Материал: конспект_с.г.фітопатологія_2015-ilovepdf-compressed

Заразиха. У заразих повністю відсутня коренева система і хлорофіл. Паразитує на корінні рослин-господарів, прикріплюючись до них потовщеною основою стебла. В місці приєднання заразихи до кореня рослини-господаря відбувається зростання провідних тканин. Паразит повністю живе за рахунок рослинигосподаря, перехоплюючи воду і продукти асиміляції.

Найбільш розповсюдженими і шкодочинними є: соняшникова заразиха

(Orobanche cumana), єгипетська заразиха (Orobanche aegyptiaca), коноплева за-

разиха (Orobanche ramosa).

Для боротьби з заразихою застосовують використання сівозмін (з повернення уразливої культури не раніше ніж через 7...8 років), виполювання заразихи до настання дозрівання насіння, знищення бур’янів на узбіччях доріг, провокаційні посіви, хімічні заходи боротьби. Біологічний метод дає змогу використовувати паразитів заразихи - мушку фітомізу і гриба Fusariumo robanches.

8.1.3. Зелені рослини паразити (напівпаразити)

Омела (Viscum album). Це вічнозелені рослина (має хлорофіл), але повністю відсутні корені. Від рослини-господаря омела відбирає воду і мінеральні ре-

човини (рис. 8.1.3.1.).

Рис. 8.1.2.3. Омела на гілці груші

Уражує тільки дерева (грушу, яблуню, білу акацію, тополю, вербу та ін). Існує ряд біологічних форм омели, пристосованих до окремих деревних порід.

Розвиток омели починається з проростання насіння, яке дозріває на початку зими в білих ягодах. Пташки, поїдаючи клейке насіння омели переносять її на інші дерева. Насіння омели розповсюджується також екскрементами пташок. При проростанні насіння омели в тканину галузки відходять особливі ризоїди, на місці проростання утворюються нарости.

Розвиток омели всередині дерева проходить тривало, декілька років, нар о- сти на галузях збільшуються, і тільки на 5...6 рік на них з’являються зелені ку-

106

щики паразита з овальними парними листочками і невеликими блідо-жовтими квітками.

Уражені галузки поступово слабнуть і вище місця ураження нерідко засихають зовсім.

Для боротьби з омелою застосовують обприскування дерев після опадання листя гербіцидом 2,4-Д, 2М-4Х, або знищують вирізкою (переважно взимку) разом з ураженим галузям.

8.2. Імунітет рослин

Імунітет рослин, як наука сформувався наприкінці ХІХ - початку ХХ століття. Основоположником в нашій країні вчення про імунітет рослин до інфекційних захворювань є Н.Н.Вавілов (1887-1943).

Стійкість рослин проявляється або в повній відсутності захворювання, або в незначному розвитку хвороби. Ступінь стійкості може бути різною.

Імунітет - це стійкість рослин по відношенню до фіпатогену.

Типи прояву імунітету у рослин

Існує два типи імунітету - вроджений і набутий (рис.8.2.1.).

Вроджений, або природний імунітет - це властивість рослини, яка переда-

ється спадково. Вроджений імунітет буває активний і пасивний.

Активний імунітет - це властивість рослин протистояти зараженню і розповсюдженню хвороби, проявляється тільки при нападі збудника. В цьому випадку в рослині проявляються захисні реакції. Більш інтенсивно протікає реакція надсприйняття (утворення некрозів під дією антитоксинів, антиферментів та інших продуктів, які утворюються в рослині у відповідь на вторгнення паразиту).

Пасивний імунітет - властивість рослин (будова покривних тканин, реакція клітинного соку, наявність алкалоїдів, фенолів, танінів, фітонцидів), яка попереджає розвиток паразита в їх тканинах.

Набутий імунітет - властивість рослини протистояти захворюванню, набута в процесі їх індивідуального розвитку (онтогенезу). Він виникає в результаті перенесеної хвороби або під дією зовнішніх вплив ів (вакцинація, хімічна імунізація, удобрення, мікроелементи, антибіотики, умови вирощування).

ІМУНІТЕТ РОСЛИН

Рис. 8.2.1. Типи прояву імунітету

107

Контрольні запитання.

1.Назвіть основні групи квіткових рослин-паразитів.

2.Якими є основні відмінності між квітковим рослинами-паразитами.

3.Які квіткові рослини-паразити є найбільш небезпечними для культурних рослин?

4.Як відбувається живлення у безхлорофільних рослин-паразитів? Які поживні речовини безхлорофільні рослини-паразити забирають від вищих рос-

лин?

5.Назвіть видовий склад безхлорофільних рослин-паразитів.

6.Які проводять заходи боротьби з безхлорофільними рослинамипаразитами?

7.Назвіть типового представника зеленого квіткового напівпаразита. Як відбувається його ріст та розвиток за рахунок вищих рослин?

8.Що розуміють під імунітетом рослин? Назвіть основні типи прояву імунітету у рослин.

108

Лекція 9.

