Материал: Біологічна та біоорганічна хімія_Мардашко О.О._ изд. 2008-342 с._ОНМедУ-2012

Внимание! Если размещение файла нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам

 

білком — білком-трансдуктором (від англ. trans-

4. Секреція інсуліну острівцевими клітинами

 

duction — перенесення).

 

 

 

підшлункової залози.

 

Тип D (кальцій/фосфатидилінозитолова

5. Секреція адреналіну.

 

система)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6. Секреція гістаміну мастоцитами.

 

Багато рецепторів, зв’язуючись із гормоном чи

 

 

медіатором, активують мембранозв’язану фосфо-

Механізм регуляції метаболізму

 

діестеразу — фосфоліпазу С. Активована фосфо-

за допомогою іонів Са2+

 

ліпаза С розщеплює фосфатидилінозитол 4,5-ди-

Внутрішньоклітинний вміст іонів Са2+ дорів-

 

фосфат (похідне фосфоліпідів мембран), при цьо-

 

нює 10-7 ммоль/л, тоді як поза клітиною —

 

му виділяється інозитол-1,4,5-трифосфат і 1,2-ді-

 

ацилгліцерол. Ці сполуки є вторинними месенд-

10-3 ммоль/л. Іони Са2+ надходять із зовнішнього

 

жерами і виявляють синергічну дію.

середовища по «кальцієвих каналах» у мемб-

 

рані. Потік Са2+ регулюється Са2+-АТФазою

 

1. Інозитол 1,4,5-трифосфат зв’язується з ре-

 

цептором на ендоплазматичному ретикулумі, що

мембрани клітини, яка за рахунок енергії АТФ

 

призводить до швидкого виходу іонів кальцію з

відкачує Са2+ з цитоплазми у зовнішнє середо-

 

внутрішньоклітинних запасів. Збільшення кон-

вище (при обміні на іони Na+). Всередині кліти-

 

центрації іонів кальцію робить можливим утво-

ни іони Са2+ депонуються в матриксі міто-

 

рення комплексу Са-кальмодулін із чотирма іона-

хондрій, а в м’язовій тканині — у саркоплазма-

 

ми Са2+, який активує молекули білків. Інозитол-

тичному ретикулумі. Кальцій надходить із зов-

 

1,4,5-трифосфат при цьому швидко дефосфори-

нішнього середовища або внутрішньоклітинних

 

лується до інозитол-1,4-дисфосфату та інозитол-

депо під дією різних стимулів, взаємодіє з Са2+-

 

1-фосфату, останні неактивні як вторинні месен-

зв’язуючим білком цитоплазми кальмодуліном.

 

джери (рис. 14.6).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Одним із внутрішньоклітинних месенджерів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

гормонального сигналу є іони кальцію, які, крім

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

модифікації ферментативної активності, беруть

 

 

 

Гормон

Активований

участь у виконанні деяких фізіологічних функцій

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

рецептор

клітини (ріст, поділ, згортання крові, передача

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

нервового імпульсу, контрактильна функція).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Передача гормонального сигналу і включення

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ефекторних систем відбувається завдяки створен-

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ню іонних потоків через плазматичну і внутріш-

 

 

 

 

 

Фосфоліпаза С

ньоклітинні мембрани.

 

Фосфоліпіди

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Одним із шляхів нагромадження іонів кальцію

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

в клітині є відкриття кальцієвих каналів на плаз-

 

мембрани клітини

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вторинні

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

матичних мембранах за допомогою іонотропних

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Діацил-

рецепторів, на які діють медіатори нервової сис-

 

 

 

Інозитол 1,4,5-

 

 

месенджери

 

 

 

 

теми.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

трифосфат

 

гліцерол

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Другим шляхом нагромадження кальцію в

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

цитоплазмі клітин є мобілізація кальцію із внут-

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ендоплазматичний

+

 

Са2+

+

 

рішньоклітинних структур (мітохондрій, ендо-

 

 

 

 

 

 

 

плазматичного ретикулума) за допомогою фос-

 

ретикулум Са2+

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Протеїнкіназа С

фатидилінозитолової системи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У результаті підвищується функціональна ак-

 

 

 

 

 

 

 

Фосфорильовані білки

 

 

 

 

 

 

 

тивність і модифікується спрямованість метабо-

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

лізму в клітині. При цьому концентрація іонів

 

 

 

 

 

 

 

Внутрішньоклітинні ефекти

 

 

 

 

 

 

кальцію в ній підвищується в сотні разів. Для по-

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 14.6. Кальцій/фосфатидилінозитолова система

вернення клітини у вихідний стан необхідно «пе-

 

