, де має місце чергування приголосного та голосного у корені слова (темні очі - темноочий замість темноокий, жовтий рот - жовторитий замість жовторотий), ненормативні слова по типу відносних прикметників (жовтиний замість жовторотий).

Висновок за розділом 1

Діти з найранішого віку виявляють цікавість до спілкування. Цьому сприяє мовна діяльність дорослих і наочна діяльність самого дитяти. Здорові, розвинені діти швидко нагромаджують словарний запас і активно користуються їм. Діти ж з ЗНМ при стихійному мовному розвитку не досягають цього рівня. У них наголошується обмежений словарний запас, різка розбіжність об'єму активного і пасивного словника, неточне вживання слів, труднощі актуалізації словника.

Тому необхідно вести цілеспрямоване вчення мові і мовному спілкуванню. Розвиток мови в дошкільному віці тісно пов'язаний з розумовим розвитком дітей, особливо з розвитком мислення. Цей взаємозв'язок свідчить про величезне значення мови для розвитку мислення. Вчення дошкільників з ЗНМ повноцінному опануванню мови також створює сприятливі умови для їх етичного, естетичного і художнього розвитку.

Недоліки в використанні лексики, граматики яскраво проявляються в різних формах монологічного мовлення: переказі, складанні оповідання за малюнком або серією малюнків, із власного досвіду, розповіді-описах. Частина дітей може лише відповідати на запитання.

Отже, ЗНМ ІІІ-го рівня характеризується такими недоліками:

розуміння мовлення в межах повсякденності;

спостерігається імпресивний аграматизм;

наявні стійкі відхилення в засвоєнні і застосуванні граматичних законів мовлення;

спостерігається необізнаність в окремих словах і виразах, змішування смислових значень слів, близьких за значенням, неточне знання і недоречне використання багатьох слів з повсякденного побуту, переважають іменники і дієслова, велика кількість помилок при використанні простих прийменників, а складні прийменники майже не використовуються;

у монологічному мовленні діти використовують здебільшого прості речення, відзначаються труднощі й повне невміння будувати складні речення;

- зазначається недорозвинення всіх фонематичних процесів, що уповільнює процес оволодіння навичками звукового аналізу, синтезу та грамоти;

без спеціального корекційного навчання грамоти виникає багато помилок специфічного характеру, що є причиною неуспішності дітей у навчанні в школі.

.       
МЕТОДИКА ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ РОЗУМІННЯ ТА ВЖИВАННЯ ЯКІСНИХ ПРИКМЕТНИКІВ ДОШКІЛЬНИКАМИ ІЗ ЗНМ III РІВНЯ

.1 Мета, завдання, та зміст дослідження особливостей розуміння та вживання якісних прикметників дошкільниками із ЗНМ III рівня

При проведенні логопедичної роботи по розвитку лексики необхідно враховувати сучасні лінгвістичні і психолінгвістичні уявлення про слово, структуру значення слова, закономірності формування лексики і онтогенез, особливостях лексики у дошкільнят з мовною патологією. З урахуванням цих чинників формування лексики проводиться по наступних напрямах:

розширення об'єму словника паралельне з розширенням уявлень про навколишню дійсність, формування пізнавальної діяльності (мислення, сприйняття, представлень, пам'яті, уваги та ін.);

- уточнення значень слів;

формування семантичної структури слова в єдності основних його компонентів (денотативного, понятійного, коннотативного, контекстуального);

організація семантичних полів, лексичної системи;

активізація словника, вдосконалення процесів пошуку слова, перекладу слова з пасивного в активний словник.

Теоретичною та методологічною базою для розробки змісту корекційно-попереджувального і розвивального навчання дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ стали:

концепція стандарту спеціальної освіти дітей дошкільного віку з порушеннями мовленнєвого розвитку (Є.Ф.Соботович);

- концепція загальномовленнєвої підготовки дітей до шкільного навчання (Є.Ф.Соботович);

нормативні показники і критерії мовленнєвого розвитку дитини дошкільного віку (Є.Ф.Соботович);

- концепції про структуру мовних знань, механізми їх засвоєння на практичному рівні оволодіння мовленнєвою діяльністю (М.І.Жинкин, І.О Зимня, О.О.Леонтьев, О.Р.Лурія, Д.Слобін, Дж. Грін, О.М.Шахнарович та ін.);

- психолінгвістичний підхід до аналізу мовленнєвого розвитку дитини і його формування у процесі нормального та порушеного онтогенезу (Н.С.Жукова Н.С., О.О.Леонтьев, Ж.Піаже, Є.Ф.Соботович, Ф.А.Сохін, В.В.Тищенко, А.Г.Тамбовцева, О.М.Шахнарович, Н.М.Юрьева та ін.);

вчення про попередження та корекцію порушень мовленнєвого розвитку у дітей із ЗНМ (Л.С.Волкова, Б.М.Гріншпун, Н.С.Жукова, Р.Є.Лєвіна, Р.І.Лалаєва, О.М.Мастюкова, Є.Ф.Соботович, В.В.Тарасун, Т.Б.Філічева, Н.О.Чевельова, Г.В.Чиркіна, М.К.Шеремет та ін.);

вчення про тісний взаємозв’язок ліній розвитку фонетичної, лексичної та граматичної сторін мовлення з одного боку, та когнітивних процесів - з іншого (Л.С.Виготський, М.І.Жинкін, О.М.Корнєв, Р.Є.Лєвіна, Р.І.Лалаєва, О.Р.Лурія, О.М.Мастюкова, Є.Ф.Соботович, О.М.Шахнарович та ін.).

