Материал: Державний борг України

Управління державним боргом визначається як сукупність заходів держави, пов'язаних з випуском та погашенням державних боргових зобов'язань, визначенням ставок процентів та виплатою доходу по державних цінних паперах, встановлення ліміту боргу, підтриманням курсу державних зобов'язань, визначенням умов випуску нових державних цінних паперів.

3.      Розмір державних позик не повинен перевищувати обсяги державних інвестицій, аби не покладати на наступні покоління тягар сплати державних боргів.

Вирішення проблеми заборгованості потребує в законодавчому порядку відображення таких заходів: обґрунтування нової державної заборгованості, розробка прозорих та переконливих критеріїв надання державних гарантій, встановлення оптимальних розмірів внутрішнього та зовнішнього державного боргу, вдосконалення системи управління та обслуговування державного боргу.

4.      Дослідження динаміки і структури державного боргу України дало змогу систематизувати етапи його формування.

Державний борг України формувався в декілька етапів. Перший етап (1991 р. - І половина 1994 р.) характеризується залученням кредитів Національного банку України та утворенням зовнішнього боргу шляхом отримання іноземних кредитів під гарантії уряду.

Другий етап (ІІ половина 1994 р. - І половина 1997 р.) - отримання зовнішніх позик від міжнародних фінансових організацій та за рахунок випуску облігацій внутрішньої державної позики з поступовим заміщенням цими облігаціями кредитів НБУ.

Третій етап (з ІІ половини 1997 р. - 2000 р.) - зростання зовнішньої заборгованості. Державний борг України досягає у 2000 році 48% від ВВП країни.

Четвертий етап (з ІІ половини 2001 р. - 2007 р.) - період економічного зростання. Прямий державний та гарантований державою борг поступово зменшується до 12,2% від ВВП України.

П’ятий етап (ІІ половина 2008 р. - нинішній час) - глобальна фінансова криза ліквідності. На цьому етапі була врегульована заборгованість України за енергоносії, розпочався випуск облігацій внутрішньої державної позики та поступове заміщення ресурсами, отриманим від облігацій прямих кредитів Національного банку України. Цей етап характеризується також падінням експортної виручки, відновленням співпраці з МВФ, зростання прямого державного боргу до 27,4% від ВВП

Останнім часом запозичення уряду диктувались, насамперед, необхідністю погашення та обслуговування накопиченого боргу. Можливості залучення коштів з внутрішнього грошового ринку були майже вичерпані. Незважаючи на відносно низьку ефективність внутрішньої державної позики в Україні, державні облігації є необхідним фінансовим інструментом, який при належному використанні може бути важливим джерелом фінансування державних витрат. Для вдосконалення механізму функціонування державної позики необхідно гарантувати довіру інвесторів, визначати обсяги залучень державою коштів, виходячи із реальних можливостей їх повернення, запозичені кошти необхідно використовувати в інвестиційних цілях, дотримуватися тенденції збільшення строків обігу облігацій та забезпечення їх дохідності.

5.      Зростання державного боргу призводить до збільшення витрат на його обслуговування.

Управління державним боргом повинно бути спрямовано на збільшення терміну погашення заборгованості та скорочення витрат на обслуговування боргу, для цього в загальному обсязі державних зобов'язань довгострокові зобов'язання повинні займати центральне місце.

6.      Нинішній рівень економічної безпеки в Україні, з огляду на триваючу тенденцію до швидкого зростання обсягу зовнішньої і внутрішньої заборгованості, низький.

Розміри державного боргу в своїх абсолютних значеннях можуть досягати досить великих розмірів, проте борг завжди мусить знаходитися в певній залежності відносно величини ВВП. Перевищення показника державного боргу відповідно розмірів ВВП, а відтак й інших макроекономічних показників, починає становити загрозу економічній безпеці країни.

Проаналізувавши динаміку державного боргу України, можна зробити висновок, що він постійно зростає. Причиною цього є незбалансованість між різними ланками фінансової системи, неефективне управління державним боргом, непослідовність, невчасність прийняття рішень щодо погашення державної заборгованості, хронічний дефіцит фінансових ресурсів як на макроекономічному, так і на мікроекономічному рівнях, нестійкість позицій держави на міжнародних ринках та ін.

