Материал: конспект_с.г.фітопатологія_2015-ilovepdf-compressed

ки.

Дефіцит марганцю попереджають внесенням в грунт сірчанокислого марганцю або обприскуванням рослин 0,2...0,5% розчином сірчанокислого марганцю (в період спокою бруньок плодових дерев можна обприскувати 5% розчином).

Нестача заліза проявляється у вигляді хлорозу листків головним чином на багаторічних рослинах - яблуні, груші, винограді. Спостерігається побіління та пожовтіння листків, зазвичай верхівкових; при сильному хлорозі може пожовтіти все листя, яке пізніше засихає та опадає. Збереження зеленого забарвлення впродовж головних жилок листка - характерна ознака, яка відрізняє залізний хлороз від інфекційного вірусного хлорозу на винограді (рис.2.3.1).

Рис. 2.2.1. Хлороз листків винограду викликаний нестачею заліза в ґрунті (1) та вірусним інфекційним захворюванням (2)

Залізний хлороз найпоширеніший на карбонатних ґрунтах, де залізо знаходиться у недоступних для рослин формах.

Для боротьби з хлорозом практикують внесення у грунт залізного купоросу, хелатів заліза в кінці серпня - на початку жовтня, коли відбувається активний ріст всмоктуючих коренів. З лікувальною метою хлорозні дерева обприскують під час вегетації (в період найвищого листкоутворення) солями заліза

2...3 рази.

Нестача цинку. Найбільш характерний симптом нестачі цинку - утворення у плодових дерев дрібних, вузьких, ланцетовидних, гігтьовидних листків. Найбільш різко це проявляється весною, на початку розвитку листків. В наступному році верхівка пагона може відмерти. Нижче її утворюється велика кількість нових коротких пагонів. Хлороз може бути крайовим, міжжилковим, а в окремих випадках має вигляд слабкої плямистості. Цинковий дефіцит найбільше спостерігається на карбонатних ґрунтах з рН 7 і більше. Найбільша його конце-

21

нтрація зосереджена у верхніх горизонтах ґрунту, тому у молодих дерев дефіцит цинку може не спостерігатись.

Надмірне азотне удобрення, велика кількість гною та фосфору також можуть викликати цинковий дефіцит.

Нестача бору найчастіше відмічається на карбонатних та заболочених ґрунтах, на кислих ґрунтах проявляється головним чином після їх вапнування та в суху жарку погоду. Найбільш чутливі до нестачі бору буряки, льон, соняшник, яблуня та груша.

Найхарактерніша ознака нестачі бору - відмирання точки росту, у плодових дерев - зкорковіння плодів, некроз судин деревини.

На вегетативних органах дефіцит бору проявляється лише при значній його нестачі у ґрунті.

При борному голодування в грунт вносять борат магнію, бормагнієві добрива, рекомендується позакореневе підживлення розчином борної кислоти.

Нестача міді. Може викликати частковий хлороз листків, особливо молодих, втрату тургору, в’янення, затримку утворення стебел та насіння. Нестача міді найбільш характерна для торфових та піщаних (кислих) ґрунтів. Найбільш уразливі від мідного голодування зернові культури - пшениця, овес, ячмінь.

У плодових дерев першими ознаками голодування є коричневі плями на верхніх листках, які вподальшому в’януть, а верхівка відмирає.

Нестача міді найчастіше проявляється у дерев, які ростуть на кислих ґрун-

тах.

2.3. Шкідливий вплив надлишку окремих елементів живлення

Надлишок азоту може викликати надмірний ріст рослин, сильне розростання вегетативної маси, але при цьому не відбувається формування генеративної частини.

При надлишку калію спостерігається завчасне дозрівання плодів. Плоди стають дрібними, а сама рослина - низькорослою.

Високий вміст у ґрунті (особливо кислому) окислів алюмінію приводить до накопичення в коренях рослин важкорозчинних сполук фосфору - фосфатів алюмінію, в результаті чого рослина відчуває нестачу фосфору.

