Материал: ЦД
КАФЕДРА ПЕДІАТРІЇ З МЕДИЧНОЮ ГЕНЕТИКОЮ
ТЕМА ЛЕКЦІЇ:
“Цукровий діабет”
Цукровий діабет (ЦД) – ендокринно-обмінне захворювання, в патогенезі якого грає роль абсолютна або відносна недостатність інсуліну, що призводить до порушення вуглеводного, білкового та жирового обмінів.
Актуальність. На сьогоднішній день 1 людина із 10 страждає на явну або скриту форму ЦД. За даними ВООЗ у світі біля 120 млн. хворих на ЦД. Дитячий ЦД зустрічається у всіх вікових групах і складає 20 % від загальної чисельності хворих на ЦД.
Етіологія :
Аліментарний фактор (підвищене вживання в їжу
цукру та продуктів, які багаті на вуглеводи, що легко засвоюються);
Гіподинамія;
Стреси психічного та фізичного характеру (2 вікових періоди – 6-7 та 10-12 років);
Вплив ß-цитотропних вірусів (кір, паротит,
краснуха, вірус гепатиту В та інфекційного
мононуклеозу);
Вплив АГ на острівцевий апарат підшлункової
залози ( у 90 % дітей на початку захворювання
виявляються аутоАТ в плазмі крові);
Спадкова схильність (аутосомно-рецесивний тип
успадкування).
Патогенез:
Підвищена резистентність до інсуліну Компенсаторне підвищення секреції інсуліну
Відносна недостатність інсуліну (інсулін недостатньо ефективно використовується)
Прогресування діабету Декомпенсація метаболізму
Компенсаторне підвищення секреції гормонів-антагоністів (глюкагон, соматостатин, глюкокортикоїди, соматотропний гормон, катехоламіни)
Збільшення порушень метаболізму та зміни гемостазу
Руйнівна дія компенсаторних факторів
1.
2.
3.
4.
5.
6.
Схема патогенезу за Фішером:
Генетична схильність.
Пошкоджуюча дія різних факторів навколишнього середовища на ß-клітини острівцевого апарату підшлункової залози.
Активний аутоімунний процес.
Прогресуюче зниження 1 фази секреції інсуліну. Наявний ЦД (ураження більше 90 % клітин). Повна деструкція ß-клітин.