У програмі розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля» завдання морально-духовного виховання дошкільників представлені в розділі «Соціально-моральний розвиток». В ньому викладені завдання, зміст роботи з виховання в дітей гуманних почуттів і доброзичливих взаємин, основ колективізму; конкретизовано зміст знань про норми моралі в суспільстві, що необхідні для формування основ моральних якостей; дотримано принцип наступності в усіх аспектах морального виховання між віковими групами. В програму введено напрям роботи «Духовне виховання». Особливу увагу приділено вихованню культури поведінки дітей. В ранньому віці завданнями соціально-морального розвитку дітей є: формувати елементарні уявлень про те, що таке добре і що таке погано; прищеплювати почуття шанобливого ставлення до членів сім'ї, родини; виховувати слухняність, почуття симпатії до ровесників, любов і співчуття до всього живого; вчити чемно поводитися у громадських місцях [8; 22]. В молодшому дошкільному віці духовне виховання дітей полягає у створенні сприятливих умов для формування моральної свідомості (знань, моральних норм, моральних почуттів, зародження свідомості), моральної поведінки (вміння керуватися у своїй поведінці моральними нормами, ініціювати допомогу, співчуття й радіти успіху, робити комусь приємно, відчувати від цього задоволення) [8; 68]. В середньому дошкільному віці морально-духовне виховання здійснюється шляхом реалізації наступних освітніх завдань: формувати моральну позицію дитини, ціннісні орієнтири, інтереси та потреби; виховувати позитивні почуття до рідних, повагу до старших; формувати співчутливе ставлення до дітей з особливими потребами; вчити проявляти турботу та любов до приручених тварин; виховувати вміння проявляти турботу про молодших дітей [8; 123 - 124]. Старший дошкільний вік характеризується виникненням «внутрішньої моральної інтуїції» - прагнення поводитися згідно з моральними нормами не тому, що цього вимагають дорослі, а тому, що це приємно для себе й для інших. Пріоритетними завданнями соціально-морального розвитку в цьому віці є: збагачення знань дітей про пріоритети загальнолюдських цінностей: справедливість, чесність, доброту, повагу тощо; розширення уявлення дошкільника про авторитет та людські чесноти; вчити розуміти інших та рахуватися з чужою думкою; сприяти засвоєнню уявлень про духовний ідеал людини; вчити адекватно реагувати на асоціальні вчинки, розв’язувати спірні питання, бути справедливим, совісним, відповідальним [8; 190].
Засобами морально-духовного виховання дошкільників в програмі «Українське дошкілля» є використання художньо-естетичних засобів. Лінія розвитку представлена у розділі «Художньо-естетичний розвиток» такими видами роботи: читання і розповідання художніх творів, інсценування та драматизація за змістом художньої літератури та ін. використовуючи такий великий спектр роботи з дітьми, вихователь має змогу збагачувати духовний світ дитини, розвивати уяву, почуття. До переліку художніх творів уведені твори авторів Західного регіону (І. Калинець, І. Радковець, І. Франко, М. Людкевич, М. Хоросницька, Марійка Підгірянка, Олена Пчілка, П. Радковець,та ін.) [8; 9].
Програма «Дитина в дошкільні роки» зорієнтована на цінності та інтереси дитини, врахування вікових можливостей, на збереження дитячої субкультури, на збагачення, ампліфікацію дитячого розвитку, взаємозв’язок усіх сторін життя малюка.
У зміст програми «Дитина в дошкільні роки» вміщено підрозділ «Розвиток духовного потенціалу дитини». В ньому зазначається, що духовний потенціал є інтеґральним утворенням, що в унікальній та неповторній комбінації поєднує можливе й дійсне, свідоме й несвідоме, суще й належне; взаємопов'язує здібності й здатності особистості до прийняття, переживання й творчого втілення у всіх сферах життєдіяльності базових загальнолюдських цінностей та індивідуальних ціннісних новоутворень кожної дитини [47; 11].