рекачати» надлишок іонів кальцію всередину

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ендоплазматичного ретикулума або за межі

 

2. 1,2-діацилгліцерол активує протеїнкіназу С

клітини проти градієнта концентрації. Відбу-

 

вається цей енергозалежний процес за участю

 

— фермент, який фосфорилує білки. Протеїнкіназі

Са-АТФаз. Установлена структура Са-АТФази

 

С необхідні іони кальцію для максимальної ак-

саркоплазматичного ретикулума, що має 3 фраг-

 

тивності, а також фосфоліпід — фосфатидилсе-

менти. Перший фрагмент, володіючи АТФазною

 

рин.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

активністю, гідролізує АТФ і забезпечує енергією

 

3. Синергізм між месенджерами. Два вторин-

перенос іонів кальцію. Другий фрагмент прони-

 

них месенджери — 1,2-діацилгліцерол й інозитол-

зує товщину мембрани саркоплазматичного ре-

 

1,4,5-трифосфат — діють в одному напрямку, по-

тикулума і формує «канал» для транспорту каль-

 

силюючи фосфорилування білків. Приклади

цію. Третій фрагмент розташований з внутріш-

 

клітинних функцій, які залежать від функціону-

ньої сторони мембрани і виконує роль «заглуш-

 

вання фосфо-інозитолового каскаду:

ки», перешкоджаючи зворотному потоку іонів.

 

1. Глікогеноліз у гепатоцитах.

 

 

 

У цитоплазмі клітин-мішеней існує білок каль-

 

2. Скорочення м’язів.

 

 

 

модулін, який при підвищенні концентрації іонів

 

3. Агрегація тромбоцитів і вивільнення ними

Кальцію зв’язується з 4 іонами Кальцію, змінює

 

серотоніну.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

конформацію і набуває здатності активувати

199

Кальмодулін

4Са2+

Кальмодулін + 4Са2+

Неактивний

фермент (кіназа)

Активний

фермент (кіназа)

в) активацією фосфоліпази С із залученням фосфоінозитидної системи і мобілізацією внутрішньоклітинного Са;

г) надходженням Са із позаклітинного середовища через іонні канали.

Трансформація гормонального сигналу в біохімічні реакції клітин відбувається через протеїнкінази: цАМФ-залежні; цГМФ-залежні; Са/кальмодулінзалежні; Са/фосфоліпідзалежні; тирозинзалежні протеїнкінази.

цАМФ

цАМФ активує протеїнкінази, які існують у двох формах (активній і неактивній). Неактивна форма складається з 2 субодиниць (каталітичної та рецепторної). R2C2-комплекс не виявляє ферментативної активності. цАМФ з’єднується з рецепторною субодиницею і відокремлює її від каталітичної субодиниці:

4 цАМФ + R2C2 R2 (4 цАМФ) +2C,

де C — каталітична субодиниця; R — регуляторна субодиниця.

Протеїнкінази каталізують фосфорилування відповідних ферментів, переводячи тим самим їх у неактивний чи активний стан.

аденілатциклаза фосфодіестераза

АТФцАМФ АМФ

Протеїнкіназа

 

Протеїнкіназа

(неакт.)

 

 

 

 

(акт.)

Кіназа фосфори-

 

Кіназа фосфори-

лази (неакт.)

 

 

 

лази (акт.)

 

 

 

Фосфорилаза

 

Фосфорилаза

(неакт.)

 

 

 

(акт.)

Рис. 14.7. Комплекс 4Са2+-кальмодулін

групу кальмодулінзалежних протеїнкіназ, які фосфорилують ряд ферментних білків, модифікуючи їхню активність (рис. 14.7).

Вторинні месенджери

Найбільш розповсюдженими вторинними месенджерами є цАМФ та фосфатидилінозитол. цАМФ є посередником у передачі гормонального сигналу в клітині, він утворюється з АТФ під дією активної форми аденілатциклази. Сигнал від рецептора гормону на аденілатциклазу переноситься через G-білок, вбудований у мембрани, що має ГТФазну активність. Комплекс G-білок із ГТФ активує аденілатциклазу, а комплекс G-білок із ГДФ не має такої дії. Збільшення внутрішньоклітинної концентрації вторинних месенджерів досягається:

а) активацією аденілатциклази; б) активацією гуанілатциклази;

цГМФ

цГМФ функціонує як «вторинний месенджер» у кишечнику, серці, мозку, судинах і нирках. У кишечнику і нирках його дія приводить до зміни транспорту іонів й збереження води. У гладкому та серцевому м’язі цГМФ викликає розслаблення (релаксацію), у мозковій тканині може брати участь у її розвитку, а для зрілого мозку — у функціонуванні. Принаймні два ізоферменти гуанілатциклази продукують цГМФ із ГТФ. Ця реакція аналогічна реакції, яка каталізується аденілатциклазою.

