ВСТУП
Проблема морально-духовного виховання особистості завжди була однієї з актуальних, а в сучасних умовах вона здобуває особливе значення. Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить про те, що вихованню духовності було приділено чимало уваги. Багато з цих досліджень були виконані давно, що свідчить про те, що ця проблема завжди вважалася важливою при вихованні кожного громадянина.
У Базовому компоненті дошкільної освіти змістове наповнення освітньої лінії «Люди» сприяє формуванню навичок соціально прийнятної поведінки, вміння орієнтуватись у світі людських відносин. Результатом освітньо-виховної роботи є те, що старший дошкільник помічає емоційний стан близького дорослого чи однолітка (радість, захоплення, смуток, сум, страх, тривожність, гнів, злість), здатний зрозуміти причину зміни настрою, побачити зв'язок між поведінкою дорослого чи дитини та їхнім емоційним станом, настроєм, передбачувати зв'язок емоційного стану дорослого чи дитини з певними подіями, ситуаціями. Виявляє готовність поспівчувати, пожаліти, втішити, коли хтось з її оточення чимось схвильований, засмучений, помічає, що йому потрібна емоційна підтримка, допомога. Прагне допомогти з власної ініціативи, або у відповідь на прохання [5].
У складному процесі формування всебічно розвиненої особистості чільне місце належить морально-духовному вихованню.
Результати морально-духовного виховання характеризуються такими поняттями: мораль, моральність, моральна свідомість, моральні переконання, моральні почуття, моральні звички і моральна спрямованість.
У морально-духовному вихованні слід спиратися на гуманістичну ідею про те, що людині від природи притаманне прагнення до добра, правди і краси. Виховання дітей має забезпечити формування в них системи моральних цінностей.
Дошкільний вік у сенсі духовного розвитку унікальний і своєрідний.
Він закладає основи образного сприймання світу як повного несподіванок і таємниць. Це перші кроки до духовного ідеалу, і при певних умовах вони можуть перетворитися в любов до правди, до краси, до рідного краю. Отже, основне завдання вихователів залучити дошкільнят до духовних переживань, зробити прагнення дитячих душ щирими, глибокими, різносторонніми. Ці навички формуються у дитини повільно, поступово, їх виховання значною мірою залежить від наполегливості й майстерності педагогів, їхньої поваги до дитини.
Проблема розвитку духовності в дошкільній педагогіці не нова. Першим над нею глибоко замислився німецький педагог Фрідріх Фребель ще в XIX столітті. Потім цьому питанню приділяли увагу такі педагоги як В. Котирло, В. Нечаєва, В. Сухомлинський, Д. Менджерицька, І. Бех, К. Ушинський Л. Артемова, Н. Виноградова, О. Кононко, Р. Буре, Р. Жуковська, С. Козлова, С. Русова, Т. Маркова, Т. Поніманська, Ш. Амонашвілі та ін.
К. Ушинський писав, що виховання народу існує стільки віків, скільки існує сам народ. Найважливішими моральними рисами він вважав любов до своєї вітчизни, до свого народу, чуйне та тепле відношення до оточуючих; скромність,працьовитість, прагнення до корисної діяльності. Найголовніші шляхи та методи морального виховання - це виховне навчання, переконання та роз'яснення, особистий приклад учителя і старших, заохочення і покарання, розумна організація праці, відпочинку і розваг, обмін думками між учнем і вихователем з питань моральних та інше [66].
Ураховуючи те, що освіта в Україні має світський характер, у дошкільному навчальному закладі можна організувати духовне виховання дітей за такими напрямами (І. Бех, Л. Калуська, В. Мамаєва та ін..): 1) Духовне виховання в сім'ї; 2) Залучення дітей до вивчення основ релігійних знань; 3) Заняття в гуртках із вивчення православ’я (за бажанням батьків); 4) Проведення навчальних занять морально-духовної спрямованості; 5) Використання комплексного підходу до виховання морально та духовно розвиненої особистості, реалізуючи всі напрямки виховної роботи.
Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та експериментально дослідити рівні морально-духовної вихованості дітей дошкільного віку.
