Сучасні сорти рису характеризуються високим потенціалом продуктивності (9,0-10,0 т/га) та якості зерна, відносною пластичністю до неконтрольованих факторів зовнішнього середовища, а також стійкістю до хвороб і шкідників [30].
Нині сорти рису вітчизняної селекції, за офіційними даними, займають понад 80% посівних площ цієї культури у нашій державі і є більш пристосованими до умов регіону рисівництва, порівняно з російськими, які взагалі мають більш тривалий вегетаційний період. Зокрема, це наглядно продемонстрував 2011 рік, коли дозрівання посівів відбувалося за прохолодної погоди, що суттєво відобразилося як на врожайності, так і на якості зерна рису.
Сучасні сорти рису, створені у нашій державі, характеризуються, насамперед, різною тривалістю вегетаційного періоду. Зокрема, до групи ранньостиглих слід віднести сорти Престиж, Серпневий, Янтарний та Агат. Важливою характеристикою цих сортів рису є короткий вегетаційний період (до 115 діб), що гарантує отримання стабільної врожайності на рівні 6,0-7,0 т/га. І хоча ця група сортів поступається за продуктивністю більш пізньостиглим формам, доцільність їх вирощування полягає у необхідності забезпечити посів озимих культур у рисових чеках у оптимальні строки. Рекомендована відносна частка ранньостиглих сортів у загальній структурі посівів рису у межах окремого господарства повинна становити 25-30%.
Найбільш відомими серед середньостиглих сортів рису є Україна-96, Преміум, Віконт та Онтаріо. Тривалість їх вегетаційного періоду коливається в межах 120-128 діб. Ці сорти рису характеризуються досить високим потенціалом продуктивності (на рівні 9,0-10,0 т/га і більше) та якості зерна (вихід крупи - до 72%) порівняно з ранньостиглими, хоча у більшості випадків чутливі до умов вирощування, особливо температурного режиму в кінці вегетації.
Нині у Державному сортовипробуванні вивчаються два нових сорти рису вітчизняної селекції: ультраскоростиглий сорт Дебют (вегетаційний період близько 100 діб) та високопродуктивний (врожайність понад 10,5 т/га) середньостиглий сорт з подовженим типом зернівки Адмірал.
З 2011 року у традиційний селекційний процес почалося впровадження новітніх методів створення селекційного матеріалу. Зокрема, розпочато роботу з використання явища гетерозису у селекції рису, тобто створення вітчизняних гібридів рису, які за показниками продуктивності будуть перевищувати кращі інбредні сорти на 15-20%.
Крім того, у співпраці з Південним біотехнологічним центром в рослинництві (м. Одеса) вивчається можливість використання для створення вихідного матеріалу рису культури in vitro та ДНК-типування рослинних зразків за окремими генами (у нашому випадку - генами стійкості до пірикуляріозу). Це дасть можливість значно скоротити строки створення нових сортів і підвищити ефективність традиційної селекції.[31].
Останніми роками вчені Інституту рису створили нові високопродуктивні сорти рису: Антей, Україна-96, Зубець, Славутич, Дніпровський, які включено до Державного реєстру рослин України. Вони відносно пластичні до умов вирощування, характеризуються високими технологічними та господарськими ознаками, здатні давати високі врожаї. Під час вирощування в умовах дослідного виробництва показали високу продуктивність, стійкість до вилягання й уражень пірикуляріозом.
Наприклад, нинішнього року з площі 18,9 га зерна сорту Україна-96 зібрали 173,2 т за врожайності 91,6 ц/га в початково-оприбуткованій масі та 81,5 ц/га - у масі після доробки. Загалом на дослідних землях інституту (площа - 95,2 га) в поточному році зібрали 588,2 т рису, врожайність у початково-оприбуткованій масі становила 70,6 ц/га, а у масі після доробки - 61,8 ц/га [32].
На Півдні України рис висівають в основному вздовж Чорного моря, тобто прибережної курортної зони, в зв'язку з чим особливу актуальність мають науково обгрунтовані системи землеробства й водокористування, що повинні підтримувати безпечний фітосанітарний стан, сприяти відтворенню гумусу в грунті й стабілізації екологічної рівноваги в зоні рисосіяння.
