Різні види оцінювання управлінської діяльності керівників ЗНЗ застосовуються при різних видах їх атестації (претендентська, кадрова, кваліфікаційна).
Аналіз науково-практичних джерел з питання атестації керівних кадрів освіти засвідчив, що більшість науковців вважають основною метою атестації стимулювання підвищення кваліфікації та професіоналізму, якості управлінської діяльності. Метою й змістом атестації керівника визначається рівень та якість його управлінської діяльності. Атестація розглядається як механізм контролю, що здійснюється на основі комплексного оцінювання рівня кваліфікації, педагогічного та управлінського професіоналізму й продуктивності діяльності працівників у державних та приватних загальноосвітніх навчальних закладах.
Сучасна атестація поєднує функції кадрового та категоріального періодичного оцінювання керівника ЗНЗ. Узагальнено теоретичну й нормативну сутність кваліфікації як певний рівень знань, умінь, навичок управлінської діяльності й визначено доцільність введення атестаційної експертизи на основі кваліметричного аналізу.
Атестація керівника тісно пов’язана з атестацією навчального закладу, оскільки рівень роботи закладу розглядається водночас як результат управлінської діяльності керівника. Зазначено, що на сьогодні немає чітко визначених й унормованих державою критеріїв оцінки діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів. Необхідні зміни у практичних підходах до атестації ЗНЗ на засадах оцінювання якостей керівника та його управлінської діяльності як самостійної процедури, яку можна здійснювати в нормативному порядку, а не один раз на 10 років, як зазначено у відповідному документі Міністерства освіти і науки України.
Визначено основні проблемні питання щодо об’єктивної оцінки діяльності керівників, а саме: усунення батьків, громадськості, соціальних інститутів від процедури атестації; оцінювання переважно процесу, а не самого результату; недосконалість запропонованих критеріїв; значний обсяг підрахунків тощо. Досвід переконує, що атестація загальноосвітнього навчального закладу має переважно фіскальний характер і не реалізує свого істотного потенціалу впливу на керовані підсистеми, в т.ч. керівників загальноосвітніх навчальних закладів.
На основі вивчення праць Б. Іванова, М. Кларина, М. Корепанової, М. Сметанського та ін. доведено, що саме такі системи атестації загальноосвітнього навчального закладу впливають на діяльність керівника, його управлінську культуру. Проте сучасні розробки комплексної атестації керівника ЗНЗ не є досконалими, оскільки породжують протиріччя між необхідністю осмислення атестації освітніх закладів як засобу розвитку професійної діяльності і культури керівників загальноосвітніх шкіл та ступенем розробки цих питань у теорії управління освітніми системами, а також відсутністю досвіду реалізації змін на цьому рівні.
Управлінську діяльність керівника доцільно розглядати як основу його професійної атестації. Професійне становлення має відбуватися на основі рефлексивного самоосмислення, переорієнтації та самокоригування соціально-професійної позиції керівників, враховуючи результати атестації. Реалізація оцінно-коригуючої функції атестації має сприяти модернізації змісту, форм, методів і зростанню рівня управлінської діяльності керівників, що, у свою чергу, буде сприяти модернізації й підвищенню рівня діяльності школи, забезпечуючи позитивну динаміку розвитку освіти в регіоні. В управлінській діяльності директора школи тенденції оновлення можна класифікувати на зовнішні (варіативність моделей школи) та внутрішні (модернізація управлінської діяльності керівника загальноосвітньої школи).
Недостатність теоретичної і методичної бази для практичного введення атестації керівників ЗНЗ у сучасних умовах спричиняє необхідність розробки організаційно-педагогічних засад атестації керівників ЗНЗ, у тому числі створення спеціальної системи й відповідного науково-технологічного забезпечення. Для створення кваліметричної субмоделі діяльності керівника ЗНЗ розглянуто, узагальнено та систематизовано професійні й особистісні якості керівників шкіл. Ураховано основні вимоги до особистісних і професійних якостей менеджерів освіти як ключових фігур організації діяльності навчальних закладів у ринкових умовах.
У результаті аналізу наукових джерел були виділені фактори (основні напрямки діяльності керівника) та критерії (вимоги до управлінської діяльності керівника):
1. Забезпечення безперервної освіти: кваліфікаційні вимоги; поновлення фахових знань з управління; розвиток фахових умінь з управління загальноосвітнім навчальним закладом.
. Здійснення соціального розвитку загальноосвітнього навчального закладу: запровадження соціальних інновацій у роботу загальноосвітнього навчального закладу; розвиток організаційної (корпоративної культури) загальноосвітнього навчального закладу; забезпечення і підтримка позитивного психологічного мікроклімату в загальноосвітньому навчальному закладі.