гуанілатциклаза

ГТФ ————— цГТФ + H4P2O7

Один з ізоферментів — інтегральний білок плазматичної мембрани із доменом рецептора на зовнішній поверхні мембрани і доменом цГМФ на цитозольній стороні — має три ділянки: рецепторну, внутрішньомембранну, каталітичну. Цей ізофермент гуанілатциклази активується зв’язуванням із гормоном — передсердним натрійуретичним фактором, який виділяється клітинами передсердя серця, коли збільшується на-

200

Рецептор передсердного

Рецептор

натрійуретичного фактора

ендотоксину

Позаклітинні лігандзв’я- зуючі домени рецептора

Внутрішньоклітинні каталітичні домени (утворені циклічним ГМФ)

 

 

 

 

 

 

 

Гем

 

 

 

 

 

 

COOH

Розчинна гуанілатциклаза

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

COOH

 

 

 

 

 

Рис. 14.8. Два типи гуанілатциклаз (ізозимів), що беруть участь у сигнальній трансдукції

повнення передсердя кров’ю (blood volume

ним ендотоксином (невеликий пептид), що про-

stretches the atrium). Принесений кров’ю перед-

дукується Е. coli. У результаті збільшення кон-

сердний натрійуретичний фактор активує гу-

центрації цГМФ призводить до зменшення реаб-

анілатциклазу в клітинах нирок. Підвищення

сорбції води епітелієм кишечнику, ця дія токсину

цГМФ збільшує виділення нирками Na+ і,

спричинює діарею (рис. 14.8).

відповідно, води. Втрата води знижує кров’я-

 

Другий і явно відмінний ізофермент гуанілат-

ний тиск. Гладкі м’язи судин також мають ре-

циклази — цитозольний білок, який щільно асо-

цептор натрійуретичного фактора — гуанілат-

ціюється з гемом (розчинний білок). Цей фермент

циклазу. У результаті зв’язування з рецептором

активується природною сполукою — оксидом

натрійуретичного фактора відбувається розслаб-

азоту NO (II) і судинорозширювальними нітро-

лення судин, через що тиск крові знижується.

похідними сполуками, такими як нітрогліцерин

Подібний рецептор гуанілатциклази в плаз-

і нітропрусид (використовуються в лікуванні хво-

матичній мембрані епітеліальних клітин кишеч-

роб серця).

 

нику активується термостабільним бактеріаль-

 

Судинорозширювальні нітропохідні спонтан-

 

 

 

 

 

но розщеплюються, утворюючи NO (рис. 14.9).

 

 

 

 

 

 

В організмі людини NO (II) утворюється з ар-

 

 

Негативні модулятори:

 

 

 

гініну за допомогою Са2+-залежної оксидази зі

Позитивні модулятори:

 

гемопротеїни,

 

змішаними функціями — NO-синтази, яка при-

 

аналоги аргініну,

аргінін, ацетилхолін,

 

сутня у багатьох тканинах:

 

супероксидрадикали,

брадикінін

 

етанол, глюкокортикоїди,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

НПЗС

 

 

 

+ О2 + НАДФН+Н+

Аргінін Цитрулін + NO NO-синтаза

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

NO + е

 

NO

 

 

NO + О2

 

 

ОNOО

 

 

 

 

 

 

 

 

NO е

 

 

NO+

 

 

(пероксинітрит)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Інактивація — утворення NО2і NО3, які не є вазодилататорами

Рис. 14.9. Утворення і розпад оксиду азоту

 

 

O

 

 

 

O

 

 

 

=

 

 

 

 

H2N–CH–C–OH

=

 

 

CH2

 

 

H2N–CH–C–OH

 

 

 

 

 

 

 

 

CH2

 

 

CH2

+ O2

 

 

CH2

+ NO

 

 

 

 

 

 

 

 

CH

2

 

 

CH2

 

 

 

 

 

 

 

N H

 

 

 

 

 

 

 

N H

 

 

C=NH

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

C=O

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

NH2

 

 

 

 

 

 

 

NH2

 

Аргінін

 

 

 

 

 

Цитрулін

 

NO дифундує з цих клітин у сусідні, де зв’я- зується з гемом гуанілатциклази й активує фермент, який продукує цГМФ. У серці цГМФ знижує силу серцевих скорочень за рахунок стимулювання іонних насосів, які забезпечують низь-

201

ку концентрацію Са2+ у цитозолі. Це розслаблення серцевого м’яза аналогічне дії нітрогліцерину, який використовується для полегшення стенокардії, болю, спричиненого скороченням серця, позбавленого О2 через блокування коронарних артерій.

