– молодшого обслуговуючого персоналу Рмоп.
Загальна чисельність виробничих робітників визначається за формулою
Рвр = |
|
|
Qц |
люд, |
(10.1) |
K |
нр |
Ф |
|||
|
|
р.сп |
|
|
де Кнр– прогресивний коефіцієнт виконання норм робітниками; за досвідом ло-
комотиворемонтних заводів може прийматися в межах 1,00 – 1,35.
Отримана загальна кількість виробничих робітників розподіляється по професіях
|
Р |
= |
|
αі |
Р люд., |
(10.2) |
|
100 |
|||||
|
і вр |
|
вр |
|
||
де і |
– індекс професії виробничих робітників; |
|
||||
Рі вр– кількість виробничих робітників даної професії, люд.; |
|
|||||
αі |
– відсоток участі даної професії у загальних трудовитратах цеху |
|
||||
|
(відділення) [7, табл. 21]. |
|
|
|
|
|
Чисельність допоміжних робітників визначається у відсотках від кількості виробничих робітників
Р |
= |
|
αдр |
Р люд., |
(10.3) |
|
100 |
||||||
др |
|
вр |
|
|||
де αдр – відсоток допоміжних робітників по відношенню до основних виробни-
чих [7, табл. 22].
Сума виробничих і допоміжних робітників становить категорію кадрових робітників
Ркр = Рвр + Рдр люд., |
(10.4) |
31
Чисельність інших категорій (ІТП, РКП і МОП) визначається у відсотках від кількості кадрових робітників за формулами:
Р |
= |
αітп |
Р люд., |
(10.5) |
ітп |
|
100 |
кр |
|
Р |
= |
αркп |
|
Р |
люд., |
(10.6) |
|
100 |
|||||||
ркп |
|
|
кр |
|
|
||
Р |
= |
αмоп |
Р |
люд., |
(10.7) |
||
|
|||||||
моп |
|
100 |
|
кр |
|
|
|
де αітр , αркп , αмоп – відсоток відповідно ІТР, РКП і МОП по відношенню до чисельності кадрових робітників [7, табл. 22].
Результати розрахунку чисельності працівників цеху (відділення) оформлюються у вигляді зведеної штатної відомості цеху (відділення) (табл.6).
|
|
|
|
|
|
Таблиця 6 |
|
Зведена штатна відомість цеху (відділення) |
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
Професія (категорія) |
|
Кількість, люд |
|
|
||
|
|
|
|
Примітка |
||
|
|
у тому числі |
||||
працівника |
|
усього |
|
|||
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
у 1-й зміні |
у 2-й зміні |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
||
1.Виробничі робітники а) слюсарі б) верстатники
в)електрозварювальники тощо.
2.Допоміжні робітники
3.Кадрові робітники
4.ІТР
5.РКП
6.МОП
Разом:
32
У цій відомості розподіл працівників по змінах здійснюється (згідно з досвідом тепловозоремонтних заводів країни) приблизно в такій пропорції: 60–65% в 1–й зміні, 35–40% в 2–й зміні; для 3-ї й 4-ї змін ці дані приймаються за технологічною необхідністю.
Варто мати на увазі, що за наявності на заводі обчислювального центру (ОЦ) і централізованої бухгалтерії (ЦБ) у цеху залишається не більше 1-2 працівників РКП для ведення оперативної рахункової роботи; за рахунок інших комплектуються штати ОЦ і ЦБ.
Для довідок у [7, табл. 23] наведені дані про питому чисельність облікового складу робітників основних цехів, що склалися на тепловозоремонтних заводах.
11. РОЗРАХУНОК НЕОБХІДНОЇ ВИРОБНИЧОЇ ПЛОЩІ ЦЕХУ (ВІДДІЛЕННЯ)
При орієнтовному, оцінювальному розрахунку площі цеху (відділення) по укрупнених вимірювачах використовується формула
F = f |
о |
П |
р |
м2 |
, |
(11.1) |
з |
|
|
|
|
де Fз – загальна виробнича площа цеху (відділення), м2 ;
fо – норма площі на одиницю ремонту (для основних цехів – на секцію тепловоза річної програми), м2/секц. [7, табл. 24, 25].
