Материал: Основи вищої геодезії. Навчальний посібник. Літнарович

Аналогічно обчислюється і ордината точки F1, але в цьому випадку широта В1 повинна бути визначена по абсцисі Х2.

Для визначення абсциси XЕ маємо ординату У західної рамки і широту В паралелі ЕЕ1.

Широту В1 точки пересічення ординатної лінії точки Е з осьовим меридіаном найдем по формулі

де М1, N1, t1 замінені через М, N, t без замітних для графічних побудов похибок. Шукану абсцису XЕ знаходять як дуну меридіана від екватора до широти В1. Аналогічно находять абсцису точки Е1 по ординаті східної рамки

Протокол розрахунку

Теоретична геодезія. Лекція №12.Зміст і предмет.

Теоретична геодезія є одним із розділів вищої геодезії. Задачм вищої геодезії— визначення форми і розмірів Землі, її зовнішнього гравітаційного поля.

Для визначення форми і розмірів 3емлі необхщно визначити координати точок зовнішньої поверхні в єдиній системі координат, які жорстко зв'язані з Землею.

Для визначення гравітаційного поля необхідно визначити потенціал сили тяжіння Землі на її поверхні та на всьому зовнішньому просторі.

Під геоїдом розуміють одну із різнених поверхонь потенціала сили тяжіння, яка співпадає з поверхнею океанів і морів в спокійному стані подумки проведеного під сушу. Поверхня геоїда називається істиною або математичною фігурою Землі. В 1828 році Гаус вперше так назвав, хоча сама назва "геоїд"

91

належить Лістингу. Геоїд поверхня гладка (без ребер), в математичному відношенні дуже складна. Над океаном вона виражається одним видом функції, під материками—другим видом функції.

Геоїд

Рис. 12.1.Рівнева поверхня геоїда.

Геоїд близький до еліпсозда обертання. Відступлення геоїда не перевищує 150-200 м, що являє собою велику величину в порівнянні з радіусом Землі, рівним 6371,11 км. Німецький геодезист Гельмерт і російський геодезист Слуцький в 1884 році ввели поняття загального земного еліпсоїда—еліпсоїда обертання найкращим чином підходячого до геоїда в цілому.

Рис. 12.2.Геоїд і еліпсоїд.

Елементи його—велика піввісь а і полярне стиснення, повинні бути встановлені, виходячи із умов;

-центр еліпсоїда повинен співпадати з центром інерції Землі, а мала вісь— з віссю обертання Землі;

-сума квадратів ввідхилення геоїда по висоті від поверхні еліпсоїда повинна бути мінімальна.

h2d min;(12.1)

рівневий еліпсоїд з розмірами загального земного еліпсоїда, з масою рівною масі Землі, який обертається навколо малої осі з кутовою швидкістю рівною швидкості обертання Землі стали розглядати як теоретичну модель Землі.

92

Коли говорять про параметри а і то мають на увазі загальний земний еліпсоїд. Його елементи ще повністю не встановлені з високою точністю. Раніше все зв'язували з фігурою геоїда. Фігура геоїда під материками не може бути визначена за вимірами на земній поверхні землі. Необхідно знати розміщення щільностей мас в середині Землі.

На даний час основною задачею є визначення координат точок зовнішньої поверхні Землі. Теорією визначення фізичної поверхні Землі найбільш повно дав Молоденський. Він замість геоїда ввів допоміжну поверхню квазігеоїда (квазі— майже).

Ця поверхня на океанах в точності співпадає з геоїдом, а на материках відхиляється в горах на 1 -2 метри. Але ця поверхня не е рівневою.

Введення квазігеоїда дало можливість більш строго рішати задачі, адже поверхня може бути визначена без знання розприділення мас всередині Землі і висоти точок, також визначаються без знання розприділення мас. С Р

рис. 12.3.Референц-еліпсоїд.

Нехай, на поверхні Землі маєм точку С(В,L,Н), В,L—планові координати точки С, Н—геодезична висота.

