2) Що станеться з теплопродукцією за цих |
ча, радіація і конвекція, і тоді економиться вода, |
|
умов? |
яку організм втрачає з потом або слиною. В умо- |
|
3) Охарактеризуйте роль поверхневих судин |
вах пустелі це важливо. Слід зазначити, що у |
|
у терморегуляції. |
таких тварин є спеціальні механізми, які сприя- |
|
18. Людина протягом 10 хв знаходиться у па- |
ють охолоджуванню крові, що надходить у мо- |
|
ровій лазні, і в неї реєструється рясне потовиді- |
зок. |
|
лення. Температура повітря становить 45 °С, во- |
4. Тривалість періоду клінічної смерті визна- |
|
логість — 100 %. Поясніть: |
чається часом, протягом якого клітини кори моз- |
|
1) Яка верхня межа внутрішньої температури |
ку можуть витримувати відсутність О2. Охоло- |
|
тіла людини? |
джування уповільнює інтенсивність метаболізму, |
|
2) Чи здійснюється тепловіддача за даних |
тому відсутність О позначається меншою мірою, |
|
умов? |
2 |
|
і клінічна смерть триває довше. |
||
3) Опишіть механізм потовиділення, склад |
5. Головна причина — аноксія, відсутність |
|
поту, його роль у тепловіддачі, а також вплив |
О , який інтенсивно споживається мозком. Отже, |
|
атропіну на роботу потових залоз. |
2 |
|
аби продовжити стан клінічної смерті, необхідно |
||
19. Людина, занурюючись у теплу ванну, спо- |
зменшити інтенсивність метаболізму, що знизить |
|
чатку відчуває холод, а потім тепло. Поясніть: |
потребу в О2. Для цього можна охолодити |
|
1) Механізми цього явища. |
організм до 28–30 °С. Це дозволить виграти час |
|
2) Де знаходяться центри терморегуляції? |
для проведення реанімаційних заходів. |
|
3) Які взаємовідношення між центрами тепло- |
6. Рибалки сидять непорушно, а дачники хо- |
|
віддачі та теплопродукції? |
дять і жваво розмовляють. У результаті в ор- |
|
20. Людина знаходиться у фінській сауні: тем- |
ганізмі дачників утворюється підвищена кількість |
|
пература довколишнього повітря становить 90 °С, |
тепла. З кров’ю воно переноситься у шкіру і на- |
|
а вологість — 5 %. Поясніть: |
гріває її. А тепло — один із головних факторів, |
|
1) Як за цих умов працює функціональна си- |
який допомагає комахам знаходити їжу. Другий |
|
стема, що підтримує оптимальний рівень темпе- |
фактор — надлишок СО2, що супроводжує жи- |
|
ратури тіла? |
вих істот. Його більше довкола дачників. |
|
2) Які ефекторні процеси за цих умов перева- |
||
жають? |
7. На холоді збільшуються тепловтрати, а |
|
жир має найбільшу теплотворну здатність, отже, |
||
3) Чи зміниться рівень основного обміну у да- |
||
жирова дієта збільшує теплопродукцію. Водно- |
||
ної людини за регулярних відвідувань фінської |
час при дії холоду відбувається посилене відрос- |
|
сауни? |
тання шерсті. |
|
21. Людина потрапила в умови охолодження: |
||
при температурі довкілля 0 °С на зупинці трива- |
8. Якщо побудувати схему функціональної |
|
системи терморегуляції, то очевидно, що опера- |
||
лий час чекає на автобус. Поясніть: |
тивним шляхом можна вплинути лише на дві лан- |
|
1) Як за цих умов працює функціональна си- |
||
ки в ній — на щитоподібну залозу або задній |
||
стема, що підтримує оптимальний рівень темпе- |
гіпоталамус. |
|
ратури тіла? |
9. Шляхи віддачі тепла організмом — конвек- |
|
2) Які ефекторні процеси за цих умов перева- |
||
ція, радіація, випаровування, кондуктивність. За |
||
жають? |
умов температури 38 °С основну роль відіграє |
|
3) Яка людина швидше замерзне — худа або |
||
випаровування. Отже, найефективніше охоло- |
||
огрядна? |
джуватиметься третій. |
|
4) У яку погоду людина замерзне швидше — |
||
у дощову або суху, якщо решта показників по- |
10. Охолоджувальний ефект дає не виділення |
|
поту, а його випаровування. Якщо піт виді- |
||
годних умов однакові? |
ляється дуже сильно, він стікає шкірою, не всти- |
|
22. На морозі відкриті ділянки шкіри людини |
||
гаючи випаровуватися. |
||