. Розвиток власної соціальної активності: особиста участь у професійних конкурсах; виступи з питань управління загальноосвітнім навчальним закладом через засоби масової інформації, у тому числі участь у педагогічних ярмарках; представлення загальноосвітнього навчального закладу на конференціях, нарадах, у державних органах управління загальною середньою освітою; робота з громадськістю, формування позитивної громадської думки щодо діяльності загальноосвітнього навчального закладу.
. Особистісні якості керівника: комунікативні здібності; організаторські здібності; особистісні якості; рівень фахової культури.
. Посадові обов’язки: знання та використання у своїй діяльності основних нормативних документів; підтримка та забезпечення реалізації державної політики розвитку освітньої галузі в роботі загальноосвітнього навчального закладу; здійснення системного і комплексного підходу до управління на високому рівні фахової компетентності; реалізація управлінських функцій: адміністративних, педагогічних, фінансово-господарських.
Усі зазначені вище фактори і критерії лягли в основу кваліметричної субмоделі діяльності керівника ЗНЗ. Розроблено кваліметричний стандарт для проведення атестаційної експертизи. Для створення моделі атестації були виділені атестаційні процедури та їх зміст. На підготовчому етапі передбачалося створення субмоделі професійної діяльності керівника як управлінця. На процесуальному етапі - вимірювання рівня професійної діяльності керівника. На заключному етапі - аналіз результатів вимірювання, організаційна, контрольна і заключна частини. Модель атестації подано на рис. 1 і представлено в єдності підготовчого, процесуального та заключного компонентів, що відповідає доатестаційному, атестаційному та постатестаційному періодам.
2.4 Концептуальні основи атестації в системі професійного розвитку керівника освітньої установи
Рівень освіти учнів, в яких би аспектах ми його не розглядали, залежить від багатьох чинників, і важливе місце серед цих чинників займає рівень кваліфікації керівників шкіл (тих, хто управляє освітньою установою).
З іншого боку, про рівень кваліфікації керівників школи ми можемо судити передусім, по результату їх роботи. А цей результат, в першу чергу, полягає в якості освіти учнів.
Цей взаємозв'язок наочно показує наскільки важлива освіта і самоосвіта керівних працівників, наскільки актуальною є ця проблема.
Практичним підтвердженням актуальності підвищення професійної культури керівників є введення в нашій країні атестації як способу контролю, самоконтролю керівних працівників і як дієвого стимулу до підвищення їх професійної культури.
Атестація керівника освітньої установи в освітньому просторі нашої країни виникла не випадково, а закономірно. Це обумовлено і новою парадигмою освіти, і вдосконаленням системи безперервної освіти, і новим підходом до управління в цій сфері.
По суті справи, атестація - оцінка професійної культури керівника школи - завжди мала місце в реальності. Вона здійснювалася у вигляді різноманітних перевірок роботи освітніх установ (від стану викладання учбового предмета до фронтальної перевірки роботи школи). Вона мала місце в прояві різноманітного відношення до керівника школи усіх учасників освітнього процесу : педагогів, батьків, що вчаться і тих же перевіряючих. Але така атестація ніколи не об'єднувала вказаних осіб в рішенні стратегічних цілей, не була системною, не мала чітких нормативно-правових основ, не викликала реальну затребуваність з боку того, що атестується.
В зв'язку з цим ми вважаємо, що атестація може стати або нормативно-правовим явищем, сприяючим розвитку освітньої системи, або декларативним, формальним явищем, яке нейтралізуватиме розвиток, а може бути, і завдавати прямої шкоди системі освіти.
Таким чином, наочні протиріччя між:
· правом усіх осіб, зацікавлених у вдосконаленні освітнього процесу брати участь в управлінні школою і оцінкою керівників, що атестуються, вузьким кругом експертів і членів атестаційних комісій;
· вимогою концептуальності поглядів на нове управлінське явище і нечіткою представленістю окремих сторін цього явища в змісті і технології атестації педагогічних і керівних кадрів;
· метою атестації - підвищенням професійної культури керівників освітніх установ і обмеженою можливістю використання результатів практикованої атестації.
Тобто актуальність дослідження проблеми обумовлена відсутністю чіткого взаємозв'язку професіограми керівника освітньої установи і вимог до атестації; неопрацьованістю моделі оцінки (самооцінки) професійної культури керівника освітньої установи; зміною характеру управління школою (необхідністю притягнути до управління цією установою учасників освітнього процесу) і парадигми освіти, орієнтованої у тому числі і в управлінській сфері на "суб’єкт- суб’єктивні" стосунки.
Виявлені проблеми обумовлюють необхідність розробки нових концептуальних підходів до атестації, визначення її структурних складових, їх опис і включення атестації в складніше явище: розвиток професійної культури керівника освітньої установи.
Концепція атестації керівника освітньої установи. Концептуальні основи атестації керівника освітньої установи розглядаються як феномен управлінської діяльності у рамках єдиного підходу до підвищення професійної культури, експертизи і оцінки.