Завдання дослідження:
Уточнити поняття «моральний розвиток», «моральне виховання», «морально-духовне виховання», «авторські казки»;
Розробити модель морально-духовного виховання дітей дошкільного віку засобами авторських казок;
Визначити критерії та показники морально-духовної вихованості, схарактеризувати рівні морально-духовної вихованості дітей дошкільного віку;
Розробити та експериментально апробувати модель роботи з підвищення рівнів морально-духовної вихованості дітей дошкільного віку засобами авторської казки.
Об'єкт дослідження: морально-духовне виховання дітей дошкільного віку.
Предмет дослідження: організація морально-духовного виховання дошкільників засобами авторської казки.
Методи дослідження: аналіз наукової літератури; педагогічне спостереження; бесіда; педагогічний експеримент, який містить три етапи констатувальний, формувальний та контрольний.
Базою дослідження є Одеський дошкільний навчальний заклад «Ясла-садок» № 4 м. Одеси, у якому брали участь 30 дітей дошкільного віку.
Практична значущість дослідження: данні дослідження можна використовувати у практиці роботи дошкільного навчального закладу в процесі морального виховання та формування моральних якостей особистості дошкільника. На підставі отриманих даних можна розробити практичні рекомендації для педагогів та батьків.
Особистий внесок автора полягає в розробці методики з визначення рівнів морально-духовної вихованості дітей дошкільного віку; у розробленні системи занять з морально-духовного виховання засобами авторських казок для підвищення рівня морального розвитку дошкільників.
Структура дипломної роботи. Дипломна
робота складається з вступу, першого розділу, другого розділу (теоретичних
розділів), третього розділу (експериментального), висновків, списку
використаних джерел і додатків.
РОЗДІЛ 1. МОРАЛЬНО-ДУХОВНЕ ВИХОВАННЯ ЯК ОДНЕ З ОСНОВНИХ ЗАВДАНЬ СУЧАСНОЇ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ
казка моральний виховання дошкільний
1.1
Сутність морального виховання дітей дошкільного віку
Проблемі морального розвитку дитини присвячено багато праць видатних психологів та педагогів. За твердженням російського психолога Г. Люблінської система моральних стосунків формується протягом усього життя, а започатковується тоді, коли дитина вступає у різні за змістом та організацією форми спілкування з дорослими і ровесниками [34].
Моральний розвиток - рівень засвоєння уявлень про моральні норми, сформованості моральних почуттів і моральної поведінки [51].
Моральне виховання - це один з найважливіших напрямів виховання, який полягає у цілеспрямованому формування моральної свідомості, розвитку морального почуття й формування звичок і навичок моральної поведінки людини відповідно до певної ідеології [53].
Моральне виховання здійснюється на національному ґрунті шляхом засвоєнні національних норм і традицій, багатої духовної культури народу, тих моральних норм і якостей, які є регуляторами взаємовідносин у суспільстві, узгодження дій і вчинків людей. Такими нормами є насамперед гуманізм і демократизм, що виявляються в ідеалі вільної людини: любов до батьків, до Вітчизни, до рідної мови; правдивість і справедливість, працьовитість і скромність; готовність захищати слабших, турбуватися про молодших, зокрема дітей; шляхетне ставлення до дівчини, жінки, матері, бабусі; вміння скрізь і всюди діяти благородно, шляхетно, виявляти інші чесноти.
Проблему морального виховання дітей дошкільного віку досліджували педагоги-дослідники: В. Котирло, В. Нечаєва, В. Сухомлинський, Д. Менджерицька, І. Бех, К. Ушинський, Л. Артемова, Н. Виноградова, О. Кононко, Р. Буре, Р. Жуковська, С. Козлова, С. Русова, Т. Маркова, Т. Поніманська, Ш. Амонашвілі та інші.
К. Ушинський писав, що виховання народу існує стільки віків, скільки існує сам народ. Найважливішими моральними рисами він вважав любов до своєї вітчизни, до свого народу, чуйне та тепле відношення до оточуючих; скромність, працьовитість, прагнення до корисної діяльності. Найголовніші шляхи та методи морального виховання - це виховне навчання, переконання та роз'яснення, особистий приклад учителя і старших, заохочення і покарання, розумна організація праці, відпочинку і розваг, обмін думками між учнем і вихователем з питань моральних та інше [66].
