Материал: Гроші та кредит_Посібник

Тести для самоперевірки до теми 1.

1.В економічній літературі виділяють такі концепції походження грошей:

1)транзсакційна;

2)раціоналістична;

3)еволюційна;

4)монетаристська.

2.Яке з тверджень правильне:

1)гроші – це кристалізація мінової вартості;

2)гроші – загальний товар-еквівалент;

3)гроші – знак обміну;

4)гроші – все вищеназване.

3.Неповноцінні гроші — це:

1)гроші, які знецінюються;

2)гроші, які виготовлені не з дорогоцінного металу;

3)грошові знаки, які використовуються для безготівкових платежів;

4)гроші, які набувають свою вартість лише в процесі обігу.

4.Готівкові грошові знаки, які випускаються емісійними банками, мають назву:

1)казначейські білети;

2)банківські білети;

3)векселі;

4)чеки.

5.У якій функції гроші обслуговують процес ціноутворення?

1)засіб обігу;

2)засіб нагромадження;

3)засіб платежу;

4)міра вартості;

6.Товарне виробництво характеризується наступним:

1)виробництво товару «для себе»;

2)виробництво заради зростання;

3)виробництво товарів для подальшого продажу;

4)виробництво товарів у жорстко регламентованих обсягах.

7.Гроші як економічне явище створюються:

1)державою;

2)ринком;

3)узгодженням між суб’єктами ринку;

4)дією законодавчих актів.

8.Ліквідність – це:

20

1)можливість виражати вартість інших товарів;

2)можливість грошей служити засобом платежу;

3)можливість грошей служити засобом накопичення.

9.Роль держави виявляється наступним чином:

1)держава надає грошам статус законних платіжних засобів;

2)держава регулює кількість грошей в обігу;

3)держава обирає носій, який виконує функції грошей;

4)всі відповіді вірні.

10.В якій сфері гроші не перетворюються на капітал:

1)промисловість;

2)кредитування;

3)торгівля;

4)сплата податків.

11.До яких грошей можна віднести срібні монети:

1) до неповноцінних грошей;

2)до повноцінних грошей;

3)до квазігрошей;

4)до білонних грошей.

12.У повноцінних грошей:

1)внутрішня вартість дорівнює номінальній;

2)внутрішня вартість менша за номінальну;

3)внутрішня вартість більша за номінальну;

4)внутрішня та номінальна вартість ніяким чином не пов’язані.

13.Гроші як гроші реалізують себе таким чином:

1)при застосуванні в сфері інвестування;

2)при посередництві в процесі обміну;

3)для забезпечення самозростаючої вартості;

4)виконуючи функцію засобу накопичення.

14.Беззаперечність векселя означає:

1)що зазначена в ньому сума боргу може бути стягнута через суд у разі відмови боржника від його погашення;

2)що причина видачі векселя в ньому не зазначена;

3)можливість його обліку в банку;

4)його вільний обмін на грошові кошти.

15.Якщо надається відстрочка платежу, гроші виконують функцію:

1)обігу;

2)платежу;

3)накопичення;

4)міри вартості.

21

2.КІЛЬКІСНА ТЕОРІЯ ГРОШЕЙ І СУЧАСНИЙ МОНЕТАРИЗМ

2.1.Класична кількісна теорія грошей

Гроші досліджували ще античні філософи Платон і Аристотель. Погляди Аристотеля на сутність грошей, їхні функції та роль у товарообміні в результаті тривалого еволюційного розвитку мали методологічне підґрунтя "найдавнішої теорії" грошових відносин — кількісної, що сформувалася у XVI-XVII

століттях. Це найпопулярніша із монетарних теорій, яка у видозміненому варіанті домінує і в сучасних теоріях грошей. Рання кількісна теорія грошей намагається дати відповідь на питання про відносну вартість товарів,

купівельну спроможність грошей та причини її зміни. Окремі положення цієї теорії сформульовані Дж. Локком (1632—1704) та Ш. Монтеск’є (1689—1755).