В Україні гостро постає проблема дефіциту бюджету, що є першопричиною виникнення і збільшення державного боргу. Бюджетний дефіцит виникає як результат кризових явищ в економічному та політичному житті держави і призводить до утворення та зростання державного боргу.

Дефіцит державного бюджету - перевищення видатків над доходами.

Бюджетний дефіцит збільшує державний борг, а зростання боргу, в свою чергу, потребує додаткових витрат бюджету на його обслуговування і тим самим збільшує бюджетний дефіцит.

Здебільшого для фінансування дефіциту бюджету Уряд залучає кредити Національного банку України, що потім,як правило, обертається зростанням цін, а внутрішні запозичення витісняють приватних інвесторів через зростання відсоткових ставок. Тому фінансування дефіциту бюджету значною мірою потребує використання зовнішніх фінансових ресурсів.

Неефективне управління державним боргом, непослідовність, невчасність прийняття рішень щодо погашення державної заборгованості, відсутність належного законодавчого регулювання бюджетних правовідносин та механізму відповідальності за порушення бюджетного законодавства викликає цілий ряд негативних соціально-економічних наслідків. Серед них найбільш негативний вплив мають:

§  постійне недонесення протягом останніх років належних державному бюджету платежів і у зв’язку з цим недофінансування або затримка у фінансуванні окремих видів видатків;

§  відсутність правового регулювання відповідальності розпорядників бюджетних коштів у випадках взяття зобов’язань, що перевищують обсяг виділених їм асигнувань;

§  послаблення контролю за цільовим і ефективним використанням бюджетних коштів, що призводить до численних порушень, а відтак до втрат державних коштів;

§  неповне відображення в бюджеті доходів, які одержують бюджетні установи, органи виконавчої влади від використання власності й здійснення позабюджетної діяльності, що створює систему неконтрольованості у використанні державних коштів та майна.

Щоб говорити про якусь стабілізацію економіки України, а також про подальший розвиток бюджетної системи, потрібно перш за все вирішувати ці проблеми.

Для цього необхідно:

1)      створити єдину нормативно-правову базу щодо управління державним боргом;

2)      краще вивчити макроекономічне становище України з точки зору боргового навантаження та визначити оптимальну середньо- та довгострокову боргову політику;

)        визначити нові боргові інструменти та підготовити нормативну базу їх застосування;

)        вдосконалити структуру державного боргу в розрізі інструментів позичання, ринків розміщення, валют позичання, відсоткових ставок та строків погашення;

)        організувати роботу щодо підвищення кредитного рейтингу України, що в свою чергу покращить інвестиційний клімат.

Комплексне вирішення проблеми внутрішнього і зовнішнього державного боргу із врахуванням запропонованих заходів сприятиме розбудові державних фінансів та покращанню фінансового стану України.

погашення державний заборгованість економіка

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.     Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2001 р. - № 2542-III.

.        Закон України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 23.12.2010 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2010. - № 2857-VI.

.        Закон України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" від 22.12.2011 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2010. - № 4282-VI.

.        Положення "Про Міністерство фінансів України", затверджене Указом Президента України від 08.04.2011 р. // Вісник Президента України. - 2011. - № 446/2011.

.        Наказ міністра фінансів України "Про затвердження програми управління державним боргом на 2012 рік" від 01.02 2012 р. // Вісник Міністерства фінансів України - 2012. - № 67.

.        Асадчев В.М., Сухоставець А.В. Борги і заборгованість. Різна природа - спільна проблема // Экономист. - 2003. - № 4. - С. 54 - 58.

.        Асадчий Г.В. Структура та динаміка державного боргу України // Формування ринкових відносин в Україні. - 2002. - № 1. - С. 56 - 60.

.        Балацкий Е.М. Принципы управления государственной задолженностью МЭиМО. - 2010. - № 5. - С. 36 - 41.

.        Барановський О.І. Боргова безпека // Банківська справа. - 2010. - № 1. - С. 28 - 32.

