ВСТУП
Актуальність теми. Проблема державного боргу та його обслуговування в Україні є дуже актуальною темою в сучасних умовах. Розвиток суспільно-економічних відносин в Україні підтверджує необхідність якомога скорішого вирішення проблеми фінансової стабілізації і виходу з економічної кризи.
Становлення нових економічних відносин в Україні, трансформація економічних і соціальних процесів були розпочаті на фоні розбалансованої фінансової системи. Подолання макроекономічних диспропорцій, що впливають на ефективність перетворень, вимагає вирішення проблеми державного боргу. Від правильності організації процесу формування і використання фінансових ресурсів державою залежить можливість її впливу на економічну і соціальну сферу.
Боргова політика нашої держави характеризується відсутністю систематизованості, плановості, довгострокової спрямованості, а процес регулювання державного боргу - суперечливістю, неефективною дією різних елементів його несформованого механізму. Тому, актуальним є формування теоретичних основ механізму управління державним боргом, який має стати базою для створення концепції наукового управління державною заборгованістю, важливим інструментом реального впливу на раціоналізацію політики державних запозичень, запобігання борговій кризі.
Виникнення державного боргу є результатом фінансування дефіциту державного бюджету, який, в свою чергу, відображає перевищення бюджетних видатків над доходами до бюджету. При наявності дефіциту бюджету державою позичаються грошові ресурси, що призводить до виникнення та зростання державного боргу.
В перехідній економіці України державний борг все більше набуває характеру не лише фінансової, але і соціально-політичної проблеми. Питання управління та обслуговування державного боргу є особливо важливим в контексті тих економічних труднощів, які впродовж останніх років переживає Україна.
Розв'язання проблеми обслуговування державного боргу є одним із ключових факторів економічної стабільності в країні. Від характеру врегулювання боргової проблеми в значній мірі залежить бюджетна дієздатність держави, стабільність її національної валюти, а відтак фінансова підтримка міжнародних фінансових організацій. Необхідність розв'язання цих питань потребує пошуку шляхів вдосконалення механізму управління та обслуговування державного боргу в Україні.
В той же час в Україні недостатньо досліджені питання, що стосуються проблем управління державним боргом, особливостей його формування і розвитку в умовах переходу до ринкової економіки.
До дослідження соціально-економічних передумов і наслідків формування боргових зобов’язань державного та приватного сектора економіки, розробки концептуальних основ управління національним боргом для забезпечення стабільності фінансової системи та розширення інвестиційного потенціалу реального сектора економіки в Україні доклали зусиль багато вітчизняних вчених, зокрема: Вахненко Т.П., Василик О.Д., Гавриленко Є.П., Гальчинський А.С., Савлук М.І., Федосова В.М., Юрій С.І.
Метою курсової роботи є наукове обґрунтування економічної природи державного боргу, виявлення основних тенденцій і специфічних особливостей формування державного боргу в Україні, обґрунтування концептуальних засад щодо вдосконалення механізму управління державним боргом та його обслуговування в умовах перехідної економіки України.
Для досягнення поставленої мети у роботі передбачається вирішити ряд задач, головними з яких є:
1) обґрунтування економічної сутності державного боргу як складової державних фінансів;
2) виявлення основних тенденцій формування державного боргу України;
) визначення основних етапів формування державного боргу, аналіз механізму управління ним;
) оцінка розміру та динаміки заборгованості України;
) визначення способів погашення державної заборгованості.
Об’єктом курсової роботи є державний борг України та проблеми його обслуговування.
Предметом дослідження є вивчення закономірностей виникнення державного боргу України, відносин щодо управління державним боргом, а також способів погашення державного боргу в умовах перехідної економіки в Україні.
Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти, що визначають механізм управління зовнішнім державним боргом, офіційні статистичні матеріали Державного комітету статистики України, звітні дані Міністерства фінансів України та Національного банку України, джерела міжнародних фінансових організацій, наукові праці і монографії вітчизняних і зарубіжних економістів, періодична література.
Методологія дослідження. Для вирішення поставлених завдань ми будемо використовувати такі методи:
1) загальнонаукові:
¾ аналіз;
¾ синтез;
¾ абстрагування;
2) загальноекономічні:
¾ позитивний аналіз;
¾ нормативний аналіз.
Структура курсової роботи. Курсова
робота включає титульну сторінку, бланк завдання, зміст, вступ, основну
частину, яка містить три розділи, висновки, список використаних джерел, а також
додатки.
РОЗДІЛ 1.
Характеристика та сутність державного боргу країни
Пріоритетними завданнями української держави є забезпечення сталого економічного розвитку, ефективного функціонування елементів державного механізму, поєднання стратегій національної політики в різних сферах економічного, політичного та соціального життя задля досягнення головної мети - підвищення якості життя населення та здобуття гідного місця Україні у світовому просторі.