Але найлогічніше ця теорія була доведена англійським вченим Д. Юмом (1711

—1776) у трактаті "Про гроші", що був опублікований у 1752 році. На відміну від меркантилістів, переконаних, що приріст грошей у державі стимулює розвиток торгівлі та промисловості, Д. Юм довів, що збільшення кількості грошей в обігу ще не означає збагачення держави, але сприяє зростанню цін на товари. Тому він був переконаний, що вартість грошей визначається їхньою кількістю, яка перебуває в обігу.

Д. Юм вивів досить просту залежність — так званий "постулат однорідності" – подвоєння кількості грошей призводить до відповідного подвоєння абсолютного рівня цін, вираженого у цих грошах, але не впливає на відносні мінові співвідношення між окремими товарами. Причому, вартість грошей — величина суто умовна, вона визначається кількістю грошей в обігу і співвідноситься з товарами, що обертаються. Тобто, гроші залучаються до обігу без вартості і отримують її лише в процесі обміну. Вартість грошей за Д. Юмом

—це величина фіктивна і визначається так: сума цін товарів / число обертів

грошової одиниці.

Для ранньої кількісної теорії були характерні такі постулати:

22

Постулати кількісної теорії грошей

Теоретичні ідеї класичної кількісної теорії стали методичною основою для теорії грошей класичного та неокласичного напрямків.

На початку XX століття кількісна теорія грошей стала панувати на Заході і увійшла до складу неокласичної теорії відтворення, як її важлива частина. У

складі неокласичної кількісної теорії сформувалося два напрямки:

транзакційний варіант І. Фішера та кембриджський варіант А.Маршалла і А.Пігу.

2.2. Транзакційний варіант кількісної теорії грошей

Суттєвий вклад у модернізацію кількісної теорії вніс І.Фішер (1867—1947)

— видатний представник математичної школи сучасної економічної теорії,

один із організаторів і перший президент Міжнародної економетричної спілки.

У роботі "Купівельна спроможність грошей, її визначення і відношення до кредиту, відсотків та криз" (1911 р.) він намагається математично обґрунтувати залежність рівня цін від маси грошових засобів, що використовуються за товарообміну. Цей варіант кількісної теорії отримав назву транзакційного

(transaction — угода). "Рівняння обміну" І. Фішера констатує, що:

МV = РQ

де: М (monеу) — усереднена кількість грошей, що перебуває в обігу в країні протягом року;

23

V (velocity) — середня кількість обертів однойменної грошової одиниці в обмін на блага та послуги (або скільки разів гроші переходять із рук в руки)

протягом року;

V = Е/М, де Е (ехреnditurе) — загальний обсяг грошового обігу, або сума грошей, що витрачається на купівлю товарів і послуг у країні протягом року;

Р(ргісе) — середня продажна ціна кожного окремого товару, що купується

вкраїні.

Добуток рівня цін на реальний національний продукт — РQ — визначає обсяг номінального національного продукту, тобто грошове вираження сукупної вартості усіх кінцевих товарів і послуг, що вироблені економічною системою на протязі певного часу, наприклад, року.

Згідно з Фішером V і Q не залежать від грошової маси і, відповідно, зміни в М призводять до пропорційних змін в Р. Формула Фішера не враховує внутрішню вартість грошей, тому вона має певний сенс у разі обігу паперових грошей, нерозмінних на золото, тобто за абсолютної еластичності цін. І. Фішер визнавав модель досконалої конкуренції та поширював свої висновки на економіку недосконалої конкуренції, у якій існували монополії, а ціни вже значною мірою втратили свою еластичність. Із формули Фішера також видно,

що грошова маса є незалежною змінною. Але в умовах монополістичного ціноутворення зростання товарних цін нерідко є причиною розширення грошового обігу.

І. Фішер та його послідовники намагались обґрунтувати, що швидкість обігу грошей (V) та рівень виробництва Q не залежать від кількості грошей, що перебувають у обігу (М) та рівня цін (Р). Швидкість обігу грошей, вважали вони, залежить від демографічних і техніко-економічних параметрів. Отже,

рівень виробництва визначається умовами, що створюються на ринку праці, і

не залежать від рівня цін і грошей, що перебувають у обігу, що не зовсім вірно для ринкової економіки.

Поява безготівкового обігу сприяє економії засобів обігу, тому І. Фішер доповнює свою формулу обміну. Він розглядає варіант "рівняння обміну".

24