|
терні крововиливи з великих судин, внутрішньо- |
фоліпідів, які підсилюють активацію як зовніш- |
|
м’язові гематоми, масивні й тривалі кровотечі |
нього, так і внутрішнього механізмів. |
|
при травмах. |
ДВЗ-синдром дозволяє пояснити патогенез ве- |
|
Гемофілія А передається за рецесивним, зчеп- |
ликої кількості захворювань. Найбільша кількість |
|
леним із Х-хромосомою типом. Локалізований у |
фібрину міститься в судинах малого діаметра |
|
Х-хромосомі ген гемофілії рецесивний, це захво- |
(визначається місцевим кровотоком — кірковий |
|
рювання передається через жінок, вони мають |
шар нирок, легені, гіпофіз, надниркові залози, |
|
нормальну другу Х-хромосому, як правило, не |
печінка, мозок, селезінка). Виникає ішемія орга- |
|
страждають від кровотеч, але активність VІІІ |
на і навіть інфаркт (за рахунок фібринової об- |
|
фактора знижена (при низьких показниках мо- |
літерації судин). Еритроцити, проходячи через |
|
жуть спостерігатися кровотечі при травмах, опе- |
фібринову мережу, деформуються, вивільняється |
|
раціях, під час пологів). |
АДФ, що підсилює агрегацію тромбоцитів. |
|
Дисеміноване внутрішньосудинне згортання |
Розрізняють такі стадії ДВЗ-синдрому: |
|
1-ша стадія — гіперкоагуляція — поява вели- |
|
крові (ДВЗ-синдром) |
кої кількості активного тромбопластину. |
|
Те, що кровотечі можуть виникнути внаслідок |
2-га стадія — коагулопатія споживання — |
|
зменшення рівня прокоагулянтів і одночасна ак- |
|
підвищеного згортання крові, здається парадок- |
|
сальним і складним для розуміння, оскільки гемо- |
тивація фібринолізу. |
|
рагії та тромбози є явищами-антагоністами. З |
3-тя стадія — різке зниження в крові рівня всіх |
|
прокоагулянтів, характеризується тяжкими гемо- |
|
такою трагічною ситуацією зіштовхується аку- |
|
шер, коли слідом за тяжкими або ускладненими |
рагіями. Якщо хворий залишається живим, то |
|
пологами починається катастрофічна маткова |
виникає наступна стадія. |
|
кровотеча й одночасно виникають синці на |
4-та стадія — відновна — поступова норма- |
|
лізація системи згортання крові, поява усклад- |
|
шкірі, носі, шлунку та інші геморагії, що поєдну- |
|
ються з порушенням кровообігу в легенях або |
нень ДВЗ-синдрому: гостра печінкова, ниркова, |
|
нирках. З трохи іншим варіантом зіштовхується |
дихальна недостатність, порушення мозкового |
|
хірург, коли після операції у хворого розвива- |
кровообігу. |
|
ються множинні геморагії, глибока тромбоцито- |
|
|
пенія, що поєднується з блокадою кровообігу і |
|
|
недостатністю легень, нирок і печінки. В інфек- |
17.5. БІОХІМІЯ ІМУННИХ ПРОЦЕСІВ |
|
ційній клініці аналогічна катастрофа розігруєть- |
|
І БІОХІМІЧНІ МЕХАНІЗМИ |
|
ся при багатьох вірусних захворюваннях, у кар- |
|
ІМУНОДЕФІЦИТНИХ СТАНІВ |
|
діологічній — при інфаркті міокарда, в онко- |
|
логічній — при злоякісних пухлинах. |
Імунна система (від лат. іmmunitas — звіль- |
|
ДВЗ-синдром (від лат. disseminare — розпов- |
|
сюджувати) перебуває під контролем нейроен- |
нення від чогось) — анатомо-функціональна сис- |
|
докринної системи. Це складний патологічний |
тема антигенного гомеостазу. Імунна система за |
|
процес, в основі якого лежить дисеміноване і ча- |
допомогою клітинних і гуморальних механізмів |
|
сто повсюдне згортання крові, що веде до блока- |
забезпечує розпізнавання, зв’язування й руйну- |
|
ди циркуляції, розвитку геморагій, гіпоксії тка- |
вання антигенів (генетично чужорідних матері- |
|
нин, тканинного ацидозу, глибокого порушен- |
алів) інфекційного і неінфекційного походження. |
|
ня функції органів. Синдром неспецифічний і уні- |
Морфологічним синонімом імунної системи є |
|
версальний, він може виникнути при найрізно- |
лімфоїдна система, що складається з тимуса, се- |
|
манітніших патологічних процесах. Спочатку |
лезінки, лімфатичних вузлів, лімфатичних фолі- |
|
кров усюди згортається, блокує пухкими маса- |
кулів, лімфоцитів кісткового мозку й крові. |
|
ми фібрину й агрегатами клітин крові судинну |
Лімфоцити є ключовими елементами у форму- |
|
мережу, а потім, вичерпавши коагуляційний по- |
ванні імунітету. Крім лімфоцитів, у реакціях іму- |
|
тенціал, втрачає здатність до згортання, що при- |
нітету беруть участь білки й пептиди-ефектори |
|
зводить до неконтрольованих кровотеч. |
імунних процесів — імуноглобуліни, система ком- |
|
Патогенез |
плементу, гормони й медіатори імунітету. |
|
Залежно від функції, етапності включення в |
|
1. Травматичне ушкодження клітин (розріз |
|
захисні реакції організму, клітини й гуморальні |
|
плаценти, ішемія, злоякісна пухлина), вивільнен- |
речовини поділяються на 2 групи: |
|
ня тканинної рідини, що містить фактор ІІІ, у |
1. Фактори неспецифічного захисту. |
|
присутності фактора VII активує зовнішній шлях |
2. Фактори специфічного реагування. |
|
згортання крові. |
Фактори неспецифічного захисту — це: |
|
2. У результаті ушкодження або модифікації |
— епітеліальні клітини шкіри й слизових; |
|
ендотеліальних клітин гальмується синтез про- |
— макрофаги (моноцити, легеневі макрофаги, |
|
стациклінів, що призводить до адгезії тромбо- |
клітини Купфера) і мікрофаги (зернисті лейкоцити); |
|
цитів, контактної активації фактора Хагемана і |
— натуральні кілери, або NK-клітини (від |
|
запуску внутрішнього механізму. |
англ. natural killers) (руйнування уражених віру- |
3. Вивільнення внутрішньоклітинних ферсами клітин) і еозинофіли (руйнування гель-