Материал: Teoriya_mas_com

вання ними, лежить в основі професіоналізму, тобто майстерності. А це в свою чергу веде до професіоналізації дій, виникнення відповідної професії й підготовки відповідних фахівців. Таким чином, організоване спілкування, яким є масова комунікація, давним-давно набуло ознак професіональної діяльності й поставлене у виробничі умови поряд з розвитком засобів масової комунікації, без яких ефективний зв’язок із масами неможливий, тобто поряд з виникненням індустрії мас-медіа. Згідно з визначенням масового спіл-

кування, взятого зі словника A Dictionary of Communication and Media Stu-

dies (Ed. by J. Watson and A. Hill.— London, New Yo rk, Sydney, Auckland, 1997.— C. 132—133), цим терміном позначають “ інституалізовані (виділен-

ня наше.— Автор) форми виробництва і розповсюдження загальнодоступ-

них (публічних) повідомлень, які поширюються у великому масштабі, включаючи значний розподіл праці в їхньому виробничому процесі та функціонуванні, через складне посередництво друку, фільму, фотографії та звукозапи-

су” ( переклад О. В. Зернецької (Зернецька О. В. Глобальний розвиток систем

масової комунікації і міжнародні відносини.— К., 1999.— С. 19).

Як бачимо, організація процесу масового спілкування досягла такого рівня відповідальності й серйозності, що за організацію справи масового

спілкування відповідають цілі установи, заклади, фабрики (“ інституалізовані форми виробництва і розповсюдження”) і кожен відповідає за організацію

певного процесу масової комунікації (“ розподіл праці в їхньому виробничому процесі та функціонуванні”), оскільки процес організації масового спілкування є складним (“ через складне посередництво друку, фільму, фотогра-

фії та звукозапису”).

Отже, беручи до уваги професіональний аспект масової комунікації на

сучасному етапі, ми можемо запропонувати таке її визначення:

Професіональна масова комунікація — це майстерно організоване спіл- кування у вигляді суспільно-культурної діяльності,

учасниками якого є, з одного боку, професіональні мовці (професійні ко- муніканти), що чинять згідно з суспільно-етичними нормами, законами дер- жави, вимогами технології організації мовлення й спілкування,

і, з іншого боку, маса людей (маси, комунікат), на яку здійснюють уплив професіональні мовці через засоби масової ко-

мунікації, зокрема засоби масової інформації, за допомогою масової інфор- мації,

що є продуктом професійної масовоінформаційної діяльності у сфері ін- формаційної індустрії як “ інституалізованої форми виробництва і розпов- сюдження загальнодоступних (публічних) повідомлень, які поширюються у великому масштабі, включаючи значний розподіл праці в їхньому виробниц- тві й функціонуванні через складне посередництво друку, фільму, фотогра-

фії та звукозапису” (J. Watson, A. Hill).

При аналізі й визначенні масової комунікації слід завжди розглядати це явище в двох професійних аспектах — технологічному й змістовому, враховуючи вплив часу на розвиток явища масового спілкування, а відтак професійної діяльності комуніканта:

1)це сучасний набір технічних засобів для давно відомого впливу на пси-

хіку людей, який спирається на давні, архетипічні механізми масифікації;

2)це не тільки новітні технології, що використовують стару психологічну

основу; це ще й принципово нові власне змістові компоненти психологічно-

го впливу. “ Сучасний комунікатор не просто має зручні системи зв’язку з чисельною аудиторією — він транслює якісно інші повідомлення, які викли- кають не просто сугестію, заціпеніння, сліпе підкорення й некритичне на-

слідування” ( Ольшанский Д. В. Психология масс.— СПб, 2001.— С. 295). Масова комунікація — це не просто мільйонні тиражі чи “ сугестор” з екранів телевізорів чи репродукторів. Це не просто старі сугестивні форми й за-

соби, а нові “ контрконтрсугестивні”, тобто такі форми й засоби, які виклика-

ють довіру, роблять спілкування відкритим, демократичним, але в результаті масифікують психіку.

Професійне масове спілкування завжди пристосовується до нових вимог

нового часу, витворюються новітні техніки впливу в суспільному контенті (змісті), що постійно змінюється.

1.6.2. Модель масової комунікації.

Суть моделювання полягає у виділенні компонентів системи модельова- ного явища і структурних зв’язків між ними.

В основі розглянутих і запропонованих вище визначень лежать моделі

масової комунікації, тобто певні уявлення про це явище.

Які бувають моделі масової комунікації, про це йтиметься у третій части-

ні підручника. У цьому ж параграфі запропоновано ту модель, яка лежить в основі теорії масової комунікації, що вивчається.

Запропонована модель включає як обов’язкові компоненти:

—професійних комунікантів, які працюють у сфері масовоінформаційно-

го виробництва і залежать від цієї сфери, мають ризики від своєї діяльності, зазнають усіх суспільно-політичних, економічних, психологічних та інших впливів, в контексті яких й існує масовоінформаційна індустрія;

—масову інформацію у формі різних масовоінформаційних продуктів, що виступають знаряддям впливу на маси чи людину, яка масифікується;

—засоби поширення масової інформації;

—канал поширення масової інформації, який може зазнавати різних перешкод у вигляді шумів, що накладаються на масову інформацію і заважають або її поширенню, або її проходженню, або її сприйманню;