У зазначеному періоді до спеціального фонду Державного бюджету України заплановано залучення 5.131,9 млн. грн. від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій, що спрямовуватиметься на реалізацію інвестиційних програм та проектів [6, п. 2].
Запровадження таких заходів з використання широкого спектру боргових інструментів дасть змогу зменшити реальний обсяг державної заборгованості України.
В зв'язку з існуючою на даний час тенденцією до швидкого зростання обсягу зовнішньої і внутрішньої заборгованості нинішній рівень економічної безпеки в Україні явно недостатній. Це дає підставу говорити про необхідність комплексного вирішення проблеми внутрішнього і зовнішнього боргу з метою запобігання можливим загрозам економічній безпеці України.
Виходячи з цього, важливим є питання про можливість використання різноманітних методів реструктуризації зовнішньої заборгованості, які використовуються в світовій практиці і застосування способів переходу від відстрочки платежів до скорочення боргу, що буде сприяти урегулюванню проблеми зовнішньої заборгованості і забезпечення ефективності економіки України.
Фінансування державних капіталовкладень за рахунок боргу має сенс та є доцільним, якщо нинішня вартість майбутніх доходів є вищою, ніж теперішня вартість суми майбутнього погашення боргу процентних платежів. За таких умов держава не лише не обтяжує наступне покоління додатковими боргами, а навпаки - поліпшує його фінансове становище, тому що доходи перевищують вартість обслуговування боргу. Оскільки визначити майбутню прибутковість таких "інвестицій" державного сектора надзвичайно важко, багато промислово розвинутих країн використовують простий метод: видатки держави розподіляються на споживання (адміністративні витрати, оплата праці та пенсії державних службовців тощо) та капіталовкладення. При цьому робиться припущення, що всі "інвестиції" держави мають позитивну прибутковість, тобто що доходи від них покривають принаймні виплату боргів та відсотків.
Отже, вважається прийнятним, якщо зростання державного боргу за рік не перевищує річного обсягу таких "інвестицій". Теоретично, якщо не трапиться значних потрясінь ззовні, дотримання цієї вимоги з боку держави гарантує, що на середню та довготривалу перспективу вона не матиме проблем з управлінням державним боргом, оскільки поточний дефіцит бюджету та зростання боргу "прив'язані" до ВВП (який зростає тими ж темпами або вище) та зростання податкових надходжень. Втім, у випадку України фактично існує така ситуація:
Ø від початку перехідного етапу дефіцит бюджету набагато перевищує обсяг капіталовкладень держави;
Ø було здійснено мало структурних реформ, які можуть оцінюватися залученням інвестицій;
Ø як номінальні, так і реальні відсоткові ставки за державним боргом є дуже високими [20, с.27 - 30].
Україна дотримується поміркованої політики управління державним боргом, головною особливістю якої є зниження ризиків запозичень шляхом збільшення термінів та зниження вартості обслуговування. Міністерство фінансів ефективно здійснює політику заміщення дорогих запозичень минулих років дешевшими, проте цього недостатньо для досягнення фінансової стабільності.
Нестабільність політичної та економічної ситуації в Україні, а звідси і її низький кредитний рейтинг, обмежили вибір кредиторів і умов надання коштів. Таким чином, залучені Україною позики вирізняються своєю короткостроковістю та високим рівнем процентних ставок.
На жаль, ефективність використання Україною державних позик не відповідає вимогам її основних кредиторів, що значно ускладнює процес залучення додаткових фінансових ресурсів. Одночасно уряд намагається поліпшити умови надання коштів, враховуючи швидке наближення обсягів державного боргу України до межі, за якою - тільки дефолт.
Управління державним боргом для бюджету України, який ще жодного разу не зводився без дефіциту, стає складним. Кожного року на 20 років вперед у бюджет закладатимуться видатки з управління державним внутрішнім і зовнішнім боргом.
Таким чином, на даний час в Україні не створено цілісної системи управління державним боргом. Чинним законодавством не врегульований порядок витрачання коштів на управління державним боргом. У процесі формування та затвердження Державного бюджету України не виконуються окремі вимоги Бюджетного кодексу України, зокрема, щодо визначення показників фінансування бюджету за категоріями кредитора або власника боргових зобов'язань.
З метою досягнення
позитивного впливу державного боргу на розвиток економіки необхідно проводити
зважене управління його обсягами, структурою та динамікою. Державні органи
управління повинні враховувати, що державний борг завжди має раціональні межі,
за рамками яких він із стабілізуючого фактору перетворюється в фактор, який
починає гальмувати розвиток фінансової системи.
РОЗДІЛ
3. Способи погашення державного боргу
Важливий напрямок управління державним боргом - це проведення погашення одержаних коштів. Погашення державного боргу здійснюється шляхом проведення платежів з виконання боргових зобов'язань перед кредиторами щодо сплати основної суми боргу, відсотків по ній та супутніх витрат, передбачених умовами випуску державних цінних паперів, угодами про позику, державними гарантіями та іншими документами.
