Казка, також як і інші твори усної народної творчості, відкриває і пояснює дитині життя суспільства і природи, світ людських почуттів і взаємовідносин. Вона розвиває мислення і уяву дитини, збагачує її емоції, дає прекрасні зразки рідної мови.
Величезне її виховне, пізнавальне та естетичне значення, так як, розширюючи знання дитини про навколишній світ, вона впливає на її особистість, розвиває уміння тонко відчувати форму і ритм мови.
Казки виконують низку розвиваючих функцій. Ці функції у розвитку дітей широкі і невіддільні одне від одного.
Л. Короткова вважає, що «лише умовно їх можна розділити на пізнавально-моральну і естетичну». До пізнавально-моральної функції вона відносить розвиток і активізацію уяви, образного мислення, розширення уявлень про світ, освоєння моделей людської поведінки, формування емоційно-ціннісних установок по відношенню до різних аспектів дійсності. До естетичної функції М. Короткова відносить прилучення до словесного мистецтва як такого в його різних формах і розвиток хорошої розмовної мови.
Ю. Лебедєва виділяє шість основних функцій казок:
• функцію соціалізації;
• креативну функцію;
• голографічну функцію;
• розвивально-терапевтичну функцію;
• культурно-етнічну функцію;
• лексико-образну функцію.
Функція соціалізації полягає в залученні нових поколінь до загальнолюдського та етичного досвіду. У даному випадку казка приходить на допомогу людині і розширює межі її індивідуального життєвого досвіду.
Креативна функція - це здатність виявляти, формувати, розвивати і реалізовувати творчий потенціал особистості, її образне і абстрактне мислення
Голографічна функція проявляється у трьох формах:
. здатність представляти світобудову в її тривимірному просторовому і часовому вимірах;
. потенційна здатність актуалізувати всі органи чуття людини і бути основою для створення всіх видів, жанрів естетичної творчості;
. здатність у малому представляти велике.
Розвивально-терапевтична функція казки представлена в активному впливі на емоційно-образний потенціал особистості і сприяє збереженню і розвитку індивідуального здоров'я.
Культурно-етнічна функція проявляється в історичному відображенні укладу народу, його мови, його менталітету, його традицій і звичаїв.
Лексико-образна функція казки - це здатність формувати мовну культуру людини, володіння багатозначністю народної мови, її художньо-образним багатством.
Казкові образи дають певні відомості про навколишній світ, тобто мають пізнавальне значення. Казки, в залежності від теми та змісту, змушують слухачів замислитися, наводять на роздуми. Слід зазначити, що пізнавальне значення казок поширюється, зокрема, на окремі деталі народних звичаїв та традицій і навіть на побутові дрібниці.
Звичайно, освітнє значення залежить і від оповідача. Умілі оповідачі зазвичай намагаються використовувати потрібні моменти в казці, ставлячи в ході розповідання навідні запитання.
Дитяча казка - це перший і важливий щабель у житті дитини до пізнання навколишнього світу. Психологи вважають, що казки допомагають дітям зрозуміти оточуючу їх дійсність. Адже будь-яка казка розповідає про стосунки між людьми, про шляхи виходу з складних життєвих ситуацій. І, що з будь-якої ситуації завжди знайдеться вихід. Мова казки зрозуміла навіть маляті. Слухаючи казку, дитина непомітно підсвідомо вбирає життєво важливу для нього інформацію, способи вирішення різних складних ситуацій. Казки дітям дають простір для уяви. Дитина набуває навичок подумки діяти в уявних ситуаціях, а це є основою для майбутньої творчості. Через казку до дитини приходить розуміння, що в житті «добре», а що «погано». Народні казки вчать. Вони завжди мають позитивний кінець. Добро в них завжди перемагає, а зло буде покаране. Дитина може уявити себе позитивним героєм, адже в казках герой завжди буде винагороджений, а лиходій покараний. Добро в казках представлено не склепінням нудних правил і настанов, а в образах сильних богатирів, сміливих принців, добрих і справедливих чарівників. Казки сприяють розвитку емоцій і моральному розвитку дитини.