бліднуть. Поясніть: |
11. Теплопровідність води вища, ніж повітря, |
|
1) Чому відкриті ділянки шкірних покривів |
||
тому охолоджувальна здатність води більша. За |
||
стають блідими на морозі? |
умов дії холоду теплопродукція компенсаторно |
|
2) Який механізм терморегуляції та причина |
||
збільшується. Це збільшення буде значнішим під |
||
його запуску? |
час дії холодної води. |
|
3) Які периферичні рецептори за цих умов пе- |
||
реважно працюють? |
12. Алкоголь спричинює розширення судин |
|
шкіри, що створює суб’єктивне відчуття тепла, |
||
Відповіді до ситуаційних завдань |
||
незважаючи на дію холоду, тому п’яна людина |
||
1. Найпростіше забезпечити штучне випаро- |
розхристується, її тепловіддача різко посилюєть- |
|
вування рідини. Для цього потрібно весь час змо- |
ся, але відчуття тепла зберігається. Таким чином, |
|
чувати одяг робітника водою й обдувати його |
алкоголь перекручує зворотний зв’язок у системі |
|
струменем сухого повітря. |
терморегуляції. |
|
2. Вологе повітря містить пари води і тому |
13. Розміри тіла пов’язані з тепловіддачею, ос- |
|
більш теплопровідне порівняно з сухим, отже, у |
кільки вона відбувається з поверхні тіла. Що |
|
вологому середовищі віддача тепла відбуваєть- |
менші розміри тіла, то більша поверхня припадає |
|
ся швидше, ніж у сухому. |
на одиницю маси, тому, за інших однакових |
|
3. Якщо температура тіла вища за темпера- |
умов, швидше остигає тіло малого розміру. Ма- |
|
туру середовища, то стає можливою тепловідда- |
ленькі тварини споживають багато їжі на одини- |
194
цю своєї маси, що необхідно для компенсації ве- |
док високої температури довкілля інтенсивність |
ликих тепловтрат. Миші, про яких йде мова, не |
метаболізму порівняно з рівнем основного обміну |
отримуючи їжі протягом навіть короткого часу, |
трохи збільшується, енерговитрати на дихання |
гинули від переохолодження. |
та кровообіг також збільшуються, отже, тепло- |
14. Нейлонова тканина дуже погано пропус- |
продукція дещо підвищується. |
кає повітря і водяну пару, тому шар повітря під |
3) За умов підвищення температури довкілля |
одягом швидко нагрівається до температури тіла. |
поверхневі судини розширюються і кровотік |
Піт, що виділяється, випаровується у той самий |
цими судинами може збільшуватися, досягаючи |
простір, який швидко насичується водяними па- |
30 % серцевого викиду. Такий перерозподіл |
рами, що перешкоджає подальшому його випа- |
кровотоку збільшує проведення тепла від внут- |
ровуванню. Все це порушує тепловіддачу шля- |
рішніх органів до поверхні тіла у 8 разів. |
хом конвекції та випаровування. |
18. 1) Верхня межа температури ядра тіла лю- |
15. 1) Температура, вимірювана у пахвовій |
дини становить 40 °С. Тепловий удар у людини |
западині, відображає температуру ядра тіла, ос- |
виникає, коли температура ядра досягає 41,1– |
кільки за умов вимірювання температури рука |
43,3 °С. |
щільно притискається до тулуба, а внутрішня |
2) За умов, коли температура довкілля пере- |
межа оболонки тіла зміщується назовні, доходя- |
вищує температуру тіла, тепловіддача може |
чи до пахвової западини. |
здійснюватися лише за допомогою випаровуван- |
2) Температура крові у правому передсерді |
ня. Проте з огляду на високу вологість у паровій |
відображає середню температуру тіла, оскільки |
лазні випаровування поту не відбувається, тоб- |
сюди припливає кров з різних ділянок тіла. |
то тепловіддача не здійснюється. Відомо, якщо |
3) Існують добові коливання температури |
вологість повітря дорівнює 100 %, температура |
тіла, амплітуда яких становить близько 1 °С: тем- |
ядра тіла починає підвищуватися вже при тем- |
пература мінімальна у 3–4 год ранку, макси- |
пературі довкілля 34,4 °С. |
мальна — у 18–20 год, інколи в денний час спо- |
3) Стимуляція передньої, преоптичної ділянки |
стерігаються два піки. Тривалішим є температур- |
