8.3.Національний банк України та основні засади його організації
ВУкраїні центральним банком є Національний банк України (НБУ). Він представляє собою перший рівень банківської системи. НБУ створений у 1991
році згідно з Законом України "Про банки і банківську діяльність" і діє на підставі Закону "Про Національний банк України".
Основи правового статусу НБУ як центрального банку країни визначено Конституцією України. Згідно з Основним Законом держави Національному банку надано право законодавчої ініціативи у Верховній Раді, що свідчить про його особливу роль у системі органів державного управління.
Національний банк є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об’єктом державної власності та перебуває у його повному господарському віданні. Статутний капітал банку є державною власністю і слугує для забезпечення зобов’язань банку.
Згідно з чинним законодавством передбачена така система (структура)
Національного банку: центральний апарат, територіальні управління в областях і Автономній Республіці Крим, розрахункові палати, Банкнотно-монетний двір,
Фабрика банкнотного паперу, Державна скарбниця, Центральне сховище грошей, спеціалізовані підприємства та установи, необхідні для забезпечення діяльності банку.
Голову НБУ призначає Верховна Рада строком на п’ять років за поданням Президента України. Голова НБУ керує діяльністю банку й одноособово несе за неї відповідальність. Голова НБУ не є одночасно головою Ради НБУ, який обирається членами Ради строком на три роки.
Закон передбачає дворівневу систему управління центральним банком —
Рада НБУ і Правління НБУ, що загалом відповідає світовій банківській практиці.
Рада НБУ складається із 15 осіб, з яких сім членів Ради призначаються Верховною Радою, а сім — Президентом України строком на 7 років. Голова НБУ входить до складу Ради за посадою. До компетенції Ради належить:
165
ПОВНОВАЖЕННЯ РАДИ НБУ
Розробка |
Розробка |
|
|
Право |
|
рекомендацій |
Затвердження |
|
|||
основних засад |
|
накладання |
|||
Правлінню |
кошторису |
Затвердження |
|||
грошово- |
вето щодо |
||||
щодо методів та |
доходів та |
балансу НБУ |
|||
крединої |
окремих рішень |
||||
інструментів |
витрат НБУ |
|
|||
політики |
|
Правління НБУ |
|||
регулювання |
|
|
|||
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
Правління НБУ — це другий керівний орган банку. До його компетенції належить забезпечення реалізації монетарної політики через відповідні монетарні інструменти, організація діяльності банку та інші повноваження, які передбачені у Законі. Кількісний та персональний склад Правління формується Головою НБУ і затверджується Радою НБУ.
Національний банк є економічно самостійним органом, який здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах кошторису, затвердженого Радою НБУ. У разі перевищення доходів над витратами різниця вноситься до державного бюджету, а перевищення витрат над доходами покривається за рахунок державного бюджету, наступного за звітним роком. Кошторис доходів і витрат повинен забезпечувати можливість виконання банком його функцій.
Одержання прибутку не є метою діяльності банку.
НБУ як центральний банк країни суттєво впливає на стан розвитку економіки, оскільки є провідником монетарної політики. Щорічно НБУ розробляє Основні засади грошово-кредитної політики, що є складовою загальноекономічної політики держави. Вони зорієнтовані на реалізацію її основних цілей і завдань та спрямовані на забезпечення стабільності національної валюти, цінової стабільності і на підвищення ефективності функціонування банківської системи країни.
Основні засади грошово-кредитної політики — це комплекс заходів та монетарних інструментів, за допомогою яких НБУ передбачає здійснювати управління грошовим оборотом, забезпечуючи економічну та фінансову стабільність, які є основою стабільності національної валюти.
166
НБУ відповідно до макроекономічних показників загальноекономічної політики держави встановлює цільові орієнтири монетарної політики:
ЦІЛЬОВІ ОРІЄНТИРИ МОНЕТАРННОЇ ПОЛІТИКИ НБУ
|
Зміна грошової |
Зміна грошової |
Зміна обмінного |
|
Рівень інфляції |
курсу гривні до |
|||
бази |
маси |
|||
|
долара США |
|||
|
|
|
||
|
|
|
|
Досягнення встановлених орієнтирів НБУ забезпечує шляхом регулювання грошового ринку за допомогою монетарних інструментів як ринкового, так і адміністративного характеру.
В табл. 8.1 представлені дані щодо облікової ставки та норм резервування як інструментів грошово-кредитної (монетарної) політики НБУ за останні роки.
