5. Класифікація хвороб рослин
Принципи класифікації хвороб рослин:
1.вік або фаза розвитку (хвороби насіння, сходів, розсади, дорослих рослин);
2.місце прояву - місцеві або локальні хвороби (плямистості листя, плодів, коренів тощо) і загальні або дифузні хвороби, пов’язані із захворюванням
всього організму (в’янення, загальний некроз);
3.тривалість проходження - гострі (дія яких на рослини проявляється швидкоплинно) і хронічні (розвиваються на одній рослині під час всього сезону або декілька років);
4.культури, які уражуються (хвороби картоплі, хвороби буряку, хвороби яблуні, тощо) або групи культур (хвороби зернових, хвороби технічних, овоче-
вих, плодових та інших культур); 5. причини виникнення (етіологія) - неінфекційні хвороби (викликані фактора-
ми неживої природи) та інфекційні (викликані патогенними організмами). Для загальної фітопатології основною є етіологічна класифікація, а для
сільськогосподарської - класифікація за культурами які уражуються.
В.А. Чулкіною та ін. (1987) запропоновано принципово новий підхід до класифікації хвороб за способом передачі і розповсюдження інфекції - епіфітотіологічна класифікація. Хвороби об’єднуються в чотири групи, кожна з яких включає декілька підгруп.
Епіфітотіологічна класифікація хвороб рослин.
1. Ґрунтові (кореневі) інфекції. Провідне значення в циклі розвитку збудника і зараження рослин мають ґрунт і рослинні залишки, де збудники зберігаються у стані спокою. Підгрупи:
грунтово-насіннєві інфекції (кила і чорна ніжка капусти, рак, порошниста і звичайна парша картоплі, коренеїд буряків, біла гниль дінця цибулі та часнику та ін);
ґрунтово-повітряні інфекції (офіобульозна коренева гниль злаків);
ґрунтово-повітряно-насіннєві інфекції (фузаріозна і гельмінтоспоріозна коренева гниль злаків, біла гниль сільськогосподарських культур,
ризоктоніоз і фомоз картоплі).
2. Повітряно-краплинні (листостеблові) інфекції. Особливість захворювань - сезонна передача збудників повітряними течіями і краплями дощу. Підгрупи:
повітряні (аерогенним-пилові) інфекції (іржі, борошнистої роси);
крапельно-повітряні інфекції (септоріоз томатів, смородини, груші, антракнозу смородини, малини, винограду та ін);
повітряно-насіннєві інфекції (сітчаста плямистість ячменю, церкоспороз буряків, незграбна плямистість огірка та ін);
крапельно-насіннєві інфекції (аскохітоз гороху, септоріоз злаків, перо-
носпороз, бактеріальний рак томатів та ін.)
3. Насіннєві (матрікально-дочірні) інфекції. Особливість збудників - пряма їх передача від маточних рослин до дочірніх через посівний та посадковий матеріал. Підгрупи:
типові насіннєві інфекції (летюча сажка пшениці, ячменю, вівса, куку-
16
рудзи та сорго, головешка проса);
контактно-насіннєві інфекції (тверда сажка пшениці, ячменю, жита, ві-
вса ).
4. Трансмісивні інфекції. Особливість - сезонний характер передачі переносниками (кліщами, комахами…), в основному вірусні інфекції. Підгрупи:
типові трансмісивні інфекції (російська мозаїка, стовбур томатів і картоплі, звичайна мозаїка гороху, філлодія конюшини, курчавість смородини та інших);
трансмісивно-насіннєві інфекції (мозаїка цибулі, капусти, полосата мозаїка картоплі, жовтяниця буряку та ін);
трансмісивно-контактні інфекції (бронзовість томатів, смугаста мозаїка злаків, віспа слив);
трансмісивно-контактно-насіннєві інфекції (карликова мозаїка кукурудзи, мозаїка буряків, мозаїчне закручування листя картоплі).
Контрольні запитання.
1.Дайте визначення фітопатології, як науці. Якими завданнями займається фітопатологія?
2.Які є види фітопатології? Назвіть основні методи, які використовує фітопатологія.
3.Висвітліть основні періоди в розвитку та становленні фітопатології.
4.Назвіть вчених, яким належить вирішальна роль у створенні наукової
фітопатології.
5.Що розуміють під хворобою рослин?
6.Дайте визначення поняттю патологічний процес.
7.Які фізіологічні порушення відбуваються в рослинних організмах внаслідок ураження їх фітопатогенами та розвитку патологічного процесу?
8.До яких анатомо-морфологічних змін призводять фізіологічні порушення, які відбуваються в рослинних організмах, внаслідок ураження їх фітопа-
тогеном та розвитку патологічного процесу?
9.Як на показники врожаю культурних рослин впливають анатомоморфологічні та фізіологічні порушення, які відбуваються в рослинному організмі внаслідок ураження фітопатогеном та протіканні патологічного процесу?
10.Які захворювання рослин називають загальними (дифузними), локальними, гострими та хронічними?
11.В чому різниця між інфекційними та неінфекційними захворюваннями
рослин?
12.Назвіть найпоширеніші типи прояву хвороб рослин.
13.Що представляють собою такі прояви хвороб, як некрози, плямистості та нальоти? Яке походження вони можуть мати?
14.Що представляють собою такі прояви хвороб, як пухлини, нарости, гали, пустули?
15.Що представляють собою такі прояви хвороб рослин, як гнилі? Якими бувають гнилі та якими фітопатогенами викликаються?
17
16.Чому відбувається в’янення рослин внаслідок захворювання та якими фітопатогеними організмами може викликатись?
17.Що представляють собою такі прояви хвороб рослин, як деформація органів рослин, муміфікація плодів, руйнування органів (пил маси), хлороз та мозаїка листкових пластинок?