Казка займає особливе місце в житті
дошкільника. Казкові образи яскраво емоційно забарвлені і довго живуть у
свідомості дітей. Казка вчить дітей мріяти, підкреслювати головне,
індивідуальне в образі, узагальнювати істотні ознаки, посилює розумову
діяльність. Казковий вимисел завжди педагогічний. Він використовується як засіб
виховання кращих людських якостей. Казка збагачує внутрішній світ дітей, вони
тягнуться до неї.
2.2
Особливості сприйняття казок у різних вікових групах
У дошкільному віці у дітей бурхливо розвивається уява, що яскраво виявляє себе у грі і при сприйнятті художніх творів. Особливо дітям дошкільного віку подобаються казки. Казка займає настільки важливе місце в житті дитини, що деякі дослідники називають дошкільний вік «віком казок».
Художнє сприйняття є активним для дітей дошкільного віку процесом, який пробуджує їх моральні якості, і, насамперед, людяність. Сприйняття мистецтва завжди пов'язане із співпереживанням. У дітей старшого дошкільного віку співпереживання носить безпосередній характер: вони уявляють себе з улюбленими героями творів, проникають у внутрішній світ, копіюють їх характер. Так вживаються в образ, що з допомогою уяви стають учасниками подій (долю зайчика, вигнаного з його хатинки лисицею, діти приміряють до власної і, співпереживаючи, мислять приблизно так: «Щоб я робив, якби мене хтось вигнав з дому?»).
Сприйняття художнього твору - дуже складна внутрішня діяльність, в якій беруть участь уяву, сприйняття, увага, мислення, пам'ять, емоції, воля.
Кожен з цих процесів виконує свою важливу функцію в загальній діяльності - у знайомстві з явищами навколишньої дійсності через мистецтво.
У психолого-педагогічній літературі проблема сприйняття і розуміння художніх творів дітьми дошкільного віку розроблена досить широко і повно. Вчені (А. Запорожець, Л. Славіна, Н. Карпінська та ін.) Відзначають, що дошкільний вік - період активного становлення художнього сприйняття дитини [12]. У цей час відбувається перехід від початкового сприйняття, коли специфічне естетичне ставлення до дійсності ще злито з життєвим, до східців власне естетичної діяльності. Остання реалізується в активному уявному співпереживанні дитини героям, у перенесенні ним на себе дій, почуттів, думок персонажів.
Крім загальних закономірностей сприйняття художнього твору існують специфічні, що відображають особливості пізнавального та особистісного розвитку на кожному віковому етапі.
Казка як літературний твір звертається одночасно і до почуття, і до думки читача, допомагаючи йому освоїти багатий духовний досвід людства.
Е. Фльоріна називала характерною рисою сприйняття казки дітьми єдність «відчуваємого» і «мислячого». Сприйняття казки розглядається як активний вольовий процес, який передбачає не пасивне споглядання, а діяльність, яка втілюється у внутрішньому сприянні, співпереживанні героям, в уявному перенесенні на себе подій, «уявній дії», в результаті чого виникає ефект особистої присутності, особистої участі у подіях [67].
Сприйняття казки - складний процес активного відтворення образно-предметного і морально-смислового змісту казки, як особливої літературно-художньої форми, спосіб освоєння дитиною соціальної дійсності. Сприйняття казки, як і гра, становить один з найбільш значущих видів діяльності дитини, визначаючи розвиток, як інтелектуальних і пізнавальних процесів (мовлення, мислення, уяви), так і емоційно-особистісний, моральний й естетичний розвиток дитини [43].