гіпоталамуса приводить до збільшення пото- |
ний ритм, синхронізований з менструальним |
виділення. Потові залози іннервуються симпа- |
циклом: у лютеїнову фазу відбувається вироб- |
тичними холінергічними нервами. У людини |
лення прогестерону, який, діючи на гіпоталамічні |
може виділятися до 1–3 л поту за годину. Склад |
центри терморегуляції, викликає підвищення ба- |
поту схожий на безбілкову плазму крові. У стані |
зальної температури приблизно на 0,5 °С. За |
спокою швидкість потовиділення низька, значна |
умов циклу 28 днів період існування жовтого тіла |
частина натрію, хлоридів і води реабсорбується, |
становить 14 днів, фаза закінчується лізисом жов- |
а концентрація у вмісті молочної та сечової кис- |
того тіла, секреція прогестерону знижується, ба- |
лот К+ стає високою. За умов високої швидкості |
зальна температура також знижується. |
потовиділення реабсорбція знижується, а вміст |
16. 1) Людина є гомойотермним організмом: |
Na+ і хлоридів досягає значних величин. Люди, |
виділяють гомойотермне ядро і пойкілотермну |
адаптовані до дії високої температури, втрача- |
оболонку тіла. |
ють з потом менше солей, і підтримка показників |
2) Згідно з правилом Вант-Гофа, інтенсив- |
осмотичного тиску і температури тіла є ефектив- |
ність обміну речовин і енергії збільшується про- |
нішою. Атропін є М-холіноблокатором, а робо- |
порційно зростанню зовнішньої температури. У |
та потових залоз контролюється симпатичними |
людини, що є гомойотермною, ця залежність |
холінергічними волокнами. Тому атропін блокує |
прихована терморегуляцією. За умов керованої |
потовиділення і знижує інтенсивність тепло- |
гіпотермії процеси терморегуляції блокуються з |
віддачі парою. |
одночасним примусовим зниженням температу- |
19. 1) Холодові рецептори знаходяться ближ- |
ри тіла, що приводить до зменшення споживан- |
че до поверхні, ніж теплові, тому збуджуються |
ня О2 і запобігає настанню функціональних |
раніше. |
структурних порушень. Керовану гіпотермію |
2) Центри терморегуляції знаходяться у корі |
використовують під час хірургічних втручань, |
великих півкуль, лімбічній системі (мигдалеподіб- |
що потребують тимчасової зупинки кровообігу, |
не тіло, гіпокамп), таламусі, середньому, довга- |
за умов пересадження органів і тканин, а також |
стому і спинному мозку. Основну роль у термо- |
під час зберігання трансплантатів. |
регуляції відіграє гіпоталамус. У ньому розрізня- |
3) Керована гіпотермія у людини досягається |
ють скупчення нейронів, що регулюють тепло- |
вживанням наркозу з використанням нейролеп- |
віддачу і теплопродукцію. Тварини зі зруйнова- |
тиків (аміназин), гангліоблокаторів, адренолі- |
ними ядрами преоптичної ділянки гіпоталамуса |
тиків і міорелаксантів, чим блокуються процеси |
погано переносять високу температуру довкілля. |
терморегуляції, з одночасним примусовим зни- |
Таким чином, передні відділи гіпоталамуса є цен- |
женням температури тіла охолоджуванням. |
трами тепловіддачі. Подразнення цієї ділянки |
17. 1) За умов високої температури довкілля і |
призводить до розширення судин шкіри, потови- |
низької вологості, тобто степового клімату, коли |
ділення, появи теплової задишки. За умов руй- |
температура довкілля вища за температуру тіла, |
нування задніх відділів гіпоталамуса тварини |
тепловіддача здійснюється випаровуванням з |
погано переносять холод. Електростимуляція цієї |
поверхні тіла і легенів. |
ділянки призводить до збільшення температури |
2) Механізми, що посилюють теплопродук- |
тіла, появи м’язового тремтіння, збільшення ліпо- |
цію, за даних умов пригнічуються, проте внаслі- |
лізу, глікогенолізу. Таким чином, задні відділи |
195
гіпоталамуса є центрами теплопродукції. Руйну- |
оптимальної температури ядра тіла. Рудиментар- |
вання центрів терморегуляції перетворює гомо- |
ною пристосовною реакцією у людини є форму- |
