Регістри синтетичного обліку при даній формі обліку - журнали-ордери, оборотні відомості, головна книга представлені у вигляді машинограм, які мають назву і формуються у розрізі синтетичних і аналітичних рахунків.
В Агрофірмі «Лебежанська» бухгалтерський облік ведеться відділом бухгалтерії з 3 бухгалтерів. Свої обов’язки працівники бухгалтерії виконують у відповідності з Посадовими інструкціями (додаток Ж).
Первинні документи, що пройшли опрацювання, а також форми звітності підлягають обов’язковій передачі до архіву. Архів повинен бути організований так, щоб було забезпечено збереження документів і можливість швидкого їх знаходження. Для цього первинні документи звітного місяця, що пройшли обробку, комплектують в окремі папки, переплітають і супроводжують відповідною довідкою для архіву.
В агрофірмі створені архіви поточні і постійні. Поточний архів організований безпосередньо в бухгалтерії для зберігання документів звітного року, за якими вже складено і подано в установлені адреси бухгалтерську звітність. Для поточного архіву відведено спеціальні шафи, ключі від яких знаходяться в особи, уповноваженої головним бухгалтером.
Постійний архів розміщений у спеціально обладнаному приміщенні із стелажами для розміщення на них папок з документами. В постійному архіві зберігаються не тільки бухгалтерські документи і звітність, але і справи інших підрозділів і служб підприємства.
Документи з поточного архіву в постійний передають після закінчення звітного року. Прийняті на зберігання справи завідуючий архівом (архіваріус) реєструє в архівній книзі, що полегшує знаходження документів у випадку необхідності.
Справи бухгалтерського обліку видають з архіву тільки за рішенням головного бухгалтера, а в окремих випадках - за постановою судово-слідчих, ревізійних, податкових органів і з дозволу керівника підприємства. Вилучення документів оформляється протоколом (актом), копія якого вручається під розписку посадовій особі, що відповідає за архів, а в архівній книзі роблять відповідні помітки. Посадова особа підприємства має право в присутності представників органів, які здійснюють вилучення, зняти копії документів, що вилучаються. Обов’язковим є складання реєстру документів, що вилучаються.
Податковий облік ведеться згідно
чинного законодавства України. Амортизаційні відрахування нараховуються у
відповідності із методом, передбаченим податковим законодавством. У
господарстві створюється резервний фонд на забезпечення виплат відпусток та
додаткове пенсійне забезпечення.
РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ОБЛІКУ
ТА АУДИТУ РОЗРАХУНКІВ ЗА ВИПЛАТАМИ ПРАЦІВНИКАМ
3.1
Економічний зміст оплати праці та завдання її обліку
Серед факторів сільськогосподарського виробництва (праця - земельні угіддя - засоби і предмети праці) вирішальне значення належить трудовій діяльності людини. Жива праця створює нову вартість, частина якої споживається самими працівниками і одержується у формі оплати праці. Важливими факторами мотивації до праці є розмір оплати праці, тісно пов’язане з наслідками праці матеріальне стимулювання, участь у розподілі результатів господарської діяльності.
На сучасному етапі реформування економіки в напрямі ринкової роль оплати праці набуває підвищеної актуальності, особливо в умовах інфляційних процесів, низьких грошових виплат у сільському господарстві. Майже в половині сільськогосподарських підприємств не забезпечується державна гарантія мінімальної заробітної плати.
Сутність та економічний зміст оплати
праці зображено на рис. 3.1.
Рис. 3.1. Сутність оплати праці
За сучасної економічної ситуації оплата праці все більше втрачає здатність виконувати властиві їй функції - забезпечувати нормальне відтворення робочої сили і спонукати працівників до ефективної праці. Середньомісячна заробітна плата в цілому в галузях економіки України є недостатньою для забезпечення нормальної життєдіяльності працівника і стримує його купівельну спроможність. Її рівень у сільському господарстві набагато нижчий, ніж у цілому в Україні.
Основні права й обов’язки щодо організації оплати праці сьогодні передано державою підприємствам. Це вимагає замість раніше застосовуваних стандартних розробити і використовувати на підприємствах диференційовані системи оплати й тарифні умови, які б забезпечували прямий зв’язок заробітку з продуктивністю праці, а преміювання - з фінансовими результатами. Надані сільськогосподарським підприємствам широкі права вимагають від їх керівників, спеціалістів та інших значних зусиль, щоб система матеріальних стимулів була творчо задіяна і забезпечувала максимальну економічну ефективність. Виникає необхідність у виробленні на кожному підприємстві власної політики заробітної плати. Вона повинна враховувати інтереси різних груп працівників і власників, передбачати ефективну систему зайнятості населення й винагороди за працю, заходи до соціального захисту населення, механізми з підтримання доходів на рівні, що забезпечує людині гідне життя.
