Материал: Teoriya_mas_com

сового настрою, що виникає у результаті конфлікту між прагненнями й досягненнями людей.

Формування маси через виникнення масових настроїв відбувається в результаті впливу якогось джерела зараження, прикладу для наслідування. Це може бути

“ служитель релігійного культу, поширювач пліток і чуток, теле- візор або інший засіб масової інформації, насамкінець, політич- ний лідер. І всі вони, психологічно, виконують одну функцію — зрозуміло, кожен по-своєму. Однак у всіх цих випадках ми маємо справу з кимось або чимось, хто або що навіює, як треба роби-

ти, проголошує істинні цінності, демонструє зразкову пове-

дінку (виділення наше.— В. Р.)” (Ольшанский Д. В. Психология масс.— СПб, 2001.— С. 9—10).

Маса тисне на людину, активізує в ній отого масового черв’ячка, який

живе у кожному з нас.

“ Маса не тільки допомагає виживати — дуже часто маса при- гнічує людину і, звичайно ж, дуже змінює її поведінку. Настільки, що потім людина ніяк не може повірити в те, що вона робить у рядах маси. На людину, яка перебуває в масі, діють особливі пси- хологічні закони. Маса заражає людину, змушує її наслідувати собі, часто навіть навіює те, що у звичайному стані і в голову не прийшло б. У масі виникають особливі психологічні стани. Під

впливом складних емоційних реакцій виникають неочікувані види масової поведінки. І тоді, здавалось би, нормальні люди здатні на масову агресію або ж масову паніку. Тоді виникають натовпи, здатні “ бити і рятувати”, не даючи собі звіту в тому, для чого вони це роблять. Існують, звичайно, і більш спокійні різновиди мас — “ публіка”, яка сидить перед телевізорами, збирається на мітинг або навіть засідає в парламенті. Однак і тут діють ті ж механізми масової поведінки: і така, здавалось би, пристойна публіка принагідно може перетворитися в оскаженілий і розв’яз-

ний натовп” ( Там само.— С. 8—9).

Маса — це не десь там, а ось тут, де “ я”. Безперечно, вона складається з конкретних людей, але в тім-то й річ, що кожна людина, ставши членом маси, масовою людиною, втрачає свою конкретність і перетворюється в часточку єдиного соціально-психологічного організму — маси. Підставою для такого перетворення є те, що оте масове від природи живе у кожному з нас.

“ Масова людина — наш прямий предок. Спочатку була масова свідомість, і тільки потім з неї почала виділятися свідомість ін- дивідуальна. До того ж цей процес відбувається до цього часу.

Нам так і не вдалося поховати того печерного предка — він хо- вається десь всередині нас, у підсвідомості, і періодично вилізає назовні. Такі вже ми є, люди — з одного боку, дуже індивідуальні,

аз іншого — значною мірою масові істоти” ( Там само.— С. 9).

Зцих характеристик і зауважень російського дослідника мас Д. В. Ольшанського формується уявлення про те, що ж таке маса. Але не поспішаймо

звизначенням, а зробімо огляд тих дефініцій, які існують у нашій та зару-

біжній науці.

2.1.1. Визначення мас.

Поняття маси потребує визначення насамперед у контексті аналізу таких

явищ, як засоби масової комунікації, засоби масової інформації, мас-медіа, масова культура тощо.

Щодо значення слова “ масовий”, то, безперечно, воно має в широкому

вжитку значення “ численний”, проте таке значення не є термінологічним і

не відбиває усієї суті поняття, що позначене цим словом. Першими значеннями слова “ масовий” є:

“... такий, у якому беруть участь широкі маси, велика кількість людей”, “ призначений для широких мас, загальнодоступний”

(Словник української мови. Т. IV.— К.: Наукова думка, 1973.—

С. 641).

Визначення “ широких мас” (“ великої кількості людей”), або просто — мас, на рівні словникових дефініцій не дає повного уявлення про об’єкт.

Тлумачний словник, для прикладу, пропонує як переносне значення таке тлумачення: маси — це

“ велика сукупність людей; широкі кола трудящих, населення”

(Там само.— С. 636).

Лише в спеціальній довідковій літературі можна натрапити на більшменш ретельне визначення мас як соціального суб’ єкта. Так, у психологічному словнику за редакцією Артура Вебера маса розглядається у вигляді

“ будь-якої великої кількості людей, різної за своєю структурою і такої, яка не становить соціальної організації. Цікавий аспект цього терміна — імплікація, що, хоч маса і не має чіткої

структури, люди, які входять у неї, мають тенденцію поводитися порівняно аналогічно (виділення наше.— В. Р.) (Большой толковый психологический словарь. Т. 1 (А— О).— М.: ООО

«Издательство АСТ»; «Издательство «Вече», 2001.— 592 с.)”.