У класичній психології сприйняття казки виступає як перехід дитини від ворожості навколишнього світу, соціального тиску, обмежень і заборон у світ фантазії, свободи і вимислу (В. Штерн, К. Бюлер). У сучасній психології сприйняття казки розглядається також як один із способів міфологічного освоєння світу, побудови ціннісно-смислового поля, пошуку шляхів вирішення конфліктів (Б. Беттельхайм). Казка, як художньо-літературна форма має особливу композицію і структуру (В. Пропп), що організують процес сприйняття дитиною сюжету і морально-смислового змісту казки.
О. Нікіфорова виділяє в розвитку сприйняття казки три стадії: безпосереднє сприйняття, відтворення та переживання образів (в основі - робота уяви); розуміння ідейного змісту твору (в основі лежить мислення); вплив художньої літератури на особистість читача (через почуття і свідомість).
Інтерес до книги у дитини з'являється рано. Спочатку їй цікаво перегортати сторінки, слухати читання дорослого, розглядати ілюстрації. З появою інтересу до картинки починає виникати інтерес до тексту. Як показують дослідження, при відповідній роботі вже на третьому році життя дитини можна викликати в неї інтерес до долі героя оповіді, змусити малюка стежити за ходом події і переживати нові для нього почуття.
Однією з особливостей сприйняття казки дітьми є співпереживання героям. Сприйняття носить надзвичайно активний характер. Дитина ставить себе на місце героя, подумки діє, бореться з його ворогами. На спектаклях лялькового театру діти іноді втручаються в події, намагаються допомогти герою, хором підказують персонажам. Е. Фльоріна відзначала і таку особливість, як наївність дитячого сприйняття: діти не люблять поганого кінця, герой повинен бути удачливим (малюки не хочуть, щоб навіть дурного мишеняти з'їла кішка).
Художнє сприйняття дитини протягом дошкільного віку розвивається і вдосконалюється. Л. Гурович на основі узагальнення наукових даних і власного дослідження розглядає вікові особливості сприйняття дошкільниками літературного твору, виділяючи два періоди в їх естетичному розвитку: від двох до п'яти років, коли малюк недостатньо чітко відокремлює життя від мистецтва, і після п'яти років, коли мистецтво, у тому числі і мистецтво слова, стає для дитини самоцінним [15].
Коротко зупинимося на вікових особливостях сприйняття казки дітьми дошкільного віку.
Для дітей молодшого дошкільного віку характерні такі особливості сприйняття:
- залежність розуміння тексту від особистого досвіду дитини;
- встановлення легко усвідомлюваних зв'язків, коли події слідують одна за одною;
- в центрі уваги головний персонаж, діти найчастіше не розуміють його переживань і мотивів вчинків;
- емоційне ставлення до героїв яскраво забарвлене;
- спостерігається тяга до ритмічно організованого складу мови.
У цьому віці дітей необхідно вчити слухати казки, а також стежити за розвитком дії у казці, співчувати позитивним героям. Дуже важливо звертати увагу дітей на образну мову казок, залучаючи дошкільнят до повторення окремих слів, висловів, пісеньок персонажів, які їм запам'яталися.
Наприклад, після прослуховування казок «Козенята і вовк», «Кіт, півень і лисиця» можна запропонувати дітям повторити пісеньки дійових осіб. Засвоюючи зміст казки, діти вчаться передавати слова різних героїв. І, навіть, якщо вони повторюють інтонації дорослих, вихователя, це закладає основи для подальшого самостійного розвитку інтонаційної виразності в більш старшому віці.
Народні та авторські казки дають зразки ритмічної мови, знайомлять дітей з барвистістю і образністю рідної мови. Дитина добре запам'ятовує такі образи, як «півник - золотий гребінець», «козлятка - малятка», «коза - дереза» та ін. Молодших дошкільників особливо приваблюють твори, що відрізняються чіткою формою, ритмічністю, мелодійністю. При повторному читанні діти запам'ятовують, засвоюють сенс, мова збагачується словами і виразами, які їм запам'яталися.