Участь оксиду азоту в функціях органів і тканин

1.Посилення релаксації та діастолічного розтягнення шлуночків, підвищення хронотропної та ізотропної відповіді.

2.Релаксація стравоходу, шлунка, дванадцятипалої кишки, посилення перистальтики кишечнику, надходження жовчі, захист слизової шлунка.

3.Синтез NO в ендотелії легеневих судин, епітелії верхніх дихальних шляхів, бронходилатація.

4.Регуляція ниркової гемодинаміки і гломерулярної фільтрації, інгібування транспорту Nа і збільшення його екскреції.

5.Зниження адгезії та агрегації тромбоцитів, лейкоцитів, факторів росту, антимітогенна й антипроліферативна дія.

Оксид азоту (NO) — нестабільна сполука короткочасної дії — протягом кількох секунд після утворення; потім NO піддається окисненню до нітрату або нітриту. Оскільки перетворення нітрогліцерину в NО відбувається повільно, то нітрогліцерин спричинює тривале (пролонговане) розслаблення серцевого м’яза.

Вважають, що більшість ефектів цГМФ пов’я- зана з цГМФ-залежною протеїнкіназою — так званою протеїнкіназою G.

G-білок

Яке значення G-білка в клітинній активності? Перетворення ГТФ на ГДФ відбувається під дією ферменту — ГТФази, яка гідролізує ГТФ. Скорочено «білок, зв’язуючий гуанілові нуклеотиди» стали називати просто G-білок. Він складається з трьох субодиниць: α , β , γ . У стані спокою ці субодиниці утворюють комплекс, а ГДФ пов’язаний з α -субодиницею. Після того, як первинний месенджер (гормон чи медіатор) приєднується до рецептора, конформація останнього змінюється, він, у свою чергу, зв’язує G-білок. У результаті цієї взаємодії α -субодиниця вивільняє ГДФ. Тепер ГТФ, концентрація якого в клітинах вища, змінює форму α -субодиниці й активує її. Активована і зв’язана з ГТФ α -субодиниця відокремлюється від β - і γ -субодиниць і шляхом дифузії переміщується по внутрішній поверхні плазматичної мембрани, поки не зв’яжеться з ефектором (аденілатциклазою). Зазвичай через кілька секунд α -субодиниця гідролізує ГТФ до ГДФ і тим самим виключається (рис. 14.10, табл. 14.4).

 

Рецептор

 

G-білок

γ

 

β

 

 

α

 

 

 

Аденілатцик-

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

лаза неактивна

 

ГДФ

 

Рецептор

γβ

G-білок

αАденілатциклаза активна

ГТФ

цАМФ

АТФ

+РРі

Рис. 14.10. G-Комплекс цАМФ аденілатциклаза

Таким чином, ефекторні системи клітин представлені величезною кількістю протеїнкіназ, які модифікують метаболізм у клітинах шляхом АТФ-залежного фосфорилування ферментних білків. Існує кілька груп протеїнкіназ:

1.цАМФ-залежні протеїнкінази. До гормонів, що активують аденілатциклазу (діють

через GS-білок), належать адреналін, глюкагон, вазопресин і практично всі тропні гормони гіпофіза. До гормонів, що інгібують адені-

латциклазу (діють через GI-білок), належать ангіотензин, ацетилхолін, опіоїдні пептиди, соматостатин.

2.цГМФ-залежні протеїнкінази.

3.Са2+/кальмодулінзалежні протеїнкінази.

4.Са2+/фосфоліпідзалежні протеїнкінази.

5.Тирозинзалежні протеїнкінази.

Перші 4 групи протеїнкіназ фосфорилують залишки серину або треоніну, що входять у структуру ферментних білків, а тирозинзалежні протеїнкінази фосфорилують залишки тирозину. Характерною рисою дії тирозинзалежних протеїнкіназ є те, що вони не потребують вторинних посередників, а самі зв’язуються з гормоном на зовнішній поверхні мембран, пронизують товщу мембрани і фосфорилують ферментні білки за

202

 

 

 

 

 

Таблиця 14.4

 

Приклади фізіологічних ефекторів за участю G-білків

 

 

 

 

 

 

 

Гормон

Тип клітин-мішеней

G-білок

Ефектор

 

Ефект

 

 

 

 

 

 

Адреналін, глюкагон

Клітини печінки

Gs

Аденілатциклаза

 

