Материал: Метод.№1

Bгл і суміжного шириною Всм, прийнятими з [7, табл. 36]. Після вибору параметрів прольотів потрібно остаточно відкоригувати довжину цеху (кратно 6 або 12 м) і уточнити його загальну виробничу площу Fз.

Прийнята по [7, табл.36] висота цеху (відділення) до рівня затягування ферм і до голівки підкранової рейки перевіряється по епюрі поперечного перерізу цеху, яку студент повинен побудувати (можна на аркуші формату А4) і зразок якої наведений на рис. 2.

де h1 – найбільша висота встановленого в цеху обладнання або виробу, що перебуває на ремонті, м; при невеликій висоті обладнання або виробу цей розмір приймається не менш, ніж 2,3 м;

36

h2 – відстань між верхньою точкою встановленого обладнання (або виробу, що ремонтується) та нижньою точкою транспортованого краном виробу, піднятого в крайнє верхнє положення, але не менш, ніж 0,4 м;

h3 – висота найбільш крупного виробу, що транспортується, або обладнання, м; при невеликих розмірах предметів, що транспортуються, цей розмір приймається рівним 1,2 м;

h4 – відстань від верхньої точки предмета, що транспортується, до центра гака крана, не менш, ніж 1,0 м;

h5 – відстань від центру гака крана (у його граничному верхньому положенні) до верхньої грані голівки підкранової рейки, м; цей розмір визначається фік-сованим налаштовуванням кінцевого вимикача підйому гака й приймається згідно з [7, табл. 37];

h6 – габаритна висота крана від верхньої грані голівки підкранової рейки до верхньої точки контурів крана, м; цей розмір визначається залежно від вантажопідйомності крана згідно з [7, табл.37];

h7 – відстань від верхньої точки окреслення крана до рівня затягування ферм, м; визначається також згідно з [7, табл.37].

Висота до верхньої грані голівки підкранової рейки

Отримана з епюри висота цеху (відділення) повинна відповідати будівельним стандартам і нормам уніфікації будівельних конструкцій, згідно з якими вона повинна бути кратною 0,2 м.

Власно епюра накреслюється в масштабі по вертикалі, дотримання масштабу по горизонталі не є обов'язковим.

Підйомно-транспортне обладнання цеху складається із мостових, підвісних, консольно–поворотних і козлових кранів; підвісних кран–балок; монорейок з тельферами; конвеєрів, рольгангів; пневматичних, гідравлічних і електричних підйомників, електрифікованих рейкових візків, автонавантажувачів, електрокар, мотокар та ін. технічних засобів.

37

Вибір підйомно-транспортного засобу виконується з урахуванням забезпечення:

а) повної механізації всіх підйомних , транспортних і складських робіт; б) обслуговування потокових ліній спеціальними штатними підйомнотран-

спортними засобами; в) обслуговування окремих робочих місць індивідуальними підйомно-

транспортними пристроями; г) створення зручного транспортного зв’язку між окремими дільницями й

робочими місцями.

Вантажопідйомність підйомно-транспортного обладнання вибирається за його призначенням, виходячи з максимальної маси вантажу, що транспортується, а для мостових кранів – з урахуванням можливості транспортування технологічного або обробного обладнання цеху й повинна відповідати чинним стандартам. При малій і середній інтенсивності завантаження мостових кранів їх необхідна кількість підбирається, виходячи з норми обслуговування одним краном прольоту цеху довжиною 50–60 м.

При високій інтенсивності завантаження мостових кранів їх кількість визначається розрахунком за формулою

де а– кількість виробів, вузлів або деталей, що підлягають транспортуванню протягом року;

i – середня кількість переходів виробу, що транспортується, по робочих місцях;

l – середня довжина транспортування на одну кранову операцію (туди й назад), м.;

v – швидкість руху крану за його технічною характеристикою, м/хв.; tзк – час на завантаження крана (на одну операцію в середньому), хв.; tрк– те ж, на розвантаження, хв.;

ηзк– коефіцієнт завантаження мостових кранів, прийнятий рівним приблиз-

но 0,75.

38

На тепловозоремонтному заводі інтенсивність завантаження мостових кранів вважається за середню.

