Материал: конспект_с.г.фітопатологія_2015-ilovepdf-compressed

2

1

3

4

Рис. 5.10.1. Типи ураження при бактеріальних хворобах рослин:

1 - кутова плямистість огірків; 2 - в’янення гарбузових; 3 - кореневий рак плодових; 4 - чорна ніжка картоплі.

Плямистостями хвороба проявляється зазвичай при ураженні паренхіми листка, поверхневих тканин плоду (кутова плямистість листків огірка, чорна бактеріальна плямистість томату). Прикладом опіку (швидкий некроз) може бути опік квітів, молодого листя або пагонів при ураженні бактеріальним раком. Гнилями хвороба проявляється, коли бактерії поселяються на соковитих, багатих на вуглеводи паренхімних тканинах - бульбах, коренеплодах, плодах (м’які (мокрі) гнилі моркви, капусти, картоплі та інших овочів в період зберігання).

Новоутворення та пухлини виникають внаслідок реакції рослини на проникнення патогенних бактерій, яка супроводжується притоком поживних речовин в місце проникнення патогену та посиленим ростом рослинних клітин, або утворюються внаслідок виділення бактеріями особливих ростових речовин, які стимулюють ріст рослинних клітин.

5.11. Джерела інфекції та шляхи розповсюдження

61

фітопатогенних бактерій

Рослинні рештки, садивний матеріал, насіння і грунт можуть бути джерелами бактеріальної хвороби. Бактеріальна насінна інфекція буває поверхневою і внутрішньою.

Поверхнева інфекція насіння виникає в результаті механічного забруднення поверхні насіння бактеріями або шматочками ураженої тканини рослин, які несуть в собі патогенів (наприклад, при видаленні насіння із плодів, залишених на насінники). Внутрішня інфекція насіння пов’язана з проникненням бактерій в тканини ураженої рослини. В цьому випадку бактерії потрапляють в насіння і проникають в судини.

В період вегетації бактерії розповсюджуються від рослини до рослини повітряними течіями, вологою (при дощі), комахами, людиною. На далекі відстані бактерії переносяться птахами (на дзьобі або лапках), насінням або садивним матеріалом.

А.А. Ячевський в 1935 році, стосовно розповсюдження бактеріальних хвороб на земній кулі, всі фітопатогенні бактерії розділив на декілька груп:

космополіти - види, які зустрічаються на всій території земної кулі;

ендеміки - специфічні види для якої-небудь географічної зони;

бактерії з острівним ареалом - це бактерії, які зустрічаються в ряді точок земної кулі у вигляді невеликих осередків;

бактерії з перерваним ареалом розповсюдження - види бактерій, які досить широко розповсюджені і зустрічаються в багатьох місцях, але в якій-небудь одній точці.

5.12. Основні правила захисних заходів проти бактеріальних хвороб рослин

При побудові заходів боротьби з бактеріальними хворобами в перше чергу слід враховувати способи збереження бактерій (джерела первинної інфекції) та розповсюдження інфекції. Головну увагу слід направити на знищення рослинних решток, дотримання сівозміни, відбір здорового садивного матеріалу та дезинфекція насіння. Важливо дотримуватись правильної агротехніки (строки посіву, норми сівби, добрива, режими температури і вологості в захищеному ґрунті, тощо), направлену на створення оптимальних для рослин умов росту і розвитку.

Велике значення має також хімічний метод - обприскування та обпилювання рослин в період вегетації, яке попереджає зараження або обмежує повторне розповсюдження інфекції.

Важливе місце має система карантинних заходів.

5.13. Загальні відомості про актиноміцети

За сучасною систематикою (Берджи, 1974) актиноміцети відносяться до бактерій. За ознакою Грама, вони входять в ту саму групу, що і палочковидні бактерії роду Corynebacterium.