. Методологічною основою створення концепції є системний підхід. Це означає, що безперервна система освіти керівника школи включена в систему вищого порядку, тобто в систему освіти в цілому.
Причому, результативність освіти учнів є наслідком рівня культури керівника, стимулом, умовою і сферою застосування його професійного потенціалу, а також і критерієм його оцінки.
Новий етап розвитку освіти в країні, соціальні потреби держави і суспільства формують нову ідеологію і стратегію експертизи і атестації керівника.
. Модель професійної культури керівника освітньої установи, що виступає об'єктом його атестації.
Реформування освітньої системи, соціальне замовлення на нову парадигму в освіті, необхідність протистояти негативному впливу кризових явищ в усіх сферах життя суспільства на учасників освітнього процесу вимагають підвищення професійної культури керівника школи.
Складовими об'єктами експертизи професійної культури є:
· потенційні можливості фахівця (керівника) у вигляді знань в усіх трьох областях культури (професійно-управлінських, професійно-педагогічних, морально-етичних і комунікативних);
· реальні можливості фахівця у вигляді умінь в усіх трьох областях культури (професійно-управлінських, професійно-педагогічних, морально-етичних і комунікативних);
· результативність діяльності керівника, що атестується, у вигляді сукупної праці усіх учасників освітнього процесу керованої ним установи.
. Організаційно-технологічна система атестації професійної культури керівника освітньої установи.
Атестація керівника школи, будучи складовою частиною системи управління освітою, виконує три функції. Перша функція атестації пов'язана з необхідністю організації демократичного характеру управління освітньою установою. Друга функція пов'язана з необхідністю розвитку професійної культури цього керівника. Третя функція пов'язана з вдосконаленням управління розвитком освіти. Атестація повинна виступати трьома механізмами управління :
· навчання демократії («школа демократії»);
· розвиток професійної культури керівника (фахівця);
· вдосконалення управління розвитком освітніми структурами (район, область, регіон).
Щоб атестація стала механізмом демократичного управління освітою, необхідно, щоб вона стала воістину «народною», тобто охоплювала не лише керівників, що атестувалися, і атестуючих функціонерів, але і усіх зацікавлених учасників освітнього процесу: педагогів, що вчаться, батьків, інспекторів, методистів, представників громадськості і т. д.
Необхідність атестації керівника освітньої установи в країні не викликає сумніву. Соціальна потреба держави і суспільства формують нову ідеологію і стратегію атестації керівника школи як віддзеркалення вимог національної доктрини освіти. Проте і в Україні, і за кордоном атестація керівників шкіл досі не має науково обґрунтованої нормативної бази, системи вимог, а має лише набір рекомендацій (частенько розрізнених, суперечливих), які неоднозначно інтерпретуються, не пов'язані в єдині системотворні принципи і носять інколи фрагментарний, декларативний характер. Тому необхідно системно проаналізувати стан даного питання в країні і вибрати загальну для країни програму вдосконалення атестації. Найголовніший недолік атестації - її відірваність від цілісної системи розвитку професійної культури керівника, розвитку освітньої установи і в цілому від системи безперервної освіти в країні. Іншими словами, атестація розглядається без належного урахування її зовнішніх зв'язків. А насправді вона повинна аналізуватися системно, тобто з урахуванням зовнішніх і внутрішніх зв'язків, функцій і системотворних принципів. У наявності ряд серйозних протиріч між соціальним замовленням і нормативно-правовою основою атестації і її педагогічними і управлінськими особливостями. Атестація розглядається як явище більше часткового порядку по відношенню до загальнішого явища - підвищення професійної культури. В цьому випадку вона виступає, з одного боку, як відносно автономне управлінське явище, а, з іншого боку, як механізм іншого управлінського явища більше вищого порядку - організації розвитку професійної культури керівників освітніх установ. Крім того, атестація розглядається як цілісна система, в якій виділена професійна культура керівника освітньої установи в якості її мети і об'єкту. У основу розвитку професійної культури керівника школи покладена морально-етична і комунікативна культура. При цьому процедура атестації нерозривно пов'язана з практичною діяльністю керівника освітньої установи. Атестація, як управлінське явище, розглядається в трьох його аспектах:
) як явище з її внутрісистемними особливостями;
) у взаємозв'язку з її зовнішніми явищами;
) як динамічне явище, що розвивається.
Розглядаючи атестацію як цілісне системне управлінське явище, ми виділили її складові: цілі, принципи, забезпеченість засобами, об'єкти, етапи, механізми атестації. Цілі атестації: стимулювання росту кваліфікації, професіоналізму, продуктивності педагогічної і управлінської праці; - забезпечення соціальної захищеності працівників галузі в умовах ринкових відносин шляхом диференціації оплати праці. Ці цілі є значущими для керівника і істотними для держави і суспільства. В основі атестації лежать загальні і часткові принципи.