Погашення боргу - це виконання боргових зобов'язань перед кредиторами щодо сплати основної суми боргу, визначеної угодою про позики або номінальної вартості державних цінних паперів.
Погашення державного боргу може здійснюватися у грошовій формі, а за згодою з кредитором - шляхом постачання товарів (послуг), заліку зустрічної вимоги та іншими засобами відповідно до чинного законодавства України.
У світовій практиці використовуються декілька способів погашення державного боргу:
1) проведення,
передбачених умовами позик, виплат основного
боргу в установлені строки;
2) здійснення рефінансування державного боргу;
) реструктуризація заборгованості;
) списання боргу повністю або частково, яке проводиться за ініціативою боржника та за рішенням кредиторів;
) анулювання боргу (повна відмова від виплати боргу).
Рефінансування державного боргу - це погашення боргу за рахунок коштів, мобілізованих шляхом емісії і розміщення нових боргових цінних паперів або проведення реструктуризації позик. Кожний із названих способів рефінансування боргу має позитивні і негативні сторони. Залучення коштів в процесі розміщення нових боргових цінних паперів держави є більш сприятливим для кредиторів. Адже в такому разі умови і строки погашення боргу не зменшуються. Разом з тим, такі операції є більш затратними для держави. Негативом в використанні цього способу є і те, що відбувається накопичення боргу. В умовах здійснення незваженої політики управління боргом така тактика може привести до так званої перевернутої піраміди, коли поточні борги погашаються за рахунок нових наростаючих емісій. В кінці-кінців цей спосіб може обернутися тим, що фінансування боргу стає нераціональним і навіть збитковим (в порівнянні з іншими способами) для держави.
Для успішного застосування рефінансування державного боргу необхідно, щоб репутація країни на міжнародному фінансовому ринку, а також внутрішня економічна та політична стабільність не викликали сумніву, її досягнення та підтримка міжнародною спільнотою є важливим фактором для успішного управління державним боргом.
Реструктуризація боргу - це угода про прийняття нового плану погашення боргу, в результаті якої можна значно полегшити борговий тягар за рахунок перегляду умов і строків сплати загальної вартості кредиту й процентних платежів.
Ø пролонгації боргу, тобто перенесення платежів - зміна термінів виплат основної суми боргу, відсотків за ним або платежів з обслуговування позики у цілому на більш віддалений період, ніж було обумовлено спочатку;
Ø скорочення суми боргу - зменшення величини несплаченої заборгованості шляхом або прямого списання частини позики, або продажу його зі знижкою на вторинному ринку, або конверсії у певні національні активи країни-боржника;
Ø рекапіталізація - обмін боргів на облігації боржників чи надання нових позик з метою сплати минулих кредитів;
Ø прийняття нової угоди, що передбачає зміну умов погашення боргу;
Ø введення тимчасового мораторію на виплату процентів або частини основного боргу;
Ø проведення конверсії позик.
Конверсія позик - це обмін поточних державних позик на нові зобов'язання. При цьому проводиться зміна первісних умов позики: строків погашення, ставок процентів, способів виплати доходів та ін.
Конверсія може бути добровільною, обов'язковою і примусовою. При добровільній конверсії власник державного цінного паперу може вибирати або погодитися з новими умовами, або погасити папір. При примусовій конверсії власник зобов'язаний погодитися з новими умовами позики, яка здійснюється тільки в рамках установленого періоду, а при факультативній конверсії кредитор може або погодитися, або відмовитися від нових умов. Конверсія звичайно здійснюється при надлишку позикового капіталу і зниженні процентної ставки.
При проведенні конверсії державні органи управління, як правило, можуть перенести строки погашення позик на більш віддалені періоди. Це досягається, наприклад, шляхом заміни старих боргових паперів новими. Такі операції є менш затратними з боку їх проведення порівняно з емісією і розміщенням нових, не пов'язаних позик, та вони є більш складними за виконанням. Адже проведення конверсії позик потребує одержання згоди всіх або більшості кредиторів держави [18, с. 112 - 115].
Для погашення державного боргу України уряд широко застосовує конверсію для погашення заборгованості. Прикладом цього є проведення випуску конверсійних облігацій внутрішньої державної позики (КОВДП) 1998 року. В них були конвертовані ОВДП, випущені в 1997 році і в 1998 pоці, які підлягали погашенню в 1999 році. Обмін проводився на добровільних засадах. Одночасно реструктуризації підлягали державні цінні папери, випущені в 1998-2000 рр. з терміном погашення у 2000-2004 рр.