Надлишок бору викликає некрози, затримку росту, різке зниження урожаю. Надлишок міді може викликати значну затримку росту і навіть повну загибель рослин. Високий вміст у ґрунті кальцію знижує для рослин доступність марганцю, заліза. Надлишок заліза, магнію та марганцю часто є причиною нестачі інших елементів.

Надлишок поживних речовин сприяє утворенню фасціацій - патологічне зростання пагонів та стебел в широке та плоске стрічковидне утворення

(рис.2.3.2).

22

Рис. 2.3.2. Фасціації пагонів винограду

2.4. Хвороби, які викликаються несприятливими температурними умовами та умовами вологості

Вплив температур на рослини. Дія високої температури та сухості повітря на хлібні злаки в період формування пиляків приводить до низького відсотка запилення. Висока температура повітря та ґрунту викликає неінфекційне скручування листків. Інтенсивне сонячне випромінювання та коливання температури у осінній, зимовий та весняний періоди в ранньовесняний період можуть ви-

кликати сонячно-морозні опіки (рис.2.4.1).

Рис. 2.4.1. Сонячно-морозні опіки та відлупи кори на стовбурі яблуні

23

Від різкої зміни температур - від нагрівання до охолодження і навпаки, у

деревних рослин утворюються морозобійні тріщини та відлупи кори.

Опіки рослин можуть спостерігатись при різкому підвищенні температури після періоду вологої хмарної погоди.

Сонячні опіки спостерігаються на рослинах закритого ґрунту після поливу, коли крапельки води затримуються на листковій пластинці і через них, як через призму, на листок проникає пучок сонячного проміння.

При низьких температурах відбувається обезводнення клітин, вода виходить у міжклітинники і замерзає, колоїдна речовина клітини звертається, відбу-

вається процес вимерзання рослин.

При випаданні снігу на незамерзлу землю відбувається випрівання озимих. Під шаром снігу зберігаються позитивні температури, при яких рослини інтенсивно використовують запас поживних речовин, а пізніше не можуть протистояти несприятливим умовам і відмирають (рис.2.4.2).

Рис. 2.4.2. Випрівання озимих (снігова пліснява)

Низькі температури ґрунту сприяють розвитку кореневих гнилей, так як при понижених температурах на коренях рослин затягується утворення перидерми і корені довгий час залишаються незахищеними від інфекцій (рис.2.4.3).

Вплив вологості на рослини. При нестачі вологи в ґрунті в тканинах рослин відбувається:

надлишкове утворення механічних елементів;

цукор та інші запасні поживні речовини замінюються крохмалем, клітковиною і деревиною;

24

рослини відстають в рості, передчасно достигають;

спостерігається в’янення та передчасне опадання листя та плодів. Надлишок вологи в ґрунті приводить до розтріскування плодів, овочів та

коренеплодів. В період сильного зволоження, особливо після посухи, тканини рослин (епідерміс, кора та поверхневі шари паренхіми) не в силі розтягатися при збільшенні органу через надмірне надходження в них води.

Рис. 2.4.3. Кореневі гнилі викликані грибними патогенами на посівах озимої пшениці

У озимих злакових культур надлишок вологи в ґрунті викликає вимокання. Застій води порушує дихання рослин, відбувається велика втрата цукрів.

Висока вологість при високих температурах сприяє масовому розвитку інфекційних хвороб.

2.5. Хвороби, які виникають внаслідок забруднення навколишнього середовища

Хвороби, пов’язані з дією шкідливих для рослин хімічних речовин, можливі при ненавмисному потраплянні останніх на чутливі до них види рослин - наприклад, гербіцидів при авіаційній обробці сусідніх полів або при використанні погано відмитої від них апаратури, тощо.

Несвоєчасно проведена хімічна дезинфекція ґрунту без наступного належного провітрювання, перевищення дози протруювачів при обробці насіння можуть спричиняти порушення розвитку, які проявляються в патологічному розвитку корінців, уповільнення росту, тощо.

У великих містах та промислових центрах, де повітря сильно забруднене відходами промисловості (дим, пил, дрібні часточки вугілля, пари сильних кис-

25