Досягнення цих цілей важко здійснити без створення належної системи обліку і контролю за витратами праці та її оплатою. Основними завданнями обліку праці та її оплати є:
· своєчасне і точне оформлення документами обсягу виконаних робіт, одержаної продукції й нарахування заробітної плати відповідно до кількості та якості затраченої праці;
· правильний розподіл сум нарахованої заробітної плати по об’єктах обліку витрат;
· своєчасне й правильне нарахування і виплата заробітної плати кожного працівника, контроль за утриманням із заробітної плати;
· своєчасне складання та подання звітності по заробітній платі у відповідні органи;
· забезпечення інформації про використання трудових ресурсів;
· контроль за
витрачанням фонду оплати праці.
3.2
Класифікація працівників сільськогосподарських підприємств
Кожне аграрне підприємство функціонує за певної чисельності персоналу - сукупності працівників, які мають необхідний фізичний розвиток, знання, практичні навички для управління виробництвом, якісного і своєчасного виконання передбачених технологією робіт у сфері агропромислового виробництва.
Кожне аграрне підприємство може ефективно працювати за умови, коли воно має необхідний професійний і кваліфікаційний склад працівників, доцільну кадрову структуру. При цьому під професією розуміють вид трудової діяльності, що вимагає для її здійснення відповідної суми спеціальних знань (оператор машинного доїння, тракторист-машиніст, оператор тваринницького комплексу тощо). В межах професії можуть виділятися спеціальності - її різновиди з вужчим характером трудової діяльності (в ремонтній майстерні, наприклад, можуть бути токарі (професія) різних спеціальностей - токар-розточувальник тощо). Аграрні підприємства можуть істотно відрізнятися за професійним складом своїх працівників, що зумовлено їх різною спеціалізацією та неоднаковим ступенем диверсифікації виробництва. Результати діяльності аграрного підприємства значно залежать від кваліфікації персоналу, яку можна визначити як ступінь підготовленості кожного працівника до виконання ним професійних обов’язків (функцій). Скажімо, робітників за рівнем кваліфікації поділяють на чотири групи: висококваліфіковані, кваліфіковані, малокваліфіковані і некваліфіковані.
Залежно від умов найму працівників (без визначення або з визначенням строку їх зарахування до складу трудового колективу) їх класифікують за такими категоріями:
. Постійні працівники - ті, які є членами підприємства або прийняті на роботу по найму на тривалий термін без його точного визначення. Засновники (учасники) приватних підприємств - сільськогосподарських виробничих кооперативів, ТОВ, СФГ, командитних товариств, товариств з додатковою відповідальністю виступають членами цих підприємств, а тому їх правомірно відносити до даної категорії працівників.
. Тимчасові працівники - ті, яких зараховують до складу трудового колективу тимчасово на термін до двох місяців.
. Сезонні працівники - ті, яких зараховують до складу трудового колективу на термін від двох до шести місяців для виконання сезонних робіт.
Отже, склад трудових колективів приватних підприємств формується за рахунок членів підприємств і найманих працівників з різними умовами найняття на роботу. В державних аграрних підприємствах усі працівники є найманими і залежно від умов найму можуть бути віднесені до категорії постійних, тимчасових або сезонних працівників.
Загальна кількість працівників, яка є в списках підприємства, називається обліковим (списковим) складом. До облікового складу включають усі категорії постійних, тимчасових і сезонних працівників, прийнятих на роботу на один і більше днів незалежно від того, знаходяться вони на роботі чи перебувають у відпустці, відрядженні, на лікарняному або тимчасово не працюють з інших причин.
Персонал державних сільськогосподарських підприємств залежно від сфери трудової діяльності його членів класифікують на такі групи:
персонал, зайнятий у сільськогосподарському виробництві (персонал основної діяльності);
персонал, зайнятий у підсобних промислових виробництвах;
персонал, зайнятий в обслуговуючих виробництвах.
До персоналу першої групи відносять працівників, зайнятих у рослинництві, тваринництві, садівництві, поточним ремонтом будівель і споруд виробничого сільськогосподарського призначення, працівників транспорту, що переважно обслуговує сільськогосподарське виробництво.
До персоналу другої групи включають працівників переробних цехів, цегельних заводів, столярень, працівників майстерень по ремонту техніки та працівників транспорту, що обслуговують промислове виробництво.
