Материал: КОНСПЕКТ Экономика
|
Ознака класифікації |
Види основних фондів |
Призначення та стисла характеристика |
|
Участь у виробничому процесі |
виробничі |
обслуговують господарську діяльність підприємства та створюють умови для її успішного здійснення |
|
невиробничі |
призначені забезпечити вирішення соціальних завдань |
|
|
Ступінь участі у виробничому процесі |
активна частина |
основні фонди, які використовуються для безпосереднього впливу на предмети праці (машини, обладнання, інструмент, вимірювальні прилади) |
|
пасивна частина |
забезпечують функціонування та здійснення процесу виробництва (будівлі, споруди, інвентар) |
|
|
Залежно від прав власності |
власні |
|
|
орендовані |
|
|
|
За цільовим призначенням |
будівлі |
будівельно-архітектурні об'єкти виробничого призначення |
|
споруди |
інженерно-будівельні об'єкти, що виконують технічні функції не пов'язані зі зміною предметів праці |
|
|
передавальні пристрої |
об'єкти, призначені для вироблення, трансформування, передачі енергії |
|
|
машини та устаткування |
безпосередньо беруть участь у технологічному процесі, впиваючи на предмети праці |
|
|
транспортні засоби |
переміщують людей та вантажі в межах та поза межами підприємства |
|
|
інвентар |
|
|
|
інструменти |
|
|
|
інші |
|
|
|
Залежно від джерел фінансування |
внесені до статутного фонду підприємства його засновниками |
|
|
придбані протягом діяльності підприємства за рахунок власних коштів |
||
|
придбані за рахунок довгострокових кредитів банків |
||
|
безкоштовно отримані |
||
Форми обліку та методи оцінки основних фондів підприємства
Оцінка основних фондів — це грошовий вираз їхньої вартості.
Види вартості основних фондів
Знос та амортизації основних фондів
Відшкодування зносу основних фондів здійснюється шляхом амортизації.
Амортизація — процес перенесення вартості основних фондів на вартість готової продукції з мстою нагромадження коштів для повного їх відновлення.
Грошовим виразом розміру амортизації є амортизаційні відрахування.
Норма амортизації— відношення річної суми амортизації до вартості основних фондів, виражене у відсотках. Норма амортизації показує, яку частку своєї вартості щорічно переносять засоби праці на створювану ними продукцію.
Відтворення основних фондів
Показники використання основних фондів
До показників ступеня зносу основних фондів відносять:
|
Показник |
Алгоритм розрахунку |
Економічна характеристика |
|
Коефіцієнт зносу |
Сума зносу основних фондів / Первісна вартість основних фондів |
Ступінь зносу та відшкодування витрат на формування основних фондів |
|
Коефіцієнт придатності |
Залишкова вартість основних фондів / Первісна вартість основних фондів |
Можливість подальшого використання, ступінь невідшкодування витрат на формування основних фондів |
Інтенсивність відновлення основних фондів підприємства може бути охарактеризована такою системою показників:
|
Показник |
Алгоритм розрахунку |
Економічна характеристика |
|
Коефіцієнт оновлення |
Вартість введених основних фондів за період / Вартість основних фондів на кінець аналітичного періоду |
Питома вага введених основних фондів у їх загальному наявному обсязі; ступінь оновлення основних фондів |
|
Коефіцієнт вибуття |
Вартість основних фондів, що вибули за період : Вартість основних фондів на початок аналітичного періоду |
Питома вага вибуття основних фондів у їх загальному обсязі, ступінь втрати основних фондів |
|
Швидкість оновлення |
1 / Коефіцієнт оновлення основних фондів |
Середній період повного оновлення всіх основних фондів |
Ефективність використання основних фондів характеризується рядом показників, які поділяються на загальні та часткові.
Загальні показники ефективності використання основних фондів:
Частковими показниками використання основних фондів є:
Виробнича потужність — це максимально можливий випуск продукції підприємством за певний час (зміну, добу, місяць, рік) у встановленій номенклатурі та асортименті під час повного завантаження обладнання та виробничих площ.
Виробнича потужність класифікується за такими ознаками:
Тема 6. Нематеріальні ресурси та активи
1. Поняття та склад нематеріальних ресурсів.
2. Нематеріальні активи та їх оцінка.
Нематеріальні ресурси – це складова частина потенціалу підприємства, що здатна забезпечувати економічну користь протягом відносно тривалого часу. Для цієї складової характерними є нематеріальна основа і невизначеність величини майбутнього прибутку від її використання в процесі виробництва. Термін «нематеріальні ресурси» застосовується для характеристики сукупності об’єктів інтелектуальної власності.
Нематеріальні активи підприємства— права на використання об'єктів промислової та інтелектуальної власності.
Реалізація права власності на нематеріальні ресурси можлива:
— шляхом використання права нематеріальні ресурси самим власником;
— представленням власником такого права іншій зацікавленій стороні.
Методи оцінки нематеріальних активів
Витратний підхід ґрунтується на розрахунку витрат на відтворення нематеріальних ресурсів. Він застосовується при оцінці їх вартості у тому випадку, якщо неможливо знайти аналоги, а прогнозований прибуток не є стабільним.
При оцінці враховують:
-- витрати на оплату праці працівників;
-- маркетингові і рекламні витрати;
-- витрати на страхування ризиків, пов'язаних з об'єктами інтелектуальної власності;
-- витрати на вирішення правових конфліктів;
-- матеріальні витрати на формування об'єкта інтелектуальної власності;
-- вартість науково-методичного забезпечення чи індивідуалізації власної продукції - логотипа, ліцензій, сертифікатів тощо.
Прибутковий підхід застосовується здебільшого при оцінці патентів і ліцензій, торгової марки, майнових прав. Він грунтується на розрахунку економічної вигоди, пов'язаної з отриманням прибутку від використання нематеріальних активів в майбутньому, тобто його цінність на поточний момент визначається величиною очікуваного прибутку.
Порівняльний (ринковий) підхід застосовується в умовах розвиненого ринку нематеріальних активів. Цей підхід передбачає визначення вартості активів з урахуванням попиту і пропозиції, яка існує на ринку. Підприємства купують і продають аналогічні активи, приймаючи при цьому незалежні індивідуальні рішення щодо їх вартості.