Материал: Державний борг України

Управління розміщенням запозичених коштів є основним елементом усієї системи управління державним боргом держави. Залучені кошти повинні використовуватися для фінансування зростання виробничих потужностей. При цьому повинно збільшуватися виробництво товарів не лише для внутрішніх потреб, а й експорт продукції, що необхідно для одержання іноземної валюти на обслуговування та погашення зовнішньої заборгованості держави.

Таким чином, система управління заборгованістю країни означає управління всіма стадіями і охоплює:

·      аналіз кредитоспроможності тобто можливості країни позичати кошти;

·        оцінку платоспроможності або здатністю обслуговувати борг;

·        контроль рівня зовнішньої заборгованості;

·        контроль за складом зовнішнього боргу [29, с. 37 - 40].

Для ефективного управління державним боргом, розв'язання проблеми зниження боргового навантаження та ризику невиконання боргових зобов'язань держави використовують різноманітні методи управління державним боргом.

Методи управління державною заборгованістю:

1)    рефінансування - це погашення заборгованості й процентів за рахунок коштів, отриманих від розміщення нових позик;

2)      новація - домовленість ніж позичальником і кредитором щодо заміни зобов'язання по певному фінансовому кредиту іншим зобов'язанням;

)        уніфікація позики - це об'єднання декількох позик у одну, коли облігації раніше випущених позик обмінюють на облігації нової позики (такий захід передбачає зменшення кількості видів цінних паперів, які повертають одночасно, що спрощує роботу й скорочує витрати держави за системою державної позики);

)        конверсія - одностороння зміна доходності позики, коли держава заявляє про зниження для кредиторів дохідності по позиках, отриманих державою;

)        консолідація - зміна умов обертання позик в частині терміну їх погашення, тобто рішення про перенесення дати виплати по зобов'язаннях на пізніший термін;

)        відстрочення погашення позик - провадиться, коли випуск нових позик використовується на обслуговування раніше випущених позик;

)        реструктуризація заборгованості - це метод управління державним боргом, що полягає у тому, що на певних умовах відстрочується виплата частки боргу;

)        анулювання - це повна відмова держави від своїх боргових зобов'язань (внутрішніх, зовнішніх, за всім державним боргом в цілому).

Анулювання може здійснюватися з двох причин. По-перше, анулювання державного боргу може бути застосовано у випадку фінансової неспроможності держави, тобто її банкрутства. По-друге, анулювання заборгованості може бути наслідком приходу до влади нових політичних сил, що за визначеними причинами відмовляються визнати фінансові зобов'язання попередньої влади.

Конверсію, консолідацію, уніфікацію державних позик зазвичай здійснюють тільки щодо внутрішніх позик. Стосовно новації і відстрочення погашення зобов'язань, то ці міри можливі й щодо нової заборгованості. Відстрочення погашення позик здебільшого проводять за узгодженням із кредиторами. За цього відстрочення погашення боргу може й не зумовити припинення виплати відсотків за ним. Слід мати на увазі, що застосування цих методів вимагає глибокого попереднього вивчення та аналізу подальших економічних і політичних наслідків [18, с. 101 - 105].

Управління державним боргом включає декілька напрямів:

1) мобілізацію коштів з метою забезпечення фінансування програм, не перекритих іншими (крім пов'язаних з державним боргом) джерелами;

2) організацію раціонального використання мобілізованих ресурсів;

3) здійснення сприятливого як для держави, так і для кредиторів погашення одержаних в борг коштів за умовами і строками;

4) організацію обслуговування державного боргу у розмірах і структурі, узгоджених з кредиторами.

Мобілізація коштів з метою формування фонду фінансових ресурсів для забезпечення погашення і обслуговування державного боргу може проводитися в різних формах. Це емісія та розміщення боргових цінних паперів держави як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках, залучення кредитів державними органами управління як від вітчизняних, так і зарубіжних кредиторів, проведення взаємозаліків заборгованостей між державами. До факторів, які відносяться до непрямих форм мобілізації ресурсів відносяться: проведення додаткових первинних емісій грошових коштів центральним банком, накопичення заборгованості за виплатою заробітної плати в державному секторі економіки (пенсій, компенсацій та інших платежів населенню, передбачених законодавством), продаж зобов'язань держави фінансовим установам (як правило з дисконтом) з метою зменшення переносу виплат на більш віддалені строки, проведення роботи з ліквідації бюджетної заборгованості суб'єктів господарської діяльності.