До складу персоналу, зайнятого в обслуговуючих виробництвах, належать працівники складів, матеріально-технічного постачання, працівники, які здійснюють капітальний ремонт будівель і споруд несільськогосподарського призначення, працівники транспорту, які обслуговують неосновне виробництво і непромислове виробництво, наприклад комунальне господарство.
Приватні аграрні підприємства можуть
використовувати дану класифікацію для аналізу свого персоналу за сферами
діяльності й оцінки якості роботи.
3.3 Форми,
види і системи оплати праці
В умовах переходу України до ринкової економіки й виробництва, зниження продуктивності праці, звільнення з виробництв значної кількості працівників відбуваються значні зміни в організації праці та її оплати.
Основними показниками праці та заробітної плати, що підлягають обліку, є чисельність працівників, їхні професії, кваліфікація, витрати робочого часу у людино-годинах, людино-днях, кількість виготовленої продукції (виконання робіт, надання послуг), розмір фонду оплати праці за категоріями працюючих, видами нарахувань, нарахування премій, відпускних, розмір відрахувань за їх та ін. Ці данні необхідні для обчислення таких економічних показників, як рівень забезпеченості робочою силою, середнього заробітку, рівня продуктивності праці та ін.
Відповідно до Закону України «Про оплату праці» форми й системи оплати праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження і розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюють підприємства в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, Генеральною та галузевими угодами. Оплата праці здійснюється залежно від кількості та якості трудового внеску кожного члена підприємства і зумовлюється кінцевими результатами господарювання.
Заробітна плата посідає одне із центральних місць в обліку на підприємстві. Порядок обчислення заробітної плати робітникам всіх категорій регламентують різні форми та системи заробітної плати.
Сутність поняття «заробітна плата» складна і багатогранна, тому розглядати її потрібно з різних позицій.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена як правило у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган сплачує працівникові за виконану ним роботу відповідно до трудового договору.
В умовах ринкової економіки заробітна плата - це елемент ринку праці, що складається в результаті взаємодії попиту на працю і її пропозиції і виражає ринкову вартість використання найманої праці.
З позиції найманого працівника заробітна плата - це основна частина його трудового доходу, який він отримує в результаті реалізації здатності до праці і який має забезпечити об’єктивно об’єктивне необхідне відтворення робочої сили.
З позиції підприємця заробітна плата - це елемент витрат виробництва, і водночас головний чинник забезпечення матеріальної зацікавленості працівників у досягненні високих кінцевих результатів праці.
Форми та системи заробітної плати - це спосіб встановлення залежності між кількістю та якістю праці, тобто між мірою праці та її оплатою. Для цього використовуються різні показники, які відображають результати праці та фактично відпрацьований час. Іншими словами, форма оплати праці встановлює як оцінюється праця при її оплаті: по конкретній продукції, по затраченому часу або за індивідуальними чи колективними результатами діяльності. Від того, яка форма оплати праці використовується на підприємстві залежить структура заробітної плати: чи переважає в ній умовно-постійна частина ( тариф, оклад ) чи змінна ( премія ). Відповідно різним буде і вплив матеріального заохочення на показники діяльності окремого робітника або колективу бригади, цеху, ділянки.
Перелік видів заробітної плати та їх
складових відобразимо на рис.
3.2.
Рисунок 3.2. Види заробітної плати
Основою організації оплати праці на підприємстві є тарифна система, яка включає : тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики ( довідники ). Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт за їх складністю, а працівників - залежно від їх кваліфікації й відповідності за розрядами тарифної сітки. Вона служить підставою для формування і диференціації розмірів заробітної плати. Підприємства й організації при складанні трудової угоди встановлюють кожному працівникові розмір тарифної ставки ( посадового окладу ), види доплат, компенсаційні і гарантовані виплати, передбачені чинним законодавством.
Для тарифікації робіт та присвоєння тарифно-кваліфікаційних розрядів призначені тарифно-кваліфікаційні довідники, в які включені тарифно-кваліфікаційні характеристики: вони містять вимоги, які пред'являються до того чи іншого робітника відповідної професії, до його практичних та теоретичних знань, описанню робіт, які найчастіше зустрічаються за фахом та кваліфікаційними розрядами.
Під словом система слід розуміти сукупність принципів, які служать основою любого вчення. По відношенню до оплати праці система включає два напрямки: організацію праці та нарахування заробітної плати. Перше пов'язане з обліком відпрацьованого часу, а друге - з кількістю виконаної роботи. Тому система оплати праці розподіляється на дві форми: погодинна та відрядна, а вони в свою чергу мають різновидності.