При розрахунку в об'ємі розширеного проектного завдання застосовується метод питомих площ, відповідно до якого загальна виробнича площа цеху (відділення) дорівнює
n |
|
Fз = ∑ fi Ki м2, |
(11.2) |
i=1
де i – індекс вимірювача (виробничої дільниці, верстата, одного робітника, ремонтної позиції тощо);
fi – норма площі на вимірювач, м2/вим.;
Ki – розрахункова кількість вимірювачів даного виду.
33
Детальні норми площі на вимірювач наведені в [5], а кількість вимірювачів приймається за результатами попередніх розрахунків.
Слід мати на увазі, що в обох випадках величини fo й fi вже враховують необхідну площу на зони обслуговування, проходи, проїзди й протипожежні розриви, тому додаткову площу на них приймати не потрібно.
У курсовій роботі площу цеху (відділення) рекомендується визначати методом питомих площ, деякі об'єднані нормативи якого наведені в роботі [7, табл. 26–33]. Норми площі, зазначені в цих таблицях, відносяться до тепловоза 2ТЭ10Л, секція якого має довжину 16969 мм. Для тепловозів, що мають іншу довжину, всі норми на вимірювач «с.т.р.п.» (секція тепловоза річної програми) варто скоригувати за формулою
fin = fio |
ln |
м2/вим., |
(11.3) |
l |
|||
|
o |
|
|
де fin – норма площі на секцію тепловоза річної програми (с.т.р.п.), що відрізняється довжиною від секції тепловоза 2ТЭ10Л, м2/вим.;
fio – те ж, на секцію тепловоза 2ТЭ10Л, м2/вим.;
ln – довжина секції тепловоза по осях автозчепів, що відрізняється від секції тепловоза 2ТЭ10Л, мм;
lo – те ж, секції тепловоза 2ТЭ10Л, мм,
В окремих випадках, за відсутності необхідних нормативів площі на деякий вимірювач, можна використовувати дані, наведені в [7, табл. 33],
Площі відділень основних цехів можна орієнтовно визначити у відсотках від площі цехів, до складу яких вони входять [7 табл. 34], а більш точно –методом питомих площ, за формулою (11.2), якщо є відповідні нормативи площі на вимірювач.
12. ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ РОЗМІРІВ ЦЕХУ ТА ВИБІР ПІДЙОМНО–ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ
Основними розмірами цеху є:
–ширинаB , м;
–довжинаL , м;
–висота до рівня затягування формH , м;
34
–висота до головки підкранової рейки H1м.
Ширина прольотів цеху визначається за нормами технологічного проектування, узгодженими з нормами уніфікації будівельних конструкцій [7, табл. 36].
Довжина цеху при його розташуванні в блоці основних цехів повинна відповідати довжині головного прольоту тепловозоскладального цеху Lск , що визначається за формулою
Lск =l1Nn' +l2 (Nn' −1)+ 2в+ 2l3 м, |
(12.1) |
де Nn' – кількість ремонтно–складальних позицій, розташованих на одній лінії головного прольоту складального цеху;
l1 – довжина ремонтно–складальної позиції (секції тепловоза), м; l2 – розрив між суміжними позиціями, м;
l3 – відстань від торцевої стіни цеху до тепловоза, який розташований на найближчій позиції, м;
в– ширина поперечного транспортного проїзду, м.
Довжина секції тепловоза, наприклад, дорівнює: 2ТЭ10Л – 16,969 м; ТЭП60
– 19,250 м. Розрив між суміжними позиціями (згідно з нормами технологічного проектування) становить l2 =1,0
1,5 м, відстань від тепловоза до торцевої стіни l3 = 3,0 м. Ширину поперечного транспортного проїзду в можна приймати рівною: розраховуючи на автомашину – 4 м; розраховуючи на електрокару –2 м. Кількість ремонтно–складальних позицій, розташованих на одній лінії головного прольоту, приймається за розрахунком, але не менш 5 і не більше 14.
Отриману за формулою (12.1) довжину цеху варто округлити вбік збільшення до найближчої величини, кратної 6 або 12 м (з міркувань уніфікації будівельних конструкцій) і прийняти в якості розрахункової для проектованого цеху.
Довжина проектованого цеху L , обумовлена його розрахунковою загальною виробничою площею Fз й обраною шириною головного прольоту Bгл, буде
L = |
Fз |
м. |
(12.2) |
|
B |
||||
|
|
|
||
|
гл |
|
|
Якщо величина L виявиться більшою, ніж Lск , то проектований цех варто прийняти двопрольотним, який складається із головного прольоту шириною
35