Материал: Гроші та кредит_Посібник

Відповідно до закону Оукена, якщо рівень безробіття перевищує природний рівень на 1%, те втрати реального ВВП становлять 2,5 %.

Торік перевищення природного рівня безробіття склало: 7 % - 4 % = 3 %.

Втрати ВВП складуть: 3 * 2,5 % = 7,5 %, або 620 * 0,075 = 46,5 млрд. г.о.

Фактичний ВВП становить = 620 - 46,5 = 573,5 млрд. г.о.

Задача 7.5. ВВП в умовах повної зайнятості становить 30 млрд. гр. од., а

фактичний обсяг ВВП становить 25 млрд. гр. од. Сума податків становить 25%

від величини ВВП. Державні видатки й послуги становлять 6,5 млрд. гр. од.

Визначити, як балансується державний бюджет – дефіцитом або профіцитом. Установити його розміри. Як зміниться сальдо державного бюджету при досягненні повної зайнятості? Визначити фактичний рівень безробіття, якщо природний рівень безробіття дорівнює 0%.

Розв’язання:

Д = G - T = G - t * ВВП,

де Д - бюджетний дефіцит, G - державні видатки, Т – податкові надходження (доходи бюджету), t - податкова ставка.

Стан бюджету визначається різницею між його доходами та витратами:

Д= Т – G. При Д>0 бюджет має профіцит, при Д<0 – дефіцит.

Д= 0,25 * 25 – 6,5 = – 0,25 млрд. гр. од. (дефіцит)

При досягненні повної зайнятості:

Д = 0,25 * 30 – 6,5 = 1 млрд. гр. од. (профіцит)

Втрати ВВП через безробіття = 30 25 0,17 = 17 %

30

Задача 7.6. Економіка країни характеризується наступними показниками:

рівень споживання С = 120 + 0,2 * ВВП, інвестиції становлять 80 млрд. ум. од.,

видатки держави – 300 млрд. ум. од., чистий експорт дорівнює 0 ум. од.

Податкова ставка становить 38 %. Визначити:

155

1)стан державного бюджету (дефіцит або профіцит);

2)Величину податкової ставки для забезпечення бездефіцитності бюджету. При цьому припускати, що будь-яке збільшення податкової ставки викликає відповідне збільшення податкових надходжень.

Розв’язання:

1) Д = T – G = t * ВВП – G = 0,38 * ВВП – 300

G – державні видатки; Т – податки; І – інвестиції; Х – чистий експорт, t

– ставка оподаткування; С – споживання.

Розрахуємо ВВП по видатках:

ВВП = C + I + G + X = 120 + 0,2 * ВВП + 80 + 300 = 625 (млрд. ум. од.)

Стан бюджету (Доходи – Витрати)

Д= 0,38 * 625 – 300 = - 62,5 млн. ум. од. (дефіцит)

2)Визначимо ставку податків для бездефіцитності бюджету:

Д = G – t * ВВП = 0;

Задача 7.7. Торік бюджетний дефіцит склав 3% від обсягу ВВП. Податкова ставка дорівнює 20%. Державні видатки склали 460 млрд. ум. од., чистий експорт дорівнює 0 млн. ум. од. Розрахувати суму інвестицій, якщо рівень споживання становить 67% від обсягу ВВП.

Розв’язання:

За умовами задачі: Д = 0,03 * ВВП, t = 0,2, С = 0,67 * ВВП Суму інвестицій знаходимо із рівняння:

I = ВВП - C - G - X = ВВП - 0,67 * ВВП – 460

Дефіцит (профіцит):

Д =0,03 ВВП = t * ВВП – G = 0,2 * ВВП – 460

Звідси находимо, що ВВП = 2 000 млрд. ум. од.

I = 2 000 - 0,67 * 2 000 - 460 = 200 млн. ум. од.

156

8.ЦЕНТРАЛЬНІ БАНКИ

8.1.Загальна характеристика центральних банків

Головною ланкою банківської та кредитної системи будь-якої держави є центральний банк.

У своєму нинішньому вигляді центральні банки існують відносно недавно. В епоху золотого стандарту, коли регулювання грошового обігу здійснювалося здебільшого стихійно а паперові гроші були розмінними на метал, право емісії цих банкнот не було монопольним привілеєм якогось одного банку. Комерційні банки активно вдавались до випуску банкнот з метою залучення капіталу. Ці банки, які по суті були емісійними, без обмежень обмінювали банкноти на золото в монетній формі. Структура банкнотної емісії визначалась на законодавчому рівні. Частина банкнотної емісії повинна була забезпечуватись (покриватись) золотим запасом, а решта забезпечувалась комерційними векселями, які комерційні банки враховували або приймали як забезпечення позичок.

Але, в міру розвитку кредитної системи проходив процес централізації банківської емісії в окремих великих комерційних банках. Підсумком цього процесу стало закріплення за одним з банків монопольного права на випуск банкнот. Спочатку такий банк називався емісійним або національним, а в подальшому — центральним, що відповідало його особливому положенню у кредитній системі.

Перший національний банк — шведський "Ріксбанк" — був заснований в

1668 р. на межі переходу від феодалізму до капіталізму. В 1694 р. був заснований Банк Англії. Але ці банки не володіли правом на емісію грошових знаків і їх функції відрізнялись від функцій сучасних центральних банків. Так наприклад, Банк Англії спочатку повинен був фінансувати торгівлю та промисловість, а Банк Нідерландів — внутрішню та зовнішню торгівлю.

Центральні банки в їх сучасному вигляді виникли в XIX ст. В сучасних умовах

157

органу. Це визначається його особливою роллю як в банківській системі, так і в економіки країни в цілому.

Правовий статус центрального банку можна охарактеризувати таким чином: це державний орган управління з покладеними на нього особливими завданнями у сфері грошово-кредитних відносин і банківської діяльності. Для виконання цих завдань центральний банк наділяється відповідними державно-

владними і цивільно-правовими повноваженнями. Він є самостійною юридичною особою; його майно відокремлено від майна держави; центральний банк може ним розпоряджатись як власник. Він не є комерційною організацією.

Характер взаємовідносин центральних банків з органами державної влади за своїм змістом і формою в різних країнах неоднаковий. У цих взаємовідносинах слід виділити два важливі аспекти. Перший аспект

стосується рівня самостійності, незалежності центрального банку у визначенні і реалізації монетарної політики. Нині у більшості країн з розвиненою ринковою економікою центральні банки або взагалі нікому не підзвітні (Німеччина), або підзвітні вищому законодавчому органу державної влади (США, Японія,

Європейський економічний і валютний союз) і є незалежними від органів державної влади у встановленні цільових орієнтирів монетарної політики й у виборі інструментів регулювання грошового обороту.

Другий аспект стосується взаємовідносин центрального банку з урядом з приводу фінансування дефіциту державного бюджету. Для того щоб уряд не мав можливості чинити тиск на центральний банк, у багатьох країнах центральному банку на законодавчому рівні забороняється надавати уряду прямі кредити на фінансування бюджетного дефіциту, а також забороняється купувати державні цінні папери на первинному ринку. Операції з цінними паперами центральні банки можуть здійснювати тільки на вторинному ринку з метою регулювання грошового обороту.

Особливою є також клієнтура центральних банків. Зазвичай, клієнтами центрального баку є комерційні банки та Уряд.

159