Розщеплення глікогену

Адреналін, глюкагон

Жирова клітина

Gs

Аденілатциклаза

 

Розщеплення жирів

Лютропін

Клітини яєчників

Gs

Аденілатциклаза

 

Посилення синтезу

 

 

 

 

 

естрогенів і прогестерону

Вазопресин

Клітини нирок

Gs

Аденілатциклаза

 

Затримка води нирками

Ангіотензин

Гладкі м’язи судин

Gq

Фосфоліпаза С

 

М’язові скорочення,

 

 

 

 

 

підвищення кров’яного

 

 

 

 

 

тиску

Ацетилхолін

Клітини серцевого

Gi

Калієві канали

 

Уповільнення

 

м’яза

 

 

 

і ослаблення

 

 

 

 

 

серцевих скорочень

Енкефаліни,

Нейрони головного

Gi/G0

Са- і К-канали,

 

М’язові скорочення,

ендорфіни,

мозку

 

аденілатциклаза

 

підвищення кров’яного

опіоїди

 

 

 

 

тиску

 

 

 

 

 

 

Примітки. Gs-білки — стимулюючі, які активують аденілатциклазу; Gi-білки — інгібуючі, які інгібують аденілатциклазу; Gq-білки, які активують фосфоліпазу С.

участю фрагмента, що виходить у цитоплазму

ми ділянками ДНК, у результаті чого активу-

клітин. Типовим лігандом для цієї групи протеїн-

ються специфічні гени і транскрипція матричних

кіназ є інсулін.

РНК, які на рибосомах забезпечують синтез пев-

 

них ферментних білків, що реалізують гормо-

 

нальний ефект шляхом модифікації метаболізму.

 

Оскільки в реалізацію ефекту гормонів цитоплаз-

 

матичного механізму дії залучається біосинтез

14.2. МОЛЕКУЛЯРНО-КЛІТИННІ

білка, то прояв цього ефекту за часом тривалі-

ший, ніж у гормонів, що зв’язуються з метабо-

МЕХАНІЗМИ ДІЇ СТЕРОЇДНИХ

тропними рецепторами, і значно поступається

І ТИРЕОЇДНИХ ГОРМОНІВ

гормонам, що зв’язуються з іонотропними рецеп-

 

торами. Більшість гормонів діють за мембранним

На відміну від гормонів білково-пептидної

механізмом. Лише стероїдні гормони й тироксин

мають яскраво виражений цитоплазматичний

природи і похідних амінокислот, рецептори яких

механізм дії (див. рис. 14.4).

розташовані на мембранах клітин-мішеней, ре-

 

цептори стероїдних і тиреоїдних гормонів локалі-

 

зовані в цитоплазмі і ядрі клітин. Внаслідок своєї

 

ліпофільності, ці гормони проникають через плаз-

 

матичну мембрану клітини в цитоплазму і зв’я-

 

зуються зі специфічними рецепторами, утворюю-

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

чи гормон-рецепторні комплекси, які транспорту-

 

ють гормони до певних субклітинних структур.

 

Гормони цитоплазматичного механізму дії впли-

1. Гормони: загальна характеристика; роль

вають, головним чином, на генетичний апарат

гормонів та інших біорегуляторів у системі

клітини, тобто цей комплекс транспортується в

міжклітинної інтеграції функцій організму люди-

ядро клітини, де гормон зв’язується з певними

ни.

сайтами ДНК і підсилює або гальмує синтез пев-

2. Класифікація гормонів і біорегуляторів:

них мРНК, що забезпечують синтез ферментних

відповідність структури та механізмів дії гор-

білків de novo. Цитоплазматичні рецептори скла-

даються з: а) домену, що з’єднується з гормоном;

монів.

б) домену, що з’єднується з певними ділянками

3. Реакція клітин-мішеней на дію гормонів.

ДНК; в) домену, що з’єднується з додатковими

Мембранні (іонотропні, метаботропні) та цито-

регуляторами транскрипції; г) Zn-вмісних до-

зольні рецептори.

менів — «цинкових пальців», які виступають як

4. Біохімічні системи внутрішньоклітинної пе-

регулятори транскрипції й мають вигляд випи-

редачі гормональних сигналів: G-білки, вторинні

нань ділянок поліпептидного ланцюга рецептор-

ного білка, сформованих за рахунок зв’язуван-

посередники (цАМФ, Са2+/кальмодулін, ІФ3,

ДАГ).

ня іонів Цинку з амінокислотами.

 

Активований гормон-рецепторний комплекс

5. Молекулярно-клітинні механізми дії стероїд-

переміщається в ядро, зв’язується зі специфічни-

них і тиреоїдних гормонів.

203