Кількість і розміщення стаціонарних підйомно-транспортних засобів (консольних, консольно-поворотних кранів та ін.) визначається технологічною необхідністю після розміщення ремонтних позицій і обладнання при технологічному плануванні цеху й наноситься на креслення плана цеху. Положення рухомих підйомно-транспортних засобів при цьому зображується довільно.

Результати вибору підйомно–транспортного обладнання цеху (відділення) із зазначенням типу, довжини прольоту (вильоту), вантажопідйомності й ін. технічних характеристик відображуються у відомості підйомно-транспортного обладнання.

13. РЕКОМЕНДАЦІЇ З ТЕХНОЛОГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ ЦЕХІВ І ВІДДІЛЕНЬ

У курсовій роботі й дипломному проекті технологічне планування цеху виконується у вигляді креслення на аркуші креслярського або міліметрового паперу, у масштабі 1:200 або 1:400 (для великих цехів), а планування відділення – у масштабі 1:100 або 1:50 з дотриманням всіх вимог єдиної системи конструкторської документації (ЄСКД) і єдиної системи технологічної документації (ЄСТД). При кресленні плану цеху (відділення) варто використовувати умовні зображення елементів будинків, обладнання, підйомно–транспортних засобів тощо по ДСТУ Б А. 2.4 – 95 "Правила виконання архітектурно-будівельних креслень " і ГОСТ 21.112-87 “Підйомно-транспортні засоби”. Умовні позначення елементів будівель та підйомно-транспортних засобів приведені в додатку А.

При виконанні курсової роботи на кресленні плану цеху зображується тільки розміщення відділень (контурно) із вказівкою виробничої площі, проходи, проїзди, рейкові колії, ремонтно–складальні позиції, потоково–конвеєрні лінії й підйомно–транспортні засоби. На кресленні плану відділення, крім того, виконується розміщення обладнання з позначенням робочих місць, місць, обладнаних місцевою витяжною вентиляцією, точок відбору енергетичних ресурсів (силової, зварювальної й низьковольтної освітлювальної електроенергії, газу, стиснутого повітря, технічної води та ін.). Зображується також (умовними лініями) технологічна маршрутизація руху агрегатів і вузлів у виробничому циклі. У ди-

39

пломному проекті на кресленні плану цеху детально зображується розміщення усього обладнання зі стандартними позначками робочих місць.

На вільному полі креслення плану можуть виконуватися необхідні роз'яснювальні й супровідні написи: перелік умовних позначень, експлікації виробничих позицій, рейкових колій, зазначення суміжних виробничих підрозділів, примітки та ін. До креслення плану повинна бути розроблена специфікація встановленої форми, яка може бути поміщена в розрахунково–пояснювальній записці у вигляді додатка.

При прийнятті планувальних рішень по цехах і відділеннях варто виходити з таких принципових особливостей виробничих процесів ремонту тепловозів, їх агрегатів і вузлів.

а) По тепловозоскладальному цеху:

– цех звичайно розташовується у двох прольотах: головному й допоміжно-

му;

–очищення секції тепловоза від бруду, мастил, старої фарби виконується в спеціалізованій мийній машині, встановленій в головному прольоті цеху або в торцевій прибудові (боксі);

–при річній програмі ремонту до 400 секцій може застосовуватися прямотокова й комбінована форми організації ремонту, від 400 до 600 секцій – прямотокова, від 600 і більше – потокова й потоково–конвеєрна; кількість ліній визначається ритмічністю основного виробництва й розмірами цеху;

–очищення, розбирання, ремонт і складання секцій холодильників у труб- но–секційному відділенні виконується на потоково–конвеєрній лінії;

–при річній програмі 500 секцій і більше відділення ремонту візків у складі цеху не передбачається, а виділяється в самостійний цех;

–механічна обробка нових і відновлених деталей виконується в механічному цеху;

–для ремонту громіздких, але легких деталей і частин тепловоза, доцільно передбачити улаштування антресолей;

–для подачі агрегатів (вузлів) у ремонт й видачі з ремонту на складання застосовується передавальний візок на залізничному ходу, що переміщується через два наскрізні поперечні проїзди, які перетинають всі цехи блоку (комбінату) основних цехів.

б) По дизельному цеху:

40