Таке підґрунтя дозволить виділити основні напрями корекційної роботи з подолання загального недорозвитку мовлення у дітей в умовах логопедичної групи дошкільного навчального закладу і визначити її мету та основні завдання: формування правильної звуковимови, засвоєння складової структури слова, розвиток фонематичних процесів, практичне засвоєння лексичних та граматичних засобів мовлення, розвиток зв’язного мовлення, навчання грамоти.

Рішення цих складних задач можливе при правильному доборі змісту навчання і способів його формування.

Розвиток лексичної сторони мовлення та словесного мислення передбачає необхідність оволодіння дитиною узагальнювальною функцією слова і його понятійною співвіднесеністю. Особливо велика увага приділяється формуванню семантичної структури слова, що веде до спрямованого збагачення словесних засобів спілкування, а не тільки за рахунок розширення словника за лексичними темами.

У основі роботи з розвитку граматичної сторони мовлення приділяється увага формуванню в дитини системи граматичної словозміни, системи диференціації граматичних форм, відпрацьовуванню синтаксичного значення слова.

Пріоритетні завдання логопедичної корекції:

         розвиток всіх видів мовленнєвої діяльності (слухання, говоріння, читання, письма;

         формування фонетико-фонематичної, лексико-граматичної сторін мови, із зв’язного мовлення;

         формування комунікативних умінь;

         розвиток мовленнєвої, загальної та дрібної моторики;

         вироблення навичок свідомого сприймання та розуміння зверненого мовлення;

         розвиток просодики (темп, ритм, тембр, сила голосу, інтонування, емоційність тощо);

         розвиток психічних процесів (увага, пам'ять, мислення, уява тощо);

         подолання порушень усного і писемного мовлення .

Пальчикова гімнастика

Пальчикова гімнастика - особливий вид вправ на розвиток дрібної моторики, який не схожий на інші ігри дітей. Будь - який малюк, ще не вміючи розмовляти, радісно реагує на « Сороку - ворону » або « Куй, куй чобіток ». Йому приємно відчувати ніжний дотик рук, чути лагідний голос, весело грати. Діти із задоволенням і радістю спостерігають за тим, як їх пальчики з легкістю перетворюються на тварин, різні речі та явища. Попри те, що грати з пальчиками цікаво і весело, ці вправи мають величезний вплив на загальний розвиток дитини, а саме:

розвивають координацію рухів, дрібну моторику рук;

розвивають пам`ять, уяву та інші довільні когнітивні процеси;

підвищують функціональну активність мозку;

усувають емоційну напругу, підтримують життєвий тонус.

Завдяки розвитку пальців у мозку формується проекція , схеми людського тіла, а мовні реакції перебувають в прямій залежності від тренованості пальців.

Загальний недорозвиток мовлення є складним системним мовленнєвим порушенням, яке затримує, уповільнює та спотворює спонтанний мовленнєвий розвиток, внаслідок чого різні ланки мовленнєвої системи залишаються несформованими.

2.2 Завдання корекційної роботи по формуванню лексико-граматичних уявлень

лексичний граматичний прикметник якісний

I. Формування навички спілкування - як основного джерела розвитку мови.

. Учити співвідносити предмети, дії, ознаки з їх словесним позначенням:

2. Учити розрізняти предмети, дії і ознаки по числах, статі і відмінках :

. Учити розуміти прості речення і короткі тексти.. Формування поняття слова - як основного джерела спілкування.

. Удосконалювати в мові дітей узагальнення своїх знань і уявлень про те, що оточує:

розвивати здатність спілкуватися з дорослими;

розширювати уявлення про предмети найближчого оточення;

розвивати уміння оперувати словником, представлену ситуацію (предметну, дієслівну, ознаки).

. Удосконалювати граматичну будову мови прийомами збагачення словника і розширення ситуацій спілкування :

продовжувати розвивати уміння змінювати в мові іменники по числах, статі і відмінках : називне, знахідне, родове, давальне, орудне;

активізувати в мові освіту і використання іменників зі зменшувально-пестливими суфіксами;

розвивати уміння утворювати і використати в мові дієслова (у наказовому способі і інфінітиві, в сьогоденні і минулому часі);

продовжувати розвивати уміння погоджувати числівники з іменниками чоловічого і жіночого роду.

. Вчити активно вживати в мові прості види складносурядних і складнопідрядних речень :

розвивати уміння складати пропозиції з декількох слів з питань, демонстрації дії, картинці;

розвивати уміння доповнювати речення бракуючими словами.

III. Формування уміння використати в мові різноманітні засоби спілкування - словесні, мімічні і пантомімічні.

. Вчити активно, використати в мові слова в точній відповідності з сенсом:

розширювати запас представлень на основі спостережень і осмислення предметів і явищ навколишньої дійсності;

розвивати уміння групувати предмети за ознаками співвіднесеної, формуючи доступні родові і видові узагальнювальні поняття;

розширювати дієслівний словник, де дії виражені префіксальними, особистими і поворотними дієсловами;

розвивати уміння розрізняти і виділяти в словосполученнях назви ознак предметів : за призначенням і з питань;

розширювати активний словник відносними прикметниками;

розвивати уміння використати в мові слова - синонімами, антонімами.

. Вчити засвоєнню і використанню в мові форм словозміни і словотворення.

. Вчити будувати пропозиції різної структури.. Формування ініціативи в спілкуванні з метою отримання нових знань.

. Закріпити поняття слово і уміння оперувати їм :

активізувати словник на основі систематизації і узагальнення знань про того, що оточує;

розширювати емоційно-оцінну лексику дітей;

удосконалювати уміння використати різні частини мови в точній відповідності з їх значенням і метою висловлювання.

. Закріпити навики усвідомленого і доречного вживання слів відповідно до контексту вислову.