Для реалізації поставлених цілей залучаються додаткові ресурси, які, з одного боку, є джерелом фінансування структурних реформ української економіки, з іншого, є передумовою виникнення державного боргу.
Державний борг - це сума заборгованості за всіма борговими зобов’язаннями держави, відсотки за нею і невиконані фінансові зобов’язання держави перед суб’єктами економіки.
Загальна сума державного боргу складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов’язань держави (як внутрішніх, так і зовнішніх), і відсотків за ними, включаючи надані іноземним позичальникам гарантії за кредитами місцевим органам влади і державним підприємствам. Крім того, до державного боргу включаються неоплачені державні замовлення, заборгованість з заробітної плати перед бюджетниками, невідшкодований податок на додану вартість та ін., оскільки практично ця заборгованість являє собою некоректно оформлений державний борг, на який до того ж не виплачуються відсотки [7, с. 54 - 58].
Економічна суть державного боргу виявляється через такі дві його функції:
1) фіскальну - залучення державою необхідних коштів для фінансування бюджетних видатків;
2) регулюючу - коригування обсягу грошової маси через купівлю-продаж цінних паперів центральним банком країни.
Державний борг за своєю економічною сутністю визначає економічні відносини держави як позичальника з її кредиторами (резидентами та нерезидентами) з приводу перерозподілу частини вартості валового внутрішнього продукту на умовах строковості, платності та повернення.
Нерідко державний борг розглядається як сума строкових боргових зобов'язань уряду, що виражені в грошовій формі. Та таке визначення буде не зовсім повним. Воно не охоплює багатьох платежів, які має виконати держава на підставі минулих подій. Так, воно не включає заборгованість, за виплатою зарплати, пенсій, компенсації переплачених податків, надання гарантій за кредитами та ін. Не зовсім вдалим є і визначення боргу, коли суб'єктом називається уряд, а не держава. Адже крім уряду, державна заборгованість може виникати і на підставі діяльності центрального банку, місцевих органів державної влади та ін. Державний борг виникає не тільки на основі зобов'язань відповідних бюджетів, а і бюджетних установ.
Основними причинами створення і збільшення державного боргу є:
Þ збільшення державних видатків без відповідного зростання державних доходів (бюджетний дефіцит);
Þ циклічні спади й автоматичні стабілізатори економіки;
Þ скорочення податків з метою стимулювання економіки без відповідного коригування (зменшення) державних витрат;
Þ вплив політичних бізнес-циклів (наприклад, надмірне збільшення видатків напередодні виборів з метою завоювання популярності виборців та збереження влади) [12, с. 68 - 72].
Головною причиною виникнення державного боргу країни є дефіцит бюджету.
Бюджетний дефіцит виникає як результат кризових явищ в економічному та політичному житті держави і призводить до утворення та зростання державного боргу.
Дефіцит державного бюджету - перевищення видатків над доходами.
Бюджетний дефіцит збільшує державний борг, а зростання боргу, в свою чергу, потребує додаткових витрат бюджету на його обслуговування і тим самим збільшує бюджетний дефіцит. Дефіцит може бути пов`язаний з необхідністю здійснення значних державних вкладень в розвиток економіки. В цьому випадку він відображає не кризовий стан суспільних процесів, а державне регулювання економічної кон'юнктури, прагнення забезпечити прогресивні зрушення в структурі суспільного виробництва. Дефіцит може відображати кризові явища в економіці, її розвал, неефективність фінансово-кредитних зв`язків, нездатність уряду тримати під контролем фінансову ситуацію в країні. В цьому випадку бюджетний дефіцит - явище надзвичайно загрозливе, яке вимагає здійснення не лише термінових економічних заходів по стабілізації економіки, фінансовому оздоровленню господарства, але і відповідних політичних рішень [16, с. 123 - 125].
Важливим елементом стратегії макроекономічного управління є зменшення розміру бюджетного дефіциту. Сучасна економічна думка пропонує багато концепцій бюджетного дефіциту, за допомогою яких визначається ефективність фіскальної політики та її вплив на економічну систему.
Найважливішими з них є такі:
· загальний дефіцит бюджету, який називають також фактичним чи касовим, утворюється державними витратами, які перевищують державні доходи та субсидії;
· зовнішній дефіцит дорівнює зовнішнім видаткам держави за винятком державних надходжень від зовнішніх джерел;
· внутрішній дефіцит - це загальний дефіцит мінус зовнішній дефіцит;
· операційний дефіцит визначається як загальний дефіцит за винятком інфляційної частки процентних платежів;
· первинний дефіцит є різницею між величиною загального дефіциту і сумою всіх процентних платежів;
· поточний бюджетний дефіцит (надлишок) утворюється поточними державними доходами за винятком поточних видатків.