йотермний організм на пойкілотермний. |
вання «гусячої шкіри». |
3) Центри тепловіддачі та теплопродукції ма- |
Посилення теплопродукції за умов охолоджен- |
ють складні взаємовідношення і взаємно при- |
ня досягається скоротливим і нескоротливим |
гнічують один одного. Вважають, що у центрах |
термогенезом. Скоротливий термогенез забезпе- |
теплопродукції та тепловіддачі є сенсорні, інтег- |
чується довільною активністю скелетних м’язів, |
руючі й еферентні нейрони. Сенсорні нейрони |
їх тонусом терморегуляції, а також холодовим |
сприймають інформацію від периферичних термо- |
м’язовим тремтінням. Нескоротливий термогенез |
рецепторів, а також контролюють температуру |
забезпечується гліколізом, глікогенолізом, ліполі- |
крові. Від цих нейронів збудження передається на |
зом у скелетних м’язах (за рахунок відокремлен- |
інтегруючі нейрони, де відбувається сумація всієї |
ня окиснювального фосфорилування), у печінці, |
інформації про стан температури ядра й оболон- |
бурому жирі, а також за рахунок специфічно- |
ки тіла, ці нейрони «обчислюють» середню тем- |
динамічної дії їжі. Еферентні нейрони центру |
пературу тіла. Потім збудження надходить на |
теплопродукції активують симпатичний відділ |
командні нейрони, де відбувається порівняння |
АНС, що збільшує інтенсивність процесів, які ви- |
поточного значення середньої температури із за- |
вільняють енергію: глікогеноліз і гліколіз у |
даним рівнем. Вважають, що нейрони, які зада- |
печінці, ліполіз — у бурому жирі. Водночас |
ють рівень температури, можуть знаходитися у |
збільшується секреція гормонів мозкової речови- |
гіпоталамусі, а також у корі великих півкуль і |
ни надниркових залоз, адреналіну і норадрена- |
лімбічній системі. Якщо виявляється відхилення, |
ліну, які також підвищують продукцію тепла у |
то збуджуються еферентні нейрони центрів тепло- |
печінці, скелетних м’язах, бурому жирі. У гіпота- |
віддачі та теплопродукції. |
ламусі знаходяться еферентні нейрони, які впли- |
20. 1) У фінській сауні механізми терморегу- |
вають на гіпофіз, а через нього на щитоподібну |
ляції направлені на посилення тепловіддачі без |
залозу — процес вивільнення тиреоїдних гор- |
збільшення теплопродукції для підтримки на оп- |
монів, які роз’єднують процеси окиснювального |
тимальному рівні температури ядра тіла. Шкірні |
фосфорилування, що приводить до вивільнення |
судини у даної людини розширюються. За умов, |
теплоти. Соматична нервова система регулює |
коли температура довкілля перевищує темпера- |
тонічне напруження, довільну і мимовільну фаз- |
туру тіла, тепловіддача може здійснюватися |
ну активність скелетних м’язів, тобто процеси |
лише випаровуванням. Розрізняють перспірацію, |
скоротливого термогенезу. Еферентні шляхи, що |
що не відчувається, тобто випаровування зі сли- |
йдуть від гіпоталамуса до мотонейронів (текто- |
зових дихальних шляхів під час дихання, і про- |
спінальний та руброспінальний тракти), приво- |
ходження з подальшим випаровуванням інтер- |
дять до появи тонусу терморегуляції у скелетних |
стиціальної рідини через епідерміс і шкіру, а та- |
м’язах, а також до формування тремтіння. Перед |
кож перспірацію, що відчувається, тобто випаро- |
виходом на вулицю взимку у людини посилен- |
вування поту з поверхні шкіри. Інтенсивність |
ня теплопродукції може здійснюватися завчасно |
потовиділення контролюється симпатичними хо- |
— умовно-рефлекторно. |
лінергічними волокнами. Механізми, що підси- |
2) Під час охолодження переважають ефек- |
люють теплопродукцію, за даних умов пригнічу- |
торні механізми, які посилюють теплопродукцію. |
ються, проте внаслідок високої температури дов- |
Проте тривале перебування людини за умов |
кілля інтенсивність метаболізму, енерговитрати |
низької температури або дуже різке зниження тем- |
на дихання, кровообіг дещо збільшуються, таким |