Таблиця 8.1
Динаміка основних показників грошово-кредитної політики НБУ
|
|
|
Норма обов’язкового резервування, % |
|||
|
Облікова |
|
|
|
|
|
Рік |
За строковими депозитами |
За поточними рахунками |
||||
ставка, % |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
в нац. валюті |
в іноземній |
в нац. валюті |
в іноземній |
|
|
|
валюті |
валюті |
|||
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
2005 |
9,5 |
6 |
|
6 |
7 |
7 |
|
|
|
|
|
|
|
2006 |
8,5 |
4 |
|
4 |
6 |
6 |
|
|
|
|
|
|
|
2007 |
8,0 |
2 |
|
3 |
3 |
5 |
|
|
|
|
|
|
|
2008 |
12,5 |
0,5 |
|
4 |
1 |
5 |
|
|
|
|
|
|
|
2009 |
10,25 |
0 |
|
3 |
0 |
5 |
|
|
|
|
|
|
|
2010 |
7,75 |
0 |
|
4 |
0 |
7 |
|
|
|
|
|
|
|
2011 - І |
7,75 |
0 |
|
4 |
0 |
7 |
півріччя |
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Дані вказано як середньорічні за статистикою НБУ |
|
|
||||
Бачимо, що основні показники грошово-кредитної політики НБУ змінюються в динаміці в залежності від цільових орієнтирів НБУ.
Як правило, в періоди, коли знижується інфляційний тиск, НБУ проводить більш м’яку монетарну політику щодо обсягів мобілізаційних
167
операцій та відсоткових ставок і навпаки, в найбільш гострі періоди фінансової кризи (2008 – 2009 р.р.) облікова ставка мала найбільше значення за останні роки.
Але доцільно зауважити, що забезпечити рівномірне економічне зростання, стабілізацію зайнятості і цін заходами тільки монетарної політики неможливо. Для вирішення таких макроекономічних завдань держава насамперед повинна забезпечити:
оптимізацію структури реальної економіки;
реалістичний державний бюджет на бездефіцитній основі.
Усвою чергу, діяльність НБУ як центрального банку країни має бути спрямована на:
забезпечення внутрішньої та зовнішньої стабільності гривні, як необхідної передумови економічного зростання та підвищення добробуту населення;
забезпечення фінансової стійкості банківської системи;
стимулювання кредитно-інвестиційної діяльності комерційних банків, з тим щоб вони більш інтенсивно підтримували реальну економіку.
Питання для самоконтролю до теми 8:
1.Який банк є головною ланкою дворівневої банківської системи?
2.Як процеси викликали виникнення центральних банків?
3.Які завдання виконують центральні банки?
4.Назвіть основні та додаткові функції центральних банків.
5.яку організаційну структуру має НБУ?
6.Що таке грошово-кредитна політика? Назвіть її основні напрями.
7.Цілі грошово-кредитної політики.
8.Дайте характеристику інструментам грошово-кредитної політики.
9.Який із інструментів грошово-кредитної політики, на Ваш погляд, має
найбільш м’який вплив на економіку?
168
Тести для самоперевірки до теми 8.
1.Якщо центральний банк здійснює пряме лімітування (таргетування) випуску готівки в оборот, то це має назву:
1)девальвація;
2)ревальвація;
3)кредитна експансія;
4)кредитна рестрикція.
2.НБУ є:
1)самостійним органом;
2)органом Міністерства фінансів;
3)органом влади й управління;
4)комерційною структурою.
3.У чому полягає головне завдання діяльності центрального банку:
1)забезпечення сталості національних грошей;
2)обслуговування комерційних банків;
3)обслуговування уряду;
4)контроль та регулювання стану грошового ринку.
4.Який з інструментів грошово-кредитної політики НБУ найбільш «м’яко» впливає на економіку:
1)зміна облікової ставки;
2)зміна норми обов’язкових резервів;
3)операції на відкритому ринку з державними цінними паперами.
5.Що з переліченого відноситься до операцій центрального банку:
1)видача кредитів юридичним особам;
2)видача кредитів фізичним особам;
3)зберігання вкладів крупних підприємств;
4)зберігання вкладів банків.
6.З метою збільшення пропозиції грошей центральний банк робить наступне:
1)розміщує цінні папери уряду;
2)підвищує норму резервування;
3)підвищує облікову ставку;
4)скуповує державні цінні папери.
7.Під обліковою ставкою розуміється:
1)ставка по резервуванню;
2)ставка кредитування та обліку векселів для банків;
3)ставка по викупу державних цінних паперів;
4)ставка дисконту по державних облігаціях.
8.Емісія та розміщення цінних паперів серед суб’єктів ринку є одним з інструментів, націлених на:
1)обмеження грошової пропозиції;
169