У визначенні масової свідомості, поданому у “ Философском словаре”, маси розглядаються як соціальний суб’єкт, що включає такі суб’ єкти, як класи, соціальні групи. При цьому не пояснюється різниця між цими суб’єктами

або автори словника її і не бачать (Философский словарь / Под ред. И. Т. Фролова.— М.: Изд-во полит. л-ры, 1981.— С. 205).

Аналіз словникових статей свідчить про те, що слово “ маса” (“ маси”) вживається як дане, на рівні прийнятого, звичного, самого собою зрозумілого факту, без належного пояснення і тлумачення (посилання на маси (масу) знаходимо найчастіше в словникових статтях про масову свідомість, масову поведінку, суспільство тощо).

З самого початку розмови про масу (маси) розмежуємо ці дві словоформи. Маса — то загальне збірне поняття, що вказує на явище безвідносно до

його виду, способу існування. Маси — термінологічна множина, що вказує

на факт існування явища у вигляді різних видових форм та способів. Порів-

няйте: вода — вó ди, цукор — цукрú, пісок — піски, глина — глини, жир — жири. Збірні й речовинні іменники у множині вживаються як наукові терміни для позначення відповідного об’єкта вивчення у всіх його проявах.

На жаль, у науковій літературі не приділяється належної уваги науковій

розробці поняття маси. Майже за столітню історію існування української науки про журналістику, масову комунікацію не було проведено жодного серйозного повного дослідження, присвяченого питанню мас як єдиному ад-

ресатові, зокрема, журналістики. В той же час маси, хоч і спорадично, але вивчаються соціологами, соціальними психологами, політологами. Вони є

предметом практичного зацікавлення політтехнологів. Правда, серед учених інших наук теж є нарікання на відсутність належного інтересу до мас, що якось непомітно масова психологія зникла з навчальних програм та універ-

ситетських курсів, психологія мас почала згадуватися тільки між іншим, як “ масоподібне явище” у вигляді насамперед натовпу. Відсутність належної

уваги до масової психології призвела до того, що цей предмет вивчення почав розглядатися у негативному світлі й на периферії наукових знань як

щось неважливе і необов’ язкове. Причиною всього цього, на думку російського політолога, автора єдиної на теренах колишнього СРСР узагальнювальної з питання маси книги “ Психология масс” Дмитра Вадимовича Ольшан-

ського, є те, що минуле ХХ століття було занадто раціоналістичним. “ Най-

більших успіхів у ньому досягли західні країни і народи, які психологічно ви- різняються підвищеною раціональністю мислення. Через це створилося вра-

ження, що епоха явищ ірраціональних, емоційних і не індивідуальних, а

масових, просто зникла далеко в минуле. Масовою поведінкою керувати навчилися, сформувалася “ масова культура”, а самі маси були роздрібнені на окремі групи й, далі, на окремих індивідів (виділення наше.— В. Р.). Зро-

бивши культовими права вільного індивіда, на Заході вирішили, що назав- жди позбулися масової людини, що просто перехворіли психологією мас. Од-

нак для них, а ще більше для нас все вийшло не так просто” (Ольшанский Д. В. Психология масс.— СПб, 2001.— С. 7).

У цій цитаті, окрім усього, забігаючи трохи наперед, звертаємо увагу на виділення, зроблене напівжирним курсивом, що характеризує масу як яви-

ще ірраціональне, емоційне, що може існувати і в роздрібненій формі при наявності вже сформованої масової культури і при можливості ке-

рувати масовою поведінкою (тобто маса може проявити себе як цілісність,

коли нею керувати, навіть якщо вона існує і в роздрібненій формі).

Отже, однією з причин того, що ми забули про маси, є наш раціоналізм,

який веде до індивідуалізму в суспільстві і, певно, егоїзму.