ператури довкілля призводить до гіпотермії. За |
чином, теплопродукція дещо підвищується. |
цих умов переважають ефекторні механізми тепло- |
2) Під час перебування людини у фінській |
віддачі. |
сауні робота функціональної системи забезпечує |
3) Худа людина замерзне швидше, ніж огряд- |
підтримку оптимальної температури ядра тіла. За |
на, оскільки жир має низьку теплопровідність і |
цих умов переважають ефекторні механізми, що |
забезпечує теплоізоляцію, а у худої людини шар |
підсилюють тепловіддачу. |
підшкірно-жирової клітковини тонший, ніж в ог- |
3) Оскільки людина регулярно піддається дії |
рядної. |
тепла, то інтенсивність теплопродукції в її |
4) Людина замерзне швидше в дощову пого- |
організмі знижується, що є адаптаційним меха- |
ду, ніж у суху, за умов однаковості інших показ- |
нізмом. Таким чином, рівень основного обміну |
ників погодних умов, оскільки збільшення воло- |
знижується. |
гості повітря збільшує теплоємність і тепло- |
21. 1) За умов охолодження у людини механіз- |
провідність повітря, що підсилює тепловіддачу. |
ми терморегуляції направлені на зменшення тепло- |
22. 1) Відкриті ділянки шкіри у людини на мо- |
віддачі та посилення теплопродукції для під- |
розі бліднуть внаслідок звуження шкірних судин. |
тримки на оптимальному рівні температури ядра |
2) Звуження шкірних судин на морозі у люди- |
тіла. Зменшення тепловіддачі досягається зву- |
ни здійснюється активацією норадренергічних |
женням шкірних судин, а також поведінкою лю- |
симпатичних нервів, які збуджують α-рецептори |
дини: прийняття пози, що зменшує площу |
судин, що забезпечує їх звуження. Кров має ви- |
відкритої поверхні тіла, використання зимового |
соку теплопровідність, а звуження шкірних су- |
одягу. Наявність вираженого підшкірно-жирово- |
дин перерозподіляє вміст крові між ядром і обо- |
го шару збільшує термоопір і сприяє збереженню |
лонкою тіла за рахунок зменшення об’єму крові, |
196
що знаходиться в поверхневих судинах. Тепло- віддача знижується. Звуження шкірних судин підтримується гормонами мозкової речовини над- ниркових залоз (адреналіном, норадреналіном), що виділяються за цих умов.
3) За умов холоду у людини переважно пра- цюють холодові рецептори шкіри, розташовані по всій поверхні тіла. Вони збільшують частоту пульсу під час підвищення температури. Якщо температура довкілля змінюється швидко, то реак- ція рецепторів буде значно вищою, ніж у тому ви- падку, якщо така ж зміна температури відбува- тиметься повільно. Холодові рецептори розташо- вуються у шкірі поверхнево, на глибині 0,17 мм. Вони підрозділяються на власне холодові (або специфічні), які реагують лише на зміну темпера- тури, і тактильно-холодові (або неспецифічні) — механорецептори.
Глава 12. СИСТЕМА
ТРАВЛЕННЯ
Конкретні цілі:
1.Трактувати поняття системи травлення і механізми регуляції її фізіологічних функцій — секреторної, моторної, екскреторної.
2.Робити висновки про роль смакової сенсор- ної системи у визначенні їстівності їжі та регуляції рухової і секреторної функцій системи травлення.
3.Оцінювати стан системи травлення на ос- нові аналізу параметрів гідролізу харчових речо- вин, швидкості їх переміщення у харчовому ка- налі, параметрів гомеостазу, що відображають процеси всмоктування.
4.Робити висновки про перебіг процесів трав- лення у кожному відділі травного каналу на ос- нові аналізу стану секреторної, рухової, екскре- торної функцій та їх регуляції.
5.Аналізувати регульовані параметри гомео- стазу і робити висновки про перебіг процесів всмоктування речовин у травному каналі та ме- ханізми їх регуляції. Аналізувати вікові особли- вості функцій системи травлення.
6.Пояснити фізіологічні основи сучасних ме- тодів дослідження системи травлення.
7.Розкрити механізми формування мотивацій голоду і насичення на основі аналізу гомеоста- тичних показників поживних речовин у крові та стану травного каналу.