Промивний режим під час вирощування рису сприяє розсоленню грунту, і це дає можливість вирощувати в рисових сівозмінах інші сільськогосподарські культури. Таким чином, рисосіяння не тільки забезпечує країну цінним продуктом харчування, а й поліпшує грунтову родючість. Наукові дослідження та практика засвідчують, що в разі припинення вирощування рису через кілька років станеться вторинне засолення грунту, що знову перетворить ці землі на пустелю .
Рисові системи не тільки в нашій країні, а й у більшості рисосійних країн світу розміщені поряд із морським узбережжям і перебувають у безпосередній близькості до курортних зон. В перші роки рисосіяння в Україні технологія.
Досвід Інституту рису з вирішення екологічних проблем привернув увагу й зарубіжних колег. Так, у 2002 р. Україну було прийнято в члени Середземноморської асоціації країн-виробників рису. Торік керівництво цієї асоціації запросило вчених інституту до Італії на міжнародну конференцію, учасники якої прийняли рішення про проведення в 2006 р. в Україні Міжнародного семінару на тему: "Екологічні проблеми рисівництва й шляхи їх вирішення на прикладі України".
Це демонструє, що й міжнародна спільнота прагне до поєднання розвитку як галузі рисосіяння, так і оздоровчих зон за умови збереження рівноваги навколишнього середовища.
Дослідження показують, що фактичний обсяг споживання рисової крупи в Україні становить 110-115 тис. т, або на 22-25% нижче за встановлені мінімальні норми споживання. Останніми роками в країні середньорічно виробляють 80 тис. т рису-сирцю. На насіння під урожай наступного року залишають 10% - 8 тис. т. Решта (72 тис. т) йде на переробку для виробництва круп. Вихід становить 65%, із них 55% - рисової крупи (близько 40 тис. т) та 10% (7 тис. т) - крупи рисової подрібненої. Отже, щорічно в Україні виробляють близько 47 тис. т рисової крупи, що становить 40% фактичного споживання. Інші 60% забезпечують за рахунок імпортних поставок.
Із загальної площі (62,3 тис. га) рисових систем під посівами рису та супутніх культур рисових сівозмін використовують усього близько 37 тис. га, або 60% наявного іригаційного фонду. Інші (40%) через розпадання господарств або в зв'язку з переходом землі у власність одноосібників використовують не за призначенням, або вони й зовсім вибули із сільськогосподарського обороту. Це й є головною причиною суттєвого скорочення посівних площ та спаду виробництва.
Посівні площі рису за рахунок відновлення експлуатації наявних рисових систем, визначення їх дієвих господарів можуть бути збільшені до 34 тис. га, що забезпечить насиченість сівозмін рисом на рівні 55%. Це найкращий економічно та екологічно обгрунтований показник використання рисових систем, який забезпечить виробництво рису в межах 150-160 тис. т, або близько 90% потреби.
Україна має все, що потрібно для розвитку власної галузі рисівництва. Сприятливі природно-кліматичні умови Півдня України, наявність інженерних рисових зрошувальних систем, тісна співпраця та співдружність Інституту рису з товаровиробниками, сорти вітчизняної селекції, екологічно безпечна технологія вирощування дають змогу одержувати високі врожаї. Країни з мусонним кліматом, які, завдяки погодним умовам, збирають урожай двічі на рік, мають не набагато вищу, а іноді навіть нижчу врожайність рису, ніж одержує Україна.
Рисову крупу вітчизняного виробництва виготовляють винятково зі свіжовирощеного зерна, оскільки державних запасів рису в Україні немає. Вона містить потрібний спектр цінних показників якості, за якими не поступається імпортній, а за окремими, в тому числі й кулінарними показниками, значно її перевищує. Однак в умовах ринку за ціною її вимушено прирівнюють до низькокалорійної. Із-за меж України в значних кількостях поступає найдешевша крупа третього гатунку, яку виготовляють із зерна державних запасів країн-експортерів після тривалого зберігання або з його суміші зі свіжовиробленим зерном. Така крупа за якістю значно гірша, ніж вітчизняна, як за біохімічними показниками, так і за зовнішнім виглядом і запахом, але, в зв'язку з дешевизною і низькою купівельною спроможністю населення, вона диктує загальне зниження цін на ринку.
