|
|
|
|
I2 |
+E |
|
|
V10 |
|
|
|
|
|
|
V7 |
|
|
+ |
I0 |
|
|
|
V8 |
Uзм |
+U |
VD1 |
Вих |
||
Вх |
|
VD2 |
|
||
— |
|
|
|
|
|
V1 |
V2 |
|
|
V9 |
|
Вх |
C |
|
|||
I0 |
I0 |
|
|
||
|
|
|
|||
|
— |
— |
|
|
|
|
2 |
2 |
V5 |
|
|
|
V3 |
V4 |
|
|
|
|
|
V6 |
|
||
|
|
|
|
|
— E |
Рисунок 1.24 – Принципова схема операційного підсилювача за двокаскадною структурою
Із середини 80-х років XX ст., коли інтегральна технологія дозволила одержувати не лише n p n- але і p n p-транзистори, ОП почали будувати не за традиційною трикаскадною схемою, а за двокаскадною, яка стала основною (рис. 1.24). У такій схемі за рахунок ускладнення схемотехніки вдалося сумістити функції вхідного ДП і ПН1 (порівняно з рис. 1.23), тобто забезпечити вже у вхідному каскаді високий коефіцієнт підсилення. Крім того, використання n p n і p n p-транзисторів дозволяє обійтися без схеми зсуву рівня. Вхідний ДП на p n p-транзисторах V1 і
V2 має активні колекторні навантаження (n p n-транзис-
тори V3 , V4 ) і живиться від ГСС на V10 . Це разом утворює
перший каскад ОП.
Другий каскад, що здійснює підсилення сигналу, зібраний на складеному транзисторі (V5 V6) за схемою зі спільним емітером.
36
Вихідний каскад є двотактним підсилювачем потужності – повторювачем напруги на комплементарних транзисторах V8, V9 (пор. зі схемою рис. 1.13).
Застосування активних навантажень (у першому каскаді – це ГСС на транзисторах V3 , V4 ; у другому каскаді – ГСС на V7 ), які мають великий динамічний опір і є
еквівалентами високоомних резисторів, дозволяє навіть при мікроамперних струмах емітерів одержувати підсилення до сотень на кожний каскад. Це дозволило збільшити коефіцієнт підсилення ОП при зменшенні споживаного ним струму порівняно з традиційною трикаскадною схемою. Додаткова перевага двокаскадного ОП: для здійснення частотної корекції потрібно значно менше елементів, ніж у трикаскадному ОП. Корекцію можна забезпечити за допомогою одного конденсатора С невеликої ємності (навісного або у складі мікросхеми).
1.8 Аналогові інтегральні ключі
Аналогові ключі (АК) застосовуються для комутації аналогових сигналів під дією зовнішніх керувальних імпульсів і повинні забезпечити точну передачу напруг і струмів. АК повинні мати характеристики, наближені до характеристик ідеального ключа.
Ідеальний ключ має прямий опір (у замкненому стані) rпр 0 (Uпр 0), зворотний опір (у розімкненому стані)
rзв (Iзв 0), максимальна частота перемикання Fmax
(нульовий час переходу з одного стану в інший). Реальний ключ має деяку залишкову напругу Uпр , деякий залишко-
вий струм, скінченний час перемикання.
Завдання схемотехніки АК – мінімізувати ці параметри. Розрізняють режими перемикання напруги (рис. 1.25) і
перемикання струму (рис. 1.26).
37
Перший режим застосовується для джерел напруги (в ідеальному випадку ri 0). У ньому застосовується або
простий послідовний ключ (рис. 1.25 а) або перемикач на дві позиції (рис. 1.25 б). Останньому еквівалентний перемикач із двома протифазно керованими ключами K1 і K2
(рис. 1.25 в).
|
K |
K 3 |
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
Rг |
Rг |
1 |
|
Rг |
|
|
Rн |
K1 |
|||
|
Rн |
|
|
||
|
|
|
|
||
Uвх |
Uвх |
|
|
Uвх |
K2 Rн |
|
a) |
|
б) |
|
|
|
|
|
|
||
|
а) |
б) |
|
|
в) |
Рисунок 1.25 – Режими перемикання напруги
Другий режим – для джерел струму (в ідеальному джерелі ri ). У ньому застосовується або простий пара-
лельний ключ (рис. 1.26 а), або перемикач на дві позиції
(рис. 1.26 б), якому еквівалентний перемикач (рис. 1.26 в) з двома протифазно керованими ключами K1 і K2.
|
|
3 |
1 |
K1 |
|
|
|
2 |
Rн |
|
|
|
|
|
Rг |
Iвх K Rн Rг |
Iвх |
Rн Rг |
K2 |
Iвх |
а) б) в)
Рисунок 1.26 – Режими перемикання струму
38
Для джерела струму режим холостого ходу неприпустимий, при розриві кола реальне джерело струму виходить із нормального режиму. Тому для комутації струму завжди необхідно забезпечити шлях протікання струму. Використовувати струмові ключі для комутації джерела напруги не можна (режим короткого замикання для джерела напруги недопустимий).
Аналогові ключі будуються на діодах, біполярних транзисторах і МОН-транзисторах.
1.8.1 Діодні аналогові ключі
Діоди є прикладом реальних ключів (rпр 0,
Uпр 0,7 0,8 B; rзв , Iзв 0). Наявність у них залишкових напруг і струмів унеможливлюють застосування поодиноких діодів у схемах перемикачів напруг, критичних до ненульових прямих і зворотних струмів, і тому в цих перемикачах застосовуються диференціальні (мостові) ключові схеми, в яких неідеальність одного вентиля компенсується неідеальністю іншого.
Найпоширенішим діодним ключем напруги є мостовий ключ рисунка 1.27.
+E
Uупр
1 
Vу1
V1 
V2
a b
Uвх
V3 V4
Uвих

Rн
Vу2 
R
Uупр2 |
—E |
Рисунок 1.27 – Діодний ключ напруги
39
Цей АК керується двома напругами Uкер1 , Uкер2
протилежного знака. Якщо ці напруги достатньої величини і Uкер1 0, а Uкер2 0, то діоди Vу1 і Vу2 закриті. Діоди моста
V1 V4 перебувають у відкритому стані, через них
протікають прямі струми від E до E .
При повністю симетричній схемі моста потенціали точок а і b будуть рівними, тобто Uвих Uвх , що рівноцінно короткому замиканню між входом і виходом АК.
|
Якщо змінити |
полярність |
керувальних напруг |
|||
Uкер |
0, Uкер |
0, |
то |
діоди Vу |
і Vу |
відкриваються, а |
1 |
|
2 |
|
1 |
|
2 |
діоди моста V1 V4 |
закриються. Вихід АК буде відділений |
|||||
від входу великими опорами, і цей стан відповідає розімкненому ключу.
Наведений на рисунку 1.27 АК використовується в діодних перемикачах інтегральних схем 265 КН1 і 228КН1 (у колах керування додатково вмикають каскади на біполярних транзисторах).
1.8.2 Аналогові ключі на біполярних транзисторах
Цей клас ключів застосовується як для комутації напруги, так і для комутації струму. В ключах напруги використовується зустрічне вмикання біполярних транзисторів, яке при режимі насичення приладів забезпечує мінімальну залишкову напругу UKEH (рис. 1.28).
Вх |
Vк1 |
Vк2 |
Вих |
U кер 1 U кер 2 U кер 3
Рисунок 1.28 – АК на біполярних транзисторах
40