В періоди спаду економіки закономірним є помітне скорочення податкових надходжень до бюджету. З іншого боку, в таких ситуаціях нагальним є збільшення витрат бюджету для вирішення соціальних проблем та стимулювання економічного розвитку. В умовах перехідної економіки, коли спад має довготерміновий характер і не перекривається фазою зростання, дефіцит бюджету набуває хронічного характеру.
В періоди економічного росту внаслідок розширення підприємництва і зайнятості, доходи бюджету збільшуються, а видатки скорочуються. Додаткові надходження можуть бути направлені на покриття дефіциту в попередні періоди. Та сьогодні правилом є те, що в фазах зростання в промислово розвинутих країнах дефіцит державного бюджету, як правило, також має місце. Тому за таких умов визначення джерел фінансування дефіциту бюджету є актуальним. Зменшити дефіцит бюджету уряд може шляхом накопичення заборгованості - прострочування платежів по боргах або закуплені товари, а також за рахунок підвищення податків. Ці заходи мають не інфляційний характер.
Дефіцит державного бюджету може бути виражений у відсотках до ВВП, до доходів бюджету і до видатків бюджету. З іншого боку, дефіцит може розглядатись на різних рівнях: державного бюджету, республіканського бюджету і місцевого бюджету. Розраховується також дефіцит зведеного бюджету.
Наявність бюджетного дефіциту пояснюється багатьма причинами. Серед важливіших з них, експерти називають низьку ефективність економіки і зовнішньоекономічних зв'язків, нераціональну структуру видатків, високу питому вагу держави в економіці, використання малоефективного бюджетного механізму та ін. Так, в Україні частка держави в структурі ВВП оцінюється в 35 %. Це високий показник, який раціональним може бути лише в умовах розвинутої ринкової економіки. В Україні досить високі показники фізичного і морального зносу основних фондів. Мається негативне сальдо платіжного балансу. Заплановані податки збираються недостатньо повно. Не є оптимальною структура неподаткових надходжень. Відсутнє чітке розмежування бюджетів різних рівнів. Помітний вплив на дефіцитність бюджету в Україні завдали спад в економіці і дорога соціальна політика.
Дефіцит бюджету буває двох видів: циклічний і структурний. Циклічний дефіцит - це дефіцит бюджету, який утворюється у зв'язку зі спадом економіки. В такі періоди податкові надходження до бюджету скорочуються, а видатки - зростають.
Структурний дефіцит виникає внаслідок розривів в формуванні доходів і виконанні видатків бюджету. Під впливом багатьох факторів (розвитку підприємницької діяльності, вчасної сплати податків, інфляції та ін.) надходження доходів може відставати від запланованих обсягів. В той же час, видаткова частина бюджету повинна виконуватись за затвердженими графіками.
Джерела фінансування бюджетного дефіциту включають внутрішні і зовнішні джерела.
Внутрішні джерела - це надходження, які мобілізуються шляхом емісії і розміщення державних боргових цінних паперів на внутрішньому ринку та залученню кредитів від операцій на вітчизняному кредитному ринку. Правилом є те, що кошти надходять переважно від таких суб'єктів: центрального банку, резидентів (юридичних і фізичних осіб) і нерезидентів.
Зовнішні джерела охоплюють боргові зобов'язання країни, які розміщуються на міжнародному фондовому ринку, а також кредити, залучені на міжнародному кредитному ринку. Це можуть бути кошти міжнародних фінансових організацій, іноземних держав, зарубіжних комерційних банків. Вони залучаються як в процесі продажу боргових цінних паперів, так і залучення кредитів на основі угод.
Утворення і наявність дефіциту державного бюджету може мати як негативні, так і позитивні наслідки. З одного боку дефіцит бюджету потребує залучення додаткових коштів з метою його фінансування. Результатом є збільшення навантаження на державний бюджет, зростання розмірів державного кредиту та державного боргу. З іншого боку, наявність дефіциту засвідчує про те, що державні органи управління прагнуть не до зменшення видатків бюджету, а до залучення додаткових коштів для їх фінансування.
Державний борг формується під впливом як об’єктивних, так і суб’єктивних факторів. До перших з них можна віднести несприятливий інвестиційний клімат, трансформаційний склад виробництва і звуження на цій основі податкової бази, від’ємне сальдо торговельного балансу, переважання застарілої технологічної бази із значною мірою морального старіння і фізичного спрацювання основного капіталу, уповільнені темпи виробничого відтворення. Суб’єктивні фактори пов’язані з ситуативними прорахунками у впровадженні реформ і фактичною відсутністю стратегії щодо розвитку фінансового ринку.
Подальший розгляд сутності державного боргу як об’єкту регулювання потребує розгляду видів державного боргу, критеріїв та особливостей його класифікації.
Державний борг класифікують за такими ознаками:
1) залежно від терміну боргу;
2) за сферою розміщення;
) залежно від суб’єкта;
) за способами використання.
Залежно від терміну боргу розрізняють такі види державного боргу:
Þ короткостроковий державний борг (до 1-го року);