С. Русова моральне виховання дошкільників розглядала як гармонію індивідуальної волі і колективного порядку. Русова стверджувала, що українська дитина не дуже експансивна, вона занадто вразлива й часто-густо ховається від інших зі своїми переживаннями; до неї треба підходити з ласкою, привернути її до себе повагою до її індивідуальності, треба збудити її цікавість, тоді виявиться її талановита вдача й озветься глибока чулість. На таку працю здатні гуманістично налаштовані педагоги [56].
В розробку проблеми морального виховання вагомий внесок зробив відомий педагог В. Сухомлинський. Він вважав необхідним якомога раніше ознайомити дітей з морально-етичними основами нашого суспільства, сформувати позитивне до них ставлення, викликати загострений інтерес до понять добра і зла, організовуючи виховний процес так, щоб участь, щирість, співпереживання, співчуття, людяність виявлялися в діяльності [60].
В. Білоусова розглядала моральне виховання як спеціально організовану міжособистісну взаємодію педагога з вихованцем на основі норм і принципів гуманізму. Під гуманізацією виховання педагог розуміла олюднення відносин, що забезпечить морально-емоційну атмосферу взаємного розуміння, поваги й турботи про іншого, безкорисливого ставлення до кожної особистості не як до засобу досягнення власних інтересів, а як до мети. «У цьому випадку, - підкреслювала педагог, - інший сприймається як вища життєва цінність, викликаючи адекватне сприйняттю ставлення до себе» [9].
На думку І. Беха, моральність є формою суспільної свідомості відносно двох сфер - світу людей і світу речей - може виступати і як суб'єкт-суб'єктне, і як суб'єкт-об'єктне ставлення [6].
Т. Поніманська зазначає, що успішність цього процесу становлення моральності залежить від єдності моральної свідомості і поведінки. Визначальною у ньому є роль дорослого як «соціального провідника», зразка для наслідування, організатора соціального досвіду дитини [50].
Р. Буре було розроблено теорія й методика морального виховання на всіх видах занять, доведено можливість формування морально-вольових якостей у дітей у процесі навчально-пізнавальної діяльності. Комплексний характер проведеного дослідження дозволив автору обґрунтувати колективний характер діяльності дітей на заняттях; виділити відмінності в структурі діяльності дітей залежно від завдань заняття, його змісту, можливостей об’єднання дошкільнят навколо спільних завдань; розробити технологію організації педагогічного процесу на заняттях.
Сучасні вітчизняні дослідники (І. Бех, С. Анісімов та ін.) вважають, що для морального виховання особистості необхідний комплексний вплив на особистість, який передбачає формування у єдності з моральною свідомістю, моральних почуттів і поведінки.
Значне місце посідали дослідження, присвячені вивченню трудової діяльності. У процесі вивчення її можливостей для формування морально-вольових якостей було доведено, що ця задача може бути успішно розв’язана тільки на основі врахування особливостей цієї діяльності порівняно із грою, заняттями, на основі врахування вікових особливостей дитини. В. Логінова,
В. Нечаєва, Є. Радіна, З. Борисова, О. Кононко, Р. Буре, Я. Неверович, та ін. розглянули розвиток трудової діяльності, становлення тих її компонентів, які містять в собі «моральний» початок.
Наукова педагогічна думка зосереджувалася на дослідженні таких проблем: моральне виховання у процесі ознайомлення дітей з навколишньою дійсністю (Є. Радіна); зв'язок морального і розумового виховання на матеріалі ознайомлення з працею дорослих (Г. Лескова); моральне виховання у грі (Д. Менджерицька, Р. Жуковська, Ф. Левін-Щиріна); виховне значення трудової діяльності дітей дошкільного віку (З. Борисова, Л. Порембська); виховання колективних взаємин дітей (В. Нечаева, О. Булатова, Т. Маркова та ін.).
Тому, в нашому визначенні, моральність несе в собі моральні цінності й ідеали, що відображають рівень розвитку окремої людини й народу в цілому. Будучи ядром особистості, моральність визначає характер життєвої позиції людини й результати її діяльності.