Якщо найдем В,L,Н, то зможем побудувати референц-еліпсоїд розташувавши його так, щоб:

1 )малa вісь референц-еліпсоїда була паралельна осі обертання Землі. Це буде головною умовою;

2)центр референц -еліпсоїда необхідно розташувати поблизу центра інерції Землі;

3)необхідно, щоб поверхня референц-еліпсоїда найбільш близько підходила до поверхні геоїда на розглядаємій території. Елементи референцеліпсоїда звичайно беруть елементи загального земного еліпсоїда, визначеного тим чи іншим автором. B бувшому союзі бувприйнятий еліпсоїд ЦНДІГАІК Крясовського, в якого B=6375245, = 1:298,3В США прийнятий еліпсощ Кларка.

Координати В,L,Н визначають по результатам геодезичних вимірів методом тріангуляції, полігонометрії, нівеловання. aстрономічних, визначень,

93

вимірювання сили тяжіння. Прийняте роздільне визначення планових координат В,L і висот Н.

ІІри визначенні В і L реезультати лінійних і кутових вимірів редукуються на поверхню прийнятого еліпсоїда, використовуючи плоскі прямокутні координати Х і У в тріангуляції 2,3,4 класів,

В класичній теорії висота Н внзначаеться як сума висоти Нг в даній точці над рівнем моря (геоїдом) і висоти N геоїда над еліпсоїдом:

H Hr N1; (12.2)

В теорії Молсденського:

H Hq ; (12.3)

де:Нq-висота точки поверхні Землі над квазігеоїдом;- висота квазігеоїда над еліпсоїдом.

Висоти Нr і Hq являється гіпсометричним, тобто характеризуючими рельєф. Висоти N і -геоїдальні висоти. Висоти Нr і Hq визначаються геометричним нівелюванням і вимірюванням сили тяжіння. Висоти N і визначаються на основі сумісних геодезичних вимірювань, астрономічних вимірювань і визначення сили тяжіння методами або астрономічного нівелювання або астрономо-гравіметричного нівелювання.

Таким чином, порядок проведення робіт слідуючий:

1 ).на основі вимірів визначають елементи референц-еліпсоїда і його орієнтування в поверхні Землі;

2). задають координати ВО,LО,НО в якому-небудь із пунктів вихідної сторони і АО. Ці величини задані в Пульківській обсерваторії;

3).редукують на поверхню референц-еліпсоїда і рішають геодезичні

94

задачі на поверхні референц-еліпсоїда.

На основі виконаних робіт ми можем побудувати фізичну поверхню Землі вцій системі коордннат, але нічого не можем сказати при цьому про центр мас Землі.

Одна із задач теоретичної геодезії - найти положення центра мас Землі в прийнятій системі координат.

Теоретична геодезія встановлює зв'язки між результатами визначень і величинами, які визначають поверхню Землі.

Задачі теоретичної геодезії.

1.Вивести елементи загальноземного еліпсоїда (сумісно з теорією фігури Землі).

2.Встановлення основної відлікової поверхні (референц-еліпсоїда). З.Редукування результатів геодезичних вимірів на відлікову поверхню

(проблема редукуввання).

4.Визначення висот точок фізичної поверхні Землі над геоїдом або квазігеоїдом.

5.Визначення відступлень геоїда або квазігеоїда від референц-еліпсоїда. При цьому, теоретична геодезія рішає задачу геометричним метолом (довжини ліній, кути), а теорія фігури Землі—фізичним методом (вимірювання сили тяжіння). Зараз зони взаємозв'язані. Теорія фігури Земні дає форму, а масштаба дати не може. Тут необхідні методи теоретичної геодезії.

Зараз беруть дані супутникових спостережень. Супутник—рухома візирна ціль, яку можна спостерігати з двох вихідних пунктів і другий метод визначень - динамічний. Рух супутника відбуваеться по законам Ньютона. Сила тяжіння діє на супутник і залежить його рух від гравітаційного поля Землі. Гравітаційне поле Землі, всвою чергу, залежить від розприділення мас в середині Землі. В останій час спостереження ведуться по системі ОРЗ.

Розділ 9.

Лекція№ 13. Відхилення прямовисних ліній

13.1. Встановлення нульової системи координат.

1. Система просторових прямокутних координатX, Y, Z.

При встановлені нульової системі координат використовують площину земного екватора і площину початкового астрономічного меридіана в Грінвічі Площина земного екватора проходить через центр інерції Землі О, перпендикулярно до осі обертання Землі FF1. В точці F Грінвіча 8F дотична до силових ліній і поверхню паралельну осі обертання Землі. Внаслідок переміщення полюсів ці площини міняють своє положення в тілі Землі.

95