.        Башинська О.М. Формування та обслуговування державного зовнішнього боргу // Фінанси України. - 2000. - № 12. - С. 67 - 78.

.        Безунова М.В. Державний бюджет та державний борг України // Проблеми формування і розвитку фінансово-кредитної системи України: Зб. наук. статей. - Х.: Штрих, 2002. - 292 с.

.        Белокур А.В. Внутрішні борги України: розміри та історія виникнення // Закон і бізнес. - 2010. - № 10 - С. 4 - 9.

.        Бондарук Т.Г. Становлення системи фінансів соціального сектора в Україні // Формування ринкових відносин в Україні. - 2004. - № 9. - C. 91 - 96.

.        Вавилов А.О. Государственный долг: уроки кризиса и принципы управления. - 2 изд., перераб. и доп. - М.: ООО Городециздат, 2003. - 412 с.

.        Василик О.Д. Державні фінанси України. - К.: ЦУЛ, 2003. - 327 с.

.        Вахненко Т.П. Теоретичні засади формування зовнішнього національного боргу // Вісник Національного банку України. - 2006. - № 9. - С. 16 - 25.

.        Вахненко Т.П. Державний борг України та його економічні наслідки / НАН України: інститут економічного прогнозування. - К.: Альтерпрес, 2006. 211 с.

.        Вахненко Т.П. Зовнішні боргові зобов'язання у системі світових фінансово-економічних відносин / НАН України: інститут економічного прогнозування. - К.: Фенікс, 2011. - 536 с.

.        Вахненко Т.П. Державний борг: ситуація в Україні та досвід інших країн Банківська справа. - 2011. - № 6. - С. 27 - 30.

.        Вахненко Т.П. Напрями вдосконалення боргової політики держави // Економіка України. - 2010. - № 5. - С. 16 - 24.

.        Вахненко Т.П. Проблема обслуговування державного боргу України та шляхи її розв`язання // Економіка. Фінанси. Право. - 2011. - № 7. - С.10 - 13.

.        Вахненко Т.П. Соціально-економічні фактори формування зовнішньої заборгованості // Економіка України. - 2009. - № 3. - С. 18 - 27.

.        Козюк В.В. "Ефект витіснення" як наслідок державного боргу в перехідній економіці України. // Вісник ТАНГу, 2005. - № 9. - С. 132 - 133.

.        Козюк В.В. Державний борг в умовах ринкової трансформації економіки України. - Тернопіль: Карт-бланш, 2009. - 238 с.

.        Козюк В.В. Макроекономічний аналіз зовнішнього боргу України за ринкової трансформації. // Вісник ТАНГу, 2010. - № 7. - С. 29 - 37.

.        Корнєєв В.Б Боргові парадокси і орієнтири державних запозичень. Економіка України. - К., 2002. - 128 с.

.        Кудряшов В.П. Фінанси. Навчальний посібник. - Херсон: Олді-плюс, 2002. - 393 с.

.        Кучер Г.В. Управління державним боргом та економічна безпека України. Актуальні проблеми міжнародних відносин К.: ВПЦ, 2001. - 216 с.

.        Новицький В.Є., Плотніков О.В. Динаміка боргових зобов'язань України. - К.: Політ. думка, 2011. - 330с.

.        Онищук Я.В. Вплив боргової та фіскальної політики на соціально-економічний розвиток. Бюджетно-податкова політика в Україні (проблеми та перспективи розвитку) - Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. - 350 с.

.        Орлюк О.П. Фінансове право. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 527с.

.        Редькін О.С., Коктаров О.В. Деякі оцінки практики обслуговування державного боргу в Україні // Фінанси України. - 2011. - №5. - С. 25 - 35.

ДОДАТКИ

Додаток А

Боргові інструменти, за допомогою яких планується забезпечити фінансування державного бюджету у 2012 р. (млн. грн.)

Додаток Б

Структура державних запозичень за типами ставок боргових інструментів у 2012 р. [34]

Додаток В

Структура запозичень у розрізі інструментів у 2012 р. [34]