Базовий компонент дошкільної освіти представляє моральне виховання в змістовій лінії «Дитина в соціумі». Він передбачає формування у дітей навичок соціально визнаної поведінки, вміння орієнтуватись у світі людських взаємин, готовності співпереживати та співчувати іншим. Завдяки спілкуванню з дорослими, як носіями суспільно-історичного досвіду людства, в дитини з’являються інтерес та вміння розуміти інших, долучатися до спільної діяльності з однолітками та дорослими, об’єднувати з ними свої зусилля для досягнення спільного результату, оцінювати власні можливості, поважати бажання та інтереси інших людей. Взаємодія з іншими людьми є своєрідним видом входження дитини в людський соціум, що вимагає уміння узгоджувати свої інтереси, бажання, дії з іншими членами суспільства [5].
Завдання морального виховання:
Сучасні концепції дошкільного виховання спрямовують педагогів на особистісно-орієнтований підхід, використання різноманітних форм взаємодії дорослого і дитини, гуманізації педагогічного процесу в дошкільному закладі.
У системі національного виховання дошкільників серед інших завдань виділяють:
виховання громадянської й соціальної відповідальності;
вивчення і пропаганду культурних надбань свого та інших народів;
озброєння знаннями про пріоритети загальнолюдських цінностей, ознайомлення з проблемами, які набувають життєвого значення для долі цивілізації (охорона най колишнього середовища, атомне роззброєння), готовності жити і діяти за принципами гуманізму;
оволодіння народною мораллю, етикою;
ознайомлення з родинною педагогікою;
виховання поваги до батька, матері, бабусі, дідуся, свого роду.
Моральне виховання передбачає різноманітні впливи на думки, почуття, соціальну практику індивіда, його самовдосконалення. Цей процес поєднує в собі такі особливості:
цілеспрямованість (полягає в чіткій окресленості мети педагогічних впливів);
багатофакторність (передбачає враховування усіх чинників, які відіграють суттєву роль у процесі виховання);
віддаленість у часі результатів роботи (виховання є тривалим процесом, результати якого не можуть бути досягнутими відразу);
неперервність (полягає в систематичності взаємовпливів вихователя і вихованця);
визначальна роль педагога (педагог має бути моральним взірцем для дитини);
цілісність (передбачає
внутрішню єдність усіх виховних засобів і впливів щодо формування моральної
культури людини).
1.2 Методи,
засоби і прийоми морально-духовного виховання
Моральне виховання, як і будь-який напрям виховної роботи з дітьми дошкільного віку, передбачає використання системи прийомів, способів, операцій пізнання особливостей їхнього світовідчуття, мислення, поведінки і ціле спрямованого впливу на них. Щодо цього дошкільна педагогіка має у своєму арсеналі універсальні та специфічні методи. Використовують їх залежно від конкретної педагогічної ситуації: віку, рівня розвитку дітей, особливостей соціуму, його стратифікаційних груп, у яких росте й виховується дитина, тощо.
Методи морального виховання - способи педагогічної взаємодії, за допомогою яких здійснюється формування особистості відповідно до мети і завдань морального виховання і вікових особливостей дітей [51].
До найпоширеніших методів морального виховання дітей дошкільного віку належать методи формування моральної поведінки, методи формування моральної свідомості, методи стимулювання моральних почуттів і мотивів поведінки.
Методи формування моральної поведінки.
Ця група методів спрямована на вироблення досвіду поведінки згідно з моральними нормами і правилами. Серед них виокремлюють такі методи:
а) практичне залучення дитини до виконання конкретних правил поведінки. Починаючи з раннього віку, дітей привчають дотримуватися режиму сну, харчування, активної діяльності, правил спілкування і колективного співжиття. У використанні цього методу акцентують на організації життя дитини відповідно до вимог, а також на постійному підтриманні її поведінки згідно з цими вимогами. Педагог при цьому повинен використовувати різноманітні засоби, щоб дитина в реальному житті пересвідчилася у правильності, доцільності для неї такої поведінки, зрозуміла, що порушення правил спричинює небажані наслідки для неї і близьких їй людей;