18.Назвіть основні принципи класифікації хвороб рослин.
19.Висвітліть етіологічну класифікацію хвороб рослин.
20.На яких принципах побудована класифікація хвороб рослин, що використовується сільськогосподарською фітопатологією, яку класифікацію вико-
ристовує загальна фітопатологія рослин?
18
Лекція 2.
Тема 2. Неінфекційні хвороби рослин
План
2.1.Класифікація неінфекційних хвороб, викликаних абіотичними факторами.
2.2.Хвороби рослин, викликані нестачею поживних речовин.
2.3.Шкідливий вплив надлишку окремих елементів живлення.
2.4.Хвороби, які викликаються несприятливими температурними умовами та умовами вологості.
2.5.Хвороби, які виникають внаслідок забруднення навколишнього середовища.
Неінфекційні хвороби викликаються абіотичними факторами (факторами неживої природи), виникають внаслідок несприятливих для рослин умов вегетації і не здатні передаватися від хворої до здорової рослини.
2.1. Класифікація неінфекційних хвороб, викликаних абіотичними факторами.
Класифікація неінфекційних хвороб, викликаних абіотичними факторами:
1.хвороби викликані несприятливими метеорологічними умовами (зниженими і підвищеними температурами ґрунту та повітря, посухою, перезволоженням, градобоєм і т.д.);
2.хвороби, викликані несприятливими ґрунтовими умовами (реакцією середовища, наявністю токсичних для рослин речовин, несприятливим грануломе-
тричним складом та іншими відхиленнями від оптимуму); 3. хвороби, викликані несприятливими умовами мінерального живлення - за-
хворювання, тісно пов’язані з ґрунтовими умовами, але виділяються в окрему групу у зв’язку зі специфікою етіології і симптоматики. Пов’язані з голодуванням рослин по відношенню до різних елементів і входять у предмет вивчення агрохімії;
4.хвороби, викликані застосуванням пестицидів (ятрогенні впливи). По суті, це інфекційні захворювання, але виникнення їх завжди пов’язане із застосуванням пестицидів, причому застосуванням цілком регламентованим, обґрунто-
ваним і своєчасним. Таким чином, інфекція при ятрогенних хворобах є побічним наслідком застосування пестицидів, побічно змінюють умови взаємовідносин рослини і патогенна;
5.променеві хвороби - викликані впливом на рослини проникаючої радіації;
6.хвороби, викликані антропогенними факторами, пов’язані з виробничою діяльністю людини (промисловою і сільськогосподарською), можуть мати хімі-
чну (отруєння) і механічну (пошкодження або рани) природу.
Для боротьби з неінфекційними хворобами застосовують:
1.культивацію стійких сортів;
2.створення високих агрофонів,
3.використання підживлень;
4.ведення правильних сівозмін;
19
5. дотримання оптимальних строків сівби, способів сівби, глибини загортання насіння, ширини міжрядь, строків збору урожаю тощо.
2.2. Хвороби, викликані нестачею поживних речовин
Потреба рослин не завжди пов’язана з відсутністю або недостатнім вмістом елемента живлення в ґрунті. Важливе значення мають форми (доступні та недоступні для рослин), в яких він знаходиться. Це в значній мірі залежить від властивостей ґрунту - кислотності, вологості, гранулометричного складу, буферності, мікрофлори.
Нестача азоту. Рослини відстають в рості, листки дрібнішають, набувають блідо-зеленого кольору. При гострій азотній нестачі значно зменшуються розміри плодів, іноді вони завчасно опадають.
При перших ознаках азотного голодування необхідно провести підживлення аміачною селітрою, пташиним послідом або гноївкою.
Нестача фосфору гальмує розвиток рослин, особливо утворення репродуктивних органів, на листках і жилках утворюються червоні або фіолетові плями та смуги.
Для боротьби з фосфорним голодуванням практикують внесення суперфосфату, фосфоритного борошна, тощо.
Нестача калію проявляється у вигляді відмирання тканин, в першу чергу на старих листках, по периферії листкової пластинки (крайовий опік листка) або на ділянках між жилками. Крайові частини листка спочатку набувають те- мно-зеленого забарвлення з блакитним відтінком, жовтіють, а потім при повному відмиранні тканини, стають бурими.
Калійне голодування може посилитись при внесенні в грунт кальцію та магнію. Вапнування кислих ґрунтів завжди збільшує потребу у калійних добривах.
При появі перших ознак нестачі калію необхідно провести підживлення рослин хлористим калієм, калімагнезієм, сульфатом калію, попелом, гноївкою.
Нестача магнію. Характерною ознакою - є міжжилковий хлороз, який починається майже завжди на нижніх листках. Хлорозні плями, в залежності від виду рослин та сорту можуть набувати жовтого, помаранчевого, червоного, фіолетового кольору. При сильному магнієвому голодуванні плодові дерева завчасно скидають листя.
Нестача кальцію пригнічує ріст коренів та вегетативної маси. При гострій нестачі відбувається відмирання кінчиків коренів, спостерігається надмірна гіллястість коренів. Листки стають дрібними, на них з’являються некротичні плями.
Нестача марганцю найчастіше спостерігається на лужних та нейтральних ґрунтах, на ґрунтах багатих перегноєм. Початкові ознаки дефіциту марганцю - поява дрібних світло-жовтих плям на листках. Жилки стають зеленими, листок набуває візерункового вигляду.
Незначна нестача марганцю майже не впливає на розвиток та плодоношення дерев. При різкому дефіциті спостерігається низькорослість, а іноді відсутність приросту. Найбільше нестача марганцю проявляє себе у посушливі ро-
20