Програма розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт» відображає запити практиків та, з урахуванням кращих на даний період теоретичних і методичних рекомендацій, пропонує орієнтири змістового наповнення освітньої роботи з дітьми, націлює педагогів і батьків на особистісний розвиток дітей за основними напрямами та робить окремий акцент на ігровій діяльності - провідному виді діяльності для всього дошкільного дитинства, незамінному засобі розвитку дітей. Завдання морально-духовного виховання дошкільників представлені у розділі «Пізнавальний розвиток» в напрямі виховання «У світі людей». До них належать: закріплювати і збагачувати уявлення дитини про соціальне середовище: сім’ю, родину, рід, дитячий садок, школу, місто, село, країну; розвивати відчуття приналежності до місця народження та проживання (малої Батьківщини - назва селища, міста, мікрорайону); виховувати громадянські почуття та інтерес до сучасних подій у країні; вчити любити та шанувати сімейні свята, брати активну участь у їх творенні, дотримуватися сімейних традицій, зміцнювати їх, шанувати пам’ять роду; формувати уявлення про інші нації та народи (2-3 країни); вчити прихильно ставитися до людей інших національностей; виховувати миролюбність та ін. [47; 20].
У комплексній програмі розвитку, навчання і виховання дітей раннього віку «Соняшник» морально-духовне виховання дошкільників представлене в розділі 2 «Розвиток і виховання душі та серця». Розділ включає в себе підрозділи, а саме: «Люби ближнього свого, як самого себе», «Шануй батька і матір, і буде тобі добре на землі», «Патріотичне виховання», «Моральне виховання» та ін. В віці від 0 до 1 року (Немовлятко) моральне виховання передбачає ввічливе спілкування, подяка після прийому їжі, за подарунки тощо (наприклад, кивання голівкою). Формування елементарного почуття жалю і співчуття (пожаліти лялю, що впала; бабусю, яка хвора). Навчання дітей розрізняти, що таке добре і що погано [24; 26]. У віці від 1-го року до 2-х (Малятко) років моральне виховання відбувається шляхом розвитку елементарних навичок етичного спілкування (вітання, прощання, подяка після прийому їжі, за подарунки тощо). Заохочення до проявів доброзичливості у взаєминах з довколишніми. Виховання таких гуманних почуттів, як доброта, чуйність, товариськість, співчуття [24; 41]. В період від 2-х років до 3- років (Мовленятко) відбувається виховання таких гуманних почутті, як доброта. Чуйність, товариськість, співчуття, милосердя; розвиток здатності висловлювати задоволення з приводу власних успіхів, щиро радіти успіхам своїх однолітків [24; 63].
У програмі розвитку дітей
дошкільного віку «Я у Світі» морально-духовне виховання здійснюється шляхом
реалізації наступних завдань: розширювати уявлення дітей про сім’ю як
об’єднання людей, що живуть разом, люблять, турбуються, підтримують, захищають
одне одного; вчити налагоджувати контакти з однолітками та дорослими; плекати в
дитини прихильне ставлення до всіх членів родини, вдячність та повагу до них;
виховувати вміння визнавати свої помилки, брати до уваги чесноти та досягнення
іншого; формувати співчуття до дітей, які залишилася поза дитячим товариством;
виховувати доброзичливість, вправляти в умінні приємно спілкуватися: вітатися,
привітно звертатися, виявляти прихильне ставлення та увагу; виховувати
доброзичливість, співчуття. Засобами морально-духовного виховання є
використання художньої літератури. Після прочитання дорослим літературних
творів дитина намагається відтворити слова улюблених персонажів. Вона імітує
звучання їхнього голосу (силу, тембр, інтонацію), їхні дії (бігає, ловить,
шукає, ховається тощо), характер ставлення (доброзичливе, турботливе,
співчутливе, негативне). Серед цих програм навчання та виховання дітей
дошкільного віку, найбільш повно завдання духовно-морального розвитку
висвітлені у програмі «Українське дошкілля». Отже, визначимо феномен
«морально-духовне виховання» як процес накопичення високих морально-духовних
