Материал: Teoriya_mas_com

Попри свою раціональність, яка є наслідком усвідомлення масового настрою, суспільна думка все одно залишається більшою мірою емоційним утворенням. Сама собою вона, без зовнішнього упливу, не може структурувати масу і перетворити її на організовану групу.

Про місце і роль суспільної думки в контексті існування маси правдиво сказав Х. Ортега-і-Гасет: “ Маса людей не має думки. Народ ніколи не мав ні- яких ідей; він не володіє теоретичним розумінням буття речей. Непридат-

ність до теоретичного мислення заважає йому приймати розумні рішення і складати правильну думку. Через це думки треба заганяти в людей під ти- ском зовні, як змазувальне масло в машину” *.

Формування суспільної думки, через таке уявлення про масу, перетворю-

ється більшою мірою на процес не раціонального, а емоційного впливу на людей. “ Схильну до всіх крайнощів масу й збуджують також лиш надмірні подразнення. Той, хто хоче на неї впливати, не потребує логічної перевір-

ки своєї аргументації, йому треба живописати найяскравішими фарбами, перебільшувати і завжди повторювати те саме (виділення наше.—

В. Р.).

Оскільки маса в істинності або хибності чогось не вагається і при цьому усвідомлює свою величезну силу, вона така ж нетерпима, як і підвладна ав-

торитету. Вона поважає силу…” (Фрейд, Зигмунд. Психоаналитические

этюды.— Минск: ООО “ Попурри”, 2001.— С. 429).

Наявність суспільної думки якраз і свідчить про сформовану масу. Однак у відносно спокійні періоди суспільного розвитку громадська думка живе на

рівні індивідів, організованих соціальних груп, політичних інститутів, регулюючи їхню поведінку, виробляючи і насаджуючи певні норми стосунків у

суспільстві. Але з появою, скажімо, політичної нестабільності, думка громади виходить за межі індивідів та соціальних груп і стає фактором об’єднання

їх в одну масу, тим самим трансформуючись і набуваючи нових ознак свого змісту.

Підсумовуючи сказане, вдамося до визначення Д. В. Ольшанського: “ Сус-

пільна думка — стан масової свідомості, що охоплює собою приховане або явне ставлення тієї чи іншої спільноти, або сукупності спільнот, до подій,

що відбуваються, та існуючих явищ. Суспільна думка виступає в експре-

сивній, контрольній, консультативній та директивній функціях. Тобто

вона займає певну позицію, дає пораду або пропонує рішення з тих чи ін-

ших проблем. Залежно від змісту висловлювань суспільна думка виража- ється в оцінних, аналітичних, конструктивних або іноді деструктивних су-

* Перекладено за: Ольшанский Д. В. Психология масс.— СПб:

Питер, 2001.— С. 30).

96 Частина перша

дженнях” ( виділення наше.— В. Р.) (Ольшанский Д. В. Психология масс.—

СПб: Питер, 2001.— С. 24).

Таким чином, суспільна думка не є продуктом наукового, виваженого підходу до пізнання речей; вона не народжується в результаті концептуального та об’єктивного аналізу явищ, подій, процесів людьми, що ставлять за мету докопатися до істини. Навпаки, суспільна думка є результатом іноді поверхового погляду на речі, у формуванні якого беруть участь переважно не ек-

сперти з тих чи інших питань, а звичайні люди, які з об’єктивних причин не можуть володіти повною й достовірною інформацією з тих чи інших питань,

через що у своїх судженнях покладаються на почуте, власне розуміння авто-

ритетів без перевірки тих суджень на істинність, бо не мають можливості (і

не бажають!) перевіряти їх.

Суспільна думка завжди виникає на основі вже існуючих суджень, поглядів, ідей, вироблених сторонніми по відношенню до маси людьми і впрова-

дженими ними в свідомість маси. Через те масова думка, або думка маси,—

це є спожита, прийнята масою суспільна думка, у формуванні якої члени маси й самі брали участь. І немає сенсу говорити про існування якоїсь окремої думки маси, відмінної від суспільної. По-перше, маса самостійно її не може

виробити, по-друге, навіть якщо припустити здатність маси продукувати думку, маса все одно буде покладатися на судження інших людей, соціаль-

них груп, вчених і її думка буде спільним суспільним витвором.