Актиноміцети (променеві гриби) - це ґрунтові сапрофітні мікроорганізми (деструктори органічної речовини в природі), які за морфологічними та біоло-

62

гічними властивостями, займають проміжне місце між бактеріями і грибами, живуть на соломі, рослинних рештках, корінні, гілках, грибах, комахах, гної. Деякі актиноміцети є патогенним для рослин і тварин, викликаючи актиномікози. Фітопатогенні актиноміцети викликають паршу (захворювання поверхневих тканин), особливо на сильнопровапнованих ґрунтах при внесенні свіжого неперепрілого гною. Актиноміцети добре ростуть у лужному середовищі (оптимальні показники рН 6,8-8,0), не мають справжнього ядра, їх ядерний матеріал знаходиться в дифузному стані, що наближує їх до бактерій. Спорідненість актиноміцет з грибами характеризується наявністю одноклітинного, променевого, дуже тонкого (біля 1 мкм в діаметрі) міцелію, на якому розвиваються характерні спороносні розгалуження, які утворюють спори або конідії. Деякі актиноміцети здатні продукувати антибіотики: тетрациклін, стрептоміцин, тераміцин, біоміцин. Розмножуються актиноміцети або уривками міцелію (сукупністю гіфів), шляхом його розпаду на окремі фрагменти - оідії, або спори, які утворюються на спеціальних органах спороношення спороносцях - повітряних розгалуженнях міцелію (рис. 5.13.1.).

Актиноміцети відносяться до царства Procariotae, відділу Bacteria, класу Actinomycetes, який в свою чергу ділиться на порядки, родини, роди і види.

Рис. 5.13.1. Різні типи спороносців у актиноміцет

Контрольні запитання.

1.Що представляють собою збудники інфекційних хвороб рослин - мікоп-

лазми?

2.Назвіть найхарактерніші симптоми прояву захворювань рослин викликаних мікоплазмовими організмами. Як відбувається збереження, передача та

розповсюдження мікоплазмової інфекції в навколишньому середовищі?

3. За якими методами проводиться діагностика мікоплазмових захворю-

63

вань рослин?

4.Основні методи боротьби з мікоплазмовими захворюваннями.

5.Що являють собою бактерії – збудники інфекційних хвороб рослин? Будова бактеріальної клітини. Типи бактеріальних пігментів.

6.Якими є оптимальні умови навколишнього середовища для нормальної

життєдіяльності бактеріальних колоній?

7.Якими бувають форми поодиноких бактеріальних структур? Які багатоклітинні структури можуть утворювати бактерії?

8.Назвіть основні типи розташування джгутиків на бактеріальній клітині.

9.На яких ознаках патогенів базується систематика фітобактерій.

10.Назвіть типи розмноження у бактерій.

11.Типи статевого процесу у бактерій.

12.Як відбувається живлення у бактерій? Ферментний склад бактеріаль-

них клітин.

13.Як бактерії проникають в рослинні організми? Основні типи ураження бактеріями тканин рослин.

14.Основні джерела бактеріальної інфекції рослин. Шляхи розповсю-

дження бактеріальної інфекції рослин.

15. Назвіть основні групи бактерій стосовно розповсюдження їх земній ку-

лі.

16.Заходи захисту рослин від бактеріальних інфекцій.

17.Що представляють собою збудники інфекційних захворювань рослин –

актиноміцети?

Лекція 6.

Тема 6. Гриби - збудники хвороб рослин

64

План

6.1.Загальні відомості про грибні організми.

6.2.Міцелій та його видозміни.

6.3.Будова грибної клітини.

6.4.Живлення грибів.

6.5.Розмноження грибів.

6.6.Збереження та розповсюдження спор грибів

6.7.Вплив умов зовнішнього середовища на розвиток грибів

6.8.Цикли розвитку грибів

6.9.Спеціалізація грибів

6.1. Загальні відомості про грибні організми

Серед збудників інфекційних хвороб рослин гриби - сама багаточисельна група, яка нараховує близько 10 тис. видів (всього відомо біля 100 тис. видів грибів). Більша частина хвороб рослин (близько 80%) викликаються грибами.

Гриби - це нищі, безхлорофільні спорові організми, які живляться тільки гетеротрофно, тобто за рахунок готових органічних речовин рослинного та тваринного походження.

Гриби виділяють в окреме царство – Гриби (Micota), яке за багатьма властивостями займає проміжне місце між царством рослин і тварин.

В оболонці спор більшості грибів присутній хітин, в продуктах обміну міститься сечовина, відсутність фотосинтезу, запасання поживних речовин відбувається у вигляді глікогену. Такі ознаки споріднюють гриби з тваринними організмами.

З рослинами їх поєднує - наявність у них вегетативного тіла нитчастої будови, клітинних стінок, необмежений ріст, адсорбтивний тип живлення (всмоктування) та розмноження спорами.

6.2. Міцелій та його видозміни

65