Тема 9. Методи захисту сільськогосподарських культур від хвороб

План 9.1. Селекційно-генетичний метод захисту рослин. 9.2. Агротехнічний метод захисту рослин

9.3.Фізико-механічний метод захисту рослин

9.4.Біологічний метод захисту рослин

9.5.Хімічний метод захисту рослин

9.6.Карантин рослин

Надійний захист сільськогосподарських культур від хвороб можна забезпечити тільки системою (комплексом) захисних заходів – інтегрованим мето-

дом.

Система заходів по боротьбі з хворобами рослин - це сполучення різних науково обґрунтованих, перевірених практикою прийомів, які забезпечують, з одної сторони, створення сприятливих умов для розвитку рослин і підвищення стійкості їх до патогенів, з іншої - пригнічення розвитку збудників хвороб і максимальне зниження втрат врожаю спричинене фітопатогенами.

Основні методи боротьби із збудниками хвороб: селекційно-генетичний, агротехнічний, біологічний, фізико-механічний, хімічний та карантин рослин.

9.1. Селекційно-генетичний метод захисту рослин

Селекційно-генетичний метод ґрунтується на створенні та впровадження у виробництво сортів і гібридів, нечутливих до розмноження шкідливих організмів і стійких проти пошкоджень.

Особливу увагу заслуговує штучний добір і використання тих сортів, які виявляють стійкість проти найбільш поширених і небезпечних видів шкідливих організмів у конкретних агрокліматичних зонах. Необхідність зміни сортів пов’язана з тим, що їх стійкість з часом зменшується, а згодом втрачається зовсім. Причиною цього є властива патогенним мікроорганізмам здатність пристосовуватись до нових рослин-живителів. По-перше, кожен вид патогену на території країни представлений багатьма популяціями, які в генетичному відношенні є гетерогенними, тобто складаються з різних за вірулентністю рас, штамів, патотипів. По-друге, в популяціях мікроорганізмів спостерігається швидке утворення нових за вірулентністю і агресивністю форм внаслідок їх мінливості. До того ж завдяки значній швидкості розмноження, нові раси патогену про - тягом кількох років здатні поширитись на великій території, витісняючи інші, менш вірулентні та агресивні раси збудників і уражуючи сорти, раніше стійкі до тієї чи іншої хвороби. У деяких випадках це може набути форми епіфітотії, особливо при вирощуванні чутливих сортів на великих площах. Вирощування сортів з підвищеною стійкістю до хвороб і шкідників зводить до мінімуму проведення захисних заходів (особливо хімічного методу), значно знижує витрати на їх проведення, підвищує ефективність виробництва, істотно зменшує забру-

109

днення навколишнього природного середовища. Нині в Україні є багато сортів і гібридів різних культур, стійких і відносно стійких до одного чи групи збудників хвороб і шкідників, використання яких радикально впливає на стан навколишнього середовища і рентабельність рослинництва.

9.2. Агротехнічний метод захисту рослин

Агротехнічний метод - це метод використання агроценозів, спрямований на підвищення продуктивності рослин як фактора, що змінює умови життя шкідливих організмів. У загальній системі заходів цей метод є одним з основних.

Серед агротехнічних прийомів істотне значення мають:

землевпорядкування - всебічно обґрунтована, екологічно правильна організація земельної території господарства;

освоєння сівозмін з правильним чергуванням культур;

добір сортів і гібридів з урахуванням їх стійкості, конкурентоспроможності й толерантності щодо шкідливих організмів і інших несприятливих факторів;

оптимізація систем обробітку ґрунту та удобрення;

підготовка високоякісного посівного та садивного матеріалу;

добір строків і способів сівби та висаджування, збирання урожаю;

планування та організація застосування засобів захисту і оцінка їх ефективності, визначення доцільності їх використання та методів застосування.

Агротехнічні заходи поєднують дві функції:

забезпечення сприятливих умов для росту і розвитку культурних рослин;

обмеження розмноження і поширення шкідників, хвороб і бур’янів. Ком-

плекс агротехнічних заходів створює фон, на якому застосовуються наступні засоби захисту рослин.

Формування агробіоценозу починається ще в попередньому році і певною мірою залежить від наявного там рослинного покриву. Водночас посів поточного року є основою не тільки цьогорічної, а й майбутньої агроекосистеми. Таким чином, ефективного поліпшення фітосанітарного стану сільськогосподарського угіддя можна досягти завдяки управлінню екологічними умовами не тільки в сівозміні в цілому, а й на окремих полях протягом одного сезону.

Своєчасне та якісне проведення агротехнічних заходів дає змогу істотно знизити як запас інфекції збудників хвороб у ґрунті, так і чисельність зимуючих видів шкідників. За допомогою агротехнічних заходів змінюються екологічні умови у ґрунті, підвищується або знижується стійкість рослин до збудників хвороб і шкідників. Крім того, змінюються патогенні властивості мікроорганізмів, рівень життєдіяльності комах. Фактори, які формуються при проведенні агротехнічних заходів, впливають на умови існування шкідників, живлення рослин і порушують взаємовідносини, що склалися між шкідливими організмами

ірослиною-живителем.

Урегулюванні чисельності, розвитку та шкодочинності шкідли вих організмів важливе місце відводиться сівозмінам.

110