Суспільна думка протиставляється науковій думці як продукту прискіпливого, організованого, об’єктивного аналізу явищ, процесів, аналізу, здійс-

нюваного вченими, що несуть моральну відповідальність за свої судження. Такий статус суспільної думки визначається природою суспільної, гро-

мадської діяльності і не свідчить про недовихованість чи неосвіченість людей. Активна суспільна діяльність осіб, соціальних інститутів не є науково-

пізнавальною діяльністю, вона має швидше характер комунікативно-про- світницький, ніж дослідницький. Навіть у випадку посилання на дані наук під час формування суспільної думки, ці дані все одно обростають непереві-

реними судженнями, емоціями, і в результаті суспільство отримує спільний

для всіх “ мислительний витвір”, істинність якого важко або й неможливо перевірити.

Cуспільна думка в цьому контексті є практичною формою прояву суспільної свідомості, її реальним виявом. Але суспільна думка, виношена соціальними групами, партіями, рухами, безперечно за змістом і структурою відрізняється від думки певної маси через те, що суспільна свідомість має практичне втілення і реальний вияв у вигляді масової свідомості поряд зі свідомістю соціальних груп, партій, рухів, течій.

2.2.3. Масова свідомість.

На формування суспільної думки вирішальний вплив має суспільна свідомість, яка являє собою сукупність поглядів, принципів, ідей, суджень, традицій, забобонів, знань, соціального емоційного досвіду, що належать різним соціальним суб’єктам (відомим особам, соціальним інститутам, групам, організаціям і т. д.) і вироблялися протягом усієї історії суспільного розвитку.

Що ж являє собою масова свідомість і чи відрізняється від суспільної?

Масова свідомість не є окремим видом свідомості, який протистоїть суспільній. Це та сама суспільна свідомість, але актуалізована в часі й просторі певною спільнотою під упливом конкретних соціальних, культурологічних, політичних та інших чинників.

Масова свідомість розглядається як збіг у якийсь певний момент основ-

них і значущих компонентів свідомості різних груп та індивідів, але певним чином структурованих та поєднаних.

“ Масова свідомість включає основний (первісний), емоційно-дійовий, і вторинний, раціональний рівні. В основі масової свідомості, зазвичай, ле- жить яскраве емоційне переживання якоїсь соціальної проблеми, що викли- кає загальну заклопотаність. Це може бути війна, революція, масштабна економічна криза і т. д. Крайня межа переживання проблеми виступає як системоутворювальний чинник масової свідомості. Таке переживання, про- являючись у сильних емоціях або почуттях, закриває собою все інше, звичні правила життя — групові норми, цінності і зразки поведінки. Воно поро- джує потребу в негайних діях — тому і визначається як емоційно-чуттєва основа (іноді — як “ ядро”) масової свідомості”. На основі емоційно-дійово-

го рівня поступово формується раціональний — загальнодоступні знання, інформація, що обговорюється, соціальні очікування людей, оцінки подій,

думки, соціально-політичні цінності. Раціональний рівень формується переважно через чутки та ЗМК (Ольшанский Д. В. Психология масс.— СПб: Пи-

тер, 2001.— С. 20—21).

Для формування масової свідомості роль ЗМК неоціненна. Власне, продуктивно формуватися цей вид суспільної свідомості може тільки у середо-

вищі масового спілкування. Тільки це середовище може виокремити компо-

ненти суспільної свідомості, переформувати і трансформувати їх на основі емоційній, оскільки, за висловом багатьох психологів, інтелекту, розуму, логічної аргументації немає місця в масовій психології. Через це масова свідо-

мість — емоційна, мозаїчна, рухлива й змінна, завжди конкретна, неоднорідна, аморфна, суперечлива, лабільна (нестійка) й розмита.

Масова свідомість — “ своєрідний позаструктурний “ архіпелаг” в соці- ально-груповій структурі суспільної свідомості, утворення не стійке, а ніби “ плаваюче” у складі більш широкого цілого… Це особлива, ніби “ надгрупо-

мості і трактується як сукупність свідомостей основних груп, що утво- рюють соціальну структуру суспільства, але з уже зруйнованими межами всередині такої свідомості” ( Там само.— С. 29—30).