Загалом, можна визначити, що реструктуризація державного боргу України відбувалася шляхом трансформування зовнішнього державного боргу у внутрішній, реалізації конверсійних заходів, списання частини боргу у вигляді відсотків за кредитами НБУ. Однак необхідно усвідомлювати, що всі ці заходи можуть бути успішними за умови дотримання ряду поточних, проте стратегічно важливих умов:
1) бездефіцитність державного бюджету;
2) прозорість здійснення запозичень на стадіях їх залучення, використання та погашення;
) налагодження приватизаційних процесів;
) розроблення належного правового забезпечення у сфері формування, управління та обслуговування державного боргу.
Україна поступово набуває досвід у реструктуризації боргу на умовах зменшення боргових виплат, подовження строків оплати та обміну боргових зобов’язань держави на майнові активи. Це істотно обмежує бюджетні видатки, послаблює борговий тиск і створює сприятливі умови для економічного розвитку. Стратегія загальної реструктуризації зовнішнього боргу ґрунтується на принципі рівних пропорцій рефінансування боргових зобов’язань для всіх кредиторів України і реструктуризації заборгованості перед офіційними кредиторами шляхом укладення угод з Паризьким клубом, а перед іноземними комерційними банками - з консорціумом комерційних банків [33, с. 25 - 35].
В ситуації, коли державні борги країни накопичуються з великою швидкістю, державні органи управління можуть вдатися до проведення списання їх сум. Здійснення таких операцій передбачає досягнення відповідних домовленостей з кредиторами. Останні можуть дати згоду на повне або часткове списання боргів за наявності певних причин: не прогнозованих умов розвитку країни, погіршення її позицій на світових ринках з незалежних від уряду причин та ін.
Анулювання боргів - держава повністю звільняється від зобов'язань по боргах без їх реальної компенсації кредиторам.
Прийняття рішення про анулювання (відмову від виплати) боргів має місце або на підставі політичних мотивів, або у випадках фінансової неспроможності держави. Коли держава є неспроможною виконати платежі з погашення та обслуговування позик в односторонньому порядку може бути прийняте рішення про відмову виконати передбачені платежі. Така відмова одержала назву дефолту.
Дефолт - визнання неспроможності країни сплачувати борги в строк і в повному обсязі. Об'являється або самим позичальником, або кредиторами. Умови виникнення ситуації дефолту обумовлюються в кожній конкретній угоді про позику (яких-небудь міжнародних стандартів не існує). У якості формальної причини для оголошення дефолту може бути використана будь-яка заява вищої посадової особи держави-позичальника про неможливість виплати будь-яких боргів. Дефолт за одними видами зобов'язань може привести до дефолту по інших зобов’язаннях.
Він можливий за тих умов, що установи управління державою не здатні залучити необхідні кошти для обслуговування позик, в країні бракує валютних резервів, а кредитори не дають згоди на проведення рефінансування боргу [31, с. 253 - 255].
Оголошення дефолту має багато негативних наслідків для економічного і політичного розвитку країни. В таких випадках, вона, як правило, виключається з процесу інтеграції в світову економіку. Зарубіжні кредитори відмовляються надавати додаткові кредити. Можливі фінансові санкції до держави-боржника, включаючи заморожування її активів в іноземних банках, проведення арештів державної власності за кордоном, відтік з внутрішнього фінансового ринку коштів нерезидентів, скорочення експортно-імпортних операцій.
Таким чином,
відмова від платежів не тільки принизлива, вона загрожує втратою активів за
кордоном, іншими міжнародними санкціями. Оголошення дефолту може принести лише
тимчасове полегшення для державного бюджету, але призведе до глобальних
наслідків, пов'язаних із зменшенням обсягів іноземних інвестицій в економіку
країни, до зменшення обсягів зовнішньої торгівлі, зробить неможливим надалі
здійснювати зовнішні запозичення.
ВИСНОВКИ
В результаті проведення даного дослідження було виконано ряд таких завдань:
1) обґрунтовано економічну сутність державного боргу як складової державних фінансів;
2) виявлено основні тенденції формування державного боргу України;
) визначено основні етапів формування державного боргу,
) здійснено аналіз механізму управління державним боргом України та виявлено ряд проблем, що пов’язані з управлінням заборгованості;
) здійснено оцінку розміру та динаміки заборгованості України;
) визначено способи погашення державної заборгованості.
Таким чином, можна сформулювати такі висновки:
1. Дефіцит державного бюджету, залучення значного обсягу державних запозичень як з внутрішніх, так і з зовнішніх джерел обумовили формування державного боргу в умовах перехідної економіки України.
Державний борг - це сума фінансових зобов'язань держави по відношенню до зовнішніх кредиторів та сума заборгованості держави по випущених і не погашених державних внутрішніх позиках. Державний борг є структурним компонентом державних фінансів будь-якої країни з розвиненими ринковими відносинами.
2. Обґрунтовано зміст поняття "управління державним боргом".