Ліберальна політика держави щодо імпорту дешевої рисової крупи створює такі умови, щоб неякісна продукція, яку не приймають на свій ринок цивілізовані країни, різними каналами наповнила наш внутрішній ринок за зниженими цінами, що сформувало оптову ціну в межах 2,0 тис. гривень за тонну, або на 20% меншу за собівартість вітчизняної крупи, яка формується з урожаю 2005 року в нашій країні.
Основною причиною цього є те, що в Україні безпідставно зменшено ввізне мито на рис до 17 євро за одну тонну, тоді як, наприклад, в Росії, де рівень забезпеченості потреби перебуває на такому самому рівні, як і в нашій державі, ввізне мито збільшено із 30 до 70 євро за одну тонну, що, на думку вчених і виробників рису Росії, не повною мірою захищає галузь. В Європі для захисту галузі цей показник становить 400 доларів за одну тонну рису. Тому від імені виробників Інститут рису вніс свої пропозиції до директивних органів щодо прийняття рішення про збільшення ввізного мита на рис у межах 80-90 євро за тонну.
Якість виробленого в нашій країні
рису одержала високу міжнародну оцінку. Європейський центр із вивчення ринку в 2004
році (м. Брюссель, Бельгія), провівши експертизу українського рису, не тільки
рекомендував його реалізацію на міжнародному ринку, а й видав Сертифікат
якості, який підтверджує його відповідність світовим стандартам, високу якість
і конкурентоспроможність. Міжнародну Золоту медаль якості та Сертифікат якості
український рис одержав також і в липні 2005 року на ІV міжнародній діловій
зустрічі "Мальта: середземноморські перспективи [30].
5.2 Обєкти
дослідження
Для проведення експеременту були вибрані такі виробники рисових крупів як:
ТОВ «Гранум Груп» (ТМ «Такі справи»)
ТОВ «Рідний продукт» (ТМ «Хуторок»)
ТОВ «Кліщинський консервний завод» (ТМ «Фуршет»)
ТОВ «Art foods» (ТМ «Art foods»)
Розглянемо окремо кожного виробника та його продукцію:
ТОВ «Гранум Груп»
Знаходиться у місті Бровари. Займається оптовою торгівлею продукції власного виробництва.
Окрім ТМ «Такі справи», яка тут розглядається, також є ТМ «Колосок». Обидві торгові марки виробляють крупи, борошно, макаронні вироби та цукор.
Тут використовується довгий рис першого ґатунку.
На етикетці вказано:
країни походження, це - Індія, Пакистан, Китай, Таїланд та В’єтнам.
калорійність та поживна цінність на 100 г продукту: калорійність - 351 ккал; білки - 7,6 г; жири - 1,0 г; вуглеводи - 75.2 г.
строк придатності - 18 місяців (12 для Півдня України)
відповідає всім обов’язковим умовам ТУ У 15.6-1791903182-002-2004.
ТОВ «Рідний продукт»
Компанія виробляє рис, цукор, борошно, гречка, пшоно - завжди затребувана українським споживачем. Виробничі цехи ТОВ «РІДНІЙ ПРОДУКТ» розташовані в Дніпропетровській області. Використання нових вдосконалених видів технологічного обладнання дозволяє суттєво покращити якість, харчову цінність і споживчі властивості нашої продукції.
Це товариство вважає своєю місією піклуватися про клієнта, випускаючи якісні та корисні для здоров’я продукти харчування.
Особлива увага приділяється контролю якості, який здійснюється в три етапи: контроль якості прийнятого сировини, контроль у процесі виробництва та контроль фасованої продукції. Вся продукція проходить гігієнічні випробування і має сертифікат відповідності.
Для фасування готової продукції використовується тільки найкраще автоматичне обладнання як українських, так і закордонних виробників, що дозволяє витримати точність ваги в упаковці і якість спайки.
«Рідний продукт» входить в трійку лідерів українського ринку серед виробників товарів народного споживання.
До ТОВ «РІДНІЙ ПРОДУКТ» входять такі торгові марки як: ТМ «Хуторок».
Тут використовується крупа рисова пропарена.