Як наслідок міфотворчої діяльності ЗМК, масова свідомість являє собою

“ мозаїчно-кліпово-міфологічну масовокомунікаційну свідомість” (тер-

мін взято з уже цитованої роботи Д. В. Ольшанського, стор. 302). На основі

осколкових повідомлень і фантастичних зв’язків між ними ця свідомість цілком успішно функціонує в масовому середовищі, породжуючи й утверджуючи ілюзію всеохопного знання про світ і його події. А на цій

основі створюється гіпертрофований вплив, скажімо, телебачення на психо-

логію мас. Цей уплив і має вияв у виникненні особливої спільноти — напри-

клад “ телевізійного електорату”, який голосує не за програму кандидата у депутати, а за його імідж, створений ЗМК. З іншого боку, відзначає Д. В. Ольшанський, з’явилася нова влада — “ телекратія”, яка складається з най-

більш рейтингових телеведучих. “ Така “ телекратія” — це не віртуально- абстрактна “ четверта влада”, яку ніхто серйозно і не сприймає. Це зовсім конкретні люди, які більш чи менш успішно, але керують-таки масовою сві- домістю, і до яких тепер уже регулярно змушені ходити на поклон політи- ки, які мріють стати улюбленцями мас. Як правильно відмітив один із най- більш відомих дослідників цих процесів Дж. Барбер, “ із занепадом партій люди звертаються до газет, журналів і телевізорів за керівництвом. І саме тут, у політичному журналізмі, вони знаходять нову еліту”, яка володіє серйозною владою” (Ольшанский Д. В. Психология масс.— СПб: Питер,

2001.— С. 302).

На завершення слід зауважити, що масова свідомість визначає поведінку

спільноти, яка є її носієм. Масовій свідомості в рамках суспільної свідомості протиставляються групова (свідомість соціальних груп як організованих та

структурованих утворень) й індивідуальна.

2.2.4. Масова поведінка.

Масова поведінка буває двох типів: звична, нормативна, передбачувана,

і незвична, ненормативна, стихійна.

Нормативна поведінка — це поведінка мас, яка не виходить за рамки уявлень про людську поведінку, прийняту в певному соціумі. Ненормативна поведінка — це відхилення від прийнятих правил поводження в соціумі. У такій поведінці є певний елемент стихійності з точки зору людини, яка спостерігає або намагається керувати масою. Виділяють дві форми найбільш яскравої стихійної поведінки — масова паніка та масова агресія, проте можуть бути й прояви соціально позитивного спрямування.

З точки зору масової комунікації, для професійних комунікантів нормативна, “ планована” поведінка є звичним й очікуваним результатом їхньої ро-

боти, адже завдання масової комунікації керувати поведінкою членів маси чи мас, і вихід з-під контролю членів маси вносить непорозуміння у роботу професіоналів. Але стихійна поведінка становить особливе професійне зацікавлення, оскільки паніка й агресія або масова ейфорія можуть теж провокуватися комунікантами чи несподівано виникати від некоректної роботи фахівців із масового спілкування.

Вумовах демократичних суспільств “ планована” поведінка мас не завжди

єлегко отримуваним результатом роботи комунікантів. Демократичні маси схильні до саморегуляції, вони більш стихійні, ніж штучні (бо в демократич-

них умовах індивіди більш самодостатні, раціональні, мають право вибору, а

це дозволяє їм уникати однозначного сугестивного й маніпулятивного впли-

ву, зокрема, ЗМК). Демократичні маси формуються швидше зсередини, під упливом вироблених принципів та зразків поведінки в суспільстві, ніж під дією професійних комунікантів. Фахівці зі спілкування тільки тоді мають ус-

піх і здатні прямо впливати на соціум, коли вони імітують демократичні фо-

рми спілкування, створюють міф вільного вибору.

Поведінка реального адресата масової комунікації, незібраної публіки, більшою мірою віртуальна, ніж реальна, оскільки незібрана публіка є некон-

тактною. Але за особливих умов, наприклад під час виборів, незібрана публіка починає діяти більш-менш організовано, виникає соціально-політична

поведінка.