12.1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
ІФУНКЦІЇ СИСТЕМИ ТРАВЛЕННЯ. ТРАВЛЕННЯ У РОТОВІЙ ПОРОЖНИНІ. РОЛЬ СМАКОВОЇ
ІНЮХОВОЇ СИСТЕМ У ПРОЦЕСАХ ТРАВЛЕННЯ
Мотиваційна характеристика теми. Знання ролі системи травлення необхідне для розуміння процесів підтримки гомеостазу в організмі люди-
ни, що забезпечують нормальний рівень метабо- лізму в тканинах і органах.
Мета заняття. Знати:
1.Функції та механізми травлення у ротовій порожнині.
2.Фізіологічні основи клінічних способів до- слідження складу і властивостей слини, смакової та нюхової чутливості.
Питання до усного і тестового контролю:
1.Охарактеризуйте структуру і функції систе- ми травлення.
2.Опишіть механізми травлення у ротовій по- рожнині.
3.Охарактеризуйте акт жування, його центр регуляції.
4.Охарактеризуйте акт ковтання, його центр регуляції.
5.Перерахуйте основні компоненти складу слини, її роль у травленні.
6.Опишіть механізм утворення первинної та вторинної слини.
7.Перерахуйте механізми регуляції слино- виділення. Вплив властивостей подразника на кількість і якість слини.
8.Структурно-функціональна організація смакової сенсорної системи.
9.Види смакової чутливості, механізми її сприйняття, їх фізіологічна роль і методи дослі- дження.
10.Рецепторний, провідниковий і кірковий відділи нюхового аналізатора.
11.Класифікація запахів, теорії їх сприйняття.
Питання до письмової відповіді:
1.Дайте визначення і опишіть структуру сис- теми травлення.
2.Перерахуйте основні функції травлення.
3.Перерахуйте етапи обробки їжі у ротовій порожнині.
4.Намалюйте рефлекторні дуги жування, ков- тання, слиновиділення.
5.Опишіть склад слини і механізм її утворення.
6.Перерахуйте фактори, що впливають на слиноутворення.
7.Опишіть структуру смакової сенсорної сис- теми та її функції.
8.Перерахуйте методи дослідження смакової чутливості.
9.Поясніть структуру нюхової сенсорної сис- теми й її функції.
10.Замалюйте схему смакових полів язика.
11.Опишіть теорії сприйняття запахів та їх класифікацію.
Програма практичної роботи на занятті:
1.Дослідження порогів смакової чутливості.
2.Дослідження смакових полів язика.
3.Склад і властивості слини:
—травна дія слини на крохмаль;
—якісна проба на вміст муцину.
Методика дослідження порогів смакової чутливості
Розрізняють чотири «первинні» смакові від- чуття: солодке, кисле, солоне, гірке. Поріг смако- вої чутливості — це мінімальна концентрація до-
197
сліджуваної речовини, яка викликає відчуття |
|
Об’єкт дослідження — людина. |
||||||||||||
смаку. Найнижчі пороги смакової чутливості — |
|
Проведення роботи. Випробовуваному по- |
||||||||||||
для гіркого смаку. Пороги смакової чутливості |
слідовно на різні ділянки язика (кінчик, корінь, |
|||||||||||||
залежать від стану організму (голодування, |
бічні відділи, спинку), не торкаючись до слизової |
|||||||||||||
вагітність); алкоголь і нікотин збільшують поро- |
оболонки, наносять з піпетки краплю якої-небудь |
|||||||||||||
ги смакової чутливості. У любителів солодощів |
з перерахованих речовин. Переконуються, що |
|||||||||||||
поріг на солодке збільшується. |
|
|
|
|
хімічні подразники викликають основні смакові |
|||||||||
Для роботи необхідні: розчини цукру, солі, ли- |
відчуття гіркого, солоного, кислого або солодко- |
|||||||||||||
монної кислоти, хініну (кожен у концентрації 1; |
го. Після кожного нанесення ополіскують рото- |
|||||||||||||
0,1; 0,01 і 0,001 %), очна піпетка, стакан з водою. |
ву порожнину водою. Дослід бажано проводи- |
|||||||||||||
Об’єкт дослідження — людина. |
|
|
|
ти на кількох випробовуваних. |
||||||||||
Проведення роботи. Випробовуваному на |
|
Результати роботи та їх оформлення. Внесіть |
||||||||||||
кінчик язика (не торкаючись до нього) наносять |
|
|||||||||||||
отримані дані до табл. 12.2. |
||||||||||||||
з піпетки краплю якої-небудь із перерахованих |
|
Відчуття смаку позначають як «+», відсутність |
||||||||||||
речовин і пропонують зробити ковток. Дослі- |
|
|||||||||||||
смакового відчуття — як «–». Порівняйте чут- |