На етикетці вказано:
країна походження Таїланд
калорійність 100 г продукту - 323,0 ккал / 1350,14 кДж
поживна цінність на 100 г продукту: кількість білків - 7,0 г; жирів - 0,6 г; вуглеводів - 77,3 г.
строк придатності - 12 місяців
відповідає всім обов’язковим умовам ТУ У 15.6-2778401454-001-2006.
ТОВ «Кліщинський консервний завод»
Знаходиться в Черкаській обл. Даний виробник поширює свою продукцію на замовлення супермаркетів. Тут використовується крупа рисова шліфована пропарена першого ґатунку ТМ «Фуршет».
На етикетці вказано:
країна походження В'єтнам
калорійність 100 г продукту - 330 ккал.
поживна цінність на 100 г продукту: кількість білків - 7,0 г; жирів - 1,0 г; вуглеводів - 71,4 г.
строк придатності - 12 місяців
відповідає всім обов’язковим умовам ГОСТ 6292-93.
розфасовано згідно з ГОСТ 26791-89
ТОВ «Art foods»
Компанія Арт Фудз є національним виробником високоякісних крупів, рису та цукру. Їх головною метою є задовольнити потреби найбільш вимогливого покупця, вразити новітнім підходом та зручним використанням упаковки.
Компанія гарантує стабільну якість своєї продукції, виробничий комплекс оснащений новітнім устаткуванням і системами очищення. Кваліфікований департамент збуту та власний логічний центр забезпечує ефективну співпрацю з дистриб'юторами.
Прямі контакти з іноземними партнерами дозволяють запропонувати українським гурманам екзотичні види рису найвищої якості.
Тут використовується пропарений рис першого ґатунку ТМ «Art foods».
На етикетці вказано:
країни походження, це - Пакистан, Таїланд, Індія та Китай
енергетична цінність продукті - 339 ккал / 1418 кДж
кількість білків - 7,0 г; жирів - 0,3 г; вуглеводів - 77,0 г.
одна порція 62,5 г містить: ккал - 216 (8,5%), цукри - 0,51 г (64%), насичені жирні кислоти - 0,16 г (0,64%), жири - 0,19 г (0,275), натрій - 7,5 мг (0,19%).
строк придатності - 24 місяці
відповідає всім обов’язковим умовам
ГОСТ 6292-93.
5.3
Дослідження органолептичних та фізико-хімічних показників
Якість рисових крупів досліджується за такими ГОСТами:
ГОСТ 6292 - 93 Крупа рисовая. Технические условия
ГОСТ 26312.4 - 84 Крупа. Методы определения крупности или номера, примесей и доброкачественного ядра
ГОСТ 26312.5 - 84
ГОСТ 26312.6 - 84
Крупа доброякісна повинна бути:
суха;
чиста, без сторонніх включень, ядер, що побуріли, потемніли, зіпсованих через загнивання, пліснявіння або обвуглювання;
. смак крупів повинен бути властивий нормальним крупам певного виду
зернової культури: не кислий, не гіркий і без сторонніх присмаків.
Доброякісні крупи мають переважно прісний або трохи солодкуватий
присмак. У крупах вівсяних пропарених 2-го сорту допускається
специфічний слабкий присмак гіркоти.
колір - білий з поодинокими зернами з кольоровими відтінками, але колір крупів швидкорозварюваних темніший порівняно із звичайними.
крупи повинні мати властивий їм запах. Не допускається запліснявілий і затхлий запахи. Сторонній запах у крупах може бути від наявності в них запашних домішок (полин та ін.).
Органолептичні показники у крупах- це їх зовнішній вигляд, колір, смак і запах.
Їх визначають наступним чином:
Зовнішній вигляд та колір крупи можна встановити виклавши її одним шаром на рівну світлу поверхню. Звертають увару на стан поверхні, особливості будови, форму і консистенцію крупинок.
Запах крупи визначають після її підігрівання в чистому посуді протягом 2 хвилин.
Прожовуванням встановлюють присмаки і наявність в крупі піску.
Крупа недоброякісна має:
гіркий, кислуватий або інший неприємний присмак;
затхлий і пліснявілий запах;
наявність піску і шкідників комор.
З фізико-хімічних показників у крупах визначають: вологість, кількість