Інша причина, особливо для нас, пострадянських людей, полягає й в ін-

шому — в тому негативізмі, з яким ми вбирали поняття “ масового” у свою соціалістичну свідомість, свідомість будівників комунізму: все масове — культура, поведінка, настрої, свідомість, психологія, суспільство і навіть ко-

мунікація (хоч для неї, як і для свідомості, робився певний реверанс убік по-

зитиву через неможливість заперечити все-таки все масове) — розглядалося як буржуазні, капіталістичні речі, що вели до деградації особистості, до задурманювання простого люду правлячою елітою, до зведення його психоло-

гії до психології бидла. В той же час офіційною радянською пропагандою усьому масовому, зокрема масовій культурі, протиставлялася справді демо-

кратична культура, спрямована “ на духовно-моральне освоєння світу, гума- ністичний розвиток культурно-історичного процесу, творче розгортання духовного багатства людини і моральне удосконалення особистості”. Ні, ця

цитата не з сучасних демократично налаштованих авторів і не з обґрунтування теми для отримання американського гранту, це цитата з “ Философско-

го словаря” останніх років брежнєвської епохи (Философский словарь / Под ред. И. Т. Фролова.— М.: Изд-во полит. л-ры, 1981.— С. 204). У тім-то й річ,

що незалежно від того, якими красивими словами ми б не характеризували процес впливу на людей, суспільство — чи як пропаганда, чи як маніпуляція, чи як надання можливості, права вибору людині обирати на свій розсуд

пропоновані їй шляхи, способи,— коли мова йде про масове контактування з

людьми, ми матимемо один і той самий результат — сформовану масу, масову поведінку, масову свідомість, масову культуру і т. д. І якщо ми маємо

справу з масовою комунікацією, то результатом масового спілкування можуть бути тільки масоподібні речі. Від масової комунікації не може народитися немасова культура і немасова свідомість, інакше масова ко-

мунікація тоді не буде масовою. Для припинення масовізації, чи масифікації народу (віддаємо перевагу цьому термінові; мова про цей процес ітиме далі), вихід один: заборонити технології, методи, способи, засоби, які за своєю суттю покликані здійснювати у різних формах і з різною силою процес масифікації людей. Це означає заборонити існування ЗМК! А ця річ реально

вже неможлива. У тому ж “ Философском словаре” в статті “ масова комунікація” читаємо, що основним завданням ЗМК у соціалістичному суспільстві є “ сприяння всебічному й повному розвитку особистості, формування її активної життєвої позиції, поширення наукового світогляду”. Ну чим не демократична ідея вільного вибору, коли людині сприяють, надають можливість розвиватися так, як вона хоче? І що ми маємо в результаті соціалістичного підходу до масової комунікації? Той самий “ буржуазний” результат: масову

свідомість, масову поведінку, масові цінності,— лише почасти різного змістового наповнення з різними ідолами поклоніння.

Отже, незважаючи навіть на той факт, що висловлювання на кшталт “ ре-

волюційні маси”, “ народні маси”, “ виховання мас” і т. п. були популярними

у мові класиків і послідовників марксизму-ленінізму, саме вживання поняття “ маси” залишалося невизначеним і непопулярним у вітчизняній науці як термін через його обтяженість конотацією “ буржуазності”.

Визначення маси можна знайти у різних виданнях, присвячених переваж-

но психології мас та соціології аудиторії. Російський учений-політолог Д. В. Ольшанський пропонує огляд теорій мас (Ольшанский Д. В. Психология масс.— СПб, 2001.— С. 14—17). Термін “ маси”, за спостереженнями цього

вченого, вперше було вжито у контексті аристократичної критики соціальних змін XVII—XIX століть у суспільствознавстві. Цей термін вперше

зійшов з уст англійця Е. Берка і француза Ж. Де Местра. Першим визнаним теоретиком мас став Г. Ле Бон (1896). Масу він розглядав на прикладі на- товпу як психологічний феномен, що з’являвся в результаті безпосередньої

взаємодії індивідів, незалежно від їхньої національності, соціального статусу, професії, навіть причини, що викликала утворення натовпу. Головне, що

в натовпі утворюється соціально-психологічна єдність маси — “ душа натовпу” .

“ Вона просякає певними загальними почуттями, взаємонавіюван- ня дає їй значне нарощення енергії, в натовпі никне, щезає свідо- ма особистість” (Там само.— С. 14).

Але модель маси як лише натовпу давно вже не існує. В науці натовп розглядається у вигляді одного із видів маси. Помічено такі її тенденції,

як атомізація (відносно самостійне і незалежне існування членів маси), не- комунікабельність, відчуженість між людьми, що становлять масу. Згодом базовою моделлю маси став не стільки натовп, як публіка:

“... метушливого учасника збіснілого натовпу замінив глядач, який комфортно влаштувався у своєму кріслі” ( Там само).

Ще Г. Тард (1901) вимагав розрізняти натовп і публіку як два види ма-

си, що відрізняються один від одного деякими зовнішніми характеристиками, але мають спільні психологічні механізми. У натовпі люди фі-

70 Частина перша