||||||||||||||
дження починають з найнижчої концентрації ре- |
ливість різних відділів слизової оболонки язика |
|||||||||||||
човини (0,001 %) і збільшують її до тих пір, поки |
до різних подразників. Якщо є відмінності, то |
|||||||||||||
випробовуваний точно не визначить смак речо- |
поясніть, з чим вони пов’язані. |
|||||||||||||
вини, що наноситься на язик. Знайдену концент- |
|
Методика дослідження травної дії слини |
||||||||||||
рацію приймають за поріг смакової чутливості |
|
|||||||||||||
для даної речовини. Після випробування кожно- |
|
на крохмаль |
|
|
||||||||||
го розчину рот прополіскують водою, після чого |
|
Для роботи необхідні: 6 мл слини людини, |
||||||||||||
розпочинають дослідження нової концентрації |
1%-й розчин крохмалю сирого і вареного, реак- |
|||||||||||||
речовини. Дослід бажано проводити на кількох |
тиви Фелінга II, водяна баня, 6 пробірок, спир- |
|||||||||||||
випробовуваних. |
|
|
|
|
|
|
|
тівка, стакан з водою. |
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
Результати роботи та їх оформлення. Внесіть |
|
Об’єкт дослідження — людина. |
||||||||||||
отримані дані до табл. 12.1. |
|
|
|
|
|
Проведення роботи. Випробовуваний пропо- |
||||||||
|
|
|
|
|
|
Таблиця 12.1 |
ліскує рот. У нього збирають 6 мл слини. Розли- |
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
вають її в 3 пробірки і нумерують. Слину в |
||||
|
|
Концентрація речовини, % |
|
|||||||||||
Смак |
|
|
пробірці № 2 кип’ятять на спиртівці. Потім у про- |
|||||||||||
0,001 |
|
0,01 |
|
0,1 |
|
1 |
|
бірки № 1 і № 2 додають по 2 мл вареного крох- |
||||||
|
|
|
|
|
||||||||||
|
|
|
|
|
малю. У пробірку № 3 додають сирого крохмалю. |
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
Солодкий |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Усі пробірки ставлять на водяну баню при темпе- |
|||||
Кислий |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ратурі 38 °С на 1 год, після чого вміст пробірок |
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ділять на дві частини. До першої частини вмісту |
|||||
Гіркий |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
кожної з пробірок додають розчин Люголя (реак- |
|||||
Солоний |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ція на крохмаль). Другу частину вмісту кожної з |
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
пробірок доводять до кипіння з реактивами Фелі- |
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
Методика дослідження смакових полів язика |
нга (реакція на мальтозу). У разі наявності у роз- |
|||||||||||||
чині простих цукрів утворюється буро-червоний |
||||||||||||||
Для роботи необхідні: 10%-й розчин цукру, |
оксид міді. Дослід бажано проводити на кількох |
|||||||||||||
10%-й розчин NaCl, 1%-й розчин лимонної кис- |
випробовуваних. |
|
|
|||||||||||
лоти, 0,5%-й розчин гідрохлориду хініну, очна |
|
Результати роботи та їх оформлення. Внесіть |
||||||||||||
піпетка, стакан з водою. |
|
|
|
|
отримані дані до табл. 12.3. |
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Таблиця 12.2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
Ділянка слизової оболонки язика |
|
|||||
Смак |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Кінчик |
|
Корінь |
|
Спинка |
|
Латеральні відділи |
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Солодкий |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Кислий |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Гіркий |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Солоний |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Таблиця 12.3 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
Про- |
|
|
|
Речовина |
|
|
|
|
|
Через 1 год |
|
|||
бірка |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Реакція Люголя |
Реакція Фелінга |
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
№1 2 мл слини + 2 мл вареного крохмалю
№2 2 мл слини + 2 мл вареного крохмалю
№3 2 мл слини + 2 мл сирого крохмалю
198