У середньому дошкільному віці відбуваються деякі зміни у розумінні та осмисленні тексту, що пов'язано з розширенням життєвого і літературного досвіду дитини. Діти встановлюють прості причинні зв'язки в сюжеті, в цілому правильно оцінюють вчинки персонажів. На п'ятому році з'являється реакція на слово, інтерес до нього, прагнення неодноразово відтворювати його, обігравати, осмислювати.
У цьому віці починається нова стадія літературного розвитку дитини, виникає пильний інтерес до змісту твору, до осягнення його внутрішнього змісту. У середній групі триває ознайомлення дітей з казками. Діти в цьому віці вже сприймають не тільки зміст казки, але і деякі особливості літературної мови (образні слова і вирази, деякі епітети і порівняння). Після прочитання діти можуть відповідати на поставлені питання, думати, міркувати, аналізувати, приходити до правильних висновків і в той же час помічати і відчувати художню форму твору. У цьому віці діти здатні помічати красу і багатство мови. У них активно розвивається і збагачується словник.
У старшому дошкільному віці діти починають усвідомлювати події, яких не було в їх особистому досвіді, їх цікавлять не тільки вчинки героя, а й мотиви вчинків, переживання, почуття. Вони здатні іноді вловлювати підтекст. Емоційне ставлення до героїв виникає на основі осмислення дитиною всій колізії твору та обліку всіх характеристик героя. У дітей формується вміння сприймати текст у єдності змісту і форми. Ускладнюється розуміння літературного героя, усвідомлюються деякі особливості форми твору (стійкі обороти в казці, ритм, рима). Діти старшого віку здатні більш глибоко осмислювати зміст літературного твору і усвідомлювати деякі особливості художньої форми, що виражає зміст.
Аналіз казки повинен бути таким, щоб діти змогли зрозуміти і відчути її глибокий ідейний зміст і художні достоїнства, щоб їм надовго запам'яталися і полюбилися поетичні образи. Питання, пропоновані дітям, повинні виявляти розуміння дитиною основного змісту і його вміння оцінювати дії і вчинки героїв.
У старшій групі перед педагогом також стоять завдання виховувати у дітей любов до книги, до художньої літератури, здатність відчувати художній образ; розвивати поетичний слух (здатність вловлювати милозвучність, музикальність, ритмічність поетичного мовлення), інтонаційну виразність мови: виховувати здатність відчувати і розуміти образну мову казок. У дітей формують також здатність елементарно аналізувати зміст і форму твору. Дитина старшої групи повинен вміти: визначати основних героїв; на основі аналізу вчинків персонажів висловлювати своє емоційне ставлення до них (хто подобається і чому); визначати жанр (вірш, розповідь, казка); вловлювати найбільш яскраві приклади образності мови (визначення, порівняння).
Вміння сприймати казку, усвідомлювати особливості художньої виразності не виникає спонтанно, воно формується поступово протягом усього дошкільного віку. Л. Гурович зазначала, що в процесі розвитку художнього сприйняття у дітей з'являється розуміння виражальних засобів твору, що веде до більш адекватного, повного, глибокого його сприйняття. Важливо сформувати у дітей правильну оцінку героїв казки. Ефективну допомогу в цьому можуть надати бесіди, особливо з використанням питань проблемного характеру. Вони підводять дитину до розуміння раніше прихованого від них «другого», істинного обличчя персонажів, мотивів їхньої поведінки, до самостійної переоцінки їх (у разі первісної неадекватної оцінки). Сприйняття казки дошкільником буде більш глибоким, якщо він навчиться бачити елементарні засоби виразності, що застосовуються для характеристики зображуваної дійсності [15].
Таким чином, уміння сприймати казку
як художній твір, усвідомлювати елементи художньої виразності само собою до
дитини не приходить: його треба розвивати і виховувати з самого раннього віку.
2.3
Авторська казка як засіб морально-духовного виховання дітей дошкільного віку
Морально-духовне виховання дитини дошкільного віку відбувається у тісному взаємозв'язку з її емоційним розвитком. Емоційне ставлення дитини до навколишнього світу стає посереднім показником становлення її духовної сфери і моральних якостей.