В Україні з усіх способів можливого використання залучених ресурсів значного поширення набув найменш ефективний спосіб - нові запозичення спрямовуються на фінансування поточних витрат бюджету, включаючи і обслуговування існуючого зовнішнього боргу. Тому Україні важко розраховувати на ті джерела фінансування, якими зазвичай користуються країни для обслуговування державного боргу [21, с. 16 - 24].

Неефективне управління державним боргом, непослідовність, невчасність прийняття рішень щодо погашення державної заборгованості було причиною того, що з 1991 р. відбувається зростання державного боргу (див. табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Динаміка державного боргу України за 1993 - 2012 рр. [35]

Статистика державного боргу в Україні свідчить про кілька етапів у його формуванні.

Перший етап - 1991 р. - І половина 1994 р.: безсистемне утворення і нагромадження боргу:

¾      залучалися прямі кредити НБУ;

¾      надавались урядові гарантії щодо іноземних кредитів українським підприємствам;

¾      урегульовувалися боргові взаємовідносини з Російською Федерацією.

На початок 1994 р. державний борг України становив 4,8 млрд. дол. (у тому числі зовнішній - 75 %).

Другий етап - ІІ половина 1994 р. - І половина 1997 р.: поряд з продовженням боргової політики попередніх років, активізувалися зв'язки з міжнародними фінансовими організаціями. За цей період зовнішній борг зріс на 56 %.

Починаючи з 1995 р. внутрішній борг формується переважно шляхом розміщення облігацій внутрішньої державної позики.

Третій етап - з ІІ половини 1997 р. - 2000 р.: зростання зовнішньої заборгованості. Державний борг України досягає у 2000 році 48% від ВВП країни. На 1 січня 2000 року загальна сума державного боргу становила 15,2 млрд. дол., у тому числі зовнішній - 12,4 млрд. дол. і внутрішній - 2,8 млрд. дол.

Четвертий етап - з ІІ половини 2001 р. - 2007 р.: період економічного зростання. Прямий державний та гарантований державою борг поступово зменшується до 12,2% від валового внутрішнього продукту України.

П’ятий етап - ІІ половина 2008 р. - нинішній час: глобальна фінансова криза ліквідності. На цьому етапі була врегульована заборгованість України за енергоносії, розпочався випуск облігацій внутрішньої державної позики та поступове заміщення ресурсами, отриманим від облігацій прямих кредитів Національного банку України [30, с. 61 - 70] Цей етап характеризується також падінням експортної виручки, відновленням співпраці з МВФ, зростання прямого державного боргу до 27,4% від ВВП (див. рис. 2.1).

погашення державний заборгованість економіка

Рис. 2.1. Динаміка відношення державного боргу України до ВВП (1999-2011 рр.)

Розрахунки свідчать про те, що співвідношення між державним боргом та ВВП ніяк не гарантує уникнення ризику невиконання боргових зобов'язань. По-перше, стрімке зростання процентних виплат вимагає скорочення всіх інших видатків, незважаючи на дефіцит бюджету. По-друге, значна частка надходжень від експорту має направлятися за межі країни. Якщо зовнішній світ втратить довіру до спроможності України здійснювати ці заходи - наприклад, у ситуації, коли зростає співвідношення між дефіцитом зовнішніх рахунків та ВВП - можливо, виникне потреба у подальшій девальвації гривні.