почуттів, досвіду моральної поведінки, духовного досвіду, який формується
передусім на основі знань про моральні і духовні цінності, які надалі
усвідомлюються і перетворюються у власні переконання, стають мотивами і
стимулами до життя за законами мудрості, добра, і краси. Морально-духовне
виховання дітей дошкільного віку має спрямовуватись на зміцнення авторитету
загальнолюдських і національних духовних цінностей, формування громадянської і
національної ідентичності, забезпечення світоглядних запитів дітей, вільне і
добровільне прилучення до культури традиційних конфесій. Морально-духовне
виховання сучасних дошкільників, на нашу думку, це по суті спрямування дітей на
дотримання заповідей Божих, яке дозволить їм і тепер, і в дорослому житті жити
світло, щасливо, з чистою совістю. Духовно-моральне виховання - одна з найактуальніших
і найскладніших проблем, яка повинна вирішуватися сьогодні усіма, хто має
відношення до дітей. Те, що ми закладемо в душу дитини зараз, проявиться
пізніше, стане його і нашим життям. Сьогодні ми говоримо про необхідність
відродження в суспільстві духовності та культури, що безпосередньо пов'язано з
розвитком і вихованням дитини до школи.
Висновки до
розділу 1
Моральне виховання з перших років життя дитини спрямоване на формування її моральної позиції, ціннісних орієнтирів, інтересів і потреб. Адже на цьому етапі закладаються основи морального розвитку особистості, розвиваються уявлення, почуття, звички, які спрямовують подальше її вдосконалення. Особливо значні зміни відбуваються у мотиваційній сфері дитини-дошкільника, що виявляються у розвитку моральних мотивів поведінки, а на етапі старшого дошкільного віку вони набувають супідрядності - підпорядкованості певній меті. У дошкільному віці рушійною силою поведінки дитини є моральні почуття, які виражають бажання та емоційні стани, забарвлюють психічні процеси.
Багато видатних педагогів досліджували сутність морального виховання дошкільників. В Україні плідно працювала над проблемами морального виховання дітей дошкільного віку Л. Артемова, яка керувала створення програм виховання і навчання дітей у дошкільних закладах.
Завдяки зусиллям український психологів багато зроблено щодо пізнання особливостей особистісного режиму дошкільника (О. Кононко), формування вольових якостей (В. Котирло), виховання гуманних почуттів і взаємин у дітей (С. Кулачківська, С. Ладивір, Ю. Приходько).
Центр морального виховання - дитина. Реалізувати всі закономірності морального виховання можна лише застосовуючи їх на основі вивчення рівня моральної вихованості кожної дитини. Для цього потрібно виявити переважну спрямованість мотивів її вчинків, у яких висловлене ставлення до дорослих, до навколишнього, до самої себе. Таку моральну сторону можна побачити, виділити у будь-якій діяльності дитини. Педагоги, які прагнуть побачити і проаналізувати переважно погані вчинки дитини, щоб у майбутньому попередити їх повторення, проте не встигають за моральним розвитком дитини. У старшому дошкільному віці моральні почуття і знання зливаються більш тісно і пов'язуються з почуттям обов'язку. Дитина цього віку здатна усвідомлювати моральну суть своєї поведінки. Виникають внутрішні моральні інстанції, коли дитина прагне до поведінки згідно з моральними нормами не тому, що цього вимагають дорослі (батьки, вихователі), а тому, що це приємно для навколишніх і для себе.
В межах морального виховання стає
доцільним формування духовних цінностей у дітей дошкільного віку. Духовні
цінності - специфічний вид цінностей, які
максимально ідентичні сутнісним силам людини і сприяють її оптимальній
самореалізації. Вони є основою гуманізації суспільних відносин, утвердження
людини вищою цінністю в ієрархії цінностей. Отже, моральне виховання дітей
дошкільного віку - це процес цілеспрямованого
формування особистості дитини. Знання основних особливостей морального розвитку
дітей допомагає вірно організувати процес морального виховання, спрямувати його
на досягнення цієї мети.
РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ВИХОВНОЇ
РОБОТИ ЗАСОБАМИ КАЗКИ
2.1 Казка
як жанр і функціональний вид літератури для дітей дошкільного віку
Казка як своєрідний жанр народної та літературної творчості посідає значне місце у фольклорі всіх країн світу. Як зазначив В. Гнатюк «казки належать до найдавніших витворів людського духу і сягають у глибину таких далеких від нас часів, якої не досягає жодна людська історія» [14].
Казка - невід’ємна складова народної педагогіки. «Казка, гра, фантазія, - пише В. Сухомлинський, - животворне джерело дитячого мислення, благородних почуттів і прагнень… Через казкові образи в свідомість дітей входить слово з його найтоншими відтінками… Під впливом почуттів, що породжені казковими образами, дитина вчиться мислити словами. Діти знаходять велике задоволення у тому, що їхня думка живе у світі казкових образів, в них - перший крок від яскравого, живого, конкретного до абстрактного» [60].
Казка - це вид художньої прози, що походить від народних переказів, порівняно коротка розповідь про фантастичні події та персонажі, такі, як феї, гноми, велетні тощо. Один з основних жанрів народної творчості, епічний, переважно прозаїчний твір чарівного, авантюрного чи побутового характеру усного походження з настановою на вигадку [29].
Казка - це, - як стверджує М. Кучинський - «епічні оповідання героїко-фантастичного, алегоричного або соціально-побутового характеру із своєрідною системою художніх засобів, підпорядкованих героїзації позитивних або сатиричному викриттю негативних образів, часто гротескному зображенню їх взаємодій» [31].
Як зауважує Н. Сивачук «казка - поняття видове, оскільки об’єднує декілька жанрів: про тварин, чарівні і побутові, між якими часом важко провести чітку межу, оскільки їх сюжети здатні змінювати свою жанрову залежність» [57].
Загальновідомо, що казка є найулюбленішим жанром читання дошкільників. На думку видатного українського педагога і казкаря В. Сухомлинського, казка - активне естетичне мистецтво, яке захоплює усі сфери духовного життя дитини: розум, почуття, уяву, волю. Казка оволодіває почуттями дітей, тому що через неї вони пізнають світ не тільки розумом, але й серцем [60].
Казкові колізії, які легко сприймаються дітьми і усвідомлюються ними є справжньою школою збагачення духовного досвіду і моральності, яка навчає розрізняти хороше і погане, виховує віру в добрі вчинки. Працюючи з казкою, необхідно разом з дітьми добиратися до її сокровенного морально-духовного сенсу.
Казки бувають не лише народні, а й літературні. Народна казка - творчість народу, а літературна казка - плід авторського генія.
Поєднання в літературній казці казкового і чарівного, реального і буденного робить її двоплановою: однаково цікавою і дітям, і дорослим. Дитину приваблюють неймовірність казкових подій, чарівність вимислу, перемога добра над злом, швидка зміна подій.
Літературна казка - цілий напрям у художній літературі, це авторський художній твір, прозовий або віршовий, заснований або на фольклорних джерелах, або цілком оригінальний; твір переважно фантастичний, чародійний, у якому змальовуються неймовірні пригоди вигаданих або традиційних казкових героїв. Фундаментом їй послужила народна казка, яка стала відомою завдяки записам вчених-фольклористів [29].
Можна сміливо говорити про те, що казкам належить велика роль у розвитку особистості дитини. У кожній казці є мораль, яка необхідна дитині, адже вона має визначити своє місце в житті, засвоїти морально-етичні норми поведінки в суспільстві.
Передові російські педагоги завжди були високої думки про виховне і освітнє значення казок і вказували на необхідність їх широкого використання у педагогічній теорії. Великий російський педагог К. Ушинський був про казки настільки високої думки, що включив їх в свою педагогічну систему. Причину успіху казок у дітей Ушинський бачив в тому, що простота і безпосередність народної творчості відповідають таким же властивостям дитячої психології.