На даний час маємо такі показники державного боргу України: станом на 29 лютого 2012 року державний та гарантований державою борг України становив 472.901.412,63 тис. грн. або 59.211.115,09 тис. дол. США, в тому числі: державний та гарантований державою зовнішній борг - 297.481.735,45 тис. грн. (62,91% від загальної суми державного та гарантованого державою боргу) або 37.247.140,34 тис. дол. США; державний та гарантований державою внутрішній борг - 175.419.677,18 тис. грн. (37,09%) або 21.963.974,75 тис. дол. США [34].

Державний борг України становив 360.328.094,02 тис. грн. (76,20% від загальної суми державного та гарантованого державою боргу) або 45.116.017,17 тис. дол. США. Державний зовнішній борг становив 197.024.110,07 тис. грн. (41,66% від загальної суми державного та гарантованого державою боргу) або 24.669.026,04 тис. дол. США. Державний внутрішній борг становив 163.303.983,95 тис. грн. (34,53% від загальної суми державного та гарантованого державою боргу) або 20.446.991,13 тис. дол. США [34].

Протягом лютого 2012 року сума державного та гарантованого державою боргу України зменшилася у гривневому еквіваленті на 2.319.044,31 тис. грн. за рахунок проведення платежів на користь Міжнародного Валютного Фонду [34].

Головними причинами зростання державного боргу є, з одного боку, незбалансованість бюджету, з другого - неефективне використання залучених ресурсів.

Незбалансованість бюджету означає, що державний бюджет України знаходиться у дефіциті, а як відомо для покриття дефіциту бюджету необхідно залучати додаткові ресурси, що в свою чергу призводить до збільшення державної заборгованості. Дефіцит державного бюджету України на останній звітний період (станом на 31 грудня 2011 р.) дорівнював 23,1 млрд. грн. або 1,8% ВВП. Безпосередньо для фінансування дефіциту було залучено 32,7 млрд. грн. [34].

Проте запозичені кошти використовуються передусім на фінансування поточних видатків уряду та державних підприємств, а також погашення їх боргів. Для надання кредитів же, що мають інвестиційну спрямованість, бракує належного економічного обґрунтування та контролю за їх цільовим і ефективним використанням. Неефективні напрями використання коштів не тільки не створюють потенціалу для обслуговування боргів у майбутньому, а й закономірно підводять державу до межі боргової кризи.

Аналіз державного боргу України дає змогу зробити висновок, що у структурі державного боргу переважає зовнішня заборгованість. У 2011 році рівень зовнішнього боргу України зменшився до 76,6% від ВВП порівняно з 85,0% на початок року і на 1 січня 2012 року становив 126,2 млрд. дол. США. Зовнішній борг банків та інших секторів скоротився з 61,5% від ВВП до 56,3%.

Незважаючи на погіршення ситуації на світових фінансових ринках, обсяги чистого залучення кредитних ресурсів реальним сектором у 1,5 рази перевищили рівень попереднього року. Водночас банківський сектор продовжив погашати свої зовнішні зобов’язання. Короткостроковий зовнішній борг за залишковим терміном погашення зріс на 6,6 млрд. дол. США - до 56,8 млрд. дол. США.

Основними причинами цього були: збільшення короткострокових зобов’язань інших секторів економіки за торговими кредитами на 3,9 млрд. дол. США, що є наслідком розширення зовнішньоторговельного обороту України, а також урахування обсягів погашення кредиту МВФ протягом 2012 року. На сьогоднішній день (станом на 29 лютого 2012 р.) державний зовнішній борг становить 197.024.110,07 тис. грн. (41,66% від загальної суми державного та гарантованого державою боргу) або 24.669.026,04 тис. дол. США [34].

Щодо внутрішньої заборгованості, то її структура та обсяги кілька разів переглядалися. Так, у 1997 році було анульовано заборгованість перед НБУ, кредитні емісії якого досить довго були мало не єдиним джерелом фінансування дефіциту державного бюджету України. З іншого боку, на питому вагу внутрішньої заборгованості в загальному заліку державного боргу вплинула девальвація української грошової одиниці. На даний час внутрішня заборгованість України (станом на 29 лютого 2012 р.) становить 163.303.983,95 тис. грн. (34,53% від загальної суми державного та гарантованого державою боргу) або 20.446.991,13 тис. дол. США [34].

Аналізуючи валютну структуру державного боргу України станом на 31 жовтня 2011 р. можна зробити висновок, що у валютній структурі державного боргу країни найбільшу частку займає українська гривня, в якій номінований майже весь внутрішній державний борг. Зовнішній державний борг номінований переважно у доларах США та СПЗ. Незначну частку в структурі боргу займає євро та японська єна (див. рис. 2.2).

Рис. 2.2. Валютна структура державного боргу України станом на 31 жовтня 2011 р.

Щодо перспективи зменшення державного боргу, то протягом 2012 року передбачається, що загальні виплати за державним боргом, що мають бути здійснені у 2012 році за рахунок коштів державного бюджету, оцінюються на рівні 95482,5 млн. грн., з яких 53207,6 млн. грн. або 55,7 %виплати за внутрішнім боргом та 42274,9 млн. грн. або 44,3 % - виплати за зовнішнім боргом.

У 2012 році обсяг платежів з погашення державного бору становить 65899,6 млн. грн., з яких 34651 млн. грн. або 52,6 % становлять зобов'язання по внутрішньому боргу, а 31248,6 млн. грн. або 47,4 % - зобов'язання по зовнішньому боргу.

Найбільші обсяги передбачено на погашення ОВДП 2010 року в сумі 10667,2 млн. грн., ОВДП 2009 року - 7104,4 млн. грн., ОВДП 2011 року - 3358 млн. грн. та ОВДП 2008 року - 2904 млн. грн., ОЗДП 2007 року - 4050 млн. грн., а також на погашення позик ВТБ Банку - 16200 млн. грн. та МВФ - 6891,3 млн. грн.

Обсяг платежів з обслуговування державного боргу на 2012 рік прогнозується в обсязі 29582,9 млн. грн., з яких 18556,6 млн. грн. або 62,7 % передбачено на обслуговування внутрішнього боргу, а 11026,3 млн. грн. або 37,3 % - відповідно на обслуговування зовнішнього боргу.

Найбільшу питому вагу в обслуговуванні внутрішнього боргу протягом 2012 року матимуть виплати із ОВДП 2009 року в сумі 5146,1 млн. грн., ОВДП 2010 року в сумі 3839,5 млн. грн. та ОВДП 2011 року в сумі 3808,4 млн. грн. [6, п. 1]

Фінансування Державного бюджету України здійснюватиметься за допомогою широкого спектру боргових інструментів (див. додаток А). На внутрішньому ринку буде здійснено запозичень на суму 60.952,7 млн. грн., на зовнішніх ринках - 37.531,9 млн. грн.

Боргові інструменти з фіксованою ставкою становитимуть 84,8%, а з плаваючою - 15,2%. При цьому ОВДП з фіксованою процентною ставкою матимуть 56%, а ОЗДП з фіксованою ставкою - 28,8%. З плаваючою ставкою найбільшу частку становитимуть інструменти за ставкою ЛІБОР 9% (див. додаток Б).

У розрізі сум запозичень до загального фонду найбільшу питому вагу матимуть 10-річні ОВДП - 12 млрд. грн., або 13,6% від загальної суми запозичень (див. додаток В). Також значними за обсягом передбачено випуск 3-річних ОВДП - на суму 9 млрд. грн., або 10,2%, 12-місячних ОВДП - в обсязі 8,4 млрд. грн., або 9,5%, 2-річних ОВДП відповідно на 8,0 млрд. грн., або 8,1%, 9-місячних на 6,5 млрд. грн., або 6,6%. Питому вагу, меншу за 5 відсотків, матимуть 6-місячні ОВДП (4,9%) та 3-місячні ОВДП (1,8%).

За термінами обертання в обігу найбільшу питому вагу матимуть інструменти з терміном погашення від 3 до 12 місяців включно (38,3%), довгострокові інструменти - 31,3% та середньострокові - 30,4%. При цьому короткострокові інструменти